Рішення

від 25.04.2024 по справі 175/2313/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 175/2313/21

провадження № 2/175/729/21

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2024 року Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.,

з секретарем Кульпіною Л.Г..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган Опіки та піклування в особі Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми шляхом визначення порядку спілкування та участі батька у вихованні малолітніх дітей (в порядку ст. 154, 155 СК України, ст. 43, 49, 175 ЦПК України),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Орган Опіки та піклування в особі Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми шляхом визначення порядку спілкування та участі батька у вихованні малолітніх дітей.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб про що Ленінським Відділом РАЦС реєстраційної служби Дніпропетровського міського управляння юстиції у Дніпропетровській області було зроблено актовий запис 325 від 25 серпня 2012 року.

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюб розірвано за рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2019 року у справі № 175/70/19 провадження № 2/175/70/19.

З цього часу позивач з відповідачем не проживають однією сім`єю, не ведуть спільне господарство, та не мають спільного сімейного бюджету.

Просив суд визначити спосіб його участі у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме усунути йому перешкоди у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом встановлення наступного порядку у спілкування з дітьми: два рази на тиждень щовівторка та щочетверга з 17:30 години до 19:30 години без присутності матері дитини ОСОБА_4 ; другого і четвертого тижня місяця з 18:30 години п`ятниці до 19:00 години неділі без присутності матері дитини ОСОБА_4 ; щороку травневі свята з 18:30 години 30 квітня до 17:00 години 02 травня без присутності матері дитини ОСОБА_4 ; з нагоди дня народження ОСОБА_2 з 14:00 години 25 березня до 19.00 години 26 березня року без присутності матері дитини ОСОБА_4 ; день народження ОСОБА_6 з 14:00 години 22 січня до 19.00 години 23 січня року без присутності матері дитини ОСОБА_4 ; один тиждень протягом зимових канікул без присутності матері дитини ОСОБА_4 ; один місяць протягом літніх канікул на час щорічної відпустки батька ОСОБА_1 без присутності матері дітей ОСОБА_4 , без виїзду за межі України; з метою відвідування реабілітаційного центру для проходження лікування та реабілітація ДЦП (дитячого церебрального паралічу) ОСОБА_3 в супроводі батька чотири рази на рік до 20 днів (в залежності від умов курсу реабілітації в закладі) за межами м. Дніпро та зобов`язати ОСОБА_4 : не чинити позивачу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН: НОМЕР_1 перешкоди у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі засобами мобільного зв`язку, месенджерів VIBER, TELEGRAM, WhatsApp тощо, та за допомогою соціальних мереж; інформувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 , щодо будь-яких фактів та обставин життя дитини, зокрема: про стан здоров`я дітей; зміну номеру засобів зв`язку; методів лікування у разі хвороби; вибраного педіатра чи іншого лікаря; графіку щеплень дитини; вибраних позашкільних закладів; про переміщення дитини за межі населеного пункту, в якому вона постійно проживає; повідомляти прізвище ім`я та по батькові, засоби зв`язку осіб, які здійснюють догляд за дитиною під час відсутності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_2 на території населеного пункту, в якому вона постійно проживає (м. Дніпро).

Позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач частково заперечувала проти позову, зазначила, що спілкування з дітьми можливе лише за її присутності.

Представник відповідача заперечував проти позову в повному обсязі.

Представник третьої особи надала заяву в якій просила справу слухати без її участі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідача та його представника, а також свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст.124Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ) перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 серпня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис про шлюб № НОМЕР_4 , яке видано Ленінським Відділом РАЦС реєстраційної служби Дніпропетровського міського управляння юстиції у Дніпропетровській області та який рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2019 року розірвано.

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом такожвстановлено,що діти,яких сторонимають відшлюбу натеперішній часпроживають разомз відповідачемта спорущодо визначеннямісця проживаннядітей немає. Позивач належним чином приймає участь у матеріальному утриманні дітей.

Задля усунення перешкод у спілкуванні з дітьми позивач звернувся до органу опіки та піклування.

За наслідками розгляду звернення позивача Головою Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради (третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача) було прийнято Розпорядження № 112 р від 24.05.2021 року «Про встановлення ОСОБА_1 днів побачень з малолітніми ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ».

