Постанова

від 29.04.2024 по справі 916/2646/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2646/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від прокуратури: В.М. Тунік

від позивача: не з`явився

від відповідача: О.Є. Вовк

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2023 (суддя С.Ф. Гут, м. Одеса, повний текст складено 08.01.2024)

у справі №916/2646/23

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації,

про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог. Процесуальні дії суду першої інстанції

У червні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ», в якій просив:

-розірвати договір купівлі-продажу від 22.02.2010, укладений між Васильківською сільською радою Біляївського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 525;

-зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» повернути Вигодянській сільській раді Одеського району Одеської області нежитлову будівлю «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м, розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с.Василівка, вул. Центральна, 73 (колишня адреса: Одеська область, Одеський район, с.Василівка, вул. Леніна, 73), шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що нежитлова будівля «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90кв.м, розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул.Центральна, 73, є пам`яткою архітектури місцевого значення та набута Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» у власність на підставі укладеного 22.02.2010 з Васильківською сільською радою Біляївського району Одеської області договору купівлі-продажу, однак Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» не здійснюється належна експлуатація та утримання будівлі-пам`ятки у відповідності до приписів законодавства України з дотримання державних стандартів, норм та правил в сфері охорони культурної спадщини, що істотно порушує укладений договір та завдає шкоди державним інтересам в сфері охорони культурної спадщини, в частині збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення, що є підставою для розірвання відповідного договору із похідною від цього вимогою про повернення будівлі-пам`ятки до комунальної власності.

Одночасно із позовною заявою прокурор звернувся із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 частково задоволено заяву прокурора про забезпечення позову; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м, розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73 (колишня адреса: Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Леніна, 73), реєстраційний номер: 29183242 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2023, зокрема, прийнято позовну заяву прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2646/23; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.12.2023 у задоволені позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладено на Одеську обласну прокуратуру. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2023.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушених прав позивача, оскільки як приписи Цивільного кодексу України, так і положення Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачають викуп пам`ятки культурної спадщини у разі невжиття власником пам`ятки культурної спадщини заходів щодо її збереження, що загрожує її пошкодженням або знищенням, на відміну від розірвання договору купівлі-продажу, що фактично призведене до безоплатного вилучення придбаного майна, адже покупець за договором купівлі-продажу позбавлений можливості повернення сплачених коштів (відповідні приписи Цивільного кодексу України передбачають відшкодування збитків стороною, якою допущено істотне порушення його умов).

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2023 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі прокурор не погодився із висновком суду першої інстанції про обрання прокурором неналежного способу захисту порушених прав, адже, за доводами прокурора, належним та ефективним способом захисту інтересів держави у даному випадку є звернення до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу та повернення будівлі-пам`ятки до комунальної власності з метою подальшого забезпечення її належного утримання та збереження.

Так, відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення, в той же час, згідно із приписами частини другої статті 653 цього Кодексу у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються, а стаття 651 Цивільнього кодексу України передбачає підстави для зміни або розірвання договору, у тому числі за рішенням суду. Також у пункті 7.4. спірного договору купівлі-продажу передбачено, що у разі невиконання однією із сторін умов договору, він може бути розірваний на вимогу іншої сторони договору за рішенням суду.

При цьому апелянт зазначив, що в умовах сьогодення викуп пам`ятки культурної спадщини не є ефективним способом захисту інтересів держави та суспільства у спірних правовідносинах, оскільки, за наявною інформацією від органів охорони культурної спадщини, відсутні бюджетні кошти на зазначені цілі, що унеможливлює викуп пам`яток культурної спадщини.

З урахуванням наведеного, на переконання прокурора, оскаржуване рішення суду про відмову у позові ухвалене при невірному застосуванні норм матеріального права (зокрема, статей 611, 651, 653 Цивільного кодексу України), з порушенням норм процесуального права (зокрема, статей 2, 13, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України), а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Відповідач погодився з мотивами оскаржуваного рішення про неправильно обраний прокурором спосіб захисту. При цьому відповідач зазначив, якщо, на думку прокурора, маєтку загрожує пошкодження або знищення, то прокурору слід було звертатись з позовом в інтересах Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та ініціювати процедуру у відповідності до статті 352 Цивільного кодексу України та статті 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а не про розірвання договору в інтересах сільської ради. Вказаними нормами права не передбачено розірвання договору купівлі-продажу пам`ятки. Не передбачено також ані вилучення, ані конфіскацію тощо, а передбачено лише примусове відчуження (Закон) або викуп (Цивільний кодекс України).

