Рішення

від 01.05.2024 по справі 314/3359/18

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/3359/18

Провадження № 2/314/395/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024 м. Вільнянськ

Справа № 314/3359/18;

провадження № 2/314/395/2024;

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Румянцева А.М.,

учасники справи:

-позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»;

-відповідач ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільнянськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

стислий виклад позицій сторін.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк»(з14.06.2018змінено найменуванняпозивача ПАТКБ «ПриватБанк») звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом про стягнення боргу з ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.07.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 25.06.2018 року заборгованість по вказаному договору становить 20434,25 гривень, яка складається з наступного: 6235,53 грн. тіло кредиту, 2700,55 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 10048,92 грн. заборгованість за пенею, штрафи: 500,00 грн., (фіксована частина), 949,25 грн. (процентна складова).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явились. Від представника відповідача 20.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволенні позову просить відмовити.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів для їх дослідження та доведення їх перед судом, тому з метою уникнення затягування розгляду справи, суд приходить до висновку, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав щодо подання доказів. Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін на підставі тих доказів, які містяться в матеріалах справи.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

30.07.2018 до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

05.11.2018 ухвалено заочне рішення по справі, яким позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.

06.09.2023 від представника відповідача адвоката Великанова М.О. до суду надійшла про перегляд заочного рішення від 05.11.2018.

Ухвалою суду від 30.11.2023 заяву про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено права сторін.

20.02.2024 від представника відповідача адвоката Великанова М.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 21.02.2024 у АТ КБ «ПриватБанк» витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 21.03.2023 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням осіб, у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши надані докази, суд

встановив

26.07.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Укладений між сторонами договір складається з Анкети-заяви, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку. За своєю правовою природою вказаний договір є одним із видів кредитного договору.

Довідкою з ЄДРПОУ та банківською ліцензією підтверджується, що АТ КБ «ПриватБанк» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти.

Відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 25.06.2018 року заборгованість по вказаному договору становить 20434,25 гривень, яка складається з наступного: 6235,53 грн. тіло кредиту, 2700,55 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 10048,92 грн. заборгованість за пенею, штрафи: 500,00 грн., (фіксована частина), 949,25 грн. (процентна складова).

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 26.07.2012, відповідно до якої отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення закону та умов договору відповідач свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконала, не сплатила кошти для погашення заборгованості за кредитом. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 25.06.2018 року заборгованість по вказаному договору становить 20434,25 гривень, яка складається з наступного: 6235,53 грн. тіло кредиту, 2700,55 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 10048,92 грн. заборгованість за пенею, штрафи: 500,00 грн., (фіксована частина), 949,25 грн. (процентна складова).

При цьому, у заяві позичальника від 26.07.2012 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що віна ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, і які розміщені на сайті банку www.privatbank.ua.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині нарахування відсотків та неустойки, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Тарифи обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, позивачем не було доведено, що саме ці Витяг з Умов та Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Тарифи, на які посилається позивач, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такий правовий висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц.

Враховуючи, що надані банком Витяг з Умов і правил та Тарифи, розміщені на сайті банку, не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину укладеного між сторонами кредитного договору, шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Крім того, суд враховує, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Аналізуючи Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» на предмет їх відповідності вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17-ц) зробила правовий висновок, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Беручи до уваги зміст кредитного договору у даній справі, а також обсяг і зміст наданих банком Умов і правил, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 статті 530ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 6235,53 грн.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявленіпозовні вимогина загальнусуму 20434,25грн.,однак позовпідлягає задоволеннюна суму6235,53 грн.(6235,53 х 100 : 20434,25), тобто на 31 %, тому й сума судового збору, яка підлягає стягненню, складає 1762,00 х 31 : 100 = 546,22 грн.

На підставівикладеного такеруючись, ч.1ст.2,ч.1ст.4, ст.ст. 12, 13, 76-81, ч. 1 ст. 141, ст.ст. 206, 259, 265, 268, 279, 280-284 ЦПК України, п.1 ч. 2 ст. 11, ч.ч. 1, 2 ст. 207, ст.ст. 509, 525-527, 530, 610-611, ч. 1 ст. 625, ч. 1 ст. 638, ч. 1 ст. 640, ч. 1 ст. 1049, ст. 1054, ст. 124 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», суд, -

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Вільнянським РВ ГУМВС України в Запорізькій області 22.06.2012 року, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк«ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.07.2012 у розмірі 6235 (шістьтисяч двістітридцять п`ять)гривень 53копійки, яка складається з наступного:6235,53 грн. заборгованість за тілом кредиту.

3.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Вільнянським РВ ГУМВС України в Запорізькій області 22.06.2012 року, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк«ПриватБанк»судовий збір у розмірі 546 (п`ятсот сорок шість) гривень 22 копійки.

4.У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 01.05.2024.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, адреса для листування: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Вільнянським РВ ГУМВС України в Запорізькій області 22.06.2012 року, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

01.05.2024