Постанова

від 01.05.2024 по справі 910/9721/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. Справа№ 910/9721/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача 1: Бєлкін Л.М.;

від позивача 2: Бєлкін Л.М.;

від відповідача: Михалевич М.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року (повний текст рішення складено і підписано 21.12.2023 року)

у справі №910/9721/23 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду ОТП ФОНД АКЦІЙ

2) Відкритого пенсійного фонду "ОТП ПЕНСІЯ"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 2 088 522,25 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду ОТП ФОНД АКЦІЙ (далі - позивач 1) та Відкритий пенсійний фонд "ОТП ПЕНСІЯ" (далі - позивач 2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) про стягнення 2 088 522,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у силу вимоги абз. 2 п. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у відповідача виник обов`язок перед акціонерами, у тому числі позивачами, сплатити частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонерам акцій.

Враховуючи кількість акцій у акціонерів - позивачів, останніми розраховано розмір частини прибутку, що належить до сплати кожному акціонеру позивачу, зокрема, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду ОТП ФОНД АКЦІЙ належить сплатити частину чистого прибутку у розмірі 779 399,50 грн (за акції у кількості 11 000 шт.) та на користь Відкритого пенсійного фонду "ОТП ПЕНСІЯ" 705 002,27 грн (за акції у кількості 9 950 шт).

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням обов`язку по перерахуванню коштів на користь позивачів, останні вважають, що відповідач повинен сплатити 3% річних та інфляційне збільшення боргу на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" частину чистого прибутку у розмірі 779 399,50 грн, 3% річних у розмірі 42 856,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 274 316, 23грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 448,58 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Відкритого пенсійного фонду "ОТП ПЕНСІЯ" частину чистого прибутку у розмірі 705 002,27 грн, 3% річних у розмірі 38 765,00 грн 00, інфляційних втрат у розмірі 248 131,56 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 878,49 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року у справі №910/9721/23 скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник зауважив на неможливості застосування до правового регулювання діяльності такого товариства як Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" положень законів про державний бюджет, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів.

Посилання як позивача по справі, так і суду першої інстанції на вимоги ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» як підстави для виплати йому частини чистого прибутку від діяльності Товариства, не є таким, що ґрунтуються на нормах Конституції України, оскільки норми ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» не тільки не відповідають положенням Закону України «Про акціонерні товариства», як спеціального нормативного акту, а й суперечать та не узгоджуються із положеннями Цивільного кодексу, який є основою побудови даних правовідносин.

При цьому, за твердженням скаржника, лише за настілками розподілу прибутку Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та сплати першочергових платежів, якими зокрема є податкові зобов`язання, Товариство має право прийняти рішення про розподіл чистого прибутку (проте такого рішення не було прийнято) із зазначенням конкретної грошової суми, яка буде спрямована на виплату акціонерам.

Крім того, представник скаржника зазначив, що зі змісту рішення загальних зборів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 18.05.2021 року не вбачається волевиявлення Товариства на розподіл саме чистого прибутку та спрямування частини чистого прибутку для виплати акціонерам або ж для виплати та розподілу дивідендів між акціонерами. Варто зауважити, що право акціонерів на розподіл прибутку не є тотожним праву на отримання дивідендів та тим більше не свідчить та не може свідчити про право акціонерів на отримання частини чистого прибутку безпосередньо.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 року у апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року у справі №910/9721/23 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду відомості про наявність електронного кабінету у адвоката Михалевича М.М.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року у справі №910/9721/23.

12.02.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивачів 1, 2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивачів 1, 2 просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

При цьому, представник позивачів 1, 2, зокрема зазначив, що відповідно до загальнодоступних джерел, наприклад, звіту правління Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" за 2018 рік, НАК «Нафтогаз» (частка держави становить 100 відсотків) на той період належало 27.114.256 акцій, тобто 50% плюс 1 акція, тобто 50 і більше відсотків акцій. Таким чином, всупереч твердженням відповідача, відповідач підпадає під дію абзацу 2 п. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Водночас, за твердженням представника позивача 1, 2, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" фактично сплатило на користь держави (шляхом взаємозаліку) частину чистого прибутку за 2020 рік, чим взяло на виконання норму абзацу 2 п. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік».

Таким чином, відповідач визнав чинність відповідної норми законодавства шляхом вчинення конклюдентних дій.

Крім того, за твердженням представника позивачів 1, 2, Конституційний Суд України визнав неконституційним не перерозподіл частини прибутку на користь Держави, як такий, а дискримінаційний розподіл, коли не передбачається вимога спрямування частини чистого прибутку на користь інших учасників товариства.

Фактично нормою абзацу 2 п. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» щодо сплати частини прибутку на користь інших, ніж Держава, акціонерів законодавець виправив (усунув) ту дискримінацію міноритарних акціонерів, яка запроваджувалася абзацом 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управляння об`єктами державної власності».