Крім того, на переконання відповідача, наявність істотного порушення умов договору прокурором не доведена, адже сільська рада, як власник майна, отримала те, на що розраховувала отримати за договором, а саме, отримала кошти на рахунок сільського бюджету.

Також, на думку відповідача, у разі доведення прокурором факту порушення умов охоронного договору, наявні підстави лише для стягнення штрафу, а не для розірвання договору, що фактично має наслідком позбавлення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» на маєток.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/2646/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 05.02.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2023 у справі №916/2646/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2646/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

08.02.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/2646/23.

Також 08.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» надійшла заява про залишення апеляційної скарги без руху (вх.№316/24/Д2 від 08.02.2024), яка мотивована відсутністю доказів наявності у підписанта права представляти Одеську обласну прокуратуру.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» про залишення апеляційної скарги без руху. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2023 у справі №916/2646/23. Встановлено учасникам справи строк до 28.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

22.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№316/24/Д3 від 22.02.2024).

Будь-які інші відзиви, заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 розгляд справи №916/2646/23 призначено на 02.04.2024 об 11:00 год.

Однак, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, судове засідання у призначений день та час не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Після усунення обставин, які зумовили неможливість проведення судового засідання, ухвалою апеляційного суду від 02.04.2024, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішено розглянути апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2023 у справі №916/2646/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/2646/23 відбудеться 29.04.2024 о 14:00 год у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (м.Одеса, пр-т Шевченка, 29), зал судових засідань №6.

У судовому засіданні, яке відбулось 29.04.2024, представник прокуратури та представник відповідача надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.Позивач та третя особа про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, проте участі не брали.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника позивача та представника третьої особи.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представника прокуратури та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів УРСР від 17.04.1987 №167 «Про затвердження додаткового списку пам`яток архітектури місцевого значення», серед іншого, Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького), розташований в Біляївському районі Одеської області, віднесено до пам`яток архітектури місцевого значення.

14.08.2006 Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації виготовлено паспорт об`єкту культурної спадщини садиби генерала Дубицького (Дубецького), розташованого у с.Василівка Біляївського району Одеської області, та віднесено вказану садибу до пам`ятки архітектури місцевого значення.

Підставою взяття на облік, як пам`ятки архітектури, зазначено рішення Виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів УРСР від 17.04.1987 №167. Власником пам`ятки зазначено Васильківську сільську раду.

Як вбачається із паспорта об`єкта культурної спадщини, садибу збудовано у 1845 1848 роках. Первісна функціональна типологія будівлі житлова. Зведено будинок у стилі «неокласицизму». До 1861 року садиба належала генералу Дубецькому (Дубицькому). Капітальний ремонт споруди проводився у 1855 році. З 1991 року садиба не експлуатується.

Станом на дату виготовлення паспорту будівля, практично, являє собою зруйновані залишки подовжніх і попередніх стін. На даний час повністю втрачені елементи архітектурного декору приміщень, в значній мірі втрачені елементи впорядження фасадів. Технічний стан непридатний (експертний висновок про технічний стан будівлі-пам`ятки від 26.04.1999).

Відповідно експертного звіту про технічний стан будівлі-пам`ятника містобудування та архітектури, розташованого в с. Василівка Біляївського районну Одеської області, виготовленого у 1999 році Науково-виробничим центром «ЕКОСТРОЙ», нежитлова будівля - садиба генерала Дубицього є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення, технічний стан об`єкту обстеження «непридатний» з фізичним зносом 90%.

14.12.2009 Виконавчим комітетом Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області прийнято рішення №58, яким визнано право власності на нежитлову будівлю «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького) за територіальною громадою села Василівка Біляївського району Одеської області в особі Василівської сільської ради за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Василівка, вулиця Леніна, 73, загальною площею 2306,90 кв.м. Також вирішено видати територіальній громаді села Василівка Біляївського району Одеської області в особі Василівської сільської ради свідоцтво про право власноті на вказану нежитлову будівлю.

Як вбачається із витягу Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» від 14.12.2009 №24783511, нежитлова будівля «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького) зареєстрована на праві комунальної власності за територіальною громадою села Василівка Біляївського району Одеської області в особі Василівської сільської ради.

