Постанова

від 17.04.2024 по справі 910/1686/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2024 р. Справа №910/1686/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Макуха О.А.

представники учасників справи:

від ОСОБА_1 : Гребенюк В.Г.

від ОСОБА_2 : Гутарнін Я.М.

від Міністерства юстиції України: Басманова О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024

у справі №910/1686/24 (суддя Смирнова Ю.М.)

за заявою ОСОБА_1

особа, яка може отримати статус учасника справи: Міністерство юстиції України

про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про забезпечення позову, поданої до подачі позову

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Міністерству юстиції України (далі - Мін`юст), усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно нежитлової будівлі (літ. Б), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2838812580000, реєстраційний номер майна в реєстрі права власності на нерухоме майно: 37493768); нежитлової будівлі (літ. А;А') - магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 84211080000); нежитлової будівлі №1 (літ. Ж), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1671317180000); нежитлової будівлі №2 (літ. В), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1671298080000); нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 956549580366);

- заборони Мін`юсту, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії відносно Приватного підприємства "Дніпросервіс" (далі - ПП "Дніпросервіс").

Заявник зазначає, що особами, які не є законними власниками та керівництвом ПП "Дніпросервіс", може здійснюватися незаконна державна реєстрація змін до відомостей про ПП "Дніпросервіс" та відчужуватись майно підприємства, створюючи при цьому значний обсяг реєстраційних дій, які спрямовані виключно на утруднення та унеможливлення виконання можливого судового рішення, що у свою чергу зумовить необхідність позивача звертатися до суду з новими позовами про скасування таких реєстраційних дій та оскарження укладених правочинів.

Застосування таких заходів забезпечення позову, як заборона вчинення реєстраційних дій буде спрямоване на забезпечення ефективного захисту прав позивача в обраний ним спосіб, який у випадку задоволення судом його вимог матиме змогу відновити свої права без необхідності вчинення будь-яких інших додаткових дій та заходів, можливість чого, за відсутності відповідного забезпечення, може бути нівельовано розпорядженням майном ПП "Дніпросервіс", корпоративними правами ПП "Дніпросервіс", вчинення реєстраційних дій щодо ПП "Дніпросервіс" за час вирішення відповідного спору.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено Мін`юсту, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно нежитлової будівлі (літ. Б), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2838812580000, реєстраційний номер майна в реєстрі права власності на нерухоме майно: 37493768); нежитлової будівлі (літ. А;А') - магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 84211080000); нежитлової будівлі №1 (літ. Ж), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1671317180000); нежитлової будівлі №2 (літ. В), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Малишка Андрія, буд. 4 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1671298080000); нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 956549580366);

Заборонено Мін`юсту, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії відносно ПП "Дніпросервіс".

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що запропонований заявником захід дозволить забезпечити збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, оскільки дотримання "справедливої збалансованості" втручання за даних фактичних обставин, в разі задоволення позовних вимог заявника, не покладає на жодну сторону непомірного тягаря та не спричинює заподіяння відповідачу чи іншим особам збитків і не завдає шкоди їх майновому стану.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Мін`юст звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

Скаржник зазначає, що позивачем не наведено достатніх, належних та допустимих у розумінні статей 73, 77-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказів вчинення відповідачем дій, направлених на порушення його майнових прав. Таким чином, задовольняючи заяву про забезпечення позову суд фактично вирішив справу без її розгляду по суті заявлених вимог, та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, за відсутності в тому числі відповідних доказів, які б свідчили про очевидну протиправність рішення відповідача.

Також, Мін`юст вказує, що заходи забезпечення позову, яких просить вжити заявник, не відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог немайнового характеру.

Також, не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24 та скасувати всі заходи забезпечення позову, вжиті наведеною ухвалою та їх виконання.