Ситуація, коли відповідач спочатку виконав норму абзацу 2 п. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», а потім закликає суди не виконувати цю норму, є явно суперечливою поведінкою.

В апеляційній скарзі відповідач, зокрема, зазначає, що Конституційний Суд у своєму рішенні від 27.02.2020 року №3-р/2020 прийшов до висновку, що «зміна правового регулювання правовідносин, для забезпечення яких прийнято спеціальне законодавство, зокрема шляхом внесення змін до Бюджетного кодексу або законів про державний бюджет, спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні відповідних норм спеціальних законів, що суперечить принципу верховенства права, встановленому ст. 8 Конституції України».

Однак цей висновок Конституційного Суду України жодного відношення по суті спору у нашій справі №910/9721/23 не має, оскільки у спірній частині Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» жодної юридичної невизначеності не вносив, а навпаки, усунув прогалину, яка виникла після визнання неконституційним абзацу 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управляння об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №158-V зі змінами.

Водночас, представник позивачів 1, 2 зауважив, що явно неприйнятним є заперечення порушення принципу рівноправності виходячи з того, що АТ НАК «Нафтогаз» як акціонер ПАТ «Укрнафта», як і приватні акціонери, не отримувало за результатами 2021 року ні дивідендів, ні частини чистого прибутку. В даному випадку абз. 2 п. 20 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прямо визначено що акції, які належать господарським товариствам , частка держави в яких становить 100 відсотків, відповідну частину чистого прибутку отримає бюджет. Тобто, держава, як єдиний власник АТ НАК «Нафтогаз», безпосередньо спрямовується до бюджету. Було б повною нісенітницею вважати, що на такі акції нарахування повинні здійснюватися двічі: і у бюджет, і у власність того ж АТ НАК «Нафтогаз». Разом із тим, у рішенні Конституційного Суду України від 22.07.2020 року по справі №3-313/2019 (7438/19) дискримінаційним визнане правове регулювання, за яким частина чистого прибутку потрапляє саме до бюджету, без перерахування іншим акціонерам.

При цьому, за твердженням представника позивача 1, 2, судами вже неодноразово встановлювалося, що право на отримання частини чистого прибутку мають акціонери, які обліковувалися в реєстрі акціонерів станом на 01 липня відповідного року.

18.03.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивачів 1, 2 до суду надійшло клопотання про врахування правової позиції Верховного Суду.

20.03.2024 року судове засідання у призначений час не відбулось, у зв`язку неможливістю проведення фіксації судового засідання внаслідок аварійно-ремонтних робіт, про що апеляційним судом складено відповідний акт.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 року розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року у справі №910/9721/23 призначено на 01.05.2024 року.

Представник скаржника в судовому засіданні 01.05.2024 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення господарського суду першої інстанції скасувати.

Представник позивачів в судовому засіданні 01.05.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» було засноване відповідно до наказу Державного Комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 року №57 шляхом перетворення державного підприємства «Виробниче об`єднання «Укрнафта» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 року №210/93.

Товариство є правонаступником державного підприємства - Виробничого об`єднання «Укрнафта». Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта», організаційно-правовою формою товариства є акціонерне товариство, за типом - публічне акціонерне товариство.

Акціонерами Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень Статуту та вимог чинного законодавства України.

Статутний капітал Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» становить 13 557 127,50 грн і поділений на 54 228 510 шт. простих іменних акцій.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду ОТП ФОНД АКЦІЙ, та Відкритий пенсійний фонд "ОТП ПЕНСІЯ" є акціонерами Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» , що виписками про стан рахунку у цінних паперах (наявні в матеріалах справи) .

Відповідно до зведених даних про кількість акцій станом на 01.07.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду «ОТП ФОНД АКЦІЙ», має 11 000 акцій та Відкритий пенсійний фонд «ОТП ПЕНСІЯ» має 9 950 акцій відповідача.

Так, за твердженням позивачів 1, 2, що згідно з абзацом 2 пункту 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

Відповідно до загальнодоступних джерел, зокрема, звіту правління Публічного акціонерного товариства Укрнафта за 2018 рік, НАК «НАФТОГАЗ» (частка держави в статутному капіталі становить 100 %) належить 27 114 256 акцій відповідача, тобто, 50% плюс 1 акція.

Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом, позивачі вказують, що на підставі вказаного рішення та в силу положень ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у відповідача виник обов`язок перед акціонерами, яких представляє позивач, сплатити частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонерам акцій.

Частина 1 ст. 152 Цивільного кодексу України визначає, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів визначає Закон України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до п. 8 ч. 1 Закон України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів (ст. 30 Закону № 514-VI).

