Постанова

від 01.05.2024 по справі 910/9721/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. Справа№ 910/9721/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача 1: Бєлкін Л.М.;

від позивача 2: Бєлкін Л.М.;

від відповідача: Михалевич М.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 року

у справі №910/9721/23 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду ОТП ФОНД АКЦІЙ

2) Відкритого пенсійного фонду "ОТП ПЕНСІЯ"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 2 088 522,25 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду ОТП ФОНД АКЦІЙ (далі - позивач 1) та Відкритий пенсійний фонд "ОТП ПЕНСІЯ" (далі - позивач 2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) про стягнення 2 088 522,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у силу вимоги абз. 2 п. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у відповідача виник обов`язок перед акціонерами, у тому числі позивачами, сплатити частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонерам акцій.

Враховуючи кількість акцій у акціонерів - позивачів, останніми розраховано розмір частини прибутку, що належить до сплати кожному акціонеру позивачу, зокрема, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду ОТП ФОНД АКЦІЙ належить сплатити частину чистого прибутку у розмірі 779 399,50 грн (за акції у кількості 11 000 шт.) та на користь Відкритого пенсійного фонду "ОТП ПЕНСІЯ" 705 002,27 грн (за акції у кількості 9 950 шт).

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням обов`язку по перерахуванню коштів на користь позивачів, останні вважають, що відповідач повинен сплатити 3% річних та інфляційне збільшення боргу на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" частину чистого прибутку у розмірі 779 399,50 грн, 3% річних у розмірі 42 856,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 274 316, 23грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 448,58 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Відкритого пенсійного фонду "ОТП ПЕНСІЯ" частину чистого прибутку у розмірі 705 002,27 грн, 3% річних у розмірі 38 765,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 248 131,56 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 878,49 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

21.12.2023 року на електронну адресу Господарського суду міста надійшла заява представника позивачів про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9721/23, в якій останні просили суд першої інстанції стягнути судові витрати на професійну правничу адвоката у розмірі 15 000,00 грн кожному позивачу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду "ОТП ФОНД АКЦІЙ" та Відкритого пенсійного фонду "ОТП ПЕНСІЯ" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9721/23 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 999,63 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Відкритого пенсійного фонду "ОТП ПЕНСІЯ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 999,63 грн. У задоволенні заяви у решті суми витрат на правову допомогу відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 року у справі №910/9721/23 скасувати. В разі залишення апеляційної скарги без задоволення, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник зауважив, що в суді першої інстанції були відсутні правові підстави для стягнення витрта на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 30000,00 грн, оскільки, в заяві представника позивачів, останній просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн на двох.

Крім того, за твердженням скаржника, позивачами на підтвердження своїх позовних вимог було подано мінімальну кількість доказів ,в отриманні яких не було жодних перешкод та що не вимагало значного за обсягом часу.

На підготовку матеріалів справи адвокат позивачів не приділив значного та наладженого за обсягом часу, який би був пропорційним та відповідним до стягнутої з відповідача суми компенсації витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 06.02.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 року у справі №910/9721/23.

12.02.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивачів 1, 2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивачів 1, 2 просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення господарського суду без змін.

При цьому, представник позивачів 1, 2, зокрема зазначив, що в контексті співмірності заявлена сума не перевищує 1,5% від заявленої ціни позову для будь-кого з позивачів.

Водночас, за твердженням представника позивача 1, 2, самі лише посилання на не співмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивачів про розподіл судових витрат.

20.03.2024 року судове засідання у призначений час не відбулось, у зв`язку неможливістю проведення фіксації судового засідання внаслідок аварійно-ремонтних робіт, про що апеляційним судом складено відповідний акт.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 року розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення додаткове Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 року у справі №910/9721/23 призначено на 01.05.2024 року.

Представник скаржника в судовому засіданні 01.05.2024 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а додаткове рішення господарського суду першої інстанції скасувати. В разі залишення апеляційної скарги без задоволення, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивачів в судовому засіданні 01.05.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, додаткове рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 123, 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За приписами ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється, у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів.

Зважаючи на положення ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у своїх судових рішеннях дотримується позиції, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів (постанова ВС від 22.03.2018 року у справі №910/9111/17).

Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі №927/26/18.

