Рішення

від 25.04.2024 по справі 910/16695/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2024Справа № 910/16695/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леонтьєв Гліб Олегович

про визнання виконавчого надпису таким, що не підлягає виконанню

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм" (далі - ТОВ "Агросвіт Фарм", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (далі - ТОВ "ОТП Лізинг", відповідач) про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. № 499 від 02.06.2023 за договором фінансового лізингу № 5135-AR-FL від 26.07.2019, таким, що не підлягає виконанню.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вказаний виконавчий напис був вчинений нотаріусом з метою повернення відповідачу об`єкта фінансового лізингу через несплату позивачем лізингових платежів та штрафів, які станом на 31.05.2023 склали 243 442,74 грн, з порушенням приписів діючого законодавства, оскільки вказана сума заборгованості є спірною, не підтвердженою достатніми доказами, а невиконання зобов`язань за договором фінансового лізингу були пов`язані із настанням обставин непереборної сили (фактом агресії Російської федерації проти України, що зумовило руйнування логістичних шляхів для закупівлі сировини та обладнання, наявності обстрілів, загрози для людей, окупації територій, проблем зі світлом та збором врожаю насіння соняшника у 2022 році), у зв`язку з чим позивач був звільнений від відповідальності за невиконання цих зобов`язань, зокрема, від штрафу, що безумовно вказує на наявність спору.

За таких обставин ТОВ "Агросвіт Фарм" у позові просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. № 499 від 02.06.2023, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 зазначений позов був прийнятий до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що у позивача була наявна несплачена заборгованість за лізинговим платежем понад 30 днів, а тому відповідач повідомив останнього про відмову від договору лізингу. У свою чергу розірвання договору фінансового лізингу має наслідком повернення предмета лізингу та стягнення заборгованості у безспірному порядку за виконавчим написом нотаріуса. При цьому для вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу були надані всі необхідні для цього документи: оригінал договору лізингу та засвідчені лізингодавцем копії рахунків, направлених позивачу як лізингоодержувачу, з відміткою про їх несплату після вручення письмового повідомлення. Також відповідач вказав, що факт наявності обставин непереборної сили звільняє сторону договору лише від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку виконання зобов`язання належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 за клопотанням позивача до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича (далі - приватний нотаріус, третя особа).

У судове засідання, призначене для розгляду справи по суті на 25.04.2024, представники сторін не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. У минулих судових засіданнях представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити, відповідач - просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги по суті спору, та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Установлено, що 26.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм" (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (лізингодавець) був укладений договір фінансового лізингу 5135-AR-FL (далі - договір), відповідно до якого лізингодавець зобов`язується набути у власність та передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), наведене в специфікації (додаток 1 до договору), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 1.1).

У додатку № 1 до договору сторони визначили предмет лізингу (ідентифікуючі ознаки), його вартість, строк (термін) та місце передачі і зберігання, а у додатку № 2 - графік сплати лізингових платежів (періодичність та суми сплати). Додатковою угодою № 1 від 06.08.2019 сторони внесли зміни у додатки № 1 та № 2 до договору лізингу, виклавши їх у нових редакціях.

Відповідно до додатку № 1 до договору предметом лізингу є автомобіль Peugeot PrtTepeeOutdoor 1.6 VF37J9HECEJ745946, вживаний, 2014 р.в.

Згідно з п. 6.10, 6.11 договору лізингодавець може письмово повідомляти лізингоодержувача про суми лізингових платежів, належних до сплати згідно з цим договором, до наступної чергової дати платежу. Лізингодавець направляє лізингоодержувачу рахунки щодо сплати лізингових платежів. Неотримання таких рахунків лізингоодержувачем не звільняє його від обов`язку сплачувати лізингові платежі згідно з договором.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 договору у випадку, коли позивач не сплатив лізинговий платіж або (частково або у повному обсязі) за договором та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу, відповідач має право на свій розсуд, зокрема, розірвати договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яких платежах за договором та повернення предмету лізингу; вилучити предмет лізингу, у порядку, передбаченому договором та/або законодавством України, у т.ч і на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з п. 14.1 договору лізингу (в редакції додаткової угоди № 2 від 22.06.2022) цей договір, зміни та доповнення до цього договору є чинними та стають невід`ємною частиною цього договору, якщо вони здійснені у письмовій (електронній) формі у вигляді додаткових угод до цього договору або у письмовій (електронній) формі у вигляді договорів про внесення змін до цього договору, які повинні бути підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками сторін (у разі наявності).

Додатком № 1 до додаткової угоди № 2 від 22.06.2022 - Графік сплати лізингових платежів (додаток № 2 до договору лізингу) викладено в новій редакції.

За змістом статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (тут і далі - в редакції, чинній на час спірних правовідносин) фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом (13.06.2021), регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону лізингоодержувач, зокрема, зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У свою чергу, згідно зі ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору лізингу, за актом приймання-передачі від 06.08.2019 відповідач передав, а позивач прийняв предмет лізингу у тимчасове володіння та користування.

22.06.2022 сторонами була укладена додаткова угода № 2 до договору лізингу в електронній формі, в пункті 16 якої позивач (лізингоодержувач) визнав, що на дату укладання цієї угоди він має прострочену заборгованість за періодичними лізинговими платежами в сумі 61 567,45 грн, яку зобов`язався сплатити в строки, зазначені в таблиці № 1, наведеній у цьому пункті (протягом жовтня - грудня 2022 року).

17.05.2023, враховуючи наявність у позивача заборгованості зі сплати лізингових платежів понад 30 днів, відповідач направив на юридичну адресу позивача повідомлення № 223/05/23-ю від 16.05.2023 про розірвання договору лізингу, у якому зазначив, що цей договір вважається розірваним з 26.05.2023 та вимагав повернення предмету лізингу протягом десяти робочих днів з дня припинення (розірвання) цього договору.

У подальшому, вважаючи договір лізингу розірваним, на підставі ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відповідач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на вилучення та повернення предмета лізингу.

02.06.2023 приватний нотаріус вчинив виконавчий напис № 449 (далі - спірний виконавчий напис), яким предмет лізингу був повернутий відповідачу у зв`язку з несплатою позивачем лізингових платежів та штрафів, що станом на 31.05.2023 складало 243 442,74 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що сума боргу за договором лізингу під час вчинення виконавчого напису № 449 від 02.06.2023 не була безспірною, а тому нотаріус не мав права вчиняти такі дії.

Перевіряючи вказані доводи позивача та вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України «Про нотаріат».

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Відповідно до статті 88 цього Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно з пунктом 8 «Повернення об`єкта лізингу» постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (далі - Постанова № 1172) для одержання виконавчого напису за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об`єкта лізингу, подаються:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Як свідчать матеріали справи визначені законом документи були подані приватному нотаріусу для вчинення спірного виконавчого напису.

Копії відповідних рахунків на оплату лізингових платежів (за період листопад 2021 - грудень 2022) були направлені позивачу разом із повідомленням № 223/05/23-ю від 16.05.2023 про розірвання договору, а також долучені до матеріалів справи.

Позивач під час розгляду справи жодним чином не спростував факт наявності у нього заборгованості за договором лізингу по сплаті вищевказаних лізингових платежів та не надав будь-яких доказів на підтвердження факту погашення цієї заборгованості.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Доводи позивача про те, що його заборгованість за договором лізингу перед відповідачем не була безспірною, суд відхиляє з огляду на укладену сторонами в електронній формі додаткову угоду № 2 до договору лізингу від 22.06.2022, у пункті 16 якої позивач визнав, що на дату укладання даної додаткової угоди має прострочену заборгованість за періодичними лізинговими платежами в сумі 61 567,45 грн, яку він зобов`язався сплатити в строки, визначені в наведеній у цьому пункті таблиці № 1 (протягом жовтня - грудня 2022).

З приводу тверджень позивача про те, що зміни до договору лізингу (внесені додатковою угодою № 2) мали бути вчинені лише у письмовій формі, а не в електронній, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом статей 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до частин 3, 4 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Ураховуючи викладене, додаткова угода № 2 від 22.06.2022 до договору лізингу (укладена в електронній формі за допомогою системи електронної взаємодії «Вчасно») разом із протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (долучені до матеріалів справи) є дійсним договором, що був укладений сторонами відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Доказів оскарження даної додаткової угоди матеріали справи не містять.

Також позивач зазначав, що нотаріус не перевірив того факту, чи знав лізингоодержувач (позивач) про розірвання договору лізингу та чи отримав він відповідне повідомлення, що свідчить про неправомірність дій нотаріуса.

Розглянувши вказані доводи позивача, суд врахував наступне.

Згідно з пунктом 11.1 договору лізингу цей договір може бути розірваний за письмовою згодою сторін та в односторонньому порядку, передбаченому договором.

Відповідно до підпункту 11.2.2 пункту 11.2 договору лізингу цей договір може бути достроково розірваний лізингодавцем в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного письмового повідомлення позивачу у випадках, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в договорі.

Згідно з п. 11.4 договору у випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення) цього договору з причин, зазначених у цьому договорі та/або законодавстві України, раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. Документом, що підтверджує розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної в такому листі (повідомлені) лізингодавця, або розписка уповноваженої особи лізингоодержувача на примірнику листа лізингодавця.

Враховуючи наявність прострочення позивача зі сплати лізингових платежів понад 30 днів, відповідач 17.05.2023 направив на юридичну адресу позивача (08472, Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н, село Світанок, вул. Київська, будинок 5/4), повідомлення № 223/05/23-ю від 16.05.2023 про розірвання договору лізингу, у якому зазначалося, що цей договір вважається розірваним з 26.05.2023 та ставилася вимога про повернення протягом десяти робочих днів з дня припинення (розірвання) цього договору предмету лізингу відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення № 223/05/23-ю від 16.05.2023 було направлено позивачу кур`єрською службою 17.05.2023 на вищевказану юридичну адресу позивача, яка зокрема зазначена й у договорі лізингу як адреса місцезнаходження та адреса для листування, та було доставлено за цією адресою 19.05.2023 (отримувачем зазначено Невірко В.С. - представник позивача), що підтверджується кур`єрською квитанцію № 02035666-AAWH.

Також за змістом статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

У контексті наведених норм Закону України "Про фінансовий лізинг" заява лізингодавця про відмову від договору лізингу у разі повної або часткової несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом більше ніж 30 днів є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення лізингодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з лізингоодержувачем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення лізингодавцем лізингоодержувача про відмову від договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України (відповідно до якого односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами).

При цьому чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли лізингоодержувач вважається повідомленим чи способів такого повідомлення.

За таких обставин відповідач, враховуючи приписи Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 та умови договору лізингу, мав право та дотримався порядку на одностороннє розірвання договору лізингу.

Далі, відповідно до пп. 7.1.1 пункту 7.1 та пункту 7.2 договору у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або (частково або у повному обсязі) за договором та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу згідно з договором, лізингодавець має право на свій розсуд, зокрема, вилучити предмет лізингу, у порядку, передбаченому договором та/або законодавством України, у т.ч і на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Водночас Закон України «Про фінансовий лізинг» передбачає такі права лізингодавця:

1) відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (пункти 3, 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997), так і

2) стягнути з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (пункт 5 частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997).

При вирішені питання щодо задоволення вимог лізингодавця у безспірному порядку, необхідно перш за все розрізняти, які саме вимоги лізингодавця були задоволені у безспірному порядку: повернення предмету лізингу чи стягнення простроченої суми лізингових платежів.

При цьому законодавство України не ставить в залежність безспірне право на повернення предмету лізингу з оскарженням чи не визнанням лізингодержувачем суми боргу за договором лізингу, а передбачає лише встановлення факту наявності цього боргу (незалежно від суми) протягом понад 30 днів (а за чинним на зараз Законом України «Про фінансовий лізинг» понад 60 днів).

У даному випадку, оскільки факт наявності боргу відповідача перед позивачем був встановлений нотаріусом, що також підтверджується матеріалами справи, зокрема, доданими позивачем до позовної заяви копіями повідомлень про настання форс-мажорних обставин та листа від 27.04.2023 (вих. № 001), в яких він визнає факт наявності простроченої заборгованості за лізинговими платежами, і просить про відстрочення сплати цієї заборгованості (лізингових платежів) до моменту закінчення дії форс-мажорних обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису про повернення предмету лізингу за договором.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Надані відповідачем докази у своїй сукупності, з урахуванням положення статті 79 ГПК України, є належними доказами дотримання приватним нотаріусом та відповідачем вимог законодавства України, а також умов договору лізингу щодо повернення предмета лізингу у безспірному порядку за виконавчим написом нотаріуса.

Щодо посилань позивача на наявність форс-мажорних обставин у зобов`язаннях за договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до п. 10.1 договору сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання своїх зобов`язань за договором, якщо вказані затримки виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами своїх зобов`язань за договором по закінченні дії обставин непереборної сили сторони зобов`язані виконати свої зобов`язання за Договором в повному обсязі.

Сторони зобов`язані письмово, не пізніше 10 (десяти) днів з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом (п. 10.2 договору).

Разом з тим позивач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого ТПП України або її територіальних підрозділів стосовно невиконання ТОВ «Агросвіт Фарм» договору фінансового лізингу № 5135-AR-FL від 26.07.2019. При цьому додаткові повідомлення позивача №№ 44957, 44958, 44959, 44960 від 31.01.2023 та його лист № 001 від 27.04.2023, про події непереборної сили, були направлені відповідачу з порушенням строків, визначених п. 10.2 договору, та вже після підписання додаткової угоди № 2 від 22.06.2022, в якій позивач визнав наявність у нього частини простроченої заборгованості за договором.

Також суд відхиляє посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його від відповідальності за договором фінансового лізингу № 5135-AR-FL від 26.07.2019.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання позивачем конкретного зобов`язання (сплати лізингових послуг). При цьому позивачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до неможливості виконання ТОВ «Агросвіт Фарм» договору фінансового лізингу № 5135-AR-FL від 26.07.2019.

Отже сама наявність листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та відповідних тверджень позивача не є підставою для звільнення ТОВ «Агросвіт Фарм» від належного виконання зобов`язання за договором фінансового лізингу № 5135-AR-FL від 26.07.2019, а також для звільнення його від відповідальності в такому випадку.

З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені обставини у справі та наведені норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агросвіт Фарм" про визнання виконавчого надпису таким, що не підлягає виконанню, необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича про визнання виконавчого надпису таким, що не підлягає виконанню.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 25 квітня 2024 року.

Повний текст рішення складений 02 травня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення

Суддя Головіна К.І.