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" визначено, що акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Частиною 1ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Згідно з ч. 4 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» товариство в порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями акціонерне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за простими акціями оператора організованого ринку капіталу (операторів організованих ринків капіталу), на якому (яких) акції такого товариства допущені до торгів.

Таким чином, обов`язок виплачувати дивіденди, про виплату яких зборами акціонерів прийнято рішення, є імперативним обов`язком відповідача. При цьому відповідач зобов`язаний персонально повідомляти акціонерів про виплату дивідендів.

З прийняттям товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням у такому рішенні строків проведення розрахунків з учасником (акціонером) у товариства виникає обов`язок виплатити дивіденди без будь-яких додаткових умов у встановлений у рішенні загальних зборів строк. Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами. Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, законне очікування, що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах Брумареску проти Румунії (п. 74), Пономарьов проти України (п. 43), Агрокомплекс проти України (п. 166).

Відповідно до п. 3.1 статуту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в чинній редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 19.09.2019 року (протокол №29 від 19.09.2019), який розміщений у вільному доступі на сайті відповідача (далі - статут) акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції, відповідно до положень цього статуту та вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 3.2 статуту кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

В п. 6.1 статуту акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства.

За змістом п. 6.16 статуту документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунку в цінних паперах, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів або і інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. Виписка з рахунка в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами.

Облік прав власності на акції товариства здійснюється відповідно до законодавства про депозитарну систему України (п. 6.17 статуту).

Пунктом 6.18 статуту визначено, що дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватись пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способів та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.

Для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради товариства, передбаченим першим реченням цього пункту, але не раніше ніж через 10 робочих днів після прийняття такого рішення наглядовою радою товариства (п.6.20 статуту).

Товариство в порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати (п. 6.21 статуту).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління товариством - загальними зборами товариства. Прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів.

Отже, підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати.

Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати, лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.

Отже, задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів є можливим виключно за умови наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. В іншому випадку дії суду призведуть до втручання у господарсько-управлінську діяльність суб`єкта господарювання.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.10.2021 року у справі № 910/12317/18, від 02.02.2023 року у справі №910/10164/21.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про акціонерні товариства" управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.

Згідно ч. 1 ст. 172 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України "Про управління об`єктами державної власності", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 18.05.2021 року відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25.03.2021 року.

Прийняті загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» рішення оформлені протоколом № 31.

За результатами загальних зборів, зокрема, прийнято рішення з питання № 13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів товариства".

По питанню №13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення: "Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Відповідно до абз. 2 ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, саме загальні збори Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021 року про розподіл прибутку за підсумками 2020 року, визначивши спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Щодо твердження скаржника, що зі змісту рішення загальних зборів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 18.05.2021 року не вбачається волевиявлення Товариства на розподіл саме чистого прибутку та спрямування частини чистого прибутку для виплати акціонерам або ж для виплати та розподілу дивідендів між акціонерами. Варто зауважити, що право акціонерів на розподіл прибутку не є тотожним праву на отримання дивідендів та тим більше не свідчить та не може свідчити про право акціонерів на отримання частини чистого прибутку безпосередньо, колегія суддів відзначає наступне.

Так, порядок розподілу прибутку здійснюється з урахуванням вимог, передбачених законом (пп. 12 ч. 2 ст. 33 Закону "Про акціонерні товариства", пп. 16 п. 9.1.6 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта").

Чистий прибуток, одержаний після здійснення розрахунків, визначених п. 8.1 Статуту, залишається у повному розпорядженні Товариства, яке відповідно до Статуту на власний розсуд та у своїх інтересах і інтересах акціонерів визначає напрями його використання, як-то: розширення виробництва, виплата дивідендів (частки прибутку) та інше (п. 8.2 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"). Розподіл прибутку здійснюється за рішенням загальних зборів у розмірах, порядку і на цілі у відповідності до норм чинного законодавства та статуту (п. 8.3 статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта").

При цьому, твердження скаржника, що спеціальним законом, який регулює порядок розподілу чистого прибутку Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" є лише Закон України "Про акціонерні товариства" - визнається колегією суддів помилковою, оскільки особливий порядок розподілу прибутку і збитків для таких товариств як Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків) регулюється також ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об?єктами державної власності" та Законом України про державний бюджет на відповідний рік, зокрема, ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Тобто, на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" поширюється дія Закону України "Про управління об?єктами державної власності", абзацу 2 ст.21 Закону України від 15.12.2020 року № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік", які є спеціальними щодо норм Закону України "Про акціонерні товариства".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про помилковість посилання як позивача по справі, так і суду першої інстанції на вимоги ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік».

Спеціальні норми передбачають імперативний обов`язок Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" приймати рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним періодом, а в разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів до 1 травня, сплачувати до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним періодом.

Таким чином, вказаним законом України передбачено, що господарські товариства, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку.

