Ухвала

від 30.04.2024 по справі 463/3196/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/3196/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/547/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року у м.Львові.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

під головуванням судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу директора ТзОВ «ЗАХІДНА ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 17.04.2024 року про накладення арешту на майно,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 17.04.2024 року задоволено клопотання детектива ТУБЕБ уЛьвівській області ОСОБА_8 в кримінальномупровадженні №72024141500000009від 05.04.2024року зач.2ст.201-1КК України про арештмайна та накладено арешт на транспортний засіб марки MAN моделі TGX 18.440 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , причеп марки Krone з державним номерним знаком НОМЕР_2 та товар (пиломатеріали) згідно з товарно-супровідних документів, який знаходиться у вказаному причепі, шляхом позбавлення можливості власника та інших осіб відчужувати, розпоряджатись та користуватись будь-яким чином вищевказаним майномдо прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.

Директор ТзОВ «ЗАХІДНА ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ» ОСОБА_6 (далі ТзОВ «ЗТЕК») подала апеляційну скаргу на вказану ухвалу слідчого судді, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати накладення арешту на майно та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива.

У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог адвокат зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою оскільки слідчим суддею не досліджено всіх необхідних обставин, зокрема те, що накладено арешт на майно ТзОВ «ЗТЕК», яке не вело жодної господарської діяльності ні з ПП «ОЛІВЕЙРА», ні з «KORNERWEY LTD Company», які є фігурантами кримінального провадження, надавало послуги з перевезення експедитору ФОП ОСОБА_9 , який орендував арештований транспортний засіб, який не містить слідів кримінального правопорушення, не містить відомостей, які можуть бути використані як доказ факту встановлення обставин кримінального провадження, накладений арешт на майно ТзОВ «ЗТЕК» перешкоджатиме здійсненню законній господарській діяльності

Заслухавши доповідача та пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали клопотання і доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтями 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, згідно з якими зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У свою чергу, викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Так, відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частинами 2, 4 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Аналіз змісту клопотання прокурора та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах, не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону.

Так, у клопотанні детектива зазначено, що ТУ БЕБ у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024141500000009 від 05.04.2024 року за знаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.201-1 КК України.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що транспортний засіб марки MAN моделі TGX 18.440 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , причеп марки Krone з державним номерним знаком НОМЕР_2 є власністю ОСОБА_10 та використовується в господарській діяльності ТзОВ «ЗТЕК» (а.с.21,22).

Згідно з договором на перевезення вантажу №20/07 від 20.07.2023 року, укладеного між ТзОВ «ЗТЕК» та ФОП ОСОБА_9 та заявки ФОП Огризок №15/03 від 15.03.2024 року транспортний засіб марки MAN моделі TGX 18.440 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , причеп марки Krone з державним номерним знаком НОМЕР_2 були зафрахтовані для перевезення вантажу дошка дуб не обрізний, вагою 22 тонни (а.с.47-52, 53).

Таким чином, з досліджених документів випливає, що ТзОВ «ЗТЕК» є лише перевізником товару, відповідає лише за своєчасність доставки товарів, при цьому не відповідає за митне оформлення та очищення переміщуваного через митний кордон України товару.

Згідно із клопотанням, таке подано з метою збереження речових доказів та забезпечення майбутньої конфіскації майна.

При цьому, задовольняючи клопотання прокурора та мотивуючи необхідність накладення арешту на майно, перелічене в резолютивній частині оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, покликавшись на зміст клопотання щодо фактичних обставин кримінального провадження та положення статей 170-173 КПК України, зазначив, що арешт майна зумовлений необхідністю збереження речових доказів.

Поряд із цим, не зрозуміло, на які саме докази покликається слідчий суддя, оскільки відповідно до вимог ст. 171 КПК України слідчий належним чином не мотивував своє клопотання стосовно того, який зв`язок є між кримінальними правопорушеннями, що розслідуються, та майном, на яке просить накласти арешт детектив, зокрема на транспортний засіб марки MAN моделі TGX 18.440 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , причеп марки Krone з державним номерним знаком НОМЕР_2 .

Разом з тим, слідчий суддя в категоричній формі погодився з доводами органу досудового розслідування про те, що транспортний засіб марки MAN моделі TGX 18.440 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , причеп марки Krone з державним номерним знаком НОМЕР_2 є речовими доказами, а тому арешт слід накласти шляхом заборони відчужувати, розпоряджатись та користуватись будь-яким чином.

Всупереч зазначеному твердженню слідчим суддею не були належним чином досліджені докази долучені до клопотання детектива, зокрема договір на перевезення вантажу №20/07 від 20.07.2023 року, укладеного між ТзОВ «ЗТЕК» та ФОП ОСОБА_9 , заявку ФОП Огризок №15/03 від 15.