Рішення

від 24.04.2024 по справі 907/182/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/182/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання - Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , смт. Тересва Закарпатської області

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

до відповідача Фізичної особи підприємця Кадар Оксани Василівни, с. Грушово Тячівського району Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального підприємства Центральної районної аптеки №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація», м. Тячів Закарпатської області

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення

За участю представників:

позивача Попов О.М., в порядку самопредставництва (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.12.2022);

відповідача Батрин С.В., адвокат, ордер, серії АА №1291874 від 09.04.2023;

третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Романюк О.П., адвокат, ордер серії АО №1086678 від 19.04.2023;

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не з`явився;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ

Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальний громад» Закарпатської обласної ради звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи підприємця Кадар Оксани Василівни, в якому просить суд зобов`язати Фізичну особу - підприємця Кадар Оксану Василівну усунути перешкоди у здійсненні Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради права власності на приміщення, площею 100,25 кв.м., що знаходяться на першому поверсі будівлі, аптеки №29 за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вул. Народна, 87, шляхом виселення з займаного приміщення.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/182/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2023.

Ухвалою суду від 22.03.2021 судом відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено на 10.04.2023 підготовче засідання у справі.

В підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 04.05.2023 у зв`язку з заявленим відповідачем клопотанням.

Ухвалою суду від 04.05.2023 поновлено відповідачу строк подання відзиву на позов, залишено без розгляду клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи, відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про залишення позовної заяви без руху та про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №307/4428/22.

Крім того, відповідно до ухвали від 04.05.2023 судом залучено до участі в справі ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та Комунальне підприємство Центральну районну аптеку №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та, у зв`язку з цим, підготовче засідання у справі відкладено на 02.06.2023.

Ухвалою від 02.06.2023 за результатами розгляду поданих відповідачем клопотань суд поновив відповідачу строк подання доповнень до відзиву в частині проведення письмового опитування третіх осіб, зобов`язав позивача в порядку ст. 90 ГПК України надавати відповідь на поставлені у відзиві на позов запитання у формі заяви свідка, відмовив в задоволенні клопотань відповідача про повернення відзиву ОСОБА_1 та про зупинення провадження у справі до вирішення справи №260/5061/22, а клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи №307/4428/22, -залишив без розгляду.

В подальшому, у зв`язку з неподанням позивачем належно оформленої згідно з ст. 88 ГПК України заяви свідка та з огляду на заявлене відповідачем клопотання підготовче засідання відкладено на 04.07.2023, про що судом постановлено ухвалу від 20.06.2023, якою, зокрема, повторно зобов`язано позивача в порядку ст. 90 ГПК України надати відповідь на поставлені у відзиві на позов запитання у формі заяви свідка, оформленої згідно з ст. 88 ГПК України.

Підготовче засідання 04.07.2023 судом відкладено на 26.07.2023 з огляду на залучення до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Закарпатську обласну раду.

Підготовче засідання 26.07.2023 не відбулося через сповіщення системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу «Повітряна тривога!», про що керівником апарату суду складено акт №02-07/24 від 26 липня 2023 року, у зв`язку з чим учасників справи повідомлено, що наступне підготовче засідання в справі відбудеться 20.09.2023 року.

В ході здійснення підготовчого провадження ухвалою суду від 31.07.2023 прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Фізичної особи-підприємця Симодейко В.М. (з урахуванням заяви б/н б/д (вх.№ 02.3.1-02/5288/23 від 26.07.2023), яка подана до відповідача Фізичної особи підприємця Кадар Оксани Василівни, про усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права володіння та користування приміщенням, площею 100,25 кв.м., що знаходяться на першому поверсі будівлі, аптеки №29 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення з займаного приміщення та встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання суду заяв по суті в частині заявлених третьою особою позовних вимог.

В підготовчому засіданні 20.09.2023 оголошувалася перерва до 29.09.2023 у зв`язку з заявленим відповідачем клопотанням.

Ухвалою суду від 29.09.2023 у даній справі відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про залишення без розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про закриття провадження за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та про розгляд справи спочатку.

Позатим, відповідно до ухвали від 29.09.2023 судом також частково задоволено заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Фізичної особи-підприємця Симодейка В.М. та залишено без розгляду подану ним позовну заяву в даній справі, а в підготовчому засіданні 29.09.2023 оголошено перерву до 06.10.2023 у зв`язку з виникненням технічних проблем, які унеможливили продовження участі в ньому представника відповідача.

03 жовтня 2023 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від 02.10.2023 представника відповідача адвоката Батрина С.В. про відвід судді та секретареві судового засідання.

Згідно з ухвалою від 03.10.2023 суддею Лучком Р.М. заявлений йому відвід визнано необґрунтованим та передано справу №907/182/23 з метою визначення автоматизованою системою документообігу суду складу суду для розгляду заяви про відвід судді від розгляду означеної справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 03.10.2023 заяву про відвід судді Лучка Р.М. від розгляду справи №907/182/23 передано для розгляду судді Ремецькі О.Ф.

Відповідно до ухвали від 04.10.2023 суддею Ремецькі О.Ф. у задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді Лучка Р.М. відмовлено.

В підготовчому засіданні 06.10.2023 оголошено перерву до 16.10.2023 у зв`язку з заявленим під час підготовчого засідання 06.10.2023 представником відповідача клопотання з підстав подання відповідачем через систему Електронний суд відводу судді Лучко Р.М. від розгляду справи.

Згідно з ухвалою від 09.10.2023 суддею Лучком Р.М. заявлений йому відвід визнано необґрунтованим та передано справу №907/182/23 з метою визначення автоматизованою системою документообігу суду складу суду для розгляду заяви про відвід судді від розгляду означеної справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 10.10.2023 заяву про відвід судді Лучка Р.М. від розгляду справи №907/182/23 передано для розгляду судді Пригарі Л.І.

Відповідно до ухвали від 12.10.2023 суддею Пригарою Л.І. у задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді Лучка Р.М. відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.10.2023 року відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кадар Оксани Василівни б/н від 02.10.2023 року (вх. № 02.3.1-02/6846/23 від 03.10.2023 року) про відвід секретаря судового засідання Піпар А.Ю. від участі в справі № 907/182/23.

В підготовчому засіданні 16.10.2023 судом розглянуто подані відповідачем клопотання про забезпечення доказів, зупинення провадження у справі, зауваження відповідача щодо повноти та змісту протоколу судового засідання від 29.09.2023, за результатами чого судом постановлено ухвали від 16.10.2023 року, якими відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення доказів та зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №907/914/23 та частково задоволено зауваження Фізичної особи-підприємця Кадар Оксани Василівни б/н від 03.10.2023 року з приводу неправильності чи неповноти протоколу судового засідання 29.09.2023 року.

Окрім того, ухвалою суду від 16.10.2023 відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про залучення до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Фізичної особи-підприємця Бенчака В.В., Фізичної особи-підприємця Божа Віталія Андрійовича та Фізичної особи-підприємця Варганич Мирослави Іванівни, відкладено підготовче засідання на 10.11.2023 та, за результатами розгляду клопотання відповідача від 06.10.2023, постановлено надсилати процесуальні документи суду на повідомлені Фізичною особою підприємцем Кадар Оксаною Василівною адреси третьої особи: Комунального підприємства Центральної районної аптеки №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація».

Підготовче засідання 10.11.2023 не відбулося через сповіщення системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу «Повітряна тривога!», про що керівником апарату Господарського суду Закарпатської області складено акт №02-07/28 від 10 листопада 2023 року та відповідно до ухвали від 10.11.2023 учасників справи повідомлено, що наступне підготовче засідання у справі відбудеться 29.11.2023 року.

В підготовчому засіданні 29.11.2023 судом розглянуто подані відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, про витребування доказів, про залучення до участі в справі третьої особи, про зобов`язання позивача надати докази, про допит свідків, про повернення позивачеві доказів, за результатами чого постановлено ухвали від 29.11.2023, за змістом яких: клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи №907/914/23, залишено без розгляду, відмовлено в задоволенні клопотань Фізичної особи підприємця Кадар Оксани Василівни про зупинення провадження у справі до вирішення справи №260/5061/22, про витребування з Господарського суду Закарпатської області справи №907/706/17, про залучення до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Закарпатське обласне виробниче об`єднання «Фармація», про зобов`язання позивача надати докази, про допит свідків та частково задоволено клопотання відповідача про повернення доказів позивачу і залишено без розгляду долучений позивачем Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради до письмових пояснень від 03.11.2023 доказ лист (копію) Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області №05-13/1294 від 30.10.2023 року.

Крім того, ухвалою від 29.11.2023 судом відмовлено в задоволенні усних клопотань представника відповідача про залишення позовної заяви без руху та про колегіальний розгляд справи та за наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, цією ж ухвалою від 21.03.2024 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті 17.01.2024 року.

Судове засідання з розгляду справи по суті відкладалося на 09.02.2024 у зв`язку з неявкою представника відповідача та з огляду на заявлене ним клопотання.

В подальшому в судових засіданнях неодноразово оголошувалися перерви, востаннє до 24.04.2024 у зв`язку з заявленим відповідачем клопотаннями, наявність технічних проблем зі зв`язком, які унеможливлювали належну участь в судовому засіданні 27.03.2024 представника відповідача та з метою надання учасникам справи можливості підготуватися до судових дебатів.

Крім того, під час розгляду справи по суті судом протокольними ухвалами від 07.03.2024, 27.03.2024 поновлену позивачу та відповідачу строки подання доказів, долучених до письмових пояснень від 27.02.2024, 12.03.2024 (відповідача) та до клопотання від 05.03.2024 №01.3-03/331 (позивача), а саме: рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 25.01.2024 у справі 307/4428/22, клопотання Закарпатської обласної ради від 05.10.2017 у справі № 907/706/17, договорів (витягів) оренди будівлі Аптеки № 29, які укладені між КП «Центральна районна аптека №14 м. Тячів» ЗОВО «Фармація» та ФОП Божа і ФОП Бенчак, листів Тересвянської селищної ради № 05-14/290 від 04.03.2024 №05-32/347 від 15.03.2024 року, а клопотання третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача про поновлення строку подання доказу - адвокатського запиту від 18 березня 2024 року, - залишено без розгляду на підставі відповідної заяви представника третьої особи.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримує з викладених в позовній заяві підстав.

Відповідач згідно з поясненнями свого представника в судових засіданнях заперечує проти задоволення позовних вимог з визначених у відзиві на позов та додаткових поясненнях підстав.

Представник третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 в судових засіданнях підтримує позовні вимоги Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, просить їх задовольнити.

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Закарпатська обласна рада та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство Центральної районної аптеки №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація» в судові засідання жодного разу не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про неодноразові відкладення/оголошення перерви як на стадії підготовчого провадження, так і під час розгляду справи по суті були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Так, ухвали від 04.07.2023, 26.07.2023, 20.09.2023, 29.09.2023, 06.10.2023, 16.10.2023, 10.11.2023, 29.11.2023, 17.01.2024, 09.02.2024, 07.03.2024, 27.03.2024 та 09.04.2024 надіслані судом до електронного кабінету Закарпатської обласної ради та отримані останньою 09.08.2023, 21.09.2023, 29.09.2023, 06.10.2023, 17.10.2023, 10.11.2023, 01.12.2023, 20.01.2024, 10.02.2024, 08.03.2024, 28.03.2024 та 10.04.2024, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство Центральна районна аптека №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація» повідомлялася про неодноразові відкладення підготовчих засідань у даній справі, про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті, про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті та оголошення в ньому перерви за юридичною адресою підприємства, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 90500 м. Тячів Закарпатської області, вул. Незалежності (колишня вулиця Леніна), буд. 28 та за повідомленими відповідачем в клопотанні від 06.10.2023 можливими адресами зв`язку з підприємством за місцезнаходженням його майна та засновника: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вулиця Народна, 87 та м. Ужгород, пл. Жупанатська, 17, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень про отримання третьої особою за адресою Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вулиця Народна, 87 процесуальних документів суду №№0600053934568, 0600060056487, 0600086825420, 0600096861076, 0600903725432, 0600908024785 та поштовими конвертами про повернення без вручення третій особі рекомендованих відправлень №№8850101772104, 8850101815440, 8850101822063, 8850101820583, 0600035348856, 0600036116274, 0600047971281, 0600049498532, 0600049995412, 0600051339093, 0600053935319, 0600053936145, 0600060059540, 0600065147545, 0600060062010, 0600080664637, 0600086832051, 0600086835158, 0600096855459, 0600096867490, 0600903721429, 0600903728784 із зазначенням причини невручення: «Адресат відсутній за вказаною адресою», «Відсутня адреса» (за юридичною адресою), «За закінченням терміну зберігання» (за адресою засновника - м. Ужгород, пл. Жупанатська, 17).

Згідно з п.п. 81, 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі Правила) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Відповідно до п. 99 Правил у разі відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом поштове відправлення, поштовий переказ не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати»). Таке відправлення вручається відправнику за умови оплати ним плати за пересилання відправлення.

Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.

У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв`язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв`язку за зворотною адресою.

У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі відмови адресата (одержувача) (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» працівник об`єкта поштового зв`язку робить на ньому позначку «Адресат відмовився» у спосіб та відповідно до порядку, встановленого оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати» (п.п. 101, 102 Правил).

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 81, 82, 101 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відмову адресата від одержання чи його відсутність, або закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (схожа правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що треті особи Закарпатська обласна рада та Комунальне підприємство Центральна районна аптека №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація» вважаються належним чином повідомлені про розгляд даної справи в суді та мали достатньо часу та можливості надати свої пояснення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно з приписами ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на вищенаведене та ту обставину, що явка повноважних представників учасників справи в судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників Закарпатської обласної ради та Комунального підприємства Центральної районної аптеки №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація».

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди приміщень, частини будівель, спору та іншого окремого індивідуально визначеного майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 12.01.2007, який неодноразово продовжувався сторонами, востаннє до 31.07.2021 року, не повернув з оренди нерухоме майно приміщення, площею 100,25 м.кв., що знаходяться на першому поверсі будівлі аптеки №29, за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, позивач зазначає, що листом від 24.09.2021 за №05-04/1429 відповідача поінформовано, що у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (№157-ІХ від 03.10.2019) з 01.07.2020 внесення змін до договорів оренди, укладених до набрання чинності означеним законом у частині продовження строку можливо лише за результатами аукціону, а орендоване відповідачем на підставі договору від 12.01.2007 нерухоме майно підлягає поверненню у зв`язку з закінченням строку договору оренди з 01.08.2021 року, що не виконано відповідачем, а відтак, на час розгляду справи в суді ФОП Кадар О.В. безпідставно використовує відповідне майно комунальної власності.

Заперечення (відзив) відповідача.

Фізична особа підприємець Кадар Оксана Василівна у поданому суду відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог.

Зазначає, що оскільки орендоване майно було передане у користування відповідачці тільки 30.09.2008 то строк користування майном сплив 30.08.2011 та, в подальшому, з огляду на те, що між сторонами не існувало заперечень щодо продовження оренди на тих самих умовах, то:

- перший строк користування майном становить: 30.09.2008 - 30.08.2011,

- другий строк користування майном становить: 30.08.2011 - 30.07.2014;

- третій строк користування майном становить: 30.07.2014 - 30.06.2017;

- четвертий строк користування майном становить: 30.06.2017 - 30.05.2020;

- п`ятий строк користування майном становить: 30.05.2020 - 30.04.2023.

Зауважує, що договір оренди є реальним, що визначається як такий, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії та доводить, що строк користування спірним майном обумовлено моментом його фактичного отримання у користування, а визначальним для правильного розуміння сутності відносин, що склалися є те, що орендарем за договором від 12.01.2007 набувається право користування майном на строк 2 роки 11 місяців, тоді як строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права й виконувати свої обов`язки відповідно до договору (ст. 631 ЦК України), у зв`язку з чим в спірних правовідносинах строк дії договору оренди від 12.01.2007 пов`язується з підписанням акту прийому-передачі приміщення у користування, яке відбулося 30.09.2008 року.

Звертає увагу, що між сторонами договору оренди від 2007 року не існує підписаного акту про повернення майна, який би мав бути складений або по завершенні строку користування або за наслідком дострокового розірвання договору. Орендодавець, як і позивач у даній справі, не оглядав об`єкт, не розривав договір, а переданням майна у подальшу оренду до 30.04.2023 відповідачку позбавлено права на продовження договору у порядку ст. 18 Закону України № 157-ІХ.

Доводить, що в спірних правовідносинах Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради є неповноважним суб`єктом управління комунальним майном, позаяк є суб`єктом господарювання (комунальною установою), ане виконавчим органом місцевого самоврядування.

З врахуванням викладеного, вважає, що підзаконний нормативний акт у вигляді рішення Закарпатської обласної ради від 30.11.2017 № 985, яким Комунальній установі делеговано повноваження управління майном громади (передавати в оренду, укладати правочини з даного приводу) не може братися до уваги, оскільки такий підзаконний нормативний акт суперечить вищевказаним положенням законів України, - що в силу приписів ГПК передбачає застосування судом норми правового акта вищої юридичної сили.

Крім того, звертає увагу, що до справи не долучено рішення власника (громади) або уповноваженого органу (обласної ради) про вилучення майна від КП Центральна районна аптека № 14 м. Тячів ЗОВО «Фармація» та його передачі позивачеві у справі, чим не дотримано порядку вилучення спірного майна у КП «Центральна районна аптека № 14 м. Тячів ЗОВО «Фармація» та прийняття його на баланс позивача.

Окремо звертає увагу, що Комунальна установа не дотрималася порядку заміни сторони у Договорі оренди з позивачкою від 2007 року: акт про заміну сторони у договорі оренди не складався та не підписувався, у 5-денний термін не публікувався у електронній торговій системі, а відтак, Комунальна установа не вважається новим орендодавцем за договором оренди та не вправі висловлювати відповідачу жодних вимог.

Акцентує увагу на недотриманні порядку передачі спірного майна позивачу в управління та на порушення законного обмеження у передачу майна, площею понад 200 м.кв. позивачем в оренду, а Закарпатська обласна рада та її органи не приймали рішення про передачу спірного майна в наступну оренду (Симодейку В.М.), не визначали умов такої оренди, не затверджували результати аукціону, не підписували оскаржуваний договір з його переможцем, а всі подальші рішення щодо передачі спірного приміщення аптеки прийняті не громадою, не обласною радою, а комунальною установою, неналежним суб`єктом, без відповідного обсягу дієздатності, з порушеннями щодо визначення умов та порядку передачі майна в оренду не органом місцевого самоврядування, а неповноважним суб`єктом (позивачем) в особі Комісії з питань оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області».

З урахуванням викладеного та згідно з додатково наданими представником відповідача поясненнями, останній просить суд закрити провадження у справі за недоведеністю позивачем наявності в Комунальної установи права представляти територіальну громаду Закарпатської області в спірних правовідносинах, про що суду було заявлено клопотання про закриття провадження від 16.12.2023 року.

Мотиви закриття провадження за змістом клопотання від 16.12.2023 відповідачем пов`язуються з наступними обставинами:

- позивач не є користувачем нерухомості у розумінні чинного закону (підзаконним актом тільки уповноважений на вчинення делегованих управлінських функцій на передачу майна у користування іншим особам за відповідною процедурою);

- позивач вже виконав свою функцію з передачі майна у користування іншій особі (чим виконання повноважень щодо конкретного майна вичерпане таким актом);

- позивач не може представляти інтереси третьої особи (Симодейко В.М.), якій передав майно у користування, та поза його волевиявленням констатувати порушення права останнього: ані закон не уповноважує позивача на процесуальне представництво, ані третя особа.

- до суду з позовом звернулася особа, яка не має відповідних повноважень діяти в суді, адже навіть відповідно до підзаконного акту, на який позивач покладається у частині здійснення повноважень управління комунальним майном, - не міститься повноважень на представництво Закарпатської обласної ради перед судами.

Відповідь на відзив.

Позивач у поданій суду відповіді на відзив від 11.05.2023 за №01.3-03/679 відхиляє аргументи відповідача, які викладені у відзиві на позов. Зауважує про хибність аргументів відповідача щодо приховування позивачем обставин, які мають значення для справи, позаяк ФОП Кадар О.В. 25.08.2021 була повідомлена про закінчення 31.07.2021 строку дії договору оренди та про неможливість його автоматичної пролонгації в силу прямих приписів нової редакції Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Заперечуючи доводи відповідача про початок строку дії договору оренди від 12.01.2007 з 30.09.2008, посилається на приписи Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції на час укладення такого договору, за якими договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості з усіх істотних умов та підписання тексту договору.

Зауважує, при цьому, що поняття строку дії договору є ширшим за строк оренди, а положення договору від 12.01.2007 на які посилається відповідач в обґрунтування початку строку дії договору регулюються умови передачі нерухомого майна в користування, тоді як в самому договорів від 12.01.2007 сторонами встановлено початок перебігу строку договору з 01.01.2007 року.

Пояснює, що договір оренди з ОСОБА_1 позивачем укладено 19.08.2022, тоді як строк дії укладеного з відповідачем договору закінчився 31.07.2021 року.

Доводить, що укладений в 2007 році з відповідачем догові оренди не припинявся достроково, а закінчився у зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено, а ФОП Кадар О.В., при цьому, не вживалися у встановленим чинним законодавством заходи щодо прийняття участі у електронних аукціонах на продовження, так і на укладення договору оренди.

Спростовуючи доводи відповідача про неповноважність Комунальної установи в спірних правовідносинах, посилається на рішення Закарпатської обласної ради №985 від 30.11.2017 «Про врегулювання окремих питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області» (правомірність якого підтверджена рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 у справі №807/2025/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 та постановою Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №807/2025/17), яким вирішено припинити в порядку реорганізації діяльність КП «Будинкоуправління адмінбудівель Закарпатської обласної ради» шляхом перетворення його в Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради; затверджено Положення про Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради; визначено коло делегованих їй повноважень обласної ради, зокрема, відповідно до пункту 1.8. Положення позивач є уповноваженим органом Закарпатської обласної ради із управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області.

З урахуванням наведеного пояснює, що власником позивача є Закарпатська обласна рада, а сама Комунальна установа є уповноваженим органом Закарпатської обласної ради із управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області (комунальної власності області), а також органом приватизації майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області, а майно Управління, відповідно до п. 6.2. Положення, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області і закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Резюмуючи наведене зазначає, що Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради в розумінні чинного законодавства України та Положення наділено правомочностями щодо передачі в оренду майна, що належить до спільної власності громад, сіл, селищ, міст Закарпатської області (в тому числі будівлі Аптеки № 29 за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт Тересва, вулиця Народна, 87), а інші доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не входять до предмета доказування у справі та не мають жодного значення для розгляду цієї справи.

Заперечення.

Відповідачем не подано суду заперечень на відповідь на відзив в розумінні ст. 167 ГПК України.

Письмові пояснення.

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Закарпатська обласна рада та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство Центральної районної аптеки №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація» не надали суду письмових пояснень в розумінні ст. 168 ГПК України.

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 22.05.2023 подав суду відзив на позовну заяву, який судом розцінюється як намір третьої особи реалізувати встановлене в ст. 168 ГПК України право подати письмові пояснення щодо заявлених у справі позовних вимог, за яким позовні вимоги Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради третя особа підтримує в повному обсязі.

Зауважує, що укладений з відповідачем договір оренди приміщення, площею 100,25 м.кв., що знаходяться на першому поверсі будівлі аптеки №29, за адресою: АДРЕСА_1 закінчився 31.07.2021, у зв`язку з чим орендоване майно мало бути повернутим позивачу з 01.08.2021, а право відповідача користуватися таким нерухомим майном закінчилось з 01.08.2021 року.

У зв`язку з наведеним пояснює, що в подальшому будівля Аптеки № 29 була визначена об`єктом з передачі в оренду комунального майна на електронному аукціоні та 19.08.2022 року, за результатами електронного аукціону згідно з протоколом електронного аукціону № LLE001-UA-20220720-25830 від 01.08.2022 року укладено договір № 05-07-01/88 оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) між Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та ОСОБА_1 .

З посиланням на положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доводить, що Закарпатська обласна рада, як орган уповноважений здійснювати управління майном комунальної власності області, приймаючи рішення від 20.12.2019 № 1666 «Про затвердження Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що можуть передаватись в оренду», від 16.07.2020 № 1787 «Про об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), що можуть передаватись в оренду» та від 29.07.2021 № 342, по суті реалізовувала своє право власності на об`єкти нерухомості та визначила об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), що можуть передаватись в оренду, зокрема, включивши до такого переліку будівлі Аптеки № 29 загальною площею 447,76 м.кв.. за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вулиця Народна, 87.

Резюмуючи викладене, зазначає, що оскільки відповідач не повернув об`єкт оренди Позивачу та не звільнив приміщення, він порушує також право третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору використовувати об`єкт оренди відповідно до умов укладеного з позивачем договору оренди, частиною якого є майно, що перебувало в оренді у ФОП Кадар О.В.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

12 січня 2007 року між Комунальним підприємством Центральною районною аптекою № 14 м. Тячів Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація», як Орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Кадар О.В., як Орендарем укладено договір оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (надалі Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар, в свою чергу, приймає в строкове платне користування окреме індивідуальне майно приміщення в аптеці №29, площею 100,25 м.кв., розташоване в АДРЕСА_2 на 1-у поверсі (будинку, приміщення, будівлі), що знаходиться на балансі Комунального підприємства Центральної районної аптеки № 14 м. Тячів Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація» (п.п. 1.1. Договору).

Право комунальної власності Закарпатської обласної ради на будівлю аптеки №29, що розташована в смт. Тересва, вул. Народна, 87 підтверджується Свідоцтвом про право комунальної власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Тересвянської селищної ради 18.05.2004 за №79.

Згідно з п. 2.2. Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання - передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Майно залишається спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до акту прийому - передачі №1 від 30.05.2007 частина приміщення аптеки №29, площею 41,6 м.кв. в АДРЕСА_1 , - передана Орендарю в користування за Договором.

Інша частина приміщення аптеки №29 в АДРЕСА_1 , площею 58,65 м.кв. передана Орендодавцем Орендарю в користування за Договором 30.09.2008, про що сторонами Договору складено Акт прийому-передачі №2 від 30.09.2008 року.

За змістом п. 10.1. Договору, цей договір укладено строком на два роки і одинадцять місяців, що діє з 01.01.2007 року.

У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору, після закінчення строку його чинності, протягом одного місяця, договір вважається продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.6. Договору).

Положеннями п. 10.8. Договору визначено, що чинність Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його укладено.

За змістом п.п. 2.4., 2.5. Договору у разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем Орендодавцю (Балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцем (Балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Обов`язок Орендаря повернути Орендодавцю орендоване майно у разі припинення або розірвання Договору визначено також і в п. 5.7. Договору.

Позивач стверджує, що з урахуванням наведених положень договору встановлений в п. 10.1. Договору строк дії договору неодноразово продовжувався в порядку, визначеному в п. 10.6. Договору (за відсутності заяви однієї із сторін про його зміну або розірвання), востаннє до 31.07.2021 та у зв`язку з набранням з 27.12.2019 чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який був введений в дію з 01.02.2020, (відповідно до якого продовження договорів оренди, які закінчуються після введення в дію означеного закону відбувається виключно за результатами аукціону), автоматична пролонгація укладеного з відповідачем Договору не була можливою, у зв`язку з чим Орендарю (за його зверненням від 10.09.2021) було надіслано лист-повідомлення від 24.09.2021 за №05-04/1429 про необхідність повернення з 01.08.2021 об`єкту оренди та з роз`ясненнями щодо можливості укладення нового договору оренди за результатами проведення аукціону.

Невиконання Орендарем означеного обов`язку слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду, предметом якого Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради визначила зобов`язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради права власності на приміщення, площею 100,25 м.кв., що знаходиться на першому поверсі будівлі аптеки №29, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення з займаного приміщення.

Орендар, в свою чергу, відповідно до відзиву на позов, письмових пояснень та згідно з наданими представником ФОП Кадар О.В. усними поясненнями в судових засіданнях заперечує наявність в позивача повноважень представляти Закарпатську обласну раду в спірних правовідносинах, стверджує про те, що строк дії Договору розпочався не з 01.01.2007, а з дати фактичного отримання об`єкта оренди Орендарем в строкове платне користування (30.09.2008), що з урахуванням встановленого в п. 10.1. строку Договору (2 роки та 11 місяців) дає підстави для висновку про продовження строку його дії до 30.04.2023 та свідчить як про передчасність заявлення позову в даній справі, так і про порушення позивачем прав відповідача на користування орендованим майно у зв`язку з укладенням 19.08.2022 з третьою особою Симодейком В.М. договору оренди №05-07-01/88 будівлі аптеки №29, загальною площею 447,76 м.кв. за адресою АДРЕСА_1 .

В аспекті наданих відповідачем заперечень проти позову судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справа №907/706/17 за позовом Закарпатської обласної ради до відповідача: Тересвянської селищної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства «Центральна районна аптека №14» Закарпатського обласного відділення «Фармація», Фізичної особи-підприємця Божа Віталія Андрійовича, Фізичної особи-підприємця Кадар Оксани Василівни, Фізичної особи-підприємця Бенчак Віталія Васильовича, про визнання недійсним та скасування рішення Тересвянської селищної ради від 20.09.2017 року за №569 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2004 року №26 «Про оформлення права власності на нерухоме майно» та про визнання права спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Закарпатської області на будівлю аптеки №29 загальною площею 377,7кв.м., яка розташована за адресою: смт. Тересва, вул. Народна, 87.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 у справі №907/706/17 задоволено позовні вимоги Закарпатської обласної ради та, зокрема, визнано право спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Закарпатської області на будівлю аптеки №29 загальною площею 377,7кв.м., яка розташована за адресою: смт. Тересва, вул. Народна, 87.

За встановленими у справі обставинами, які визнаються усіма присутніми в судових засіданнях учасниками справи відповідачу ФОП Кадар О.В. на підставі Договору оренди від 12.01.2007 фактично передано в користування частину будівлі Аптеки №29, яка знаходиться за адресою: смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, вул. Народна, 87, тоді як зазначення в самому Договорі номеру будинку, за яким знаходиться аптека №29 (вул. Народна, 98), - є помилковим, а означена Аптека №29 ніколи за таким адресом не знаходилася.

Наведена обставина додатково підтверджується наданими суду сторонами листами Тересвянської селищної ради від 04.03.2024 №05-14/290 та від 15.03.2024 №05-32/347 відповідно до змісту яких ФОП Кадар О.В. здійснює господарську діяльність у приміщенні будівлі Аптеки №29 за адресою АДРЕСА_1 , рішенням від 30.08.2011 №95 органом місцевого самоврядування погоджено ФОП Кадар О.В. здійснення відповідної господарської діяльності в приміщенні Аптеки №29 за означеною адресою та з того часу органом місцевого самоврядування не приймалося рішень про упорядкування нумерації або інших рішень, які б передбачали зміну назви вулиці чи номеру будівлі, а в АДРЕСА_3 .

З наданих учасниками справи доказів вбачається також, що 16.11.2021 відбувся електронний аукціон № LLE001-UA-20211020-59665 на право оренди будівлі Аптеки № 29 загальною площею 447,76 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вулиця Народна, 87, переможцем якого визначено Кузьму Василя Васильовича, з яким Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради 30.11.2021 укладено договір оренди за №05-07-01/153 та цього ж дня підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди.

30 червня 2022 року між Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної та Кузьмою В.В. укладено угоду, якою достроково розірвано договір оренди комунального майна області №05-07-01/153 від 30.11.2021 та цього ж дня підписано Акт приймання-передачі об`єкта оренди з оренди.

Рішенням комісії з питань оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, оформленого протоколом засідання комісії №312 від 18.07.2022 затверджено умови оренди щодо будівлі Аптеки №29 загальною площею 447,76 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вулиця Народна, 87, зокрема, щодо стартової орендної плати, її індексації, строку договору, розміру кроку аукціону тощо та постановлено опублікувати оголошення про проведення електронного аукціону щодо означеної будівлі Аптеки №29.

Рішенням комісії з питань оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, оформленого протоколом засідання комісії №317 від 01.08.2022 відмовлено у затвердженні протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20220720-25830 від 27.07.2022 щодо передачі в оренду будівлі аптеки №29 загальною площею 447,76 кв.м. за адресою в АДРЕСА_1 у зв`язку з відмовою переможцем електронного аукціону Зябрової О.І. від підписання протоколу.

При цьому, за встановленими у справі обставинами, договір оренди за результатами електронного аукціону №LLE001-UA-20220720-25830 укладено з іншим учасником, який подав наступну за величиною цінову пропозицію ОСОБА_1 .

Згідно з п. 1.1. договору оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) №05-07-01/88 від 19.08.2022, укладеного за результатами електронного аукціону згідно з протоколом електронного аукціону №LLE001-UA-20220720-25830 від 01.08.2022 між Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, як Орендодавцем та ОСОБА_1 , як Орендарем, останньому передано в строкове платне користування будівлю аптеки №29, загальною площею 447,76 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 та 19.08.2022 сторонами даного договору підписано Акт приймання-передачі Об`єкта оренди.

З урахуванням заявлених у справі позовних вимог та заперечень проти позову, предметом розгляду судом є встановлення наявності чи відсутності підстав для користування відповідачем приміщенням, площею 100,25 кв.м., що знаходяться на першому поверсі будівлі, аптеки №29 за адресою: АДРЕСА_1 та наявність в позивача у зв`язку з цим порушеного права та, відповідно, права вимагати виселення ФОП Кадар О.В. з займаного приміщення.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо суті спірних правовідносин.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, цивільні права та обов`язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов`язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов`язання, визначені умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.

Положеннями ст.ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч.1 ст.193 ГК України).

При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).

Взаємовідносини, що склалися з приводу користування відповідачем приміщенням, площею 100,25 кв.м., що знаходяться на першому поверсі будівлі, аптеки №29 за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вул. Народна, 87 суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться також в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

При цьому, враховуючи, що об`єкт оренди є майном комунальної власності (спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст) Закарпатської області, що підтверджується Свідоцтвом про право комунальної власності №79 від 18.05.2004, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 у справі №907/706/17, а відтак, на спірні правовідносини поширюється дія спеціального законодавства, яким є Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

З урахуванням заявлених у справі позовних вимог, які позивачем пов`язуються з закінченням 31.07.2021 строку укладеного між Комунальним підприємством Центральною районною аптекою № 14 м. Тячів Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація» та Фізичною особою-підприємцем Кадар О.В. Договору оренди від 12.01.2007 та заперечень проти позову відповідача в цій частині, який доводить, що строк дії Договору спливав 30.04.2023 та, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» є продовженим на час воєнного стану та 4 місяці з дня його припинення чи скасування, з огляду на ту обставину, що між сторонами не має спору щодо визначення строку дії Договору оренди від 12.01.2007 (2 роки та 11 місяців), до предмету доведення у даній справі входить дата початку його (строку) перебігу та, у зв`язку з цим, періоди наступних пролонгацій Договору оренди і, відповідно, наявність у відповідачки правових підстав для користування об`єктом оренди на час розгляду справи в суді.

Щодо початку перебігу строку дії Договору оренди від 12.01.2007 року.

За змістом ст.ст. 251-254 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до приписів ст. 631 ЦК України (в редакції на час укладення Договору оренди від 12.01.2007) строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України в редакції на час укладення Договору оренди від 12.01.2007).

За змістом ч. 1 ст. 763 ЦК України (в редакції на час укладення Договору оренди від 12.01.2007) договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому, враховуючи, що об`єктом оренди за Договором оренди від 12.01.2007 є нерухоме майно (частина будівлі аптеки) до застосування у спірних правовідносинах підлягають також і положення §4 Глави 58 ЦК України «Найм будівлі або іншої капітальної споруди», відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України якої (в редакції на час укладення Договору оренди від 12.01.2007) передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на час укладення Договору оренди від 12.01.2007) момент укладення сторонами договору пов`язується з досягнення сторонами домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства, беручи до уваги, що пунктом 10.1. Договору оренди від 12.01.2007 сторонами визначено строк дії договору два роки і одинадцять місяців та визначено початок перебігу такого строку з 01.01.2007 року, що відповідає диспозиції ч. 3 ст. 631 ЦК України, а відтак, суд доходить переконливого висновку, що в спірних правовідносинах строк дії Договору від 12.01.2007 починає свій перебіг з 01.01.2007 та, відповідно, перший період його чинності становить з 01.01.2007 по 30.11.2009 року.

При цьому, за встановлених обставин немає підстав вважати, що початок строку дії Договору від 12.01.2007 обраховується з дати передання об`єкту оренди в оренду, позаяк протилежне зазначено в самому договорі, а посилання відповідача на п. 2.2. Договору критично оцінюються судом, позаяк даним пунктом договору врегульовано початок строку користування майном Орендарем, що не є тотожним строку дії договору, а за приписами ч. 1 ст. 795 ЦК України обчислення строку дії договору оренди початком користування орендованим нерухомим майном законодавцем пов`язується з відсутністю іншого встановленого договором початку обчислення строку договору оренди.

Суперечливість позиції відповідача в цій частині підтверджується також і тією обставиною, що з наданих суду актів приймання-передачі №1 від 30.05.2007 та №2 від 30.09.2008 року вбачається, що об`єкт оренди передавався ФОП Кадар О.В. в оренду частинами та, відповідно, якщо слідувати логіці відповідача, що строк дії договору слід обчислювати з дати підписання акту приймання-передачі №2, тобто з 30.09.2008 і до 30.08.2011, то загальний строк користування ФОП Кадар О.В. частиною орендованого майна, переданого за актом №1 від 30.05.2007 в такому разі становитиме більше чотирьох років (з 30.05.2007 по 30.08.2011), що в свою чергу не узгоджується з встановленим в п. 10.1. Договору строком його дії (2 роки 11 місяців) та відповідно до ч. 2 ст. 793 України потребує дотримання письмової форми такого договору з його нотаріальним посвідченням.

Відхиляються судом також аргументи відповідача про порушення прав Орендаря, який розраховував отримати в користування об`єкт оренди саме на 2 роки та 11 місяців, що при обрахунку строку договору з 01.01.2007 та з урахуванням дати передання частин об`єкту оренди в оренду є неможливим, позаяк ФОП Кадар О.В. в цьому випадку помилково ототожнює строк дії договору оренди, який сторонами Договору від 12.01.2007 чітко визначений 2 роки 11 місяців, починаючи з 01.01.2007 та строк користування орендованим майном, який пов`язується з датою фактичного отримання майна в оренду та, з настанням якого в Орендаря виникає право володіння та користування орендованим майном, обов`язок сплачувати орендну плату тощо.

Тобто, до моменту фактичного отримання об`єкту оренди в оренду в Орендаря відсутні встановлені Договором оренди обов`язки, пов`язані з безпосереднім користуванням об`єктом оренди, до прикладу, обов`язок сплачувати орендну плату, проте наявне право вимагати від Орендодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою або відмовитися від договору оренди і вимагати відшкодування завданих йому збитків (ст. 766 ЦК України, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакціях на час укладення Договору оренди від 12.01.2007).

Суд звертає увагу, що реалізація Орендарем такого права вимагати передання майна або відмови від договору оренди в будь-якому разі пов`язується з чинністю такого договору оренди, а відтак аргументи ФОП Кадар О.В. в цій частині не беруться судом до уваги.

Нерелевантною до спірних правовідносин є і судова практика, яка зазначена відповідачем у відзиві на позовну заяву від 28.04.2023, клопотанні від 03.10.2023, письмових поясненнях від 27.02.2024, позаяк висновки суду касаційної інстанції у таких справах прийняті у відмінних правовідносинах та за інших встановлених в таких справах обставинах.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші додатковими.

Подібність правовідносин суд визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Так, у справі №916/647/21 правовідносини сторін не регулювалися Законом України «Про оренду державного та комунального майна», а висновки Верховного Суду в постанові від 01.12.2021 стосуються встановлення наявності чи відсутності в нового орендаря прав звертатися з негаторним позовом про усунення перешкод в користуванні майном попереднім орендарем, а не правових позицій щодо початку строку дії Договору, який відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на час укладення Договору оренди від 12.01.2007) є укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору, а не передачі майна, а положеннями ч. 1 ст. 795 ЦК України початок користування майном визначено як початок обчислення строку дії договору лише у разі, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, у справі №355/385/17, на рішення Верховного Суду в якій також посилається відповідача, - правовідносини виникли з приводу виконання договору страхування, а предмет позову становив визнання події звільнення з роботи страховим випадлком, стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди, що a priori не є подібним до спірних у даній справі правовідносин;

Резюмуючи наведене, з урахуванням встановлених судом обставин щодо початку строку дії Договору з 01.01.2017, положень п. 10.6. Договору, яким визначено можливість продовження строку дії Договору на той самий строк та на тих же умовах за відсутності заперечень однієї із стороні та беручи до уваги, що суду не надано доказів наявності таких заперечень, слід дійти висновку, що Договір оренди від 12.01.2017 неодноразово продовжувався за «мовчазною згодою», зокрема Договір діяв з 01.01.2007 по 30.11.2009, з 01.12.2009 по 31.10.2012, з 01.11.2012 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 31.08.2018 та з 01.09.2018 по 31.07.2021 року.

Щодо правових підстав користування відповідачем об`єктом оренди за Договором від 12.01.2007 на час розгляду справи в суді.

03 жовтня 2019 року прийнято Закон України від 03.10.2019 N 157-IX «Про оренду державного та комунального майна» (далі Закон від 03.10.2019 N 157-IX). У розділі «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм). При цьому Закон від 10.04.92 N 2269-XII втрачає чинність з дня введення в дію цього Закону від 03.10.2019 N 157-IX.

Закон від 03.10.2019 N 157-IX опублікований в офіційному друкованому виданні «Голос України» 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з урахуванням частини 1 статті 5 ЦК, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 03.10.2019 N 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Правовий аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом від 10.04.92 N 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 03.10.2019 N 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України від 03.10.2019 N 157-IX.

Означений висновок щодо застосування норм права в спірних правовідносинах наведений у постанові Верховного суду від 05.09.2023 №914/2233/22 та суд вважає його релевантним до застосування у спірних правовідносинах.

Частиною 1 статті 18 Закону N 157-IX встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.

За частиною 2 цієї статті без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Згідно з частиною 3 цієї ж статті договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Аналогічні за змістом положення містяться в пункті 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 N 483 (надалі Порядок).

За частинами 4, 5 статті 18 Закону N 157-IX рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною 2 цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною 4 цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною 4 цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Згідно з частиною 7 цієї статті договори, що продовжуються відповідно до частини 2 цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.

Отже, Закон N 157-IX не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди як «мовчазна згода», натомість вимагає від Орендаря вчинити юридично значимі дії, а саме, звернутись з заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, та надати звіт про оцінку майна.

Орендар має завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування майном шляхом надсилання орендодавцю відповідної заяви.

З іншої сторони, орієнтуючись на наявність чи то відсутність своєчасного повідомлення про такий намір, орендодавець отримує можливість належно спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди, зокрема, продовжити договір оренди за результатами проведення аукціону, що відповідає спрямованості законодавчих змін на забезпечення конкурентних засад передачі в оренду та максимальної ефективності використання комунального майна.

Вказаний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 916/2469/21, від 18.07.2023 у справі № 914/1728/22, від 05.09.2023 у справі №914/2233/22 та суд вважає необхідним його застосування у спірних правовідносинах.

Покладення на орендаря обов`язку з надсилання заяви про продовження договору оренди відповідно до абзацу 4 частини сьомої статті 18 Закону від 03.10.2019 N 157-IX (разом зі звітом про оцінку майна та рецензію на цей звіт) до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них.

Вказаний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 916/2469/21, від 18.07.2023 у справі № 914/1728/22, від 05.09.2023 у справі № 914/2233/22, від 26.09.2023 у справі №916/2237/22.

Відповідачем суду не надано будь-яких доказів звернення до позивача (або особи, яку ФОП Кадар О.В. вважала дійсним Орендодавцем), який би свідчив про добросовісний намір Орендаря за Договором реалізувати право продовжити користування об`єктом оренди за Договором у встановленому Законом N 157-IX порядку шляхом укладення нового договору за результатами проведення аукціону, а відтак, з урахування вищенаведених норм права та з огляду на встановлені обставини справи, суд доходить переконливого висновку, що Договір оренди від 12.01.2007 припинив свою дію 31.07.2021 у зв`язку зі спливом строку, на який він був укладений (з урахуванням минулих пролонгацій), а правова підстава користування відповідачем орендованим майном з 01.08.2021, - відсутня.

Не може бути взято судом до уваги посилання відповідача у клопотанні від 03.10.2023 та письмових поясненнях від 27.02.2024 на правові позиції Верховного Суду постановах від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21, від 06.10.2021 у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, позаяк такі стосуються пролонгації договорів оренди, яка відбувалася до набрання чинності Законом України від 03.10.2019 N 157-IX «Про оренду державного та комунального майна», тоді як правозастосування приписів Закону №157-ІХ в частині продовження договорів оренди державного та комунального майна, які діяли до 31.01.2020 та строк дії яких закінчився після 01.07.2020 є сталим в частині визначення необхідності застосування саме нової редакції Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (постанови Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 916/2469/21, від 18.07.2023 у справі № 914/1728/22, від 05.09.2023 у справі №914/2233/22).

Щодо повноважень позивача на подання позову в спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного обладнання сільської громади жителів кількох сіл, селищ та міст самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах конституції і законів України.

Згідно з ч. 4 ст. 140 Конституції України та абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до абз. 5, 6 п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правовий режим майна спільної власності територіальних громад визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до ч. ч. 1, З ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до пункту 32 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання надання згоди на передачу об`єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об`єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності.

Відповідно до п. 20 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень районних і обласних рад, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях, відносяться, зокрема, питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно ч. 2 ст. 43 цього Закону районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.

Згідно з абз. 2 п. 10 Розділу V «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

За встановленими у справі обставинами, рішенням Закарпатської обласної ради від 30.11.2017 за №985 «Про врегулювання окремих питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області» припинено в порядку реорганізації діяльність Комунального підприємства «Будинкоуправління адмінбудівель Закарпатської обласної ради» шляхом перетворення його в Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (п. 1), створено юридичну особу публічного права Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, яка є правонаступником Комунального підприємства «Будинкоуправління адмінбудівель Закарпатської обласної ради» (п.п. 5, 6).

Пунктом 7 означеного рішення Закарпатської обласної ради від 30.11.2017 за №985 Положення про Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, відповідно до якого їй, у межах, визначених рішеннями ради, делегуються повноваження:

- органу, уповноваженого управляти майном спільної власності територіальних громад області в порядку та межах, визначених рішеннями ради; орендодавця цілісних майнових комплексів та нерухомого майна спільної власності територіальних громад області на підставі відповідних рішень ради;

- органу приватизації, продавця майна спільної власності територіальних громад області на підставі відповідних рішень ради.

Відповідні правомочності з управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області зазначені також і в п.п. 1.8., 3.2. Положення про Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, а згідно з п.п. 5.1. Положення Комунальна установа має право, зокрема, вчиняти у встановленому порядку на підставі рішень Засновника правочини щодо розпорядження, використання та управління майном спільної власності; набувати майнових і немайнових прав, бути позивачем та відповідачем в суді з питань, що належать до його компетенції.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що орган місцевого самоврядування Закарпатська обласна рада, прийнявши рішення від 30.11.2017 за №985 «Про врегулювання окремих питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області» у визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування» порядку делегувала в порядку та межах, що визначені рішеннями ради функції з управління майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області позивачу в даній справі Комунальній установі «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, зокрема й повноваження виступати орендодавцем цілісних майнових комплексів та нерухомого майна спільної власності територіальних громад області на підставі відповідних рішень ради та бути позивачем і відповідачем в суді з питань, що належать до компетенції Комунальної установи (п. 5.1. Положення про Комунальну установу).

Рішенням Закарпатської обласної ради від 20.12.2019 №1666 «Про затвердження Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), що можуть передаватись в оренду» затверджено Перелік об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), що можуть передаватися в оренду та визначено Комунальній установі «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради як органу, уповноваженому управляти майном, забезпечувати передачу об`єктів, визначених у пункті 1 цього рішення, в оренду повністю або частково із врахуванням їх цільового призначення у встановленому законодавством порядку.

Згідно із пункту 115 Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), що можуть передаватися в оренду включено будівлю Аптеки № 29 загальною площею 447,76 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вулиця Народна, 87.

16 липня 2020 року Закарпатська обласна рада відповідно до статей 43, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019, що вступає в дію з 01.02.2020, враховуючи рішення обласної ради від 30.11.2018 №985 «Про врегулювання окремих питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області», з метою підвищення ефективності використання майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та збільшення находжень до обласного бюджету від передачі об`єктів в оренду, прийняла рішення № 1787 «Про об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), що можуть передаватись в оренду» згідно із яким вирішила:

1. Затвердити Перелік об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), що можуть передаватися в оренду (додається).

2. Комунальній установі «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради як уповноваженому органу забезпечувати передачу нерухомого майна, визначеного у пункті 1 цього рішення, в оренду в цілому або у визначеній частині із урахуванням його цільового призначення та технічних характеристик у встановленому законодавством порядку.

2.1. Надання орендодавцю нерухомого майна, яке визначене у пункті 1 цього рішення, згоди на включення його в цілому або у визначеній частині до Переліку першого типу (Переліку об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні), відбувається за рішенням Наглядової ради Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради.

2.2. Рішення про включення нерухомого майна, яке визначене у пункті 1 цього рішення, в цілому або у визначеній частині до Переліку другого типу (Перелік об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду без проведення аукціону), крім випадків, встановлених законом, приймається Наглядовою радою Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради.

3. Комунальній установі «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, як уповноваженому органу, та іншим орендодавцям забороняється приймати рішення про включення до Переліку першого типу або до Переліку другого типу в цілому або у визначеній частині об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), які не включені до Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), що можуть передаватися в оренду, який затверджений пунктом 1 цього рішенням.

4. Визнати таким, що втратило чинність, рішення обласної ради від 20.12.2019 №1666 «Про затвердження Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), що можуть передаватися в оренду».

Згідно із пункту 114 Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), що можуть передаватись в оренду, до зазначеного переліку включено будівлю Аптеки № 29 загальною площею 447,76 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вулиця Народна, 87, тобто об`єкт комунальної власності, частина якого перебувала в користуванні ФОП Кадар О.В. на підставі Договору оренди від 12.01.2007 року.

У пункті 114 додатку до рішення Закарпатської обласної ради від 29.07.2021 № 342 «Про затвердження Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), що можуть передаватись в оренду» також зазначено будівля Аптеки № 29 загальною площею 447,76 кв.м за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вулиця Народна, 87.

Вказані обставини встановлені також в постанові Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі №910/609/22 за позовом Фізичної особи-підприємця Кадар Оксани Василівни до відповідачів: Закарпатської обласної ради Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, Акціонерного товариства «Прозорро.Продажі», Приватного підприємства «Навіта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Закупки.Пром.УА», за участю третіх осіб: Комунального підприємства Центральної районної аптеки №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація», Кузьми В.В. про визнання недійсним рішень, визнання недійсним результатів електронного аукціону та є преюдиційними для сторін у даній справі.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з аргументами позивача, що Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради як особа, уповноважена власником (Закарпатською обласною радою) на виконання повноважень управління майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області, в тому числі повноважень виступати орендодавцем цілісних майнових комплексів та нерухомого майна спільної власності територіальних громад області та бути позивачем і відповідачем в суді з питань, що належать до компетенції Комунальної установи, - є належним позивачем у справі щодо виселення відповідача з займаного приміщення комунальної власності, площею 100,25 м.кв., яке є частиною будівлі Аптеки № 29 загальною площею 447,76 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вулиця Народна, 87, що включена в Перелік об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), що можуть передаватися в оренду (рішення Закарпатської обласної ради від 20.12.2019 №1666, від 16.07.2020 № 1787, від 29.07.2021 № 342).

Суд, при цьому, враховує, що позовна заява в даній справі подана позивачем на виконання делегованих Закарпатською обласною радою повноважень (рішення від 30.11.2017 за №985), а відтак, Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради виступає в спірних правовідносинах як самостійний суб`єкт з визначеним Закарпатською обласною радою обсягом компетенції та будь-яких додаткових рішень та/або довіреностей від органу місцевого самоврядування на представництво його в спірних правовідносинах не вимагається, позаяк сам орган місцевого самоврядування (Закарпатська обласна рада) не є позивачем у справі.

Відхиляються судом й аргументи відповідача щодо виконання позивачем функції передачі майна в Оренду (договір №05-07-01/88 від 19.08.2022, укладений між Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та ОСОБА_1 ) та, відповідно, відсутністю в подальшому в Комунальної установи компетенції щодо управління таким майном, позаяк функції Орендодавця за договором не обмежуються лише самим фактом укладення договору, а включають також і передбачений в законі та встановлений в договорі оренди обсяг прав та обов`язків, зокрема, й в частині отримання орендної плати за користування об`єктом оренди.

Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Згідно із статтею 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення вищезазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту його порушеного права чи інтересу.

В той же час, предмет і підстави позову визначаються самостійно позивачем і суд не може виходити за межі відповідних вимог. На суд, в свою чергу, покладено обов`язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. Предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

За встановленими у справі обставинами, об`єктом оренди за укладеним між Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та ОСОБА_1 договором оренди №05-07-01/88 від 19.08.2022 є будівля Аптеки №29 в АДРЕСА_1 , площею 447,76 м.кв., тоді як у відповідача за Договором оренди від 12.01.2007 перебувала частина вказаної будівлі Аптеки №29, площею 100,25 м.кв.

Факт користування цією частиною будівлі Аптеки №29, площею 100,25 м.кв. відповідачем ФОП Кадар О.В. як на час подання позову, так і при розгляді даної справи відповідачем визнається, а відтак, суд приходить до висновку, що новому Орендарю будівлі Аптеки №29 Симодейку В.М. Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради передано в оренду за договором №05-07-01/88 від 19.08.2022 не все приміщення Аптеки №29, а підписання Акту приймання-передачі об`єкта оренди від 19.08.2022 за договором №05-07-01/88 від 19.08.2022 носило формальний характер, позаяк частина приміщення Аптеки №29, площею 100,25 м.кв. на той час перебувало і продовжує перебувати в користуванні відповідача в даній справі.

З урахуванням наведеного, незважаючи на укладення Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради нового договору оренди з ОСОБА_1 , позивач в даній справі у зв`язку з неповерненням ФОП Кадар О.В. об`єкту оренди з оренди після закінчення строку дії Договору оренди від 12.01.2007 вправі вимагати усунення відповідних порушень відповідачем, в тому числі й подавати позовну заяву з цього приводу, позаяк в протилежному випадку буде позбавлений можливості належним чином реалізовувати свою компетенцію Орендодавця спільного майна територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області, в тому числі виконати обов`язок з передачі майна, яким без правових підстав користується відповідач в оренду новому орендарю та права отримувати за цю частину об`єкта оренди орендну плату від сплати якої в частині займаної відповідачем частини об`єкта оренди за договором №05-07-01/88 від 19.08.2022 новий орендар ОСОБА_1 може бути звільнений на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Таким чином, заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом, а подане ФОП Кадар О.В. клопотання від 16.12.2023 про закриття провадження не підлягає до задоволення.

Суд, при цьому, не вважає за доцільне надавати оцінку запереченням відповідача проти позову, які стосуються законності дій Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради під час проведення аукціону №LLE001-UA-20220720-25830 та укладення з ОСОБА_1 договору оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) №05-07-01/88 від 19.08.2022 та зміни площі Аптеки №29 з 377,7 кв.м. в 2017 році (рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 у справі №907/706/17) до 447,76 м.кв. в 2022 році (договір оренди №05-07-01/88 від 19.08.2022), позаяк зазначені обставини не стосуються предмету доведення у даній справі та не можуть вплинути на підставність висновків суду щодо відсутності з 01.08.2021 правових підстав для користування відповідачем орендованого за Договором від 12.01.2007 приміщення, площею 100,25 м.кв., що знаходяться на першому поверсі будівлі Аптеки №29, за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо способу захисту порушеного права.

Суд зауважує, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист свого цивільного права та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права та інтересу.

Під час розгляду справи суд має перевірити вказане вище у розрізі доводів та доказів, як позивача, так і відповідача, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, аби убезпечити особу повторно звертатись до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності визначених, конкретних порушених прав чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (постанови Верховного Суду від 26.09.2023 №916/2237/22, від 17.06.2020 у справі N 922/2529/19).

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі N 338/180/17, від 11.09.2018 у справі N 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі N 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі N 916/3156/17.

Разом із цим у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі N 925/642/19 вказано, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, законодавець чітко визначив право суду визначати у судовому рішенні ефективний спосіб захисту, незважаючи на відсутність його у законі чи договорі, за умови того, що такий спосіб не буде суперечити закону (постанова Верховного Суду від 26.09.2023 №916/2237/22).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений Цивільним кодексом України) суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За встановленими у справі обставинами, спір у даній справі пов`язаний з орендними правовідносинами, що виникли на підставі договору оренди від 12.01.2007, який було неодноразово пролонговано, востаннє до 31.07.2021, та який є припиненим після цієї дати у зв`язку з закінчення строку, на який його укладено.

Положеннями частин другої та четвертої статті 291 ГК України унормовано, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону від 03.10.2019 N 157-IX у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідний обов`язок Орендаря повернути об`єкт оренди за Договором від 12.01.2007 за актом приймання-передачі, обов`язок по складанню якого покладається на Орендаря визначений і в п.п. 2.4.-2.6., 5.7. Договору.

Таким чином, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди.

Обраний позивачем спосіб захисту в спірних правовідносинах фактично полягає у виселенні відповідача з приміщення, площею 100,25 м.кв., що знаходяться на першому поверсі будівлі аптеки №29, за адресою: АДРЕСА_1 як спосіб усунення перешкод в користуванні таким приміщенням, що за встановленими у справі обставинами полягає у неможливості позивачем в повній мірі реалізувати делеговані йому Закарпатської обласною радою повноваження з управління комунальним майном шляхом фактичного надання займаного відповідачем приміщення (частини Аптеки №29) новому Орендарю Симодейку В.М. за укладеним з останнім відповідно до приписів Закону №157-ІХ договором оренди.

При цьому, позивач в прохальній частині позовної заяви помилково зазначає про усунення перешкод у здійсненні Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради права власності на спірне приміщення.

Водночас, за позицією суду, наведена обставина сама по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, позаяк за встановленими у справі обставинами невиконання орендарем фактичного обов`язку щодо повернення майна після закінчення строку дії Договору оренди від 12.01.2007, підставними є вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні таким майном шляхом виселення ФОП Кадар О.В. з нежитлового приміщення, площею 100,25 м.кв., що знаходяться на першому поверсі будівлі аптеки №29, за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, як особи, яка здійснює управління таким майном на підставі делегованих власником (Закарпатською обласною радою) повноважень.

При цьому, суд зазначає, що оскільки виселення полягає у поверненні (звільненні) орендованого майна від боржника та його майна, слід дійти висновку, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права і задоволення такої вимоги призведе до дійсного захисту його порушеного права та законного інтересу без необхідності повторного звернення до суду, що відповідає принципу процесуальної економії та у даній справі спірні правовідносини сторін виникли саме з договору оренди, тому захист порушеного права здійснюється судом за допомогою зобов`язально-правових способів захисту порушеного права (що узгоджується з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 26.09.2023 у справі №916/2237/22 за схожих обставин справи).

Резюмуючи викладене, з урахуванням встановлених судом обставин припинення 31.07.2021 Договору оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 12.01.2007 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, з огляду на невиконання ФОП Кадар О.В., як Орендарем, свого обов`язку з повернення об`єкта оренди його власнику (Закарпатській обласній раді) в особі позивача, яка органу, що управляє комунальним майном, суд доходить до переконливого висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні шляхом виселення з приміщення, площею 100,25 м.кв., що знаходяться на першому поверсі будівлі аптеки №29, за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, а відтак, позовні вимоги в даній справі як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 5, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 86, 126, 129, 170, 216, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Фізичну особу підприємця Кадар Оксану Василівну ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди в користуванні шляхом виселення з приміщення, площею 100,25 м.кв., що знаходяться на першому поверсі будівлі аптеки №29, за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (88000, м. Ужгород, вул. Гойди Юрія, буд. 8, код ЄДРПОУ 33165909).

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця Кадар Оксани Василівни ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (88000, м. Ужгород, вул. Гойди Юрія, буд. 8, код ЄДРПОУ 33165909) 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 01 травня 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.