Рішення

від 01.05.2024 по справі 905/1071/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.05.2024 Справа №905/1071/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги»

до 1) Комунальної установи «Міський палац культури» Український дім»

2) Комунального закладу департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради «Централізована бухгалтерія закладів культури»

про стягнення 34 322,74 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунальної установи «Міський палац культури» Український дім» та Комунального закладу департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради «Централізована бухгалтерія закладів культури» про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 23632,14 грн, 3% річних у розмірі 903,17 грн, інфляційних втрат у розмірі 5229,34 грн та пені у розмірі 4558,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачами умов договору про постачання електричної енергії споживачу №9214 від 05.01.2022 в частині сплати за спожиту електричну енергію в лютому 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1071/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачі зареєстровані у м. Маріуполь. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, м. Маріуполь з 05.03.2022 знаходить в тимчасовій окупації. Згідно інформації з сайту Укрпошти, поштові відділення у м. Маріуполь не функціонують. Таким чином, направлення ухвали про відкриття провадження від 11.09.2023 відповідачам засобами поштового зв?язку неможливе.

З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи, судом було здійснено їх підписку на отримання процесуальних документів по справі №905/1071/23 електронною поштою, а саме відповідача-1 - ukrayinskiydim@gmail.com та dk.metallurg150@gmail.com, відповідача-2 - cb_uk@ukr.net (вказані електронні пошти зазначені позивачем на титульному аркуші позовної заяви, а також містяться в матеріалах справи).

Після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містяться не лише щодо дати доставки, а й щодо часу доставки такого електронного листа.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Як вбачається із автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.09.2023 була доставлена на електронні адреси відповідачів 11.09.2023.

Водночас, з метою необхідності забезпечення прав осіб на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою забезпечення реалізації процесуального права відповідачів на подання відзиву на позов, судом здійснювались телефонограми відповідачам від 13.09.2023 за номерами телефонів, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та містяться в матеріалах справи. Однак, телефонограми відповідачам судом не вдалося передати, оскільки вказані номери не обслуговуються.

Крім того, 18.09.2023 судом було розміщено оголошення на сайті Господарського суду Донецької області для відповідачів, в яких було повідомлено зміст ухвали від 11.09.2023.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, Господарський суд Донецької області зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачі станом на день прийняття рішення не реалізували своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідачів не надходило.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та станом на даний час строк дії воєнного стану продовжено.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від відповідачів впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/1071/23 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

05.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (постачальник, позивач), Комунальною установою «Міський палац культури» Український дім» (споживач, відповідач-1) та Комунальним закладом департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради «Централізована бухгалтерія закладів культури» (платник, відповідач-2) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №9214.

Цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником (п. 1.1 Договору).

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (п. 1.2 Договору).

Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

Кількість електричної енергії: 105093 кВт?год (п. 2.4 Договору).

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком №1 до цього Договору. Строк (термін) поставки товару: до 31.12.2022 (п. 3.1 Договору).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 618718,64 грн з урахуванням ПДВ 103119,77 грн, з них: за рахунок місцевого бюджету - 618718,64 грн (п. 5.1 Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.4 Договору).

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 (десяти) днів з моменту отримання споживачем рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії, або протягом 10 (десяти) днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.6 Договору).

У зв`язку із введенням в закладах культури міської ради централізованого обліку Централізованою бухгалтерією закладів культури - «Платником» за договором є Комунальний заклад департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради «Централізована бухгалтерія закладів культури» в особі начальника Любімової В.В. (п. 5.11 Договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п.13.2 Договору).

Відповідно до заяви-приєднання, яка є додатком №1 до Договору №9214 про постачання електричної енергії споживачу, споживач ініціює приєднання до умов Договору на умовах комерційної пропозиції постачальника «Тендерна-РКМ». Початок постачання з 05.01.2022 року. Очікуваний обсяг споживання електричної енергії на перший розрахунковий період: 12008 тис. кВт?год.

Відповідно до п. 1.1 комерційної пропозиції «Тендерна-РКМ», яка є додатком №2 до Договору, на момент укладення договору середньозважена ціна електричної енергії за результатами аукціону дорівнює 4,90612 грн без ПДВ/кВт*год (5,88734 грн з ПДВ/кВт*год).

Оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк, який не може бути меншим 10 робочих днів після закінчення розрахункового періоду (п. 4.2 комерційної пропозиції).

Споживач самостійно формує розрахункові документи (рахунок, акт приймання-передавання) в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках, виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет». Розрахункові документи можуть бути роздруковані постачальником та отримані споживачем у відповідному енергоофісі постачальника. У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, у встановлені цією комерційною пропозицією строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем (п. 5.1 комерційної пропозиції).

