Рішення

від 02.05.2024 по справі 708/200/24

ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 708/200/24

Номер провадження №2/708/119/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Івахненко О.Г.,

при секретарі Тендітній Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чигирині Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, житловий будинок з надвірними спорудами та 3/4 частки квартири в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка через свого представника - адвоката Куріловича С.О. звернулася до суду з позовною заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, житловий будинок з надвірними спорудами та 3/4 частки квартири в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

В обгрунтування позову зазначає, що після смерті її батька відкрилася спадщина, до складу якої увійшли: житловий будинок з надвірними спорудами, розташований у АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 2,26 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 3/4 частки квартири АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 за свого життя заповіту не складав, тому спадкування належного йому майна відбувалося за законом у порядку, визначеному главою 86 ЦК України.

Позивачка є дочкою спадкодавця та у встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк подала заяву про прийняття спадщини до Чигиринської державної нотаріальної контори, де нотаріусом було заведено спадкову справу № 37/2022.

Окрім неї спадкоємцем першої черги спадкування є брат позивачки - відповідач ОСОБА_2 , який хоч і був зареєстрований разом зі спадкодавцем на час його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , однак у вказаному домоволодінні не проживав і не проживає, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, оскільки проживав і проживає на території АР Крим у м. Сімферополі та востаннє навідував батька перед його смертю у вересні 2021 року.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1298 ЦК України позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказане вище спадкове майно, однак нотаріусом було відмовлено у цьому та видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.01.2024 року № 25/02-31 з таких підстав.

Так, 3/4 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Чигиринської міської Ради народних депутатів Чигиринського району Черкаської області від 26 травня 1993 року належать: ОСОБА_3 (1/4 частка), ОСОБА_4 (1/4 частка), ОСОБА_5 (1/4 частка).

ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була дружиною спадкодавця ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після її смерті, але не оформив своїх спадкових прав.

ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була матір`ю ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину після смерті останньої, але не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після якої прийняв чоловік ОСОБА_3 , але також не оформив своїх спадкових прав.

У свідоцтві про право власності на житло, виданому виконавчим комітетом Чигиринської міської Ради народних депутатів Чигиринського району Черкаської області 26 травня 1993 року, наявна розбіжність в написанні по батькові ОСОБА_5 , а саме, останню зазначено як " ОСОБА_6 ", що стало однією з підстав для відмови нотаріуса у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину на це майно.

Окрім того, на час смерті ОСОБА_3 разом з ним був зареєстрований його син ОСОБА_2 , відтак у розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України останній є таким, що прийняв спадщину після смерті батька, а тому позивачці неможливо видати свідоцтво про право на спадщину на все спадкове майно.

З урахуванням цього, позивачка просить встановити факт належності ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Чигиринської міської Ради народних депутатів Чигиринського району Черкаської області 26 травня 1993 року, визнати за нею право власності на 3/4 частки квартири, будинок з надвірними будівлями і спорудами, земельну ділянку площею 2,26 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

У судове засідання представник позивачки - адвокат Курілович С.О. не з`явився, надавши заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи без його участі

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Як встановленосудом івбачається зматеріалів справи(свідоцтвопро смертьсерії НОМЕР_1 ),що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 14).

Після його смерті на території Чигиринської територіальної громади відкрилась спадщина у виді:

- житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлому на підставі договору дарування будинку від 12.07.1979 року, нотаріально посвідченого виконавчим комітетом Тіньківської сільської Ради народних депутатів Чигиринського району Черкаської області та зареєстрованого в книзі запису нотаріальних дій під № 65, що підтверджується також довідкою Тіньківського старостинського округу Чигиринської міської ради Черкаського району Черкаської області (а.с. 22-23).

Згідно з довідкою № 504 о від 03.11.2023 року, виданою Комунальним підприємством "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації," домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за даними КП "ЧОО БТІ" не зареєстроване (а.с. 24).

Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок садибного типу від 27.10.2023 року, характеристика будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , включає в себе: житловий будинок (А-1), сарай (Б), сарай (Г), сарай (Д), вбиральня (Ж), погріб (В), хвіртка (№ 1), огорожа (№ 2), огорожа (№ 3), водоколонка (№ 4) (а.с. 25-27).

Відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Разом з тим, до 05.08.1992 року в Україні не існувало нормативного документа, який би вимагав обов`язкове введення приватної будівлі в експлуатацію.

Саме 05.08.1992 року було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність), яке зробило введення в експлуатацію обов`язковим для всіх забудовників.

Інспекція ДАБК у своєму листі від 01.09.2011 року № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року» також підтверджує відсутність необхідності введення в експлуатацію будівель, закінчених до 05.08.1992 року.