Згідно до зазначеного розпорядження встановлено порядок участі позивача у спілкуванні з дітьми наступним чином: встановлено дні побачень кожного другого та четвертого тижня місяця з 19:00 п`ятниці до 17:00 неділі.

Також, згідно до Висновку органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради від 15.09.2021 №3/9-116 вважала за доцільне в інтересах малолітніх визначення порядку спілкування та способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні його малолітніх дітей, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме: шляхом встановлення наступного порядку у спілкування з дітьми:

- два рази на тиждень (щовівторка та щочетверга) з 17:30 години до 19:30 години без присутності матері;

- другого і четвертого тижня місяця з 18:30 години п`ятниці до 19:00 години неділі без присутності матері;

- щороку з нагоди дня народження батька з 18:00 години 30 квітня до 17:00 години 02 травня без присутності матері;

- з нагоди дня народження ОСОБА_2 з 14:00 години 25 березня до 19.00 години 26 березня;

- з нагоди дня народження ОСОБА_6 з 14:00 години 22 січня до 19:00 години 23 січня;

- один тиждень протягом зимових канікул без присутності матері;

- один місяць протягом літніх канікул на час щорічної відпустки батька з можливістю виїзду за межі м. Дніпра без присутності матері, без виїзду за межі України;

- з метою відвідування реабілітаційного центру для проходження лікування та реабілітація ДЦП (дитячого церебрального паралічу) ОСОБА_3 в супроводі батька чотири рази на рік до 20 днів (в залежності від умов курсу реабілітації в закладі) за межами м. Дніпро.

Відповідно ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Згідно ч. 3 ст. 5 СК України держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною другою статті 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 № 69-V, предметом цієї Конвенції є у найвищих інтересах дітей підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.

Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов`язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім`ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування. Бажано, щоб багатодітним сім`ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Згідно зі ст. 142 СК України діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно ч. 4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155 СК України).

Частинами другою третьою статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Отже, з аналізу зазначених вище норм вбачається, що батьки несуть відповідальність за розвиток дитини, батьки повинні належним чином виконувати свої обов`язки перед дитиною, забезпечують її матеріальний та духовний розвиток, а права та обов`язки батьків повинні ґрунтуватися на принципі інтересів дитини.

Тобто, суд повинен в першу чергу виходити з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини, приймає до уваги встановлені в судовому засіданні факти, а також норми сімейного законодавства, що регулює ці питання.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 СК України рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Статтею і5Закону України«Про охоронудитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Згідно з частинами першою-третьою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - СЄПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Практика ЄСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об`єднання сім`ї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008р., «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 чинить перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином та донькою, а тому позов є обґрунтований.

Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд враховує те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, ЗУ України «Про охорону дитинства», враховує особу батька та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні рідної дитини.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

ОСОБА_1 на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебував і не перебуває, до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів не притягувався.

Позивач офіційно працевлаштований та є фізичною особою-підприємцем, отримує гідний та стабільний дохід та не зважаючи, на порушення його прав зі сторони відповідача, щомісячно надає їй та дітям матеріальну допомогу.

Позивач розуміє свій батьківський обов`язок, приймати участь у вихованні дітей і як людина, яка має почуття, він має дуже велике бажання виховувати своїх дітей, спілкуватися з ними, віддаючи своє тепло і батьківську любов. Жодних обставин, які б давали підстави вважати, що його спілкування із дітьми спричинить їм шкоду не існує.

На підставівстановлених обставинсправи,з метоюзбереження рівностіправ батьківта забезпеченняінтересів дитини,суд вважає,що позовнівимоги задовольнитичастково,а саме: усунути позивачу перешкоди у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом встановлення наступного порядку у спілкування з дітьми: два рази на тиждень щовівторка та щочетверга з 17:30 години до 19:30 години у присутності матері дитини ОСОБА_4 ; другого і четвертого тижня місяця з 18:30 години п`ятниці до 19:00 години неділі у присутності матері дітей ОСОБА_4 ; щороку травневі свята з 18:30 години 30 квітня до 17:00 години 02 травня у присутності матері дітей ОСОБА_4 ; з нагоди дня народження ОСОБА_2 з 14:00 години 25 березня до 19.00 години 26 березня року у присутності матері дітей ОСОБА_4 ; день народження ОСОБА_6 з 14:00 години 22 січня до 19.00 години 23 січня року у присутності матері дітей ОСОБА_4 ; один тиждень протягом зимових канікул без присутності матері дітей ОСОБА_4 ; один місяць протягом літніх канікул на час щорічної відпустки батька ОСОБА_1 без присутності матері дітей ОСОБА_4 , без виїзду за межі України; з метою відвідування реабілітаційного центру для проходження лікування та реабілітація ДЦП (дитячого церебрального паралічу) ОСОБА_3 в супроводі батька чотири рази на рік до 20 днів (в залежності від умов курсу реабілітації в закладі) за межами м. Дніпро. А також, зобов`язати відповідача: не чинити позивачу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН: НОМЕР_1 перешкоди у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі засобами мобільного зв`язку, месенджерів VIBER, TELEGRAM, WhatsApp тощо, та за допомогою соціальних мереж; інформувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 , щодо будь-яких фактів та обставин життя дитини, зокрема: про стан здоров`я дітей; зміну номеру засобів зв`язку; методів лікування у разі хвороби; вибраного педіатра чи іншого лікаря; графіку щеплень дитини; вибраних позашкільних закладів; про переміщення дитини за межі населеного пункту, в якому вона постійно проживає; повідомляти прізвище ім`я та по батькові, засоби зв`язку осіб, які здійснюють догляд за дитиною під час відсутності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_2 на території населеного пункту, в якому вона постійно проживає (м. Дніпро).

Згідно ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи вищевикладене, встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини і вимог статей 157,158 СК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Згідно з частиною 1 статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з відповідача користь позивача судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 79, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 2, 5, 7, 142, 150, 1532, 155, 157-159,161 СК України, Конституцією України,Законом України«Про охоронудитинства», суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган Опіки та піклування в особі Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми шляхом визначення порядку спілкування та участі батька у вихованні малолітніх дітей (в порядку ст.. 154,155 СК України, ст..43,49,175 ЦПК України) задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перешкоди у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення наступного порядку у спілкування з дітьми:

- два рази на тиждень щовівторка та щочетверга з 17:30 години до 19:30 години у присутності матері дитини ОСОБА_4 .

- другого і четвертого тижня місяця з 18:30 години п`ятниці до 19:00 години неділі у присутності матері дітей ОСОБА_4 .

- щороку травневі свята з 18:30 години 30 квітня до 17:00 години 02 травня у присутності матері дітей ОСОБА_4 ;

- з нагоди дня народження ОСОБА_2 з 14:00 години 25 березня до 19.00 години 26 березня року у присутності матері дітей ОСОБА_4 ;

- день народження ОСОБА_6 з 14:00 години 22 січня до 19.00 години 23 січня року у присутності матері дітей ОСОБА_4 ;

- один тиждень протягом зимових канікул без присутності матері дітей ОСОБА_4 ;

- один місяць протягом літніх канікул на час щорічної відпустки батька ОСОБА_1 без присутності матері дітей ОСОБА_4 , без виїзду за межі України;

- з метою відвідування реабілітаційного центру для проходження лікування та реабілітація ДЦП (дитячого церебрального паралічу) ОСОБА_3 в супроводі батька чотири рази на рік до 20 днів (в залежності від умов курсу реабілітації в закладі) за межами м. Дніпро..

Зобов`язати ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 :

- не чинити позивачу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН: НОМЕР_1 перешкоди у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі засобами мобільного зв`язку, месенджерів VIBER, TELEGRAM, WhatsApp тощо, та за допомогою соціальних мереж.

- інформувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 , щодо будь-яких фактів та обставин життя дитини, зокрема: про стан здоров`я дітей; зміну номеру засобів зв`язку; методів лікування у разі хвороби; вибраного педіатра чи іншого лікаря; графіку щеплень дитини; вибраних позашкільних закладів; про переміщення дитини за межі населеного пункту, в якому вона постійно проживає; повідомляти прізвище ім`я та по батькові, засоби зв`язку осіб, які здійснюють догляд за дитиною під час відсутності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_2 на території населеного пункту, в якому вона постійно проживає (м. Дніпро).

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 травня 2024 року.

Суддя О.Г. Васюченко