У випадку не отримання споживачем акту прийняття-передавання або не повернення постачальнику отриманого та підписаного з боку споживача акту приймання-передавання протягом десяти днів з дня його формування, він вважається підписаним та узгодженим сторонами, якщо в цей же строк споживачем не буде надано обґрунтованих заперечень (п. 5.2 комерційної пропозиції).

Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2022, якщо інший термін не визначений умовами закупівлі. Договір в частині виконання зобов`язань споживачем щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань. Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до договору (п. 10.1 комерційної пропозиції).

На виконання умов договору №9214 про постачання електричної енергії споживачу позивачем у лютому 2022 року було поставлено, а відповідачем-1 спожито електричну енергію у обсязі 5008 кВт/год на загальну суму 23632,14 грн з ПДВ, на підтвердження чого суду надані акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий 2022 року та рахунок за спожиту електроенергію №9214 за лютий 2022 року.

Спожиті відповідачем-1 обсяги електроенергії підтверджуються листом оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/11029-вих від 31.07.2023 (фактичний обсяг споживання за лютий 2022 року становить 5008 кВт*год).

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача-1 з претензією №24/239 від 19.01.2023, у якій вимагав сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 23632,14 грн. Проте, вказана претензія залишена без відповіді, а заборгованість не сплачена.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язання сторін виникли в порядку ст. 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов`язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Умови укладеного між сторонами договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За умовами розділу 4 ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до умов п. 5.4 Договору про постачання електричної енергії споживачу №9214 від 05.01.2019, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Як вбачається з п. 4.2 комерційної пропозиції, оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк, який не може бути меншим 10 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.

Таким чином, відповідач-1 мав сплатити за спожиту електроенергію у лютому 2022 року - до 21.03.2022 включно.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач-1 в порушення умов Договору своїх зобов`язань за Договором не виконав, за поставлену електроенергію не розрахувався, у зв`язку з чим у відповідача-1 утворилась заборгованість за лютий 2022 року в розмірі 23632,14 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем належними та доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 основної заборгованості у розмірі 23632,14 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 903,17 грн, інфляційні втрати у розмірі 5229,34 грн та пеню у розмірі 4558,09 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 комерційної пропозиції передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання встановлений судом та по суті відповідачем-1 не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов`язання передбачена комерційною пропозицією, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він є арифметично не вірним.

Здійснивши власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що розмір пені становить 4571,04 грн, 3% річних - 905,14 грн, інфляційних втрат - 5460,21 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Матеріали справи не містять відповідної заяви про збільшення позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 903,17 грн, інфляційних втрати у розмірі 5229,34 грн та пені у розмірі 4558,09 грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Стосовно солідарного стягнення заборгованості з Комунальної установи «Міський палац культури» Український дім» та Комунального закладу департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради «Централізована бухгалтерія закладів культури» суд зазначає наступне.

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ч. 1 ст. 541 Цивільного кодексу України).

Таким чином, солідарний обов`язок настає тоді, коли він передбачений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Судом встановлено, що згідно з умовами договору №9214 від 05.01.2022 оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем (відповідачем-1).

Солідарний обов`язок оплати позивачу сум нарахованих за спожиту електричну енергію відповідачем-1 та відповідачем-2 не перебачений ані умовами договору №9214 від 05.01.2022, ані чинним законодавством України.

Договір №9214 від 05.01.2022 містить тільки формальне посилання у п. 5.11 про те, що у зв`язку із введенням в закладах культури міської ради централізованого обліку Централізованою бухгалтерією закладів культури - «Платником» за договором є Комунальний заклад департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради «Централізована бухгалтерія закладів культури» в особі начальника Любімової В.В., однак, будь-яких інших умов чи застережень з приводу «платника» у договорі не вказано.

Суд зазначає, що позивач, подаючи позов та визначаючи докази, не довів суду належними та допустимими доказами виникнення солідарної відповідальності перед позивачем зазначеними ним відповідачами.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача-1 основного боргу в розмірі 23632,14 грн, 3% річних у розмірі 903,17 грн, інфляційних втрат у розмірі 5229,34 грн та пені у розмірі 4558,09 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної установи «Міський палац культури» Український дім» (87524, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Металургів, буд. 150, ідентифікаційний код 41869718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д, ідентифікаційний код 42086719) заборгованість у розмірі 23632 (двадцять три тисячі шістсот тридцять дві) грн 14 коп, пеню у розмірі 4558 (чотири тисячі п?ятсот п?ятдесят вісім) грн 09 коп, 3% річних у розмірі 903 (дев?ятсот три) грн 17 коп, інфляційні втрати у розмірі 5229 (п?ять тисяч двісті двадцять дев?ять) грн 34 коп та судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова