Рішення

від 02.05.2024 по справі 910/1542/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2024Справа № 910/1542/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, ідентифікаційний код 14309356)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМФ КОМПАНІ" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, ідентифікаційний код 42621076)

про стягнення 28 196, 72 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Київський завод автоматики" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМФ КОМПАНІ" (далі - відповідач) про стягнення 28 196, 72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна №КЗА-2184 від 11.05.2021 в частині своєчасного здійснення орендних платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 18 016, 48 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 3 362, 37 грн пені, 1001, 53 грн 3% річних та 4364, 16 грн інфляційних втрат, а також за договором на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна №123А-2219 від 11.06.2021 в частині відшкодування відповідних витрат, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 980, 97 грн, обов`язок сплатити пеню у розмірі 224, 68 грн, 3% річних у розмірі 50, 55 грн та інфляційні втрати у розмірі 195, 98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

20.02.2024 до відділу діловодства суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.02.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.02.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2021 між Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (нове найменування - Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики") (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛМФ КОМПАНІ" (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №КЗА-2184 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення площею 80, 90 кв. м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10, павільйон "Смоленськ" літера "П" (далі - майно).

Згідно з пунктом 2.1. договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами акту приймання-передавання майна, який підписується сторонами після отримання орендодавцем гарантійного платежу, сплаченого на підставі п. 3.9. цього договору, і стає невід`ємною частиною договору.

Речові права на майно у орендаря виникають з моменту підписання акту приймання-передавання. Державна реєстрація речових прав орендаря на майно проводиться у випадках, передбачених законодавством, після підписання сторонами акту приймання-передавання.

У відповідності до пункту 3.1. договору оренди орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця, згідно із рахунками, виставленими орендодавцем. Представник орендаря особисто забирає рахунки у представника орендодавця. Рахунки дублюються по електронній пошті: finance@aeras.ua. Якщо представник орендаря особисто не забирає рахунок у представника орендодавця, рахунок вважається врученим належним чином у разі направлення цінним листом з описом вкладення на адресу орендаря, зазначену у розділі цього договору про реквізити сторін, або повідомлену орендарем відповідно до п. 5.11 цього договору. Неотримання рахунка не звільняє орендаря від обов`язку оплати.

Пунктом 3.3. договору оренди сторони погодили, що вартість комунальних послуг, оплачених орендодавцем та отриманих орендарем, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плати за землю (земельного податку) в частині (пропозиції) щодо майна, експлуатаційні витрати, інші витрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем орендодавцю на підставі окремого договору, який має бути укладений між орендарем та орендодавцем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання цього договору, за умови, що такий договір не був укладений сторонами раніше.

За умовами пункту 3.4. договору оренди орендна плата за базовий місяць оренди становить 5 630, 64 грн, включаючи ПДВ - 938, 44 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції (індекс споживчих цін) до попереднього місяця. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100,0 %, розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає (пункт 3.5. договору оренди).

Відповідно до пункту 9.1. договору оренди за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 9.5. договору оренди сторони погодили, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за весь час прострочення.

Цей договір вступає в дію та набуває чинності з моменту його укладення у формі, що вимагається законом (пункт 10.1. договору оренди).

Цей договір діє до 11.04.2023 в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендареві, виконання грошових зобов`язань, відповідальності за порушення - до повного виконання (пункт 10.3. договору оренди).

За актом приймання-передачі майна від 14.05.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно, а саме: приміщення площею 80, 90 кв. м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10, павільйон "Смоленськ" літера "П".

Крім цього, на виконання п. 3.3. договору оренди, 11.05.2021 між сторонами укладено договір №123А-2219 на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна (далі - договір на відшкодування витрат), предметом якого, згідно пункту 1.1., є забезпечення власником можливості отримання орендарем платних послуг в т.ч. пов`язаних з постачанням через інженерні мережі власника, отриманих від постачальних підприємств та організацій через інженерні мережі підприємства електроенергії, води, та ін., необхідних для обслуговування та експлуатації орендованих приміщень, які належать власнику на праві власності та передані в найм орендарю на підставі договору оренди нерухомого майна №КЗА-2184 від 11.05.2021 загальною площею 80, 90 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10, павільйон "Смоленськ" літера "П". Також орендар відшкодовує власнику земельний податок та податок на нерухоме майно.

