Рішення

від 01.05.2024 по справі 646/601/23

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/601/23

№ провадження 2/646/909/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.05.2024 м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова

у складі : судді - Шиховцової А.О.,

секретаря судового засідання - Панової У.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог : Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини,

встановив:

Представник позивача Дробчак Л.М., що діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до Червонозаводского районного суду м.Харкова з позовною заявою, в якій просить відібрати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері без позбавлення батьківських прав та передати ОСОБА_2 та визначити місце проживання дитини разом з її батьком, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у них з відповідачем ОСОБА_3 народилась донька ОСОБА_5 . Після народження доньки, позивач та відповідач проживали в м.Харкові. 24.02.2022 року, після повномасштабного вторгнення в Україну окупаційних військ рф, через постійні обстріли цивільної інфраструктури, а також у зв`язку з хаотичними обстрілами всієї території України, позивач вивіз відповідачку з донькою спочатку до м.Львів, після чого ОСОБА_3 з донькою виїхали до Словакії, де зі слів відповідача , перебувають і на сьогоднішній день. Проте, відповідач, будучи громадянкою рф та маючи політичні переконання, які не узгоджуються з думкою позивача, погрожує, що вивезе дитину до рф, де буде проживати у своїх батьків. Вважаючи, дії ОСОБА_3 , такими, що загрожують життю та здоров`ю малолітній дитини, на думку позивача, для дитини буде краще проживати з батьком, за адресою : АДРЕСА_1 , який створить для дитини всі необхідні умови, щоб донька свої найважливі роки, коли формується характер та свідомість, виховувалась у дусі поваги до Батьківщини, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу.

Ухвалою суду 23.02.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Червонозаводського районного суду 02.03.2023 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження.

25.04.2023 Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.

Позивач ОСОБА_2 не з`явився в судове засідання, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та без фіксації судового засіадння, просила позовні вимоги задовольнити частково, а саме визначити місце проживання дитини ОСОБА_6 , разом з її батьком, крім того представник позивача подала заяву про часткову відмову від позовних вимог до відповідача, а саме про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав.

Згідно з ч.1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України).

Відповідач усудове засідання,належним чиномповідомлений продату,час тамісце судовогорозгляду,не з`явилася,викликалася своєчаснота належнимчином,шляхом направленнясудових повісток. Також, відповідач викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, відповідач відзив не подала, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

До судового засіданняпредставник третьої особи, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, також не з`явився, просив здійснювати за його відсутності.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.223 ЦПК України, судом не встановлено.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд прийшов до наступного.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась донька ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено батьком ОСОБА_7 .

Той факт, що саме відповідач є батьком дитини ніким з учасників процесу не оспорювався, тому суд на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України вважає його встановленим.

Як вбачається з довідки з КП «Жилкомсервіс» від 27.02.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали за адресою в АДРЕСА_1 з квітня 2019 року по 24.02.2022 року.

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимостей не має, у розшуку не перебуває, відповідно до наданої позивачем виписки з медичної картки медичного центру ЛАСА МЕД (в перекладі на українську мову) з м.Рига у ОСОБА_2 дані щодо наркологічного або психіатричного захворювання не виявлені, на обліку не перебуває.

Позивач є фізичною особою підприємцем, що підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку за 1 квартал 2020 року. Згідно відповіді № 554260 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_8 зареєстрований як ФОП станом на 22.04.2024

Згідно договору про найм житла від 01 березня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 наймає квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 для проживання, яка на праві власності належить ОСОБА_9 , строк договору діяв до 31.12.2023 року.

З акту обстеження умов проживання від 25.09.2023 року, складеного завідувачем сектору ССД по Шевченківському районі, вбачається, що у орендованому позивачем помешканні умови проживання добрі, квартира розміщена у будинку нової забудови, квартира відремонтована та обладнана новим обладнанням та побутовою технікою, має автономне опалення, для виховання та розвитку дитини в квартирі є можливість розмістити малолітню дитину, облаштувати для неї окреме спальне місце, місце для ігор та відпочинку.

Як вбачається з висновку №51 від 26.01.2024 Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради не заперечує проти визначення місця проживання дитини з батьком, зазначаючи що, ОСОБА_2 має самостійний дохід, до кримінальної відповідальності не притягався, має у користуванні житло, яке орендує, за адресою: АДРЕСА_2 , де створено належні житлово-побутові умови.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п.1 ст.9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 Конвенції).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

При розгляді судом спорів щодо, зокрема, місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ст. 19 СК України).

Як вбачається з висновку №51 від 26.01.2024 Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради та рекомендацією Комісії, в інтересах дитини, діючи як представник органу опіки та піклування, Департамент служб у справах дітей не заперечує проти визначення місця проживання дитини з батьком, зазначаючи що, ОСОБА_2 має самостійний дохід, до кримінальної відповідальності не притягався, має у користуванні житло, яке орендує, за адресою: АДРЕСА_2 , де створено належні житлово-побутові умови.

З наданого висновку суд вбачає, що позивач звернувся до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Разом із тим, згідно ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частинами 6, 8 ст.7 СК України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Приписами ч.1 ст.9 СК України визначено, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Як визначено ч.1 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Згідно ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. В ч. 2 цієї ж статті вказано, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Суд зазначає, що позивач просить визначити місце проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , де згідно довідки КП «Жилкомсервіс» від 27.02.2023 року зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали за вказаною адресою з квітня 2019 року по 24.02.2022 року, однак згідно витягу з реєстру територіальної громади ХМР, зазначено, що позивач знятий ІНФОРМАЦІЯ_6 із місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того долучений позивачем договір про найм житла від 01 березня 2023 року із якого вбачається, що ОСОБА_2 наймає квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 для проживання, яка на праві власності належить ОСОБА_9 , строк договору діяв до 31.12.2023 року, тобто станом 18.04.2024 у суду відсутні будь-які відомості щодо фактичного місця проживання та перебування позивача. Згідно акту обстеження умов проживання, затвердженого начальника служби у справах дітей по Шевченківському районі Департаменту ССД ХМР, лише зазначено про можливість облаштування місця малолітній дитині, яка фактично не пристосована для проживання дитини на сьогоднішній день.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, бажання дитини, стать, вік дитини, матеріальне забезпечення батьків, їх працевлаштування та інші обставини, що мають істотне значення.

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 335/10112/21).

При цьому, при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Постанова Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 757/33742/19).

Посилання позивача, на те, що відповідач є громадянкою рф та має політичні переконання, які не узгоджуються з позивачем, суд звертає увагу, що Харківська міська територіальна громада відноситься до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій і перебування дитини, яка живе в місті, яке майже щодня обстрілюється із рідних видів озброєння, мають місце перебої в електропостачанні, що є загальновідомими фактами, не гарантуватиме збереження життя, здоров`я та інтересам дитини.

Судом також зазначається, що сімейні відносини, враховуючи їх особистісний характер, повинні в першу чергу вирішуватися за згодою їх учасників, і тільки в разі відсутності такої згоди (існування між ними спору) - зокрема, в суді.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.1, ч.2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У даному випадку, спір про визначення місця проживання дитини ініційований батьком дитини, її матір зміни місця проживання дитини не вимагає.

Вказані обставини також об`єктивно підтверджені і поведінкою відповідача, а саме її неявкою до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, відображеною у висновку № 51 від 26.01.2024.

При цьому суд, враховуючи правову позицію Верховного Суду, сформульовану в Постанові від 23 березня 2023 року у справі № 759/4616/19-ц (провадження № 61-8244св22), вважає за необхідне зазначити, що здебільшого потреба у втручанні держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо визначення місце проживання дітей або участі одного з батьків у їх вихованні зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанні віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунками між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Про те, що поведінка матері , чи проживання дитини у матері суперечить інтересам дитини суду не представлено.

Разом із цим, суд наголошує, що у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

При цьому, суд не стверджує про те, що визначення місця проживання дитини разом із батьком є недоцільним через неналежне ставлення останнього до виконання своїх батьківських обов`язків, а лише про те, що нинішні обставини життя дитини є благополучними, а тому суд вважає відсутніми підстави для їх примусової зміни.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що право когось із батьків на участь у вихованні дитини не завжди має досягатись шляхом передання йому дитини, але і шляхом вчинення самостійних певних активних дій. При цьому, той з батьків, який вважає, що іншим чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною, не позбавлений права звертатись до уповноважених органів, у тому числі і до суду, стосовно усунення вказаних перешкод.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 273, 279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_3 про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав закрити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників :

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_1 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 002365 від 03.07.2019, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради , адреса: м.Харків, вул.Чернишевська,55.

СуддяА.О.Шиховцова