Рішення

від 09.04.2024 по справі 910/296/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2024Справа №910/296/24

За позовомПриватного підприємства "Торговий Будинок "Лейбл Пак"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма"простягнення заборгованості у розмірі 86 552,22 грн Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін:від позивача:Яровенко О.Ю. від відповідача:Попов А.С.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2024 року Приватне підприємство "Торговий Будинок "Лейбл Пак" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма" про стягнення заборгованості у розмірі 86 552,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство "Торговий Будинок "Лейбл Пак" стверджує, що ним на виконання своїх зобов`язань за Договором №42/16 купівлі-продажу від 29.09.2016 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Біофарма" згідно видаткових накладних №2699 від 18.09.2023 на суму 38 001,00 грн та №3053 від 13.10.2023 на суму 6 725,10 грн товар загальною вартістю 44 726,10 грн, а також згідно акту надання послуг №2700 від 18.09.2023 виконано роботи із додрукарської підготовки друкарських форм на суму 9 000,00 грн, в той час як відповідачем не виконано своїх зобов`язань із оплати поставленого позивачем товару та виконаних робіт, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма" виник борг у загальній сумі 53 726,10 грн.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором №42/16 купівлі-продажу від 29.09.2016, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма" пені у розмірі 4 890,99 грн, інфляційних втрат у розмірі 646,52 грн та 3% річних у розмірі 425,56 грн, а також штрафу у розмірі 26 863,05 грн.

У змісті позовної заяви Приватне підприємство "Торговий Будинок "Лейбл Пак" вказує, що очікує понести судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в орієнтовному розмірі 22 000,00 грн, докази понесення яких будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 відкрито провадження у справі №910/296/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті спору; витребувано у Головного управління ДПС у м. Києві інформацію: в якому періоді Товариством з обмеженою відповідальністю "Біофарма" включено до податкової звітності використаний податковий кредит за господарськими операціями з придбання товару у Приватного підприємства "Торговий Будинок "Лейбл Пак" за період з 01.09.2023 по 28.12.2023; чи нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Біофарма" податковий кредит згідно господарських операцій з придбання товару у Приватного підприємства "Торговий Будинок "Лейбл Пак" за період з 01.09.2023 по 28.12.2023.

25.01.2024 засобами електронного зв`язку та 29.01.2024 засобами поштового зв`язку від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 11.01.2024, в якому останнє зазначає, що в інформаційних ресурсах ДПС України станом на 23.01.2024 наявна інформація щодо декларування Товариством з обмеженою відповідальністю "Біофарма" в розділі II податковий кредит додатку 1 показників щодо взаємовідносин з контрагентом Приватним підприємством "Торговий Будинок "Лейбл Пак" за період вересень, жовтень 2023 року.

01.02.2024 через систему "Електронний суд" та 05.02.2024 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма" надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що товар за видатковими накладними №2699 від 18.09.2023 на суму 38 001,00 грн та №3053 від 13.10.2023 і послуги за актом надання послуг №2700 від 18.09.2023 на суму 9 000,00 грн ним не замовлялись та не були отримані. Також у відзиві на позов відповідач зазначає, що складені податкові накладні є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем. Також відповідач посилається на позицію Верховного Суду у справах №922/2115/19 та №916/922/19, згідно якої як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2024 призначено у справі №910/296/24 судове засідання на 20.02.2024.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 запропоновано сторонам надати пояснення з підтверджуючими доказами щодо ходу домовленостей між ними за 2023 рік (накладні, специфікації, погодження замовлення, кількості та ціни тощо); запропоновано позивачу надати інформацію щодо особи (ЮляБиофарма), яка вела переписку у вайбері та надати листування за попередні 2 місяці щодо поставки товару, яка була схвалена та визнана відповідачем; запропоновано відповідачу надати претензії на рекламації на підтвердження направлення йому заміни товару з усуненням недоліків; запропоновано відповідачу надати інформацію чи формувався податковий кредит на суму 38 001,00 грн, на суму 6 725,10 грн та на суму 9 000,00 грн; уточнено ухвалу суду від 11.01.2024 в частині витребування доказів у Головного управління ДПС у м. Києві, а саме: витребувано у останнього інформацію: в якому періоді Товариством з обмеженою відповідальністю "Біофарма" включено до податкової звітності використаний податковий кредит за господарськими операціями з придбання товару у Приватного підприємства "Торговий Будинок "Лейбл Пак" за період з 01.09.2023 по 28.12.2023 на суму 38 001,00 грн, на суму 6 725,10 грн та на суму 9 000,00 грн; чи нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Біофарма" податковий кредит згідно господарських операцій з придбання товару у Приватного підприємства "Торговий Будинок "Лейбл Пак" за період з 01.09.2023 по 28.12.2023 на суму 38 001,00 грн, на суму 6 725,10 грн та на суму 9 000,00 грн; який загальний розмір податкового кредиту нарахованого Товариству з обмеженою відповідальністю "Біофарма" за вересень, жовтень 2023 року за господарськими операціями з придбання товару у Приватного підприємства "Торговий Будинок "Лейбл Пак"; встановлено Головному управлінню ДПС у м. Києві строк для надання інформації - 10 днів; оголошено перерву в судовому засіданні до 14.03.2023.

08.03.2024 засобами поштового зв`язку від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов лист вих. №5/26-15-04-03-04 від 05.03.2024, в якому орган податкової служби повідомляє, що станом на 01.03.2024 наявна інформація щодо декларування Товариством з обмеженою відповідальністю "Біофарма" в розділі ІІ податковий кредит додатку 1 показників щодо взаємовідносин із контрагентом - Приватним підприємством "Торговий Будинок "Лейбл Пак" за вересень і жовтень 2023 року, а саме: за вересень обсяг постачання (без податку на додану вартість) склав - 198 243,08 грн, сума податку на додану вартість - 39 648,62 грн; за жовтень вересень обсяг постачання (без податку на додану вартість) склав - 5 604,25 грн, сума податку на додану вартість - 1 120,85 грн. Натомість відображення Товариством з обмеженою відповідальністю "Біофарма" в додатку 1 податкового кредиту згідно господарських операцій з придбання товару у Приватного підприємства "Торговий Будинок "Лейбл Пак" за період з 01.09.2023 по 28.12.2023 на суму 38 001,00 грн, на суму 6 725,10 грн та на суму 9 000,00 грн можливо встановити виключно під час документальної перевірки.

11.03.2024 Приватним підприємством "Торговий Будинок "Лейбл Пак" в системі "Електронний суд" сформовано додаткові пояснення у справі, в яких позивач вказує, що замовлення товару здійснювалося відповідачем через месенджер "Вайбер", обговорення характеристик, вартості поставок здійснювалося менеджером позивача безпосередньо з директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма" - Кирпач Юлією Юріївною. Щодо зазначення у експрес-накладних ТОВ "Нової Пошта" оголошеної вартості товару значно нижчої від тієї, що вказана у видаткових накладних, то позивач вважає, що дана обставина не впливає на реальну вартість товару, яка погоджена сторонами, а лише визначає суму, яку позивач отримає від ТОВ "Нової Пошта", у випадку, якщо товар буде пошкоджено або втрачено.

13.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Біофарма" в системі "Електронний суд" сформовано додаткові пояснення у справі (зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 14.03.2024), в яких відповідач вказує, що погодження замовлень щодо друку етикеток відбувалось між сторонами в письмовій формі за наслідками попереднього обговорення, в т.ч. за допомогою месенджера Viber. Проект макету етикетки готувався позивачем, макет викладався у вигляді графічного файлу. Цей документ мав назву "Бланк утверждения оригинал макета". Після чого відповідач роздруковував цей файл та в разі погодження ставив свою відмітку. Погоджені оригінал макети повертались позивачу електронною поштою, про що йому повідомлялось у месенджері Viber. Відповідач стверджує, що заміна неякісного товару відбувалась за усним проханням відповідача і документально ніяк не оформлювалась. Позивач просто здійснював виготовлення нової партії товару та її доставку.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 долучено подані позивачем пояснення до матеріалів справи; долучено подані відповідачем пояснення до матеріалів справи; оголошено перерву в судовому засіданні до 21.03.2024.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 запропоновано відповідачу надати докази та уточнений розрахунок; оголошено перерву в судовому засіданні до 09.04.2024.

08.04.2024 Приватним підприємством "Торговий Будинок "Лейбл Пак" в системі "Електронний суд" сформовано додаткові пояснення у справі, до яких долучено скріншоти переписки з відповідачем з 01.09.2023 по 22.11.2023.