Орендар у встановлений строк та на передбачених цим договором умовах, бере участь у витратах власника на виконання робіт, у тому числі пов`язаних зі сплатою послуг, передбачених Додатком №1 до цього договору, який є невід`ємною його частиною, пропорційно займаної ним площі в будівлях, якщо інше не випливає з характеру послуг, передбачених цим договором.

За умовами пункту 2.1. договору на відшкодування витрат вартість відшкодування за договором визначається на підстав щомісячних рахунків, які виставляє власник орендарю на протязі дії договору і які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 6.1. договору про відшкодування витрат, розрахунковим періодом за цим договором є один календарних місяць. За цим договором орендар відшкодовує власнику згідно виставлених ним рахунків - фактур витрати останнього за фактично отримані від постачальних підприємств та організацій через інженерні мережі підприємства, комунальних послуг, а також за утримання та обслуговування нерухомого майна, передбачених у додатку №1 до цього договору (п. 6.1. договору на відшкодування витрат).

Оплата за фактично спожиті обсяги електроенергії, водопостачання холодної води та водовідведення здійснюється орендарем на підставі рахунків власника протягом п`яти календарних днів наступного місяця з дня їх виставлення після надання послуг.

Крім вказаних платежів, орендар до п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно виставлених ним рахунків-фактур, компенсує власнику:

а) втрати на утримання в належному робочому стані інженерних мереж (технічне обслуговування, проведення ремонтів тощо), розташованих на території підприємства - 19% від фактично спожитих обсягів електроенергії;

б) втрати, пов`язані з утриманням систем водопостачання, водовідведення та зливної каналізації - 10% від фактично спожитих обсягів водопостачання та водовідведення;

в) відшкодування земельного податку - в розмірі 252, 86 грн в місяць з ПДВ.

г) відшкодування податку на нерухоме майно - в розмірі 728, 10 грн в місяць з ПДВ.

е) вартість інших фактично отриманих послуг згідно Додатку №1 до цього договору.

За невиконання абр неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 7.1. договору на відшкодування витрат).

Пунктом 7.2. договору на відшкодування витрат сторони погодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по цьому договору орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за весь строк такого невиконання.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом дії договору оренди, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх здійснення (пункт 8.1. договору оренди).

На виконання умов зазначених договорів Приватним акціонерним товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" були виставлені рахунки-фактури, а саме: по договору оренди за період з лютого 2022 по квітень 2022 року: №СЧ-0002339 від 10.02.2022 на суму 5853, 84 грн з ПДВ, №СЧ-0002416 від 10.03.2022 на суму 5947, 50 грн з ПДВ, №СЧ-0002683 від 11.04.2022 на суму 6215, 14 грн з ПДВ; та по договору на відшкодування витрат за період з березня по квітень 2022 року: №СЧ-0002806 від 30.04.2022 на суму 1961, 93 грн.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були складені та надіслані для підписання відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору оренди: №ПТ-0000197 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 4 878, 20 грн (без ПДВ), №ПТ-0000425 від 31.03.2022 на суму 4 956, 25 грн (без ПДВ), №ПТ-0000491 від 30.04.2022 на суму 5 179, 28 грн (без ПДВ); та по договору на відшкодування витрат: №ПТ-0000556 на суму 1 213, 50 грн (без ПДВ), конверти з якими були повернуті з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Так, позивач зазначає, починаючи з лютого 2022 року за відповідачем почала формуватись заборгованість зі сплати орендної плати.

При цьому, 27.05.2022 відповідач направив позивачу лист №27-05 від 27.05.2022, в якому повідомив про неможливість сплачувати орендні платежі, зокрема за договором оренди №КЗА-2184 від 11.05.2021 в зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Відтак, у зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛМФ КОМПАНІ" виконувало свої зобов`язання за вищевказаними договорами неналежним чином, та лише частково сплативши рахунок №СЧ-0002806 від 30.04.2022, виникла заборгованість: за договором оренди нерухомого майна від 11.05.2021 №КЗА-2184 в сумі 18 016, 48 грн та за договором про відшкодування витрат за отримані комунальні послуги від 11.05.2021 №КЗА-2219 в сумі 980, 97 грн.

30.09.2022 позивач направив відповідачу на електронну адресу, зазначену у договорі оренди, претензію №517/677, де вимагав сплатити наявну заборгованість.

Вказана претензія залишена останнім без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Також у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 362, 37 грн пені, 1001, 53 грн 3% річних та 4364, 16 грн інфляційних втрат за договором оренди та 224, 68 грн пені, 50, 55 грн 3% річних та 195, 98 грн інфляційних втрат за договором на відшкодування витрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму, а відповідно до частин 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 3 та 5 статті 762 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Умовами пунктів 3.4.-3.5. договору оренди сторони встановили, що орендна плата за базовий місяць оренди становить 5 630, 64 грн, включаючи ПДВ - 938, 44 грн; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції (індекс споживчих цін) до попереднього місяця. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100,0 %, розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає (пункт 3.5. договору оренди).

Водночас, пунктом 3.3. договору оренди сторони погодили, що вартість комунальних послуг, оплачених орендодавцем та отриманих орендарем, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плати за землю (земельного податку) в частині (пропозиції) щодо майна, експлуатаційні витрати, інші витрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем орендодавцю на підставі окремого договору, який має бути укладений між орендарем та орендодавцем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання цього договору, за умови, що такий договір не був укладений сторонами раніше.

Таким чином, у договорі оренди сторонами також погоджений обов`язок орендаря відшкодувати орендодавцю, зокрема, вартість податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю на підставі окремого договору.

За умовами пункту 2.1., 6.1 договору про відшкодування витрат, вартість відшкодування за договором визначається на підстав щомісячних рахунків, які виставляє власник орендарю на протязі дії договору і які є його невід`ємною частиною; відшкодування земельного податку становить в розмірі 252, 86 грн в місяць з ПДВ та відшкодування податку на нерухоме майно - в розмірі 728, 10 грн в місяць з ПДВ.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.1. договору оренди сторони погодили, що орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця, згідно із рахунками, виставленими орендодавцем. Представник орендаря особисто забирає рахунки у представника орендодавця. Рахунки дублюються по електронній пошті: finance@aeras.ua. Якщо представник орендаря особисто не забирає рахунок у представника орендодавця, рахунок вважається врученим належним чином у разі направлення цінним листом з описом вкладення на адресу орендаря, зазначену у розділі цього договору про реквізити сторін, або повідомлену орендарем відповідно до п. 5.11 цього договору. Неотримання рахунка не звільняє орендаря від обов`язку оплати.

В свою чергу, за умовами пункту 6.1. договору на відшкодування витрат відшкодування земельного податку та відшкодування податку на нерухоме здійснюється орендарем до п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно виставлених рахунків-фактур.

Як зазначено вище, орендодавцем були виставлені рахунки-фактури, а саме: по договору оренди за період з лютого 2022 по квітень 2022 року: №СЧ-0002339 від 10.02.2022 на суму 5853, 84 грн з ПДВ, №СЧ-0002416 від 10.03.2022 на суму 5947, 50 грн з ПДВ, №СЧ-0002683 від 11.04.2022 на суму 6215, 14 грн з ПДВ; та по договору на відшкодування витрат за період з березня по квітень 2022 року: №СЧ-0002806 від 30.04.2022 на суму 1961, 93 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту вищевказаних пунктів договорів строк виконання відповідачем встановленого грошового зобов`язання на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договорами строки орендну плату, а також відшкодування витрат з плати за землю та податку на нерухоме майно в належному розмірі не здійснював.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної сплати орендних платежів та відшкодування витрат зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 18 997, 45 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Так, пунктом 9.5. договору оренди сторони погодили, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за весь час прострочення.

В той же час, пунктом 7.2. договору на відшкодування витрат сторони погодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по цьому договору орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за весь строк такого невиконання.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати орендних платежів, відшкодування витрат з податку на нерухоме майно та плати за землю, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за договором оренди у розмірі 3 362, 37 грн та за договором на відшкодування витрат у розмірі 224, 68 грн.

Окрім того, оскільки за приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення по договору оренди 3% річних в сумі 1001, 53 грн та 4364. 16 грн інфляційних втрат, а по договору на відшкодування витрат 3% річних в сумі 50, 55 грн та інфляційні втрати в сумі 195, 98 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого обов`язку чи відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правничої допомоги №20/11/23 від 20.11.2023, укладеним між адвокатом Савенюком В`ячеславом Григоровичем (далі - адвокат) та Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (далі - клієнт).

Згідно до п. 1.1. даного договору клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Додатковою угодою №4 від 20.12.2023 до даного договору сторонами погоджено, що клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати правничу допомогу під час здійснення господарського судочинства за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМФ Компані" про стягнення заборгованості, що виникла за договором оренди нерухомого майна КЗА-2184 від 11.05.2021 року та договором на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна № КЗА-2219 від 11.05.2021 року.

У пунктах 2, 2.1, 2.2., 2.3. додаткової угоди №4 сторони погодили, що для виконання доручення клієнта адвокатом надаються наступні види правничої допомоги:

- надання усних юридичних консультацій з вивчення документів клієнта, аналіз судової практики;

- складання позовної заяви з додатками, складання інших процесуальних документів у справі;

- представництво інтересів у місцевому господарському суді (Господарському суді міста Києва).

Згідно з п. 3. додаткової угоди №4 за цією додатковою угодою загальна сума гонорару (винагороди) адвоката за надання правничої допомоги клієнту складає 10 000,00 грн, яку клієнт сплачує наперед впродовж 3 календарних днів з дати отримання рахунку адвоката.

20.12.2023 Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" на підставі виставленого рахунку №15 від 20.12.2023 перерахувало на користь адвоката Савенюка В`ячеслава Григоровича 10 000, 00 грн за надання правової допомоги згідно додаткової угоди №4 від 20.12.2023 до договору про надання правничої допомоги №20/11/2023 від 20.11.2023.

Таким чином, загальний розмір винагороди за договором про надання правової допомоги №№20/11/23 від 20.11.2023 склав 10 000,00 грн.

Судом встановлено, що Савенюк В`ячеслав Григорович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №10025/10 від 21.05.2021 та інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Так, судом враховано, що дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не є складною, зважаючи, що предметом спору є стягнення заборгованості за договором оренди та договором про відшкодування витрат, розмір якої був визначений умовами цих договорів, а відтак обставини даної справи не потребували додаткових даних, на підставі яких суд би встановлював наявність або відсутність заборгованості, тобто дана справа є звичайним розрахунковим спором.

При цьому, судом враховано, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувало (перебуває) декілька аналогічних справ (910/1541/24, 910/1543/24, 910/1544/24) за позовами Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМФ КОМПАНІ" про стягнення заборгованості за договором оренди та за договором про відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМФ КОМПАНІ" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, ідентифікаційний код 42621076) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, ідентифікаційний код 14309356) заборгованість у розмірі 18 997 грн 45 коп., пеню у розмірі 3 587 грн 05 коп., 3% річних у розмірі 1052 грн 0,8 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 560 грн 14 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.05.2024

Суддя Л.Г. Пукшин