22.02.2010 між територіальною громадою села Василіка Біляївського району Одеської області в особі Васильківської сільської ради Біляївського району Одеської області (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець продав, а покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежитлової будівлі, що в цілому складається з літ. «А» - нежитлової будівлі «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м, розташованої за адресою: село Василівка, вул. Леніна № 73 (сімдесят три), Біляївського району Одеської області, на земельній ділянці площею 4,4096 га, кадастровий № 5121081000:01:002:0163 (об`єкт купівлі-продажу). Вищезазначений об`єкт належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю, виданого Виконавчим комітетом Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області 14.12.2009, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №29183242, номер запису: 15 в книзі: 46-неж-29, згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24783511, виданим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 14.12.2009. Характеристика об`єкта купівлі-продажу наводиться у технічному паспорті, виданому Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 21.10.2009. Згідно з Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно №25236801, виданим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 05.02.2010, вартість об`єкта нерухомості складає 28807,00 (двадцять вісім тисяч вісімсот сім) гривень.

Згідно із пунктом 1.2. договору цей договір укладено згідно з рішенням Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 17.12.2009 №522-V «Про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації у 2009 році, шляхом викупу нежитлової будівлі «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), розташованої за адресою: с. Василівка, вул. Леніна, 73, Біляївського району Одеської області, на підставі Конституції України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)», «Про державну програму приватизації», Цивільного кодексу України, погодження на відчуження об`єкта купівлі-продажу, наданого Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 05.02.2010 року № 0113/532.

Об`єкт купівлі-продажу оцінено у розмірі 240854 (двісті сорок тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) гривні 40 копійок, податок на додану вартість (ПДВ) враховано до вказаної суми та складає 40142,40 грн, згідно з висновками оцінювача про вартість об`єкта незалежної оцінки нежитлової будівлі, що були виконані суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Дельта Консалтінт», затвердженими рішенням Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 11.02.2010 року №20 (пункт 1.3. договору).

Покупець зобов`язаний внести суму, зазначену у 1.3. цього договору, у розмірі 240854 (двісті сорок тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) гривень 40 копійок за рахунок власних коштів з рахунку покупця на розрахунковий рахунок № 31516905700116 в УДК в Біляївському районі ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код 31030000, протягом 20 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору (пункт 2.1. договору).

Передача об`єкта купівлі-продажу від продавця до покупця здійснюється у 3-денний термін з моменту перерахування покупцем на рахунок продавця повної вартості за об`єкт та оформлюється актом приймання-передачі, що підписується сторонами за цим договором (пункт 3.1. договору).

Відповідальність за збереження об`єкта купівлі-продажу з моменту підписання договору купівлі-продажу несе покупець (пункт 3.3. договору).

Кожна сторона зобов`язується виконувати обов`язки, покладені на неї цим договором, та сприяти іншій стороні у виконанні її обов`язків (пункт 5.1. договору).

Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору (пункт 5.2. договору).

Покупець відповідно до умов договору зобов`язаний:

-узгоджувати проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування до сучасних потреб, а також проводити ці роботи при наявності погодженої проектної документації та дозволу, виданих управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради та управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації; забезпечувати належну експлуатацію об`єкта нерухомості, яка гарантує надійність будівельних конструкцій; забезпечувати вільний доступ до інженерних мереж службам, які їх експлуатують, та утримувати їх у належному технічно-справному стані; проводити роботи по благоустрою прилеглої території (підпункт 5.4.2. пункту 5.4. договору);

-не допускати розміщення в об`єкті шкідливого виробництва; виконувати вимоги Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», відповідних державних санітарних та протипожежних норм та правил (підпункт 5.4.3. пункту 5.4. договору);

-протягом 30 календарних днів з моменту одержання акта приймання-передачі оформити з Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації охоронну документацію на користування об`єктом купівлі-продажу, що розташований у будівлі-пам`ятці; утримувати об`єкт купівлі-продажу відповідно до вимог охоронного договору та норм, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини», дотримуватися державних стандартів, норм, правил та іншого законодавства у сфері охорони культурної спадщини (підпункт 5.4.5. пункту 5.4. договору).

Відповідальність сторі передбачена у розділі 6 договору.

Так, у випадку порушень покупцем терміну сплати за об`єкт купівлі-продажу, покупець сплачує на рахунок продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 6.1 Договору).

Якщо протягом встановленого цим договором терміну покупець не сплатить вказану у договорі суму продажу, продавець має право розірвати договір. У цьому випадку покупець відшкодовує збитки, заподіяні внаслідок порушення умов цього договору у розмірі 20% вартості об`єкта купівлі-продажу, зазначеному у пункті 1.3. цього договору (пункт 6.2. договору).