Так, скаржник ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не заперечував, що рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, не приймалося.

Відповідно до абз. 2 ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" частина чистого прибутку має бути сплачена до 1 липня року, що настає за звітним.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» як підстава для виплати частини чистого прибутку від діяльності Товариства, не є таким, що ґрунтуються на нормах Конституції України, оскільки норми ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» не тільки не відповідають положенням Закону України «Про акціонерні товариства», як спеціального нормативного акту, а й суперечать та не узгоджуються із положеннями Цивільного кодексу, який є основою побудови даних правовідносин, колегія суддів відзначає наступне, оскільки, абзац 2 ст. 21 Закону України "Про державний бюджет на 2021 рік" відповідає нормам Конституції України, оскільки гарантує рівне право всім акціонерам Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" як суб`єктам права власності на акцій на отримання пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі товариства частини чистого прибутку Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" за 2020 рік в однаковому розумінні, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, і в один строк - до 1 липня 2021 року.

При цьому, колегія суддів враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 року у справі №3-313/2019 при визнанні таким, що не відповідає Конституції України абзацу 8 ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" щодо отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів.

У даному рішення Конституційний суд України вказав, що неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства сплачується тільки державі, але не сплачується "іншим учасникам товариства". У рішенні зазначено, що нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційними, оскільки визначаючи правові основи управління об`єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів.

Отже, Конституційний Суд України визнав неконституційним не перерозподіл частини чистого прибутку на користь Держави як такий, а дискримінаційний розподіл, коли не передбачається вимога спрямування частини чистого прибутку на користь інших учасників товариства.

Колегія суддів відзначає, що прийнявши рішення про розподіл прибутку відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», відповідач не міг встановити різні умови для власників акцій одного типу та класу, обмежити окремих акціонерів у праві на отримання дивідендів.

Водночас, колегія суддів зазначає, що норма абз. 2 п. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" жодним чином не здійснює неконституційне втручання у права власності відповідача як акціонерного товариства.

Вказане вище узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.08.2023 року у справі № 910/9326/22, від 24.10.2023 року у справі № 910/9143/22, від 06.03.2024 року у справі №910/5724/23.

Отже, Верховний Суд вже надав висновок щодо застосування ч. 2 ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у аналогічних правовідносинах. Більш того, висновок зроблено на підставі фактичних обставин, що є тотожними обставинам у цій справі.

Твердження скаржника, що лише за настілками розподілу прибутку Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та сплати першочергових платежів, якими зокрема є податкові зобов`язання, Товариство має право прийняти рішення про розподіл чистого прибутку (проте такого рішення не було прийнято) із зазначенням конкретної грошової суми, яка буде спрямована на виплату акціонерам колегія суддів не визнає переконливими доводами.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач в строк до 17.11.2021 року повинен був здійснити виплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду ОТП ФОНД АКЦІЙ у розмірі 779 399,50 грн та Відкритому пенсійному фонду "ОТП ПЕНСІЯ" у розмірі 705 002,27 грн за 9 950 акцій.

Проте відповідач виплати не здійснив.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Як зазначено судом вище, обов`язок відповідача виплатити дивіденди ґрунтується на приписах актів цивільного законодавства. Цей обов`язок є простроченим.

З огляду на викладене вище, є вірним розрахунок суду першої інстанції частини чистого прибутку за 2020 рік, що підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" - 779399,50 грн, на користь Відкритого пенсійного фонду "ОТП ПЕНСІЯ" - 705002,27 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, розмір грошового зобов`язання слід обраховувати від суми, що підлягала виплаті, а не від нарахованої суми.

Оскільки у відповідача виник обов`язок зі сплати дивідендів, тобто, виникло грошове зобов`язання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 625 Цивільного кодексу України. Ця норма встановлює відповідальність за порушення будь-якого грошового зобов`язання, що виникло з підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України, в тому числі і такого, що не засновано на договорі.

За прострочення виконання зобов`язання щодо повернення коштів позивачем-1 нараховано 42 900,00 грн 3 % річних та 274 299,30 грн інфляційних втрат, а позивачем-2 нараховано 38 805,00 грн 3 % річних та 248 116,18 грн інфляційних втрат.

Разом з тим, в процесі розгляду справи позивачами були надані додаткові пояснення, в яких представник позивачів зазначив, що результати розрахунків практично співпадають із заявленим у позовній заяві. Різниця складає 0,2 % і є результатом особливостей округлення.

Колегія суддів перевіривши розрахунок позивачів, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення відповідача на користь позивача 1 - 42 856,00 грн 3 % річних та 274 316,23 грн інфляційних втрат, а на користь позивача 2 - 38 765,00 грн 3 % річних та 248 131,56 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ними в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що мотиви апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року у справі №910/9721/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року у справі №910/9721/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/9721/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 02.05.2024 року.