Заперечуючи проти вжитих судом заходів забезпечення позову, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24, ОСОБА_2 вважає їх такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав:

- порушення норм процесуального права (вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, обраний заявником, обмежить права та законні інтереси інших осіб, перешкодить господарській діяльності ПП "Дніпросервіс", призведе до втручання у його господарську діяльність, а також суд зробив висновки про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; судом вжито заходи забезпечення позову, які за змістом вирішують спір по суті);

- недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (передчасний висновок суду про існування реальної загрози, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим та істотно ускладнити виконання рішення суду про усунення Мін`юстом порушення прав та інтересів заявника ОСОБА_1 , зроблений лише на припущеннях заявника, без належної оцінки всіх доказів).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 апеляційну скаргу Мін`юсту у справі №910/1686/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1686/24. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Мін`юсту на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/1686/24.

07.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/1686/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 апеляційну скаргу Мін`юсту на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24 залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

25.03.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Мін`юсту про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1686/24. Розгляд апеляційної скарги Мін`юсту на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24 призначено на 17.04.2024. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 12.04.2024.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (суді-доповідачу) (складу суду) від 04.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі №910/1686/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі №910/1686/24 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1686/24. Об`єднано апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 та апеляційну скаргу Мін`юсту на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24 призначено на 17.04.2024. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 16.04.2024.

Короткий зміст відзивів на апеляційні скарги

09.04.2024, через систему "Електронний суд", ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу Мін`юсту, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Мін`юсту на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24.

ОСОБА_1 вказує, що ухвалою про забезпечення позову заборонено Мін`юсту, всім його структурним підрозділам лише вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно ПП "Дніпросервіс" та належному йому нерухомого майна, а отже в даному випадку, ухвалою про забезпечення позову не вирішено справу по суті.

ОСОБА_1 вважає, що заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24, є співмірними з заявленими позивачем вимогами, справедливими та такими, що відповідають реальному захисту прав та інтересів позивача. У разі скасування заходів забезпечення позову особами, які не є законними власниками та керівництвом ПП "Дніпросервіс", може здійснюватися незаконна державна реєстрація змін до відомостей про ПП "Дніпросервіс" та відчужуватись нерухоме майно підприємства, що призведе до утруднення та унеможливлення виконання можливого судового рішення.

09.04.2024, через систему "Електронний суд", ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24.

Так, у відзиві позивач стверджує, що скаржником не наведено доводів, яким саме чином заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24 блокується саме господарська діяльність ПП "Дніпросервіс". Більше того, обмеження на пряму пов`язані з предметом спору. У разі продажу корпоративних прав ПП "Дніпросервіс" або нерухомого майна ПП "Дніпросервіс", буде значно утруднено та унеможливлено виконання можливого судового рішення, що у свою чергу зумовить необхідність позивача звертатися до суду з новими позовами про скасування таких реєстраційних дій та оскарження укладених правочинів.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 17.04.2024 з`явились представники ОСОБА_1 та Мін`юсту.

Слід зазначити, що до початку судового засідання до суду надійшла заява ОСОБА_2 про вступ у справу та залучення його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Мін`юсту.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 є особою, яка може набути статус учасника справи, колегія суддів ухвалила допустити його представника до участі у справі.

Представники Мін`юсту та ОСОБА_2 у судовому засіданні 17.04.2024 підтримали вимоги та доводи апеляційних скарг, просили суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви відмовити.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні 17.04.2024 заперечив проти задоволення апеляційних скарг та просив суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як зазначає заявник у заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 є власником ПП "Дніпросервіс" (ідентифікаційний код 16484017), якому належить частка у розмірі 4 686 000,00 грн, що складає 60% статного капіталу підприємства.

Наказом Мін`юсту від 09.02.2024 №371/5 задоволено скарги ОСОБА_2 від 05.12.2023 та директора ПП "Дніпросервіс", у зв`язку з чим, зокрема, визнано вчиненими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та анулювано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.10.2023 №1000671070042001582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", від 24.10.2023 №1000671070043001582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим Олександром Олександровичем та від 26.10.2023 №1000671070044001582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною щодо ПП "Дніпросервіс", визнано прийнятими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювано рішення від 29.11.2023 №№70453816, 70453206, 70453548, 70454194, 70452918 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук Зої Миколаївни. Зазначений наказ було виконано Офісом протидії рейдерству 09.02.2024.