За неналежне виконання чи невиконання покупцем зобов`язань за цим договором, вказаних у пункті 5.4.5., Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень (пункт 6.3. договору).

За неналежне виконання чи невиконання покупцем зобов`язань за цим договором, вказаних у пункті 5.4.2., пункті 5.4.3., покупець несе відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 6.4. договору).

Сплата штрафу, пені, відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов цього договору (пункт 6.5. договору).

Всі спори, що виникають при виконанні умов цього договору або у зв`язку з тлумаченням його положень, вирішуються шляхом переговорів. Якщо сторони не досягли домовленості, то спір передається на розгляд господарського суду Одеської області у порядку, встановленому чинним законодавством (пункт 7.1. договору).

У разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду (пункт 7.4. договору).

Договір підписано представниками сторін, скріплено печатками контрагентів, посвідчено 22.02.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 525.

17.03.2010 між покупцем та продавцем підписано акт приймання-передачі індивідуально визначеного майна комунальної власності, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв нежитлову будівлю «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького). Також зазначено, що покупцем сплачено за об`єкт купівлі-продажу вартість в повному обсязі, і що передача вищевказаної нежитлової будівлі проводиться згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 22.02.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області у реєстрі за №525.

01.06.2010 між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (органом охорони) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (власником) укладено цей охоронний договір (надалі охоронний договір), який встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини та утримання її в належному стані, у тому числі території, на якій вона розташована (пункт 1.1. охоронного договору).

Відповідно до пункту 1.2. охоронного договору за цим договором власник бере на себе зобов`язання щодо охорони об`єкта культурної спадщини, який розташований у селі Василівка Біляївського району Одеської області по вулиці Леніна № 73 (сімдесят три), що є пам`яткою архітектури місцевого значення (колишній панський маєток, будинок, садиба генерала Дубицького, споруджений у середині XIX століття), та знаходиться під охороною держави на підставі рішення Виконавчого комітету Одеського обласної ради від 17.04.1987 № 167, як пам`ятка архітектури місцевого значення (пам`ятка).

Нерухоме майно, що належить до пам`ятки нежитлова будівля, що в цілому складається з літери «А» - будівлі «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м, що належить власнику на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22.02.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В., за реєстровим № 525, зареєстрованого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 26.03.2010, реєстраційний номер: 29183242, номер запису: 15 в книзі: 46 - неж-29, номер Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно: 25695376.

У пункті 2.1. охоронного договору визначено обов`язки власника. Так, власник зобов`язаний:

-використовувати приміщення пам`ятки під розміщення приміщень невиробничого призначення та у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень до пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо;

-утримувати пам`ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані, мати у приміщеннях пам`ятки належне обладнання згідно з вимогами органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших уповноважених органів;

-не змінювати призначення пам`ятки (її частин) та елементів, не робити написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без відповідного дозволу органу охорони культурної спадщини;

-утримувати територію пам`ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам`ятці без відповідного дозволу органу охорони культурної спадщини. Не робити будь-яких прибудов до пам`ятки, не переробляти її як ззовні, так і всередині, а також не вести будь-яких земляних робіт на території пам`ятки без спеціального дозволу органу охорони;

-погоджувати в установленому порядку з органом охорони розміщення реклами, інших написів та позначок на пам`ятці, її частинах та елементах, на її території та в її охоронній зоні;

-безперешкодно допускати представників органу охорони чи уповноважених ним осіб для здійснення контролю за виконанням правил утримання зазначеної пам`ятки, її території та зон охорони або для її наукового обстеження;

-забезпечувати доступ до пам`ятки з метою її екскурсійного відвідування у порядку та за графіком, що додатково узгоджуються між власником та органом охорони шляхом підписання окремого документу;

-негайно повідомляти орган охорони про будь-яке руйнування, пошкодження, аварію чи іншу обставину, що заподіяла шкоду пам`ятці та своєчасно вживати заходи для приведення пам`ятки в належний стан;

-своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам`ятки і роботи з упорядження території пам`ятки. Виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені охоронним договором, а у разі потреби в терміни, визначені окремим розпорядженням органу охорони;

-проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи відповідно до науково-проектної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом органу охорони. Копії матеріалів про проведення обміру та дослідження пам`ятки, а також науково-проектну документацію безоплатно передавати органу охорони в 10-денний термін після її затвердження;

-з метою збереження пам`ятки та створення належних умов для її використання, власник зобов`язаний виконати такі роботи: протягом травня 2010 року грудня 2011 року - проведення інженерно-вишукувальних робіт; протягом травня 2010 року грудня 2011 року та травня 2010 року грудня 2012 року - розробка науково-проектної документації на проведення комплексу реставраційних робіт на об`єкт; протягом січня 2012 року грудня 2017 року - проведення комплексу реставраційних робіт на об`єкт;

-у разі коли власник пам`ятки або уповноважений ним орган (особа) вважає за необхідне провести будь-які роботи, пов`язані з консервацією, реабілітацією, реставрацією, музеєфікацією пам`ятки та упорядженням її території, він повинен подати органу охорони науково-проектну документацію. Роботи можуть проводитися тільки після погодження проектної документації та з письмового дозволу органу охорони;

-власник має і інші обов`язки, що випливають із умов охоронного договору та чинного законодавства України.

Власник несе адміністративну та майнову відповідальність за порушення правил охорони та використання пам`ятки згідно з діючим законодавством України (пункт 3.1. охоронного договору).

У разі невиконання власником вимог законодавства щодо охорони культурної спадщини та/або умов цього охоронного договору орган охорони накладає в установленому порядку згідно з чинним законодавством України на власника штрафні санкції, а також зобов`язує власника відшкодувати завдані ним збитки, при цьому сплата штрафів та збитків не звільняє власника від усунення порушень (пункт 3.3. охоронного договору).

Якщо власник своїми діями безгосподарно або бездіяльно ставиться до пам`ятки, що створює загрозу її пошкодження або знищення, орган охорони робить користувачеві попередження про припинення безгосподарного ставлення до пам`ятки. Якщо власник не виконує вимог, що містяться в попередженні, орган охорони має право звернення у встановленому законодавством порядку з позовом про примусове дострокове розірвання охоронного договору та вилучення пам`ятки із власності (викуп). При невідкладній необхідності забезпечення збереження пам`ятки, позов може бути пред`явлено без попередження (пункт 3.6. охоронного договору).

Орган охорони має переважне право купівлі (право привілеєвої купівлі) пам`ятки перед іншими особами (пункт 4.1. охоронного договору).

Розпорядження органу охорони в межах його повноважень є обов`язковим для власника (пункт 4.4. охоронного договору).

Контроль за виконанням умов цього договору здійснює інспекційний відділ органу охорони (пункт 4.5. охоронного договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та за згодою сторін підлягає нотаріальному посвідченню (пункт 5.1. охоронного договору).

Зміст статей 18 ,20-24, 26-30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власнику нотаріусом роз`яснено (пункт 5.4. охоронного договору).

Договір підписано представниками сторін, скріплено печатками контрагентів, посвідчено 01.06.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєльтюковою Є.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1088.

Розпорядженням Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 10.08.2020 №7 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» надати на розгляд Департаменту науково-проектну документацію протягом місяця з дня отримання розпорядження.

В матеріалах справи міститься лист Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області від 30.12.2020 №1448/02-13/26, відповідно до якого сільська рада повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ», що внаслідок реорганізації Васильківська сільська рада Біляївського району Одеської області приєднана до позивача, та останній є її правонаступником. Також зазначила, що під час огляду садиби (яка є об`єктом договору купівлі-продажу) встановлено її перебування в незадовільному стані, і запропонувала надати копію охоронного договору та повідомити про заплановані заходи щодо збереження об`єкту культурної спадщини.

08.04.2021 Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації винесено припис №05-02/21 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» у зв`язку із невиконанням останнім умов охоронного договору та зобов`язано: протягом двох тижнів розробити висновок про технічний стан будівлі з рекомендаціями щодо проведення робіт, направлених на збереження пам`ятки, та надати на розгляд до Департаменту; протягом місяця повідомити Департамент про укладення договору з ліцензованою проектною організацією на розробку науково-проектної документації, спрямованої на збереження будівлі-пам`ятки; протягом року розробити науково-проектну документацію, спрямовану на збереження будівлі-пам`ятки, з урахуванням рекомендацій, викладених у висновку про технічний стан будівлі.

