Рішення

від 22.04.2024 по справі 472/174/23

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/174/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2024 р. смт Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кучерявенка С.С.,

присяжних Гончарук Л.Л., Луб`янової В.М.,

за участю секретаря Чорної О.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

адвоката Губської Ю.О.,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

представника

заінтересованої особи Сипливчак Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове справу за заявою ОСОБА_1 ,заінтересовані особи:Степівська сільськарада Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті, ОСОБА_3 провизнання фізичноїособи недієздатною,встановлення опікита призначенняопікуна,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання ОСОБА_4 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна.

В обґрунтування своїх вимог вказав, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його рідним дідом. Навесні 2019 року ОСОБА_4 переніс інсульт- гостре порушення мозкового кровообігу, у зв`язку з чим тривалий час потребував лікування та постійного догляду.

У зв`язку з тим, що його дружина ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з літа 2019 року він переселився проживати до діда та фактично здійснював над ним опіку.

Останніми місяцями психічний стан здоров`я ОСОБА_4 став різко погіршуватися, він почав здійснювати незрозумілі нікому дії.

У зв`язку з цим в грудні 2022 року його було направлено на медико соціальну комісію. В результаті обстеження, яке проводилося з 21.12.2022 р. по 03.01.2023 р., комісія визнала його інвалідом 1Агрупи безстроково та зробила висновок про те, що він: «Потребує постійної сторонньої допомоги, спостереження та лікування у психіатра».

На сьогоднішній день ОСОБА_4 через хворобу не може розуміти значення своїх дій, керувати ними і потребує опіки, оскільки він може безпричинно піти з дому, але не може знайти дорогу додому назад, забуває куди саме йшов, не говорить, часто у нього змінюється настрій, іноді він стає безпричинно агресивним. У ОСОБА_4 постійне зниження пам`яті на текучі та минулі події, розгубленість, упертість, порушення сну, постійні скарги на головні болі, неадекватна поведінка в значних життєвих ситуаціях, потяг до безцільних мандрів, з яких він не повертається самостійно.

Крім нього, близьких родичів, які б могли опікуватися ОСОБА_4 , немає. Його донька (мати заявника) ОСОБА_3 має на утриманні двох малолітніх дітей, а тому позбавлена можливості здійснювати одночасно належний догляд за батьком ОСОБА_4 .

У зв`язку з тим, що його дід не може самостійно забезпечити собі нормальне життя та здійснювати самообслуговування, а тому через свій стан здоров`я постійно потребує стороннього догляду, просить визнати ОСОБА_4 недієздатним та встановити над ним опіку та призначити опікуна.

Ухвалою суду від 01.03.2023 року вказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами окремого провадження.

06.06.2023 року Ухвалою суду призначено у справі судово- психіатричну експертизу та зупинено провадження у справі.

29.08.2023 року до суду надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 183 від 18.08.2023 року. Ухвалою суду від 05.09.2023 року поновлено провадження у справі та витребувано висновок від Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про можливість виконувати обов`язки опікуна гр. ОСОБА_1 по відношенню до свого діда ОСОБА_4 .

В судовому засідані заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заяву підтримали повністю в тому ж обсязі та з тих же підстав, просили її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Степівської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті СипливчакТ.Б.в судовому засіданні підтримала подання про можливість призначення опікуном громадянина ОСОБА_1 , не заперечувала проти задоволення заявлених вимог та пояснила, що орган опіки та піклування вважає доцільним призначити заявника ОСОБА_1 опікуном над його дідом ОСОБА_4 . Останній проживає в будинку доньки ОСОБА_3 , яка забрала його до себе, коли він захворів. ОСОБА_4 потребує постійного догляду , оскільки не розуміє значення своїх дій, не може сам себе обслуговувати. Заявник ОСОБА_1 доглядає за дідом, коли немає доньки. Крім доньки ОСОБА_3 , є ще донька ОСОБА_6 , яка перебуває за кордоном, та син ОСОБА_7 який проходить службу в ЗСУ. ОСОБА_3 працює, де саме не знає, вона не має можливості постійно доглядати за батьком ОСОБА_4 . Крім заявника ОСОБА_1 більше ніхто не звертався до органу опіки та піклування із заявою про призначення опіки над ОСОБА_4 .

Заінтересована особа ОСОБА_3 суду пояснила, що вона не може здійснювати опіку над батьком ОСОБА_4 , оскільки має трьох дітей, яких повинна забезпечувати, весь дохід в сім`ю приносить вона, працювала за кордоном, тому просить суд, щоб опікуном призначили її сина ОСОБА_1 , щоб вона мала змогу працювати та виїжджати за кордон. На даний час вона працює в м. Миколаєві, приїздить додому один-два рази на тиждень, привозить продукти харчування, навідує батька і повертається на роботу. Коли її немає, син ОСОБА_1 дивиться за батьком. Перебувала вона з доньками за кордоном в Чехії, коли син ОСОБА_1 вирішив вступити до лав ЗСУ, вони повернулися додому. Одна з доньок, якій вже виповнилось 18 років наразі знову виїхала за кордон.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 адвокат Губська Ю.О. просила заяву задовольнити.

Заслухавши пояснення заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , адвоката особи, яка визнається недієздатною ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , представника заінтересованої особи ОСОБА_9 , заінтересовану особу ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (ч. 2 п. 1ст. 293 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом 1А групи безстроково.

Психічний розлад здоров`я ОСОБА_4 істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, внаслідок цього він не здатний розуміти фактичні дії своєї поведінки, самостійно приймати будь-які рішення.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії №650236 серії 12 ААВ виданої 03.01.2023 р. Обласним центром медико-соціальної експертизи в тім, що під час огляду інваліда ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом 1А групи за загальним захворюванням. Інвалідність встановлена безстроково. Має потребу в постійній сторонній допомозі. Спостереження та лікування у психіатра.

Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Згідно Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року (з наступними змінами та доповненнями) під тяжким психічним розладом розуміють порушення психічної діяльності функціонального характеру (затьмарення свідомості, порушення адаптації та сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), яке позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, оцінювати свій психічний стан і поведінку.

Предметом судової діяльності є безпосереднє визначення наявності підстав для встановлення такого правового статусу фізичної особи, як обмеження у дієздатності чи визнання її недієздатною.

Фізична особа визнається недієздатною лише на підставі рішення суду у порядку, встановленому ЦПК України.

Відповідно до статті 298 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.

Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними, такий висновок експертизи повинен бути обґрунтованим та мати конкретний характер. При проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров`я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року № 8 акцентовано увагу судів на тому, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

З аналізу наведених норм слідує, що висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності з умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не можуть покладатися докази, які ґрунтуються на припущеннях.

За результатами судово-психіатричної експертизи №183, яка проведена Державною установою «Інститутом психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» від 18.08.2023 року, ОСОБА_4 страждає психічним розладом мультиінфарктною судинною деменцією. За своїм психічним станом ОСОБА_4 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Кваліфікація експерта сумнівів не викликає.

Доказів, що ставили б під сумнів висновок експерта, в судовому засіданні не здобуто.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_4 внаслідок, психічного розладу здоров`я не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим, суд вважає, що його потрібно визнати недієздатним.

Суд вважає можливим визначити строк дії судового рішення про визнання фізичної особи недієздатною - два роки, з дня набрання цим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1ст. 41 ЦК Українинад недієздатною особою встановлюється опіка.

Пунктом 1.1. Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 (далі - Правила), передбачено, що опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно зі статтею 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина 1 статті 60 ЦК України).

Положеннями статті 63 ЦК України передбачено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 01.11.2017 р. виконавчим комітетом Широколанівської сільської ради 29 жовтня 2017 року в смт Веселинове Веселинівського району Миколаївської області померла ОСОБА_5 , про що складено відповідний актовий запис №20.

Відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданим Оргєєвським бюро ЗАГС Молдовської РСР 13.02.1987 р., ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Ісакова, Оргіївського району, Молдова, в графі батьки зазначені: мати ОСОБА_5 , батько ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 24.10.2014 року зареєстрували шлюб, про що Широколанівською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області складено відповідний актовий запис №04. Після реєстрації шлюбу остання змінила прізвище на « ОСОБА_12 ».

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданим Веселинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.10.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Широколанівка, Веселинівського району Миколаївської області, в графі батьки зазначені: мати ОСОБА_10 , батько ОСОБА_13 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2022/000921020 від 27.10. 2022 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку, осіб №92 від 28.02.2023 виданої старостою Степівської сільської ради Чорній Л.А., з якої вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , сестра ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , сестра ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , дід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає без реєстрації.

Відповідно до довідок КНП «Веселинівської районної лікарні» Веселинівської селищної ради від 19.10.2023 р. з яких вбачається, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно повного Витягу з інформаційно аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженець с. Широколанівка на території України станом на 19.10.2023 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов від 11.03.2024 року № 51/12-18 проживання сім`ї ОСОБА_4 , проживаючого по АДРЕСА_2 , складеного комісією в складі старости Л.А. Чорній, діловода ОСОБА_16 та фахівця з соціальної роботи ОСОБА_17 , встановлено, що сім`я ОСОБА_4 складається з 3 чоловік. В результаті обстеження було встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , але проживає по АДРЕСА_2 разом з донькою та неповнолітньою онукою в будинку доньки, після перенесеного інсульту. Донька ОСОБА_18 разом з неповнолітньою донькою перебуває за кордоном, а син ОСОБА_19 перебуває в лавах ЗСУ. Донька ОСОБА_20 працює на утриманні має неповнолітню доньку.

