Рішення

від 17.04.2024 по справі 911/131/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/131/24

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Любицької Д-М.О.

розглянувши справу № 911/131/24

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Роял Карс», с. Нові Опачичі

Бучанського райну Київської області

доДержавного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща»,

м. Чорнобиль Київської області

простягнення 94 271,68 грн

Представники:

від позивача:Дубан Р.А., керівник, витяг з ЄДР

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Роял-Карс» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (далі-відповідач) про стягнення 94 271,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання Державним спеціалізованим підприємством «Північна Пуща» взятих на себе зобов`язань за умовами Договору № 85-16-В від 29.11.2022 та Договору № 86-16-В від 29.11.2022 щодо своєчасної оплати товару, у зв`язку з чим позивачем були нараховані до стягнення 15 407,60 грн інфляційних нарахувань, 9 725,00 грн 3 % річних та 69 139,08 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.02.2024.

Ухвалою суду від 21.02.2024 підготовче засідання у справі № 911/131/24 було відкладено на 20.03.2024.

27.03.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх. № 2058/24), в якій позивач підтримує позовні вимоги, просить підготовче засідання, призначене на 20.03.2024 слухати без участі його повноважного представника, та не заперечує проти переходу до розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 17.04.2024.

Присутній в судовому засіданні 17.04.2024 прдставник позивача позовні вимоги підтримав, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача жодного разу в засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав. Суд зазначає про належне ним виконання обов`язку щодо повідомлення усіх учасників справи про час, дату та місце розгляду справи, зокрема відповідача, шляхом надіслання ухвал суду від 30.01.2023, 21.02.2024, 20.03.2024 в електронній формі до Електронного кабінету відповідача, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 11 статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Ухвали суду від 30.01.2023, 21.02.2024, 20.03.2024 були внесені до АСДС та автоматично направлені в електронний кабінет відповідача та доставлені до електронного кабінету, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

У даному випадку, судом також береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 911/131/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Роял-Карс» (позивач, продавець) та Державним спеціалізованим підприємством «Північна Пуща» (відповідач, покупець) укладений Договір про закупівлю товарів № 85/16-В (далі-Договір № 85/16-В), відповідно до умов пункту 1.1 якого продавець зобов`язався поставити покупцю товар - шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (шини для легкових автомобілів, далі-товар), характеристики, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість яких визначені у договорі, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Крім того, 29.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Роял-Карс» (позивач, продавець) та Державним спеціалізованим підприємством «Північна Пуща» (відповідач, покупець) укладений Договір про закупівлю товарів № 86/16-В (далі-Договір № 86/16-В), відповідно до умов пункту 1.1 якого продавець зобов`язався поставити покупцю товар - шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (шини для вантажних транспортних засобів, далі-товар), характеристики, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість яких визначені у договорі, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Умовами пункитів 1.3 Договору № 85/16-В та Договору № 86/16-В визначено, що кількість товару, що є предметом відповідного договору, може бути скоригована в залежності від реального фінансування видатків та потреб покупця.

Відповідно до пункитів 4.1 та п. 4.2 Договору № 85/16-В та Договору № 86/16-В розрахунки за поставлений товар здійснюється після поставки товару продавцем та пред`явленні видаткової накладної. Розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару покупцю.

Відповідно до пунктів 5.3 Договору № 85/16-В та Договору № 86/16-В строк поставки товарів до 10.12.2022 (дата поставки узгоджується сторонами).

Відповідно до пунктів 6.1.1 Договору № 85/16-В та Договору № 86/16-В покупець товару взяв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплатити грошові кошти за поставлений товар.

Умовами п.п. Договору № 85/16-В та Договору № 86/16-В визначено, що зазначені договори набирають чинності з дня підписання та діють до 31.12.2022, а в частині оплати за поставленний товар - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Так, як зазначає позивач, на виконання умов Договору № 85/16-В та Договору № 86/16-В, позивачем було поставлено відповідачу товар:

- згідно з накладною від 10.12.2022 № 0041 позивач відвантажив, а відповідач прийняв товар - шини 265/60R18 в кількості 20 штук, шини 215/65R16 в кількості 8 штук та шини 245/75R16 в кількості 4 штук, всього шин на загальну суму 211 440,00 грн;

- згідно з накладною від 10.12.2022 № 0042, позивач відвантажив, а відповідач прийняв від позивача товар - шини 8.25R20 в кількості 6 штук всього на загальну суму 108 000,00 грн.

Вказані накладні від 10.12.2022 № 0041 на загальну суму 211 440,00 грн та № 0042 на загальну суму 108 000,00 грн підписані зі сторони позивача та відповідача та скріплені відбитками печаток обох сторін.

В свою чергу, за твердженням позивача, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань своєчасно та у строки обумовлені у пунктах 4.1, 4.2 договорів не здійснив опату отриманого ним товару. Доказів протилежного відповідачем не надано.

З огляду на викладене, посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 15 407,60 грн інфляційних нарахувань, 9 725,00 грн 3 % річних та 69 139,08 грн пені.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1. ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пунктів 3, 4 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Умовами пунктів 7.3 договорів визначено, що в разі затримки оплати товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості товару.

Так, позивач, звертаючись до суду, просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 69 139,08 грн, нараховану за період з 15.01.2023 по 22.06.2023 по кожній накладній окремо.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

На підставі вказаних норм права, суд перевіривши наданий позивач розрахунок, визнав його арифметично вірним.

Поруч з цим, позивач також звертається з вимогами про стягнення з відповідача 15 407,60 грн інфляційних нарахувань та 9 725,00 грн 3 % річних, нарахованих за період з 22.12.2022 по 22.06.2023 по кожній накладній окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 наголошено на тому, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку що розрахунок інфляційних нарахувань здійснено позивачем правильно, а отже така вимога підлягає задоволенню у заявленому розмірі - 15407 60 грн, в той час як розмір 3 % річних відповідно до розрахунку суду становить 9 698,46 грн, а отже вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (07270, Київська область, Іванківський район, м. Чорнобиль, вул. Леніна, 148, код ЄДРПОУ 40247540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Карс» (08035, Київська область, Бучанський район, с. Нові Опачичі, вул. Луцька, 14, код ЄДРПОУ 42933333) 69 139 (шістдесят дев`ять тисяч сто тридцять дев`ять) грн 08 коп пені, 15 407 (п`ятнадцять тисяч чотириста сім) грн 60 коп інфляційних нарахувань, 9 698 (дев`ять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн 46 коп 3 % річних та 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн 15 коп судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 01.05.2024.

Суддя О.О. Христенко