З огляду на викладене, суд зазначає, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. ст. 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками, зокрема: зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року у справі №908/574/20, від 17.12.2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивачів у відповідності до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві заявив, що позивачі планують понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн з розрахунку 4000,00 грн за 1 годину роботи адвоката * 4 години = 16000,00 грн.

Крім того, з пункту 25 протоколу судового засідання від 20.12.2023 року, слідує, що представник позивачів заявив, що відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України позивачі нададуть докази витрат на правничу допомогу протягом 5 днів.

21.12.2023 року на електронну адресу Господарського суду міста надійшла заява представника позивачів про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9721/23, в якій останні просили суд першої інстанції стягнути судові витрати на професійну правничу адвоката у розмірі 15 000,00 грн кожному позивачу.

Так представником позивачів 1, 2 на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу було надано:

- копію договору про надання правової допомоги №29/05-2023-1 від 29.05.2023 року;

- копію договору про надання правової допомоги №29/05-2023-2 від 29.05.2023 року;

- копію акту від 20.12.2023 року приймання-передачі наданих послуг з правової (професійної правничої) допомоги до договору №29/05-2023-1 від 29.05.2023 року - на суму 15000,00 грн, з фіксованою сумою витрат згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та п. 3.1 договору №29/05-2023-1 від 29.05.2023 року витрат на адвокатські послуги;

- копію акту від 20.12.2023 року приймання-передачі наданих послуг з правової (професійної правничої) допомоги до договору №29/05-2023-2 від 29.05.2023 року - на суму 15000,00 грн, з фіксованою сумою витрат згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та п. 3.1 договору №29/05-2023-2 від 29.05.2023 року витрат на адвокатські послуги;

- копія платіжних документів щодо оплати авансу послуг з професійної правничої допомоги.

Відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги №29/05-2023-1 від 29.05.2023 року гонорар адвоката за даним договором становить 15000,00 грн.

Згідно п. 3.1 договору про надання правової допомоги №29/05-2023-2 від 29.05.2023 року гонорар адвоката за даним договором становить 15000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, твердження скаржника, що в суді першої інстанції були відсутні правові підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 30000,00 грн, оскільки, в заяві представника позивачів, останній просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн на двох колегія суддів не визнає переконливими доводами.

Так, відповідно акту приймання - передачі наданих послуг з правової (професійної правничої) допомоги від 20.12.2023 року за договором про надання правової допомоги №29/05-2023-1 від 29.05.2023 року, виконавець надав, а клієнт прийняв правові послуги щодо представлення інтересів клієнта при супроводженні провадження по справі №910/9721/23. Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та п. 3.1 договору встановлений фіксований розмір винагороди адвоката 15000,00 грн. Клієнт не має жодних претензій до якості наданих адвокатом послуг.

Відповідно акту приймання - передачі наданих послуг з правової (професійної правничої) допомоги від 20.12.2023 року за договором про надання правової допомоги №29/05-2023-2 від 29.05.2023 року, виконавець надав, а клієнт прийняв правові послуги щодо представлення інтересів клієнта при супроводженні провадження по справі №910/9721/23. Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та п. 3.1 договору встановлений фіксований розмір винагороди адвоката 15000,00 грн. Клієнт не має жодних претензій до якості наданих адвокатом послуг.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Тобто,розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (такий висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12.01.2023 року у cправі № 911/272/21, від 12.01.2023 року у справі № 910/8342/21, від 20.12.2022 року у cправі № 910/6310/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19.

Водночас, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічний за змістом правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 910/17343/20 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі № 911/2652/17 (911/3581/20).

Представник відповідача у судовому засіданні 15.01.2024 року проти задоволення заяви заперечив та просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів або підтверджених документально обґрунтувань чи розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність чи ненадання позивачами передбачених договором послуг адвоката, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності витрат заявника на оплату правничої допомоги адвоката, встановлених у фіксованому розмірі.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з часткового задоволення позовних вимог у даній справі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вказані витрати на правову допомогу покладаються на відповідача

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви представників позивачів про ухвалення додаткового рішення у даній справі № 910/9721/23 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 29 999,26 грн.

Викладені в апеляційній скарзі додаткові обґрунтування неспівмірності заявлених до відшкодування витрат, не доводять існування підстав для їх зменшення від вже частково присуджених до відшкодування судових витрат.

При цьому Колегія суддів відзначає, що критерій неспівмірності витрат зі складністю справи є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 року у справі №910/9721/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 року у справі №910/9721/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9721/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 02.05.2024 року.