Аналогічний висновок було зроблено Верховним Судом України у постанові від 15.10.2020 року у справі № 623/214/17, де зазначено, що порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність). Тому, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Виходячи з цього, та беручи до уваги, що згідно з даними з технічного паспорта від 27.10.2023 року, житловий будинок і господарсько-побутові споруди було споруджено в період із 1960 по 1985 роки, а тому документи, підтверджуючі введення об`єкта нерухомості в експлуатацію, не вимагаються;

- земельної ділянки площею 2,26 га, кадастровий номер 7125486500:01:000:1342, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тіньківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (нині - територія Чигиринської міської ради Черкаського району Черкаської області), належної померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 18-15-1267 від 13.04.2001 року, що підтверджується даними Витягу з Державного земельного кадастру прав про земельну ділянку № НВ-0002612112023 від 05.12.2023 року (а.с. 15-21);

- 3/4 частки квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до Інформації про зареєстроване право власності № 502 від 06.11.2023 року, наданої Комунальним підприємством "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації," станом на 01.01.2013 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано у КП "ЧОО БТІ" на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Чигиринської міської Ради народних депутатів Чигиринського району Черкаської області 26 травня 1993 року, за: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , по 1/4 частці за кожним (а.с. 28-29).

Згідно з даними технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 від 26.10.2023 року, загальна площа трикімнатної квартири складає 42,7 кв. м. (а.с. 30-31).

З огляду на те, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася та була прийнята після 01 січня 2004 року, то правовідносини, що виникли, регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується даними свідоцтва про її народження серії НОМЕР_2 від 05.05.1973 року та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 13.09.2003 року (а.с. 41-42) та прийняла спадщину після смерті батька шляхом звернення до Чигиринської державноїнотаріальної контори з відповідною заявою.

В той же час, нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно та видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.01.2024 року № 25/02-31 з тих підстав, що 3/4 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Чигиринської міської Ради народних депутатів Чигиринського району Черкаської області від 26 травня 1993 року належать: ОСОБА_3 (1/4 частка), ОСОБА_4 (1/4 частка), ОСОБА_5 (1/4 частка).

ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була дружиною спадкодавця ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після її смерті, але не оформив своїх спадкових прав.

ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була матір`ю ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину після смерті останньої, але не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після якої прийняв чоловік ОСОБА_3 , але також не оформив своїх спадкових прав.

У свідоцтві про право власності на житло, виданому виконавчим комітетом Чигиринської міської Ради народних депутатів Чигиринського району Черкаської області 26 травня 1993 року, наявна розбіжність в написанні по батькові ОСОБА_5 , а саме останню зазначено як " ОСОБА_6 ", що стало однією з підстав для відмови нотаріуса у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину на це майно.

Окрім того, на час смерті ОСОБА_3 разом з ним був зареєстрований його син ОСОБА_2 , відтак у розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України останній є таким, що прийняв спадщину після смерті батька, а тому позивачці неможливо видати свідоцтво про право на спадщину на все спадкове майно (а.с. 43-44).

А згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Щодо встановлення факту належності ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Чигиринської міської Ради народних депутатів Чигиринського району Черкаської області 26 травня 1993 року, то суд вважає його доведеним з таких підстав.

Відповідно до заяви ОСОБА_8 (російською) від 21.04.1993 року остання просить оформити передачу квартири за адресою: АДРЕСА_3 у приватну власність, розподіливши її між членами сім`ї в рівних долях, визначивши уповноваженим власником квартири свою дочку ОСОБА_9 (російською) (а.с. 45).

У довідці про склад сім`ї наймача ізольованої квартири за адресою: АДРЕСА_3 російською зазначено членів сім`ї, які мешкають у цій квартирі і мають право на це житло: ОСОБА_8 /мать/, ОСОБА_3 /муж/, ОСОБА_9 /жена/, ОСОБА_10 /дочь/ (а.с. 46).

Розпорядження органу приватизації зазначає наймача квартири за адресою: АДРЕСА_3 як ОСОБА_5 (а.с. 47).

У свідоцтві про право власності на житло від 26.05.1993 року, виданого виконавчим комітетом Чигиринської міської Ради народних депутатів Чигиринського району Черкаської області, власниками вище вказаної квартири зазначено: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с. 28).

В той же час, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 10.10.2000 року зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 (а.с. 35).

За наведених обставин, суд приходить до обгрунтованого висновку про те, що в даному випадку очевидно мав місце помилковий запис по батькові співвласниці ОСОБА_5 як " ОСОБА_6 " у свідоцтві про право власності на житло від 26.05.1993 року.

Однак у суду відсутні сумніви щодо того, що вказане свідоцтво про право власності на житло видано 26.05.1993 року ОСОБА_5 та іншим співвласникам квартири.