08.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Біофарма" в системі "Електронний суд" сформовано додаткові пояснення у справі, в яких відповідач вказує, що до отримання позовної заяви з додатками, він не володів спірними накладними №2699 від 18.09.2023, №3053 від 13.10.2023, актом №2700 від 18.09.2023, в той час як податковий кредит в сумі 8 954,35 грн було надано позивачем шляхом виписки і реєстрації на користь ТОВ "Біофарма" електронних податкових накладних №187, 188 від 18.09.2023 та №142 від 13.10.2023, які автоматично було використано ("підтягнуто") ТОВ "Біофарма" навіть без наявності первинних документів. Пізніше - в січні 2024 року, коли після відкриття провадження у справі, спір було структуровано і ТОВ "Біофарма" ознайомилось з спірними накладними №2699 від 18.09.2023, №3053 від 13.10.2023, актом №2700 від 18.09.2023 - використаний безпідставно податковий кредит було зменшено, а також зменшено обсяг оподатковуваних операцій на суму 53 726,00 грн, про що складено Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ від 23.01.2023.

В судове засідання 09.04.2024 з`явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні 09.04.2024 судом завершено розгляд справи №910/296/24 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2016 між Приватним підприємством "Торговий Будинок "Лейбл Пак" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біофарма" (замовник) укладено Договір №42/16 купівлі-продажу (надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов`язання постачати друкарську продукцію, вказану у рахунках-фактури, на умовах та у строки, вказані у даному договорі.

Замовник надає виконавцю форму-замовлення (заявку), в якій вказується: форма, розмір, кольоровість продукції (відповідно до чинного PANTONE), матеріал для її виготовлення, кількість та інші параметри (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 1.3 Договору виконавець надає замовнику дизайн-макет продукції (у разі нового замовлення) на затвердження, розроблений відповідно до технічних умов виконавця та вимог замовника. Якщо замовник надає виконавцю електронну версію дизайн-макета продукції, виконавець здійснює адаптацію електронної версії до своїх технічних умов та погоджує дизайн-макет із замовником.

Узгоджена виконавцем та замовником ціна продукції зазначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних виконавцем на кожну партію продукції. У ціну продукції входить вартість упаковки, маркування та податку на додану вартість (п. 2.1 Договору).

Відповідно п. 2.2 Договору оплату поставленої кожної конкретної партії продукції та за необхідності оплату додаткових витрат (додруком підготовки) замовник здійснює на підставі наданих виконавцем рахунків-фактур та видаткових накладних.

За умовами п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору замовник здійснює оплату продукції, що поставляється при поставці у розмірі 100% її вартості згідно з п. 2.2 Договору шляхом перерахування коштів на зазначений у Договорі або інший поточний рахунок виконавця як передоплату, з моменту отримання рахунків-фактур. За домовленістю сторін розрахунки можуть бути здійснені в іншій формі, що не заборонена законодавством.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що у разі наявності боргу замовника перед виконавцем за отриману раніше продукцію, виконавець має право вимагати від замовника проведення у будь-який час звірки взаєморозрахунків та складання відповідного акта. Замовник зобов`язаний виконати таку вимогу виконавця протягом 3-х робочих днів.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, встановлених п. 2.3 цього договору, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний прострочений календарний день відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Оплата пені не звільняє замовника від виконання зобов`язань за цим договором і не є причиною для його розірвання.

У пункті 3.8 Договору вказано, що за порушення зобов`язань за договором замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 50% вартості продукції, не сплаченої згідно з п. 2.3 цього договору.

У пункті 8.2 Договору зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє:

- щодо зобов`язань виконавця до 31.12.2016;

- у частині зобов`язань замовника до здійснення розрахунків.

У випадку, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку договору не виявить бажання письмово його розірвати, договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік (п. 8.3 Договір).

Приватне підприємство "Торговий Будинок "Лейбл Пак" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма" із претензією (вих. №15 від 10.11.2023), в якій вимагало сплатити борг 53 726,10 грн, який виник у зв`язку з неоплатою поставленого за видатковими накладними №2699 від 18.09.2023 та №3053 від 13.10.2023 товару і виконаних (наданих) за актом №2700 від 18.09.2023 робіт (послуг).

У відповідь на дану претензію Товариство з обмеженою відповідальністю "Біофарма" направило Приватному підприємству "Торговий Будинок "Лейбл Пак" лист, в якому вказало, що не розуміє підстави для звернення позивача з зазначеною претензією та запропоновувало надіслати йому відповідні документальні (фактичні) докази на підтвердження заявлених у претензії вимог, що дасть можливість якнайшвидше предметно та по-суті розглянути претензію. Одночасно, для врегулювання у подальшому майнових вимог, відповідач запропоновував провести звірку взаємних розрахунків.

Листом вих. №18 від 30.11.2023 Приватне підприємство "Торговий Будинок "Лейбл Пак" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Біофарма" акт звірки взаємних розрахунків за січень-листопад 2023 року та просило повернути підписані екземпляри видаткових накладних №2699 від 18.09.2023, №3053 від 13.10.2023 та акту №2700 від 18.09.2023.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого зобов`язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма" наявний борг перед Приватним підприємством "Торговий Будинок "Лейбл Пак" сумі 53 726,10 грн, а також виник обов`язок із сплати пені у розмірі 4 890,99 грн, інфляційних втрат у розмірі 646,52 грн, 3% річних у розмірі 425,56 грн та штрафу у розмірі 26 863,05 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки з елементами договору підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 та Глави 61 Цивільного кодексу України.

Проте, враховуючи, що між сторонами виник спір саме щодо оплати поставленого позивачем товару (продукції), суд вважає за необхідне надалі розглядати спір виключно в площині умов Договору щодо поставки товару.

Також з аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (характеристики товару, кількість, вартість тощо) кожного окремого зобов`язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, в електронному листуванні, переписці у месенджері Viber, рахунках-фактури та видаткових накладних.

Крім того, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за місяць до закінчення терміну дії договору однією із сторін іншої сторони про припинення/розірвання Договору, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на 2023 рік у відповідності до п. 8.3 Договору.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач стверджує, що ним було виготовлено 5 друкарських форм, за якими виготовлено товар - етикетки самоклейні та поставлено відповідачу.

На підтвердження даних тверджень Приватним підприємством "Торговий Будинок "Лейбл Пак" було надано суду видаткові накладні №2699 від 18.09.2023 на суму 38 001,00 грн, №3053 від 13.10.2023 на суму 6 725,10 грн та акт надання послуг №2700 від 18.09.2023 на суму 9 000,00 грн. На підтвердження пересилання товару відповідачу позивачем надано експрес-накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" №59001024308453 від 18.09.2023 та №59001038898336 від 17.10.2023. За інформацією із сервісу відстеження поштових відправлень Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Біофарма" було отримано відправлення №59001024308453 19.09.2023 о 17 год. 04 хв., а відправлення №5900103889833618.10.2023 о 09 год. 46 хв.

Відповідач проти отримання спірного товару за вказаними видатковими накладними заперечує, вказує, що не був обізнаний про поставку товару та змістом видаткових накладних №2699 від 18.09.2023 №3053 від 13.10.2023, актом №2700 від 18.09.2023 до звернення Приватного підприємства "Торговий Будинок "Лейбл Пак" до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 30.06.2022 у справі №927/774/20 та 22.02.2022 у справі №904/6293/20).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд, вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що Приватним підприємством "Торговий Будинок "Лейбл Пак" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Біофарма" продукцію на суму 53 726,10 грн з огляду на наступне.

По-перше, позивачем було долучено до матеріалів справи роздруківку із месенджеру Viber, в якій міститься переписка між представниками сторін.

Процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 Господарського процесуального кодексу України, у подібних правовідносинах.

У постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 Велика Пала Верховного Суду зазначила, що якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Сторонами не заперечується, що надані позивачем роздруківки із месенджеру Viber стосуються комунікації їх представників з приводжу погодження кожної окремої поставки товару за Договором. Від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма" листування у месенджері Viber здійснював контакт "ЮляБиофарма".

Як вбачається із роздруківки переписки, ЮляБиофарма 01.09.2023 написала замовлення на виготовлення етикеток у загальній кількості 25 000 штук для олії ТМ Mayur 120 мл п`яти видів та просила представника позивача здійснити прорахунок такого замовлення. На уточнююче запитання представника позивача ЮляБиофарма повідомила, що всі форми (макети) нові.

04.09.2024 представник позивача написала повідомлення, що вартість виготовлення етикеток у загальній кількості 25 000 штук для олії ТМ Mayur 120 мл 5 видів на метал плівці коштуватиме 1,52 грн/штука та кліше - 585 грн/штука. Також представником позивача було написано перелік робіт, який передбачав виготовлення, в тому числі етикеток для олії ТМ Mayur 5 видів, на що ЮляБиофарма відповідала, що надсилає ще один вид.

11.09.2023 ЮляБиофарма надіслала представнику позивача п`ять видів етикеток для олії та просила по швидше пустити їх в роботу, бо "горить". Прикметно, що контакт ЮляБиофарма видалив повідомлення, що передувало направленню цих етикеток.

12.09.2023 представник позивача ще раз уточнив щодо виготовлення макетів олії ТМ Mayur 5 видів, на що ЮляБиофарма послалась на направлені нею 11.09.2023 п`ять видів етикеток. Також 12.09.2023 сторони обговорювали вартість виготовлення макетів олії ТМ Mayur 5 видів. При цьому 12.09.2023 ЮляБиофарма написала список справ, в якому підтвердила затвердження макетів олії ТМ Mayur 5 видів ще 11.09.2023, а вже 22.09.2023 у переліку списку справ була відсутнє виготовлення етикеток для олії ТМ Mayur 120 мл, що дає підстави для висновку, що дані роботи були виконані.

18.09.2023 представником позивача було направлено в чат рахунок та написано, що за цим рахунком сьогодні буде відвантаження.

03.10.2023 сторонами було погоджено вартість, кількість та макети на етикетку для воску для обличчя ТМ Mayur (суд презюмує, що мова йшла про віск-пасту для бороди та волосся).

08.10.2023 ЮляБиофарма обговорювала з представником позивача вартість етикеток для воску ТМ Mayur, на що 09.10.2023 представником позивача було здійснено перерахунок вартості із знижкою. 09.10.2023 ЮляБиофарма затвердила макети в друк та просила по можливості виготовити їх терміново.

Із наведеної переписки вбачається, що представниками сторін було погоджено виготовлення та поставку спірних етикеток ТМ Mayur для олії та воску, в той час як переписка не містить заперечень/претензій представника замовника щодо повідомлень представника виконавця про відправлення йому таких етикеток.

06.11.2023 представником позивача було надіслано до чату два рахунки із проханням їх оплатити, а також запитання щодо подальшої співпраці. Прикметно, що ЮляБиофарма написала, що частково буде продовжувати друкуватись, а наступне повідомлення видалила. Натомість у відповідь на видалене контактом ЮляБиофарма повідомлення представник позивача написала "Юля, получается, что я буду платить за ваши тиражи!".

Наступна переписка представників сторін виглядала так:

Представник позивача: "Я вам предложила закрыть этот вопрос, когда будут заказы этих видов то я бы добавляла количество и этим компенсировала".

ЮляБиофарма: "не поняла что вы имеете ввиду".

Представник позивача: "Что эту сумму спишут с меня, как менеджера, который с вами работает. Я вроде вас никогда не подводила и всегда вам отвечала в любое время суток, все быстро считала, а вы меня подвели".

ЮляБиофарма: видалила повідомлення.

Представник позивача: "Вам всю партию перепечатали!".

ЮляБиофарма: "поэтому наверное до металика все сдерлось?? И нет не всю перепечатали". Наступне повідомлення ЮляБиофарма видалила.

Представник позивача: "а что неперепечатали?".

ЮляБиофарма: видалила повідомлення.

Представник позивача: "Весь заказ, что был бракованный, переделали. Юля, вы сделали много денег на клише, за все наше сотрудничество. Я вам предлагаю единственный вариант и ранее об этом говорила, что когда вы будете заказывать этикетки, которые вы нам недавно возвращали, что буду компенсировать вам в тиражах этих видов! Договорились?".

ЮляБиофарма: видалила повідомлення, видалила повідомлення, видалила повідомлення.

Представник позивача: "Мы отдельно ничего перепечатывать не будем! Изначально вы просили возврат не в полном объеме, но мы перепечатали всю партию. Где делась та часть, возможно вам и попала продукция, которая была бракованная? А вы потом сказали, что это брак опять, который перепечатан. Вы приняли партию перепечатаную и с ней видимо все было хорошо. Юля, согласно договора вы должны предъявить претензию в течении 30 календарных дней. Ее не было!".

ЮляБиофарма: "я не говорю отдельно, а как будете? Вы тоже много чего должны Вика но вам на это наплевать".

Представник позивача: "Мы вам все перепечатали, всю партию"

ЮляБиофарма: "конечно нет".

Представник позивача: "Возможно вам попался старый брак"

ЮляБиофарма: "и даже половины не перепечатали".

Для суду і стороннього спостерігача очевидно, що контакт ЮляБиофарма видалила повідомлення, що стосувались оплати спірного товару, які спростовували (або принаймні ставили б під сумнів) позицію відповідача щодо неотримання товару.

Така поведінка представника відповідача не може бути визнана судом добросовісною, а враховуючи видалення саме представником відповідача даних повідомлень, то даний доказ трактується судом на користь позивача.

Попри наведене, навіть за умови видалення повідомлень представником відповідача вбачається, що остання не заперечувала факт поставки спірної продукції, а фактично відмовилась її оплачувати, посилаючись на виникнення між сторонами спору щодо іншої партії товару.

По-друге, із даної переписки вбачається, що направлення позивачем віддрукованої продукції відповідачу за усталеною практикою здійснювалось шляхом передачі даної посилки для транспортування представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта". Із наявних в переписці експрес-накладних щодо інших партій продукції (отримання якої відповідачем не заперечується) вбачається, що Приватне підприємство "Торговий Будинок "Лейбл Пак" як правило вказувало не фактичну оголошену вартість, а мінімальну, з метою мінімізації своїх видатків на пересилання продукції з м. Харків до м. Київ (наприклад, експрес-накладні №59001030429960, №59001028290115, №59001020912687).

Отже, позивач стверджує, що за експрес-накладною №59001024308453 ним було направлено товар за видатковою накладною №2699 від 18.09.2023 (25 000 штук етикеток) вагою 40 кг, а за експрес-накладною №59001038898336 - товар за видатковою накладною №3059 від 13.10.2023 (10 000 штук етикеток) вагою 5 кг. В обох цих експрес-накладних вказано, що перевозиться поліграфічна продукція.

За інформацією із сервісу відстеження поштових відправлень Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Біофарма" було отримано відправлення №59001024308453 19.09.2023 о 17 год. 04 хв., а відправлення №59001038898336 18.10.2023 о 09 год. 46 хв.

Представник відповідача не міг пояснити, а тим більше довести доказами, що саме за товар був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "Біофарма" 19.09.2023 та 18.10.2023 від Приватного підприємства "Торговий Будинок "Лейбл Пак".

Версія позивача, що за експрес-накладною №59001024308453 здійснювалось направлення передрукованого замовлення через брак попередньої партії продукції не підтверджена жодними доказами, в той час як представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма" не міг пояснити що за партія передруковувалась, в якому обсязі було отримано товар тощо.

Посилання представника відповідача на те, що передрук даної партії товару був здійснений за усним повідомленням відповідача не відповідають усталеній практиці комунікації між сторонами, адже будь-якому документальному оформленню взаємовідносин сторін передувала переписка представників сторін у месенджері Viber. Навіть про направлення електронних листів сторони сповіщали одна одну у месенджері Viber.

Щодо партії товару за експрес-накладною №59001038898336, то представник відповідача жодним чином не міг пояснити, що було отримано із цим відправленням.

По-третє, судом враховано, що до січня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Біофарма" було включено податковий кредит по операціям за видатковими накладними №2699 від 18.09.2023, №3053 від 13.10.2023 та актом №2700 від 18.09.2023. Навіть після отримання у листопаді 2023 року претензії позивача та акту звірки (в якому було відображено дані господарські операції), відповідач не здійснив заходів щодо коригування даної податкової звітності. Натомість лише після відкриття провадження у справі №910/296/24 Товариством з обмеженою відповідальністю "Біофарма" було подано до податкових органів Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ від 23.01.2023.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма" щодо його необізнаності змістом видаткових накладних №2699 від 18.09.2023, №3053 від 13.10.2023 та актом №2700 від 18.09.2023 до отримання позову Приватного підприємства "Торговий Будинок "Лейбл Пак", а відтак і неможливості коректування податкової звітності, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки за кожною із видаткових накладних та актом підлягає реєстрації податкова накладна із різними сумами.

Відповідно відповідач не повинен був схвалювати подані Приватним підприємством "Торговий Будинок "Лейбл Пак" восени 2023 року податкові накладні щодо сум 38 001,00 грн, 9 000,00 грн та 6 725,10 грн, якщо не мав відповідних первинних документів у своєму володінні та не отримував відповідної продукції і послуг на вказані суми.

Отже, непослідовність відповідної поведінки відповідача та намагання його представника приховати дійсний зміст правовідносин сторін шляхом видалення повідомлень з переписки представників сторін дають суду підстави для висновку про недобросовісність Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма" як суб`єкта господарювання, так і учасника господарського процесу.

Натомість за наслідками дослідження всіх наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони підтверджують виконання позивачем робіт із додрукарської підготовки за актом надання послуг №2700 від 18.09.2023 на суму 9 000,00 грн та в подальшому друк і постачання відповідачу продукції за видатковими накладними №2699 від 18.09.2023 на суму 38 001,00 грн та №3053 від 13.10.2023 на суму 6 725,10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору замовник здійснює оплату продукції, що поставляється при поставці у розмірі 100% її вартості згідно з п. 2.2 Договору шляхом перерахування коштів на зазначений у Договорі або інший поточний рахунок виконавця як передоплату, з моменту отримання рахунків-фактур. За домовленістю сторін розрахунки можуть бути здійснені в іншій формі, що не заборонена законодавством.

З наведеної умови Договору вбачається, що сторонами було погоджена 100% передплата за товар, натомість строки оплати за товар після його постачання без попередньої оплати сторонами в Договорі не встановлені.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу

Аналогічний правовий висновок викладено у п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013.

З огляду на викладене, враховуючи, що Договором не передбачено строків здійснення відповідачем 100% попередньої оплати та позивачем фактично було поставлено відповідачу товар за спірними видатковими накладними без здійснення відповідачем попередньої оплати, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач в будь-якому випадку повинен був сплатити позивачу 100% вартості товару не пізніше ніж на наступний день від дня фактичної поставки товару за кожною спірною видатковою накладною.

Щодо посилання відповідача на відсутність доказів надання йому позивачем рахунку на оплату, то суд відзначає, що рахунок за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а він має лише інформаційний характер.

Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за Договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №908/771/19 та від 29.09.2021 у справі № 910/3129/20.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Біофарма" Приватному підприємству "Торговий Будинок "Лейбл Пак" коштів у загальній сумі 53 726,10 грн матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України наявність та розмір боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати виготовленого та переданого йому позивачем згідно Договору товару, у зв`язку з чим позовна вимога Приватного підприємства "Торговий Будинок "Лейбл Пак" про стягнення боргу у розмірі 53 726,10 грн підлягає задоволенню.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма" пені у розмірі 4 890,99 грн, інфляційних втрат у розмірі 646,52 грн та 3% річних у розмірі 425,56 грн, а також штрафу у розмірі 26 863,05 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений законодавством строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біофарма" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, встановлених п. 2.3 цього договору, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний прострочений календарний день відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Оплата пені не звільняє замовника від виконання зобов`язань за цим договором і не є причиною для його розірвання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за відсутності будь-яких заперечень відповідача щодо правильності такого розрахунку, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма" пені у розмірі 4 890,99 грн.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У пункті 3.8 Договору вказано, що за порушення зобов`язань за договором замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 50% вартості продукції, не сплаченої згідно з п. 2.3 цього договору.

Зважаючи, що відповідачем було порушено свої зобов`язання за Договором, суд дійшов висновку про правомірність нарахування та стягнення з відповідача штрафу у розмір 26 863,05 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за відсутності будь-яких заперечень відповідача щодо правильності такого розрахунку, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Біофарма" інфляційних втрат у розмірі 646,52 грн та 3% річних у розмірі 425,56 грн.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Торговий Будинок "Лейбл Пак" в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Торговий Будинок "Лейбл Пак" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма" (03022, м. Київ, провулок Охтирський, буд. 3; ідентифікаційний код 34423515) на користь Приватного підприємства "Торговий Будинок "Лейбл Пак" (61070, Харківська обл., м. Харків, провулок Лісопарківський 2-Й, буд. 8, кв. 9; ідентифікаційний код 35588198) борг у розмірі 53 726 (п`ятдесят три тисячі сімсот двадцять шість) грн 10 коп., пеню у розмірі 4 890 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто) грн 99 коп., 3% річних у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) грн 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 646 (шістсот сорок шість) грн 52 коп., штраф у розмірі 26 863 (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят три) грн 05 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.05.2024.

Суддя Р.В. Бойко