Відповідно до Акту соціального інспектування № 9 ОСОБА_4 фактично проживає по АДРЕСА_2 в будинку доньки ОСОБА_3 . Сім`я складається з доньки ОСОБА_3 (працює), доньки ОСОБА_21 (за кордоном) та сина ОСОБА_7 (ЗСУ).

Згідност. 300 ЦПК Українисуд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Аналізуючи нормиЦК УкраїнитакЦПК Україниу даному питанні, слід звернути увагу, що законодавець, захищаючи недієздатну особу покладає на суд обов`язок відразу у рішенні про визнання особи недієздатною вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна. При цьому із змісту нормЦКта ЦПК слідує, що вагома роль органу опіки та піклування, який зобов`язаний надати ґрунтовне подання суду щодо призначення опікуна, полягає в тому, що саме на вказаний орган покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна.

При призначенні опікуна важливі та обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Зазначені висновки викладені Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20.

При цьому, таке подання не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер, і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, та може бути враховане на розсуд суду.

Станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріпленийстаттею 65 Конституції Україниобов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном.

Згідно рішення Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №65 від 15.11.2023 року виданого секретарем сільської ради ОСОБА_22 та подання з якого вбачається, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 може бути призначений опікуном над своїм дідом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд враховує, що подання Органу опіки та піклування виконавчого комітету Степівської сільської ради Миколаївського району про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним дідом ОСОБА_4 не містить належної мотивації.

Так, в поданні не зазначено, чому саме онука ОСОБА_1 , доцільно призначити опікуном, а не іншу особу, зокрема, доньок ОСОБА_3 , яка проживає з батьком в своєму будинку по АДРЕСА_2 та ОСОБА_21 .

Будь-яких об`єктивних підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_4 у вказаному поданні не зазначено.

При цьому, жодних доказів про неможливість здійснення ОСОБА_3 обов`язків опікуна над її недієздатним батьком ОСОБА_4 суду не надано.

Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення заяви в частині призначення заявника ОСОБА_1 опікуном над недієздатним дідом ОСОБА_4 , а подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення заявника опікуном оцінює як таке, що винесено передчасно, без повного дослідження всіх обставин щодо цього, та ґрунтується виключно на даних отриманих від заявника.

На підставі викладеного суд вважає необхідним відмовити в задоволенні вимог про призначення заявника ОСОБА_1 опікуном над недієздатним дідом ОСОБА_4 , через необґрунтованість та відсутності мотивації.

Разом з тим, суд зобов`язаний встановити опіку над недієздатною особою.

В цьому випадку, суд вважає за необхіне обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_4 тимчасово покласти на орган опіки і піклування за місцем проживання (перебування) недієздатного, до вирішення питання про призначення опікуна в порядку визначеному законом, а самого ж недієздатного залишити під наглядом доньки ОСОБА_3 ..

Відповідно до ч.2 ст. 299 ЦПК України витрати з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.39-41,55,58,60 Цивільного кодексу України, ст.ст.2-5,10-13,76-81,89,258-259,263-265,268,293-294,295-300 ЦПК України,суд

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 ,заінтересовані особи:Степівська сільськарада Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті, ОСОБА_3 провизнання фізичноїособи недієздатною,встановлення опікита призначенняопікуна- задовольнити частково.

Визнати недієздатним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , який зареєстрований в АДРЕСА_3 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

Встановити строк дії рішення в частині визнання ОСОБА_4 недієздатним - два роки з дня набрання ним законної сили.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 про призначення його опікуном над ОСОБА_4 - відмовити.

Встановити опіку над недієздатним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та тимчасово покласти обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_4 на Степівську сільську раду Миколаївського району (орган опіки та піклування), залишивши його під наглядом доньки ОСОБА_3 до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законодавством.

Витрати за проведення судово-психіатричної експертизи (висновок судово-психіатричного експерта№ 183) в сумі 5379 грн. 36 коп. - віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк наапеляційне оскарженняможе бутитакож поновленийв разіпропуску зінших поважнихпричин,крім випадків,зазначених участині другійстатті 358цього Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2024 року .

Суддя С.С. Кучерявенко

Присяжні Л.Л. Гончарук

Л.В. Луб`янова