Постанова

від 27.12.2024 по справі 314/3359/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.12.2024 Справа № 314/3359/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/3359/18 Головуючий у 1-й інстанції: Кіяшко В.О.

Провадження № 22-ц/807/1444/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.

Онищенка Е.А.

розглянувши впорядку письмовогопровадження безповідомлення учасниківсправи занаявними усправі матеріаламицивільну справуза апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвоката Великанова Микити Олександровича на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що26.07.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 25.06.2018 року заборгованість по вказаному договору становить 20 434,25 гривень, яка складається з наступного: 6 235,53 грн. тіло кредиту, 2 700,55 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 10 048,92 грн. - заборгованість за пенею, штрафи: 500,00 грн. - фіксована частина, 949,25 грн. - процентна складова.

Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.07.2012 року у розмірі 20434,25 грн. та судові витрати в сумі 1762,00 грн.

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 листопада 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.07.2012 року у розмірі 20434,25 грн, яка складається з наступного: 6235,53 грн тіло кредиту, 2700,55 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, 10048,92 грн заборгованість за пенею, штрафи 500,00 грн (фіксована частина), 949,25 грн (процентна складова).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Великанов М.О. звернувся до суду із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2023 року заяву про перегляд заочного рішення задоволено.

Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 листопада 2018 року скасовано.

Також, ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 лютого 2024 року витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» наступні документи:

- виписку за договором № б/н від 26.07.2012 станом на 25.06.2018;

- належним чином завірену копію довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- належним чином завірену копію довідки про надання відповідачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,кредитних карток.

Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» у разі неможливості надати докази витребувані судом, повідомити суд протягом 5 днів з дня одержання копії даної ухвали.

Роз`яснено, що витребувані судом докази слід надати суду протягом п`яти днів з дня одержання копії даної ухвали.

Вказана ухвала суду першої інстанції не виконана.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користьАТ КБ«ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.07.2012 у розмірі 6235,53 грн., яка складається з наступного:6235,53 грн. заборгованість за тілом кредиту.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 546,22 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду,представник ОСОБА_1 адвокатВеликанов М.О.подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині часткового задоволення позову скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальненими доводамиапеляційної скарги є те, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав встановленими обставини, що полягають в укладенні між позивачем і відповідачем кредитного договору, отриманні відповідачем кредиту в розмірі 500,00 грн. та наявності заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором в розмірі 6235,53 грн.; анкета-заява не містить жодних відомостей про встановлений кредитний ліміт, про отримання кредитної картки. Також банк не надав суду виписки з особового рахунку відповідача.

Отже, рішення суду оскаржується в частині задоволених вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6235,53 грн., в іншій частині рішення суду не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині задоволених вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6235,53 грн.

Відзив на апеляційну скаргу в установлений апеляційним судом строк не надходив.

За нормами ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 13статті 7 ЦПК Українивизначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 5статті 268 ЦПК України,датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення 27.12.2024 року.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Відповідно дочастин 1,2,5статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а враховуючи вимоги ч. 2 статті 530ЦКУкраїни за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 6 235,53 грн.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 26.07.2012 року підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в «ПриватБанк» (а.с. 8).

Відповідно до змісту вказаної анкети-заяви ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я картку «Зарплатний пакет».

Своїм підписом в анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Разом із позовною заявою банком також було надано розрахунки заборгованості за договором №б/н від 26.07.2012 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 за періоди з 26.07.2012 року по 01.04.2015 року, з 01.08.2015 року по 25.06.2018 року (а.с. 5, 6-7).

Відповідно до вказаних розрахунків, станом на 25.06.2018 року рокузаборгованість по вказаному договору становить 20 434,25 гривень та складається з наступного: 6 235,53 грн. тіло кредиту, 2 700,55 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 10 048,92 грн. - заборгованість за пенею, штрафи: 500,00 грн., (фіксована частина), 949,25 грн. (процентна складова).

З наданого позивачем витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт вбачається, що клієнту запропоновано оформити на своє ім`я: карту «Універсальна»,карту «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», карту «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», карту «Універсальна GOLD» (а.с. 9).

Також в матеріалах справи міститься витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 10-24).

Згідност. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.

Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідност. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до вимогст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістомстатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другоюстатті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» від 26.07.2012 року процентна ставка не зазначена.

Також у цій заяві відсутні умови договору щодо строку виконання зобов`язань з повернення кредиту, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.07.2012 року, посилався на Витяг з Тарифів Банку та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в «Приватбанку», розміщений на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в «Приватбанку» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг «Приватбанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Окрім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в «Приватбанку» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вказана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

Відповідно до ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо заявлених позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення тіла кредиту у розмірі 6235,53 грн., то апеляційний суд виходить із наступного.

Звертаючись до суду з цим позовом банк надав суду, зокрема, анкету-заяву ОСОБА_1 від 26.07.2012 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в «Приватбанк» (а.с. 8), розрахунки заборгованості за договором №б/н від 26.07.2012 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 за періоди з 26.07.2012 року по 01.04.2015 року, з 01.08.2015 року по 25.06.2018 року (а.с. 5, 6-7).

Апеляційний суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).

Належних та допустимих доказів щодо факту видачі відповідачу кредитної картки, строку її дії, позивачем до суду першої інстанції подано не було.

За відсутності первинних документів, оформлених відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які б підтверджували наявність заборгованості та її розмір, апеляційний суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення тіла кредиту з відповідача на користь позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки суд апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявності підстав для її задоволення, з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 806,64 грн.

Керуючись ст.ст.367-369, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Великанова Микити Олександровича задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2024 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк«ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.07.2012 у розмірі 6 235,53 грн. та судового збору в сумі 546,22 грн. скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

В іншій частині судове рішення не оскаржувалось, тому апеляційним судом не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27 грудня 2024 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: С.В. Кухар

Е.А. Онищенко