Разом із тим, заявник вважає зазначений наказ незаконним та має намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Мін`юсту про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 09.02.2024 №371/5, а також зобов`язання Мін`юсту поновити відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Незаконність та протиправність наказу Мін`юсту від 09.02.2024 №371/5 на думку заявника, полягає, зокрема, у тому, що Мін`юстом, не зважаючи на наявність інформації про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень у сфері державної реєстрації, а саме ухвали Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/20050/23, не було залишено скаргу ОСОБА_2 без розгляду по суті, що є порушенням пункту 3 частини 6 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; Мін`юстом, не зважаючи на відсутність порушення прав ОСОБА_4 оскаржуваними рішеннями у сфері державної реєстрації, не було залишено скаргу ОСОБА_2 без розгляду по суті, що є порушенням пункту 4 частини 6 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; Мін`юст, під час розгляду скарг, вийшов за межі своєї компетенції та вирішив питання про наявність/відсутність повноважень у ОСОБА_5 за довіреністю від 20.09.2023, перебравши на себе повноваження суду, оскільки встановлення факту дійсності чи недійсності довіреності віднесено виключно до компетенції суду та не належить до компетенції Мін`юсту; Мін`юстом не враховано, що державний реєстратор не повинен був встановлювати дійсність чи недійсність довіреності від 20.09.2023, а відповідно статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" підстав для відмови у вчиненні таких дій у приватного нотаріуса Чижикова О.О. не було; анульовуючи рішення від 29.11.2023 №№70453816, 70453206, 70453548, 70454194, 70452918 Мін`юстом порушено статтю 50 Закону України "Про нотаріат", оскільки вказані рішення вчиненні на підставі нотаріально посвідчених правочинів, тобто являлись нотаріальними діями і могли бути оскарженні виключно до суду; скарга в інтересах ОСОБА_2 подано адвокатом Гутаріним Я.М., який діяв на підставі договору надання юридичної допомоги від 20.10.2023, в той же час, як положення цього договору свідчать, що надані адвокату повноваження стосуються представництва ОСОБА_2. виключно в рамках кримінального процесуального законодавства, без можливості представлення інтересів в якості скаржника в Мін`юсті.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 4 частини 1 статті 255 ГПК України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з частинами 1, 3 статті 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За приписами частини 4 статті 139 ГПК України, у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, яка має свою процесуальну форму, і з цих підстав забезпечення позову розглядається як вимога, яка характеризується своєю універсальністю, охоронною функцією, превентивністю, імперативністю та обов`язковістю.

Поняття забезпечення позову визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати зацікавленій особі виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 43 рішення ЄСПЛ по справі "Шмалько проти України" право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, а протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача чи інших осіб, які можуть приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Оскільки ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Також має досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 29.03.2021 у справі №910/16800/20, від 16.03.2021 у справі №921/302/20, від 18.12.2018 у справі №912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі №917/751/19.

При цьому, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без вставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників

Як зазначалось вище, наказ Мін`юсту від 09.02.2024 №371/5 виконано Офісом протидії рейдерству 09.02.2024, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ПП "Дніпросервіс" та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відносно ПП "Дніпросервіс".

Враховуючи виконання наказу, який має намір оскаржити заявник, наразі, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб підприємців та громадських формувань, єдиним власником ПП "Дніпросервіс" є ОСОБА_2., а директором - ОСОБА_4 , а відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, єдиним власником нежитлової будівлі (літ. Б), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлової будівлі (літ. А;А') - магазину, нежитлової будівлі №1 (літ. Ж), нежитлової будівлі №2 (літ. В), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2 є ПП "Дніпросервіс", а отже ОСОБА_2 має можливість самостійно приймати будь-які рішення щодо діяльності ПП "Дніпросервіс", його корпоративної структури та майна.