Листом від 09.07.2021 №01-12/3187 Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації проінформовано Одеську обласну прокуратуру про те, що будівля, яка розташована за адресою: Одеська обл., Одеський (Біляївський) р-н, с.Василівка, вул. Леніна, 73, палац-садиба Дубецьких-Панкеєвих, прийнята під охорону держави рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 17.04.1987 №167 як пам`ятка архітектури місцевого значення, яка перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 22.02.2010 та щодо якої укладен охоронний договір від 01.06.2010. При цьому Департамент повідомив, що проектно-будівельна документація Департаментом не погоджувалась, дозволи на проведення відповідних робіт не надавались. З метою збереження пам`ятки власнику надіслано розпорядження від 10.08.2020 №7 та припис від 08.04.2021. № 05-02/21 щодо вжиття заходів зі збереження пам`ятки, однак відповідні вимоги власником не виконано.

Також матеріали справи містять лист Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області від 21.12.2021 №2751/02-13, скерований Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ», відповідно до якого сільська рада висловила своє занепокоєння станом нежитлової будівлі «Панський маєток», а також зазначила про непроведення відповідачем відповідних робіт, які планувалися компанією щодо збереження об`єкту культурної спадщини та які обговорювалися на робочих зустрічах з представниками відповідача, та просила розпочати роботу щодо вжиття заходів стосовно збереження об`єкту культурної спадщини.

Листом від 20.05.2022 №889/10/01-12/2-22/603 Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації повідомив Одеську обласну прокуратуру про те, що в результаті огляду пам`ятки, проведеного 18.11.2021 фахівцем Департаменту, було встановлено, що будівля перебуває у незадовільному стані та потребує невідкладного проведення комплексу ремонтно-реставраційних робіт, у зв`язку з чим власника - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» було зобов`язано надати протягом місяця до Департаменту висновок про технічний стан будівлі з рекомендаціями щодо проведення робіт, направлених на її збереження. Також, враховуючи факт невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» вимог охоронного договору від 01.06.2010, Департаментом було підготовлено акт про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини.

Листом від 17.02.2023 №15/3/2-287ВИХ-23 Одеською обласною прокуратурою повідомлено Вигодянську сільську раду Одеського району Одеської області про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» вимог охоронного договору та приписів законодавства в частині збереження об`єкту культурної спадщини, наведено відомі обставини та запропоновано повідомити прокуратуру, чи було відомо сільській раді про наведені порушення з боку власника будівлі-пам`ятки, зокрема, щодо неналежного стану її утримання, які заходи вжито та чи вживаються радою з метою захисту інтересів держави у виниклих спірних правовідносинах щодо забезпечення збереження вищевказаної будівлі-пам`ятки, в тому числі шляхом розірвання договору купівлі-продажу від 22.02.2010 та повернення майна до комунальної власності. Додатково прокуратура повідомила, що вказані відомості витребовуються з метою з`ясування наявності підстав представництва інтересів держави в суді.

У відповідь на вказаний лист прокуратури, сільська рада листом від 24.02.2023 №386/02-13/26 повідомила, що нею вживалися відповідні заходи, а також зазначила, що наразі доручено юридичному відділу вивчення питань подальших дій для збереження архітектурної пам`ятки «Панський маєток».

20.03.2023 Департаментом складено акт про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини №20/30, яким встановлено порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» (статті 24) громадянином Стратієвським Д.М., який є директором Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» порушено режим використання будівлі-пам`ятки по вул. Леніна, 73, с.Василівка.

23.03.2023 Департаментом складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОД №00003, яким зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» режиму використання пам`ятки культурної спадщини (будівля-палац-садиба Дубецьких-Панкеєвих).

Листом від 04.04.2023 №04/2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» повідомило Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про укладення договору про обстеження технічного стану пам`ятника архітектури з видачою рекомендацій щодо проведення робіт, направлених на збереження будівлі-пам`ятки, та про надання результатів обстеження за результатами робіт.

09.05.2023 Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області винесено постанову №6-23 про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу, якою встановлено порушення громадянином, який є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ», режиму використання будівлі-пам`ятки по вул. Леніна, 73, с. Василівка, визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. Вказану суму штрафу сплачено 10.05.2023.

Листом від 24.05.2023 №15/3/2-822ВИХ-23 Одеська обласна прокуратура звернулась до Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області з повідомленням в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про направлення позовної заяви до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до висновку про технічний стан несучих і огороджуючих конструкцій та можливості подальшої надійної експлуатації нежитлової будівлі літ. «А» - «Панського маєтку», що розташована на території колишньої садиби Генерала Дубицього за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Василівка, вул. Леніна № 73, виготовленого 18.09.2023 експертом Накул О.М., нежитлова будівля «Панського маєтку» є пам`яткою архітектури місцевого значення, технічний стан об`єкту обстеження «непридатний» з фізичним зносом 83; існуючий технічний стан об`єкту обстеження обумовлено сукупністю причин і факторів, зокрема, пов`язаних з природним фізичним зносом будівлі за тривалий період експлуатації (понад 170 років), без своєчасного проведення ремонтно-реставраційних робіт тощо.

Позиція суду апеляційної інстанції

Як було встановлено, рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів УРСР від 17.04.1987 №167 «Про затвердження додаткового списку пам`яток архітектури місцевого значення», серед іншого, Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького), розташований в Біляївському районі Одеської області, віднесено до пам`яток архітектури місцевого значення.

До 12.07.2000 правовідносини, пов`язані з пам`ятками історії та культури, а також їх збереженням, регулював Закон УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури».

Відповідно до статті 1 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» пам`ятками історії та культури є споруди, пам`ятні місця і предмети, зв`язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність. Усі пам`ятки історії та культури, які знаходяться на території Української РСР, охороняються державою.

Статтею 6 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» встановлено, що до пам`яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать, зокрема, пам`ятки містобудування і архітектури - архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також зв`язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.

Частиною першою статті 8 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» (у редакції, чинній на 17.04.1987) визначено, що виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам`яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам`яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам`яток історії та культури.

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР (частина друга статті 8 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» (у редакції, чинній на 17.04.1987)).

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» (у редакції, чинній на 17.04.1987) переліки пам`яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Переліки пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об`єктів з переліків пам`яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.

Отже, споруда (садиба генерала Дубицького), розташована за адресою: с.Василівка Біляївського району Одеської області, з 17.04.1987 є пам`яткою архітектури місцевого значення, який включено до переліку пам`яток архітектури місцевого значення відповідно до вимог частини третьої статті 17 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури».

Починаючи з 12.07.2000 особливості правовідносин, пов`язаних з культурною спадщиною та її збереженням, врегульовані Законом України «Про охорону культурної спадщини».

У преамбулі Закону України «Про охорону культурної спадщини» зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Пунктом 5 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури».

Тобто Закон України «Про охорону культурної спадщини» було ухвалено на заміну Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» щодо регулювання правовідносин, пов`язаних з пам`ятками історії та культури.

Стаття 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) розкриває, зокрема, такі терміни:

культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

нерухомий об`єкт культурної спадщини об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

Згідно з пунктом 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Відтак, споруда (садиба генерала Дубицького), розташована за адресою: с.Василівка Біляївського району Одеської області, визнається пам`яткою відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», який замінив Закон УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» в регулюванні питань, пов`язаних з пам`ятками історії та культури, не призвело до скасування охоронюваного статусу об`єктів культурної спадщини.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21.

Отже, будівля «Панський маєток» (садиба генерала Дубицького) охороняється Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Абзацом 1 частини першої статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» унормовано, що об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно із приписами абзацу 3 частини першої статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам`ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам`ятки, робіт, які майбутній власник зобов`язується провести на пам`ятці з метою утримання її в належному стані.

Положеннями статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» імперативно передбачено, що усі власники пам`яток чи їхніх частин або уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам`ятки, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

У договорі купівлі-продажу від 22.02.2010 сторони передбачили зобов`язання покупця Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» оформити відповідний охоронний договір об`єкта культурної спадщини та його подальше утримання у відповідності до укладеного охоронного договору та державних стандартів, норм і правил у сфері охорони культурної спадщини (підпункт 5.4.5. пункту 5.4. договору купівлі-продажу).

Після укладення договору купівлі-продажу, 01.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» та Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, укладено охоронний договір із передбаченими у пункті 2.1. зобов`язаннями власника (Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ») по утриманню відповідного майна.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Прокурором в якості підстави пред`явленого позову визначену ту обставину, що Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» не виконуються умови договору купівлі-продажу в частині належної експлуатації та утримання будівлі-пам`ятки у відповідності до приписів законодавства України з дотримання державних стандартів, норм та правил в сфері охорони культурної спадщини, що істотно порушує укладений договір та завдає шкоди державним інтересам в сфері охорони культурної спадщини, в частині збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення, що є істотним порушенням умов договору та відповідно надає право його розірвання в судовому порядку із похідною від цього вимогою про повернення будівлі-пам`ятника у комунальну власність.

Господарський суд Одеської області виснував, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушених прав позивача, оскільки як приписи Цивільного кодексу України, так і положення Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачають викуп пам`ятки культурної спадщини у разі невжиття власником пам`ятки культурної спадщини заходів щодо її збереження, що загрожує її пошкодженням або знищенням.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово нагадувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованій Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, закріплено гарантії здійснення права власності та його захисту. Зокрема, у статті 1 Першого протоколу до неї зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведені положення Конвенції мають своє втілення у статті 41 Конституції України, приписи якої визначають, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Колегія суддів зауважує, що позбавлення права власності, зокрема й на об`єкти культурної спадщини, є посяганням на одне із найфундаментальніших прав учасників цивільних правовідносин право приватної власності. З іншого боку, держава має право вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до суспільних інтересів.

У чинному законодавстві, що регулює правові відносини у сфері охорони культурної спадщини, визначені підстави та порядок примусового відчуження (викупу) пам`яток культурної спадщини.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі викупу пам`яток культурної спадщини.

Поряд з цим, стаття 352 Цивільного кодексу України передбачає, що, якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам`ятки культурної спадщини їй загрожує пошкодження або знищення, відповідний орган охорони культурної спадщини робить власнику пам`ятки відповідне попередження (частина 1). Якщо власник пам`ятки культурної спадщини не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв`язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп (частина 2). У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам`ятки культурної спадщини позов про її викуп може бути пред`явлено без попередження (частина 3). Викуплена пам`ятка культурної спадщини переходить у власність держави (частина 4). Викупна ціна пам`ятки культурної спадщини визначається за згодою сторін, а в разі спору судом (частина 5).

Аналогічний спосіб захисту цивільних прав викладено у статті 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідно до якої якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам`ятки їй загрожує пошкодження або знищення, державний орган з питань охорони пам`яток історії та культури робить власнику пам`ятки відповідне попередження (частина 1). Якщо власник пам`ятки не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв`язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом державного органу з питань охорони пам`яток історії та культури може постановити рішення про її викуп (частина 2). У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам`ятки позов про її викуп може бути пред`явлено без попередження (частина 3). Викуплена пам`ятка переходить у власність держави. Викупна ціна пам`ятки визначається за згодою сторін, а в разі спору судом (частина 4).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за наслідками застосування статті 352 Цивільного кодексу України, статті 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини» викуплена пам`ятка переходить у власність держави, а відтак, власник втрачає усі правомочності з володіння, користування та розпорядження майном, а держава набуває право власності на втрачене власником майно. При цьому колегія суддів підкреслює, що перехід пам`ятки у власність держави має оплатний характер.

Таким чином, як приписи Цивільного кодексу України, так і положення Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачають викуп пам`ятки культурної спадщини у разі невжиття власником пам`ятки культурної спадщини заходів щодо її збереження.

Натомість у цій справі прокурор звернувся з позовом про розірвання договору купівлі-продажу пам`ятки архітектури та повернення будівлі-пам`ятки до комунальної власності з підстав істотного порушення відповідачем умов договору, яке виразилося у невиконанні обов`язків власника з належної експлуатації та утримання будівлі-пам`ятки.

Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Статтею 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Із наведених приписів цивільного законодавства вбачається, що розірвання договору купівлі-продажу пам`ятки архітектури фактично призведе до безоплатного вилучення придбаного майна, адже покупець за договором купівлі-продажу позбавлений можливості повернення сплачених коштів (оскільки відповідні приписи Цивільного кодексу України передбачають відшкодування збитків стороною, якою допущено істотне порушення його умов), що не узгоджується із конституційними положеннями про непорушність права приватної власності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що у разі невжиття власником пам`ятки культурної спадщини заходів щодо її збереження, належним способом захисту порушеного права держави є звернення до суду державного органу з питань охорони пам`яток історії та культури з позовом про викуп пам`ятки культурної спадщини, оскільки такий спосіб захисту кореспондує конкретному правопорушенню, визначеному статтею 352 Цивільного кодексу України та статтею 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а тому прокурор, звертаючись до суду з даним позовом про розірвання договору та повернення майна до комунальної власності, обрав неналежний спосіб захисту.

Оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених обставин, наявні достатні підстави для відмови у задоволенні позову.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2023 у справі №916/2646/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено 02.05.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран