Ухвала

від 25.04.2024 по справі 908/1401/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/81/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.04.2024 справа № 908/1401/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.,

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 (вих. № б/н від 02.04.2024) на дії державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 13.09.2021 у справі № 908/1401/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька пивна компанія (69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна/вул. Фортечна, б. 40/7, прим. 37, ідентифікаційний код 37407653)

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення коштів

Особа, дії та бездіяльність якої оскаржуються: Запорізький відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Героїв 93-ї бригади, буд. 16а, м. Запоріжжя, 69114)

Учасники справи:

від позивача (стягувача): не з`явився

від відповідача (боржника, скаржника): не з`явився

від органу примусового виконання: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області від ОСОБА_1 02.04.2024 надійшла скарга (вих. № б/н від 02.04.2024) на дії державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 13.09.2021 у справі №908/1401/21, в якій скаржник просить суд:

1. Визнати неправомірними дії державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незняття арешту з коштів ОСОБА_1 , що містяться на рахунку НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ Приватбанк, на який зараховуються аліменти на утримання двох малолітніх дітей.

2. Зобов`язати державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути порушення прав скаржника по виконавчому провадженню № 67630042 шляхом вчинення всіх процесуальних дій, необхідних для зняття арешту з коштів ОСОБА_1 , що містяться на рахунку НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ Приватбанк, на який зараховуються аліменти на утримання двох малолітніх дітей.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024, враховуючи відрахування суді ОСОБА_2 зі складу Господарського суду Запорізької області у зв`язку із смертю, скаргу на дії державного виконавця передано до розгляду судді Ярешко О.В.

На підставі розпорядження керівника апарата суду № П-127/24 від 05.04.2024, враховуючи перебування судді Ярешко О.В. у відпустці 08.04.2024 та 10.04.2024, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/1401/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2024 скаргу на дії державного виконавця передано до розгляду судді Левкут В.В.

Ухвалою від 08.04.2024 у справі № 908/1401/21 скаргу прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 25.04.2024.

У скарзі ОСОБА_1 (боржник) вказує, що на підставі постанови про арешт коштів боржника від 06.01.2022 накладено арешт на належний їй картковий рахунок НОМЕР_3 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк». Зазначений картковий рахунок використовується для перерахування аліментів на двох неповнолітніх дітей ОСОБА_1 на виконання судового наказу у справі № 317/3132/20, виданого Запорізьким районним судом Запорізької області 13.11.2020. Скаржник відзначила, що на її звернення листом від 29.02.2024 до начальника Запорізького ВДВС у Запорізькому районі Запорізької області із заявою щодо розблокування вказаного карткового рахунку листом № 15748/6 від 14.03.2024 отримала відмову. ОСОБА_1 вказує, що їй стало відомо про порушення своїх прав 23.03.2024 після отримання листа від 14.03.2024 засобами поштового зв`язку. Посилаючись на приписи ст. 179 Сімейного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 59, п. 10 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», боржник просила скаргу задовольнити.

Від Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) шляхом застосування підсистеми Електронний суд ЄСІТС надійшов відзив на скаргу, в якому ВДВС повідомив наступне. Державним виконавцем 24.11.2021 відкрито виконавче провадження № 67630042 з примусового виконання наказу № 908/1401/21 від 13.09.2021, виданого Господарським судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Запорізька пивна компанія» 98631,15 грн. вартості неповернутого майна та 2270,00 грн. судового збору. Постановою від 06.01.2022 державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника на суму стягнення, враховуючи борг, виконавчий збір та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 111217,14 грн. Державний виконавець відзначив, що 29.02.2024 ОСОБА_1 звернулась до Відділу із заявою, в якій просила розблокувати чи надати пояснення про причини відмови у розблокуванню рахунку НОМЕР_2 відкритого в АТ КБ «Приватбанк», прописавши, що це рахунок для утримання двох неповнолітніх дітей. При цьому додатки до заяви відсутні, підтверджень щодо спеціального призначення рахунку у матеріалах справи немає. Станом на 17.04.2024 до Відділу не надходили документи, які підтверджують зазначений у скарзі розрахунковий рахунок боржника як рахунок зі спеціальним режимом використання. Зауважує, що ОСОБА_1 є стягувачем у справі по аліментним платежам. За заявою ОСОБА_1 від 28.03.2023 кошти державним виконавцем перераховувались на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 : 24.05.2023, 06.06.2023, 23.06.2023 та 02.11.2023. Державний виконавець наголосив, що надана скааржником виписка по надходженням по рахунку НОМЕР_2 за 02.11.2023 із зарахуванням грошових коштів від Відділу як аліментний платіж не означає те, що рахунок є зі спеціальним режимом використання. Сума зарахування становить 30907,13 грн., станом на 17.04.2024 на рахунку 23852,18 грн., тобто ОСОБА_1 мала змогу розпоряджатися коштами. За твердженням державного виконавця, за відсутності документального підтвердження спеціального режиму використання рахунку НОМЕР_2 , немає підстав для розблокування такого рахунку, відповідно, підстави для визнання неправомірними дії державного виконавця Запорізького ВДВС у Запорізькому районі Запорізької області ПМУМЮ (м.Одеса) відсутні. Державний виконавець просив у задоволені скарги відмовити в повному обсязі.

Сторони та орган примусового виконання своїх представників у судове засідання не направили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Явку представників сторін та органу виконання суд визнавав необов`язковою.

Відповідно до частини першої та другої ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

В судовому засіданні 25.04.2024 за результатами розгляду скарги винесено ухвалу.

Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали справи № 908/1401/21 та оцінивши доводи заявника, викладені у скарзі, суд визнав скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.07.2021 у справі №908/1401/21 (суддя Топчій О.А.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька пивна компанія вартість неповернутого майна у розмірі 98631,15 грн. та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

На виконання рішення суду від 19.07.2021 у справі 908/1401/21 Господарським судом Запорізької області 13.09.2021 видано відповідний наказ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Матеріали справи свідчать, що стягувач - ТОВ Запорізька пивна компанія 23.11.2021 звернулось до Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 13.09.2021 у справі № 908/1401/21.

Державним виконавцем Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 24.11.2021 відкрито виконавче провадження № 67630042 з примусового виконання наказу № 908/1401/21 від 13.09.2021, виданого Господарським судом Запорізької області.

В подальшому, державним виконавцем 06.01.2022 винесено постанову про арешт коштів боржника, враховуючи борг, виконавчий збір та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, на суму 111217,14 грн.

ОСОБА_1 листом від 29.02.2024 звернулась до ВДВС із заявою, в якій просила розблокувати чи надати пояснення про причини відмови у розблокуванні рахунку НОМЕР_2 відкритого в АТ КБ «Приватбанк», прописавши, що це рахунок для утримання двох неповнолітніх дітей.

Листом від 14.03.2024 начальник Відділу повідомив боржника про відсутність підстав для розблокування рахунку, оскільки рахунок НОМЕР_2 не є рахунком спеціального призначення.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи отримання боржником листа ВДВС 23.03.2024, зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця боржник звернувся у межах встановленого законом строку.

Скаржник наголошує, що державним виконавцем неправомірно не знято арешт з банківського рахунку, який використовується для зарахування аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, а тому ці кошти не належать боржнику і на них не може бути звернено стягнення.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»).

У відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно із ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту кошти, які перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено на такі виплати, зокрема, допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.

З наданих суду доказів вбачається, що ОСОБА_1 є стягувачем у цивільній справі по аліментним платежам. В заяві про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу № 317/3132/20 від 23.12.2020 вказано, що аліментні платежі потрібно перераховувати поштовим переказом.

За заявою від 28.03.2023, кошти перераховувались на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 від: 24.05.2023, 06.06.2023, 23.06.2023 та 02.11.2023 року.

В матеріалах справи наявна заява про подальше перерахування коштів поштовим переказом від 19.07.2023.

У додатках до скарги міститься виписка по надходженням по рахунку НОМЕР_2 за 02.11.2023 з зарахуванням грошових коштів від Відділу як аліментний платіж, сума зарахування становить 30907,13 грн.

Однак, жодних доказів того, що картковий рахунок НОМЕР_2 має спеціальний режим використання скаржником не надано. Не надано скаржником і доказів того, що при зверненні до державного виконавця йому надавались такі відомості (про спеціальне або цільове призначення рахунку), як то передбачено п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання неправомірними дій державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо незняття арешту з коштів ОСОБА_1 , що містяться на рахунку НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ Приватбанк, на який зараховуються аліменти на утримання двох малолітніх дітей.

Державний виконавець діяв в межах діючого законодавства, оскільки за відсутності документального підтвердження спеціального режиму використання рахунку UA853052990262096400945518509 у державного виконавця не було підстав для розблокування цього рахунку.

Разом з тим, надана до матеріалів скарги виписка АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 номер НОМЕР_2 вказує на те, що грошові кошти на картковому рахунку в сумі 30907,13 грн. одержані ОСОБА_1 як аліменти на дітей. Станом на 17.04.2024 на рахунку залишок коштів складає 23852,18 грн.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в України введено режим воєнного стану. Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. З 06.05.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», згідно з яким фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі не більше 2 мінімальних зарплат на місяць (встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. У 2023 році - 13400 грн., у 2024 році - 14200 грн.).

Отже, ОСОБА_1 мала змогу користуватись перерахованими коштами на утримання дітей з арештованого рахунку.

Разом з тим, при вирішенні даної скарги слід враховувати норми статті 179 СК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням. Під цільовим призначенням потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Одночасно Закон визначає право неповнолітньої дитини брати участь у розпорядження аліментами на її утримання.

Таким чином, грошові кошти, одержані як аліменти на дитину, мають цільове призначення виключно в інтересах дитини, тому на них не може бути звернено стягнення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У зв`язку із наведеним, суд визнав, що право скаржника (божника) (представника дітей, на ім`я якого виплачені аліменти) підлягає поновленню судом шляхом зобов`язання державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) усунути порушення прав скаржника по виконавчому провадженню № 67630042 шляхом вчинення всіх процесуальних дій, необхідних для знаття арешту з коштів ОСОБА_1 в сумі 23852,18 грн. (залишок коштів станом на 17.04.2024), що містяться на рахунку НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ Приватбанк, які зараховані як аліменти на утримання двох малолітніх дітей.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи відсутність доказів того, що рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ Приватбанк, має режим спеціального використання, але на цей рахунок перераховані кошти з цільовим призначення аліменти на дітей, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги, а саме в частині зобов`язання державного виконавця усунути порушене право заявника, як представника дітей, на ім`я якого виплачені аліменти, шляхом вчинення всіх процесуальних дій, необхідних для знаття арешту з коштів ОСОБА_1 в сумі 23852,18 грн. (залишок коштів станом на 17.04.2024).

Суд звертає увагу заявника/скаржника на необхідність дотримання норм чинного законодавства щодо наявності рахунку для перерахування аліментів на утримання малолітніх дітей із спеціальним режимом використання та подання державному виконавцю таких відомостей.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Скаргу ОСОБА_1 (вих. № б/н від 02.04.2024) на дії державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 13.09.2021 у справі №908/1401/21 задовольнити частково.

2.Зобов`язати державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути порушення прав скаржника по виконавчому провадженню № 67630042 шляхом вчинення всіх процесуальних дій, необхідних для знаття арешту з коштів ОСОБА_1 в сумі 23852,18 грн. (залишок коштів станом на 17.04.2024), що містяться на рахунку НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ Приватбанк, які зараховані як аліменти на утримання двох малолітніх дітей.

3.В іншій частині скарги відмовити.

4.Копію даної ухвали направити сторонам у справі та органу примусового виконання.

Враховуючи знаходження судді Левкут В.В. на навчанні, повний текст ухвали складено та підписано у відповідності до вимог ст.ст. 234, 235 ГПК України 01.05.2024.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Левкут