На запит представника позивачки - адвоката Куріловича С.О. щодо можливості внесення виправлення у свідоцтво про право власності на житло від 26.05.1993 року чи видачу нового виконавчим комітетом Чигиринської міської ради Черкаськго району Черкаської області 05.02.2024 року надано відповідь № 309/-02-33/2 про те, що внесення змін до вказаного свідоцтва про право власності на житло чи видача його дубліката не передбачені Положенням про огран приватизації житлового фонду територіальної громади м. Чигирина, затвердженого рішенням сесії міської ради від 09.10.2013 року № 29-7/VI (а.с. 48).

З наведеного слідує, що факт належності ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на житло можливо встановити лише в судовому порядку, в той же час його встановлення необхідне позивачці для оформлення своїх спадкових прав, відтак дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо відмови нотаріуса у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину в частині наявності ще одного спадкоємця першої черги спадкування за законом, який прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, то суд приходить до таких висновків.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); ст. 1217 ЦК України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом; ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; ч.1 ст.1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи; ст.1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця; ч. 5 ст. 1268 ЦК України- незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч.1 ст. 1269 ЦК України cпадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Така заява подається протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини (ст.1270 ЦК України).

А згідно з даними довідки Тіньківського старостинського округу Чигиринської міської ради № 18/06-01-06 від 24.08.2023 року ОСОБА_3 на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 був зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де разом з ним за вказаною адресою був зареєстрований син ОСОБА_2 , інших членів сім`ї, неповнолітніх, утриманців не зареєстровано (а.с. 49).

З довідки Тіньківського старостинського округу Чигиринської міської ради № 44/06-01-03 від 28.08.2023 року та інформаційної довідки виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області № 2052/02-33/2 від 22.09.2023 року встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований з 03.06.2014 року за адресою: АДРЕСА_1 , прибувши з м. Сімферополя, АР Крим, де був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 50-51).

В той же час, з даних акту обстеження умов проживання жителів населених пунктів Чигиринської об`єднаної територіальної громади № 10/12-09 від 29.01.2024 року встановлено, що ОСОБА_2 хоч і був з 03.06.2014 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак у вказаному домоволодінні ніколи не проживав, його особисті речі у будинку відсутні (а.с. 52).

За цих обставин позивачка не змогла оформити в нотаріальному порядку свої спадкові права на все майно, що ввійшло до складу спадщини, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_3 .

Однак, аналізуючи матеріали справи, суд приходить до обгрунтованого висновку про те, що інший спадкоємець - відповідач у справі фактично не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем, хоча й був зареєстрований з ОСОБА_3 за однією адресою.

Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Таким чином, державна реєстрація особи у житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом постійного проживання на момент смерті іншої особи за адресою реєстрації, у разі її документального спростування належними та допустимими доказами, якими є довідки органу місцевого самоврядування.

Виходячи з цього, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 не було постійним місцем проживання відповідача ОСОБА_2 на день відкриття спадщини, хоча він був у ньому зареєстрований і право його проживання не обмежувалось.

Зазначене підтверджується також даними Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19-17102/18/24-Вих. від 12.03.2024 року щодо випадків перетину ОСОБА_2 за паспортом громадянина України державного кордону України на пункті пропуску КПВВ Каланчак з тимчасово окупованою територією АР Крим.

Так, ОСОБА_2 востаннє перетинав кордон як пішохід на виїзд 29.09.2021 року, пробувши в Україні сім днів - з 23.09.2021 року по 29.09.2021 року, тобто майже за два місяці до дати смерті спадкодавця ОСОБА_3 18.11.2021 року (а.с. 86).

Відтак судом встановлено, що відповідач на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем не проживав і тривалий час проживає в АР Крим.

При цьому частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що може бути відмінними один від одного.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини, встановлені судом, та правове регулювання, суд вважає, що позивачка є єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 та прийняла спадщину у встановлений законом спосіб, в той час як відповідач спадщину після смерті свого батька в законному порядку не прийняв.

Таким чином, суд, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, враховуючи відсутність інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, вважає можливим визнати за позивачкою право власності на вище вказане спадкове майно в порядку спадкування за законом, тому позов пілягає до задоволення повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст.ст. 29,1216-1218,1220, 1261,1268,1269,1270 ЦК України, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування, ст.ст. 10, 81, 89, 263- 265, 315, 316, 319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, житловий будинок з надвірними спорудами та 3/4 частки квартири в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Чигиринської міської Ради народних депутатів Чигиринського району Черкаської області 26 травня 1993 року.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 ) в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на:

- земельну ділянку площею 2,26 га, кадастровий номер 7125486500:01:000:1342, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, без зміни її цільового призначення, розташовану на території Тіньківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (нині - територія Чигиринської міської ради Черкаського району Черкаської області);

- житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що включає в себе: житловий будинок (А-1), сарай (Б), сарай (Г), сарай (Д), вбиральня (Ж), погріб (В), хвіртка (№ 1), огорожа (№ 2), огорожа (№ 3), водоколонка (№ 4);

- 3/4 частки квартири АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Г. Івахненко