За твердженнями заявника, у випадку задоволення майбутнього позову про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 09.02.2024 №371/5 та зобов`язання Мін`юсту поновити відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, це матиме наслідком поновлення в зазначених реєстрах відомостей про законних власників ПП "Дніпросервіс" та нежитлових будівель згідно з переліком. Однак, станом на теперішній час, особами, які не є законним власниками та керівництвом ПП "Дніпросервіс", може здійснюватися незаконна державна реєстрація змін до відомостей про ПП "Дніпросервіс" та відчужуватись майно підприємства, створюючи при цьому значний обсяг реєстраційних дій, які спрямованні виключно на утруднення та унеможливлення виконання можливого судового рішення, що у свою чергу зумовить необхідність звертатися до суду з новими позовами про скасування таких реєстраційних дій та оскарження укладених правочинів.

Крім того, як стверджує заявник, жодні з договорів купівлі-продажу корпоративних прав, на підставі яких змінювались власники ПП "Дніпросервіс", жодні договори купівлі-продажу нерухомого майна, за яким ПП "Дніпросервіс" відчужувало відповідне майно, жодні протоколи власників ПП "Дніпросервіс", жодні нові редакції статуту ПП "Дніпросервіс" не були визнані недійсними, у зв`язку з чим невжиття визначених заявником заходів забезпечення позову матиме набагато більше негативних наслідків для заявника та інших зацікавлених осіб, у порівнянні з тими наслідками, які настануть у випадку задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наведені вище обставини дозволяють дійти висновку, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті може зробити неможливим та істотно ускладнить виконання рішення суду про усунення Мін`юстом порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , допущені скасуванням реєстраційних дій, а також може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Така ситуація та наявність реально існуючих для заявника ризиків порушує принцип ефективності способу захисту прав та інтересів заявника, а тому за змістом статей 2, 136 ГПК України, вимагає від суду вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Щодо запропонованих заходів забезпечення позову заявника у спосіб заборони здійснювати реєстраційні дії, то слід врахувати припис пункту 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", яким визначено, що однією з підстав для відмови у державній реєстрації є відомості у Єдиному державному реєстрі про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Таким чином, запропонований заявником захід забезпечення позову про заборону вчиняти реєстраційні дії є адекватним та дозволяє не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушених прав заявника.

Також, місцевим господарським судом прийнято до уваги, що негативні наслідки, які можуть настати для заявника, в результаті невжиття цих заходів, є більш істотними порівняно з наслідками, які виникнуть у разі їх вжиття, оскільки заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, а тому він буде вимушений звертатися до суду з іншими додатковими позовами, подавати додаткові заяви про вжиття інших заходів забезпечення позову, буде нести додаткові судові витрати, а також призведе до понесення судових витрат та збитків іншими учасниками спірних правовідносин як відповідачів у нових судових процесах, а тому запропоновані заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами та не виходять за межі предмету спору та спірних відносин.

З урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник має намір звернутися до суду, захід забезпечення позову про заборону вчиняти реєстраційні дії дійсно забезпечить можливість ефективного способу захисту порушених наказом корпоративних прав та інтересів заявника, а без їх вжиття можливість ефективного способу захисту його прав та інтересів буде ілюзорною, а не реальною.

Колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що запропонований заявником захід дозволить забезпечити збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, оскільки дотримання "справедливої збалансованості" втручання за даних фактичних обставин, в разі задоволення позовних вимог заявника, не покладає на жодну сторону непомірного тягаря та не спричинює заподіяння відповідачу чи іншим особам збитків і не завдає шкоди їх майновому стану.

На переконання судової колегії, заявником належними доказами обґрунтовано причини звернення з заявою про забезпечення позову.

Враховуючи доводи заявника, наведені у заяві, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, з якими заявник планує звернутися до суду, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є обґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Інші доводи апеляційних скарг, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, із посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24 постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарга Мін`юсту та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/1686/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1686/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 01.05.2024 після виходу головуючого судді Сітайло Л.Г. з відпустки.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов