Ухвала

від 06.02.2024 по справі 2-753/2010

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 2-753/2010

Номер провадження №6/521/81/24

УХВАЛА

6 лютого 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м.Одеси у складі :

судді Маркарової С.В.

за участю секретаря судового засідання Вінжановської К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі

позивач : ПАТ «ФІНРОСТБАНК»

відповідачі : ОСОБА_2

ОСОБА_3

предмет позову : стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 2-753/2010 за позовом ПАТ «Фінростбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення кредитної заборгованості.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 3.02.2010 року позов банку задоволений.

Рішення суду набрало законної сили.

27.06.2019 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси замінена сторона виконавчого провадження.

Новим стягувачем став заявник.

23.11.2023 року ОСОБА_1 в порядку ст. 433 ЦПК України, пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України звернувся з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, видачу дубліката виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 послався на фактичне не виконання рішення суду.

Заявник, учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись судом про дату, час та місце розгляду заяви.

Їх неявка відповідно до ст.442 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши заяву, матеріали цивільної справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 3.02. 2010 року з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «ФІНРОСТБАНК» в солідарному порядку стягнута кредитна заборгованість за договором № 1/00129 від 05.06.2007 року.

Рішення суду набрало законної сили.

03.06.2010 року банку Малиновським районним судом м. Одеси виданий виконавчий лист.

27.12.2013 року виконавчий лист повернутий стягувачу виконавчою службою в порядку п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 27.06.2019року замінена сторона виконавчого провадження - первісний стягувач ПАТ «Фінростбанк» на заявника ОСОБА_1 .

Ухвала набрала законної сили.

Заявник виконавчий лист від первісного стягувача не отримав, що підтверджується пунктом 56 з витягу з акту прийому-передачі від 26.03.2019 року.

Згідно листа Управління забезпеченняпримусового виконаннярішень вОдеській областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)від 09.08.2021року за №18602/10.04-08виконавчий листперебував навиконанніМалиновського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області в період з 03.02.2016 року по 30.06.2016 року. Виконавче провадження завершено на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 2.06.20216 року виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Зазначена норма закону узгоджується із частиною 1 статті 433 ЦПК України, за якою стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (17.4 Перехідних положень ЦПК України).

Так, строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив 30.06.2019 року.

За даними АСВП на час розгляду заяви судом відкритих виконавчих проваджень по виконанню судового рішення від 3.02.2010 року немає.

Враховуючи вирішення судом процесуального питання про заміну сторони виконавчого провадження 27.06.2019 року, суд погоджується із доводами ОСОБА_1 , що він об`єктивно був позбавлений можливості до 30.06.2019 року вирішити питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дублікату виконавчого листа та його фактичного пред`явлення до виконання.

Поряд із тим, поважна об`єктивна причина не звернення заявника до суду із даним клопотанням з 27.06.2019 року до 23.11.2023 року відсутня.

Жодні докази на підтвердження клопотання заявником не надані.

При вирішенні клопотання суд враховує, що відповідно до статті 129 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною 1 статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом із тим, за п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), зокрема, судом підкреслено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 «ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНВЕНЦІЯ З ПРАВ ЛЮДИНИ» залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом («Голдер проти Сполученого Королівства»).

Так, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, який заявником безпідставно не дотриманий.

Керуючись ст. 433, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволені заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки визначені ст.ст. 352, 354 ЦПК України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

СУДДЯ: С.В. Маркарова

Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2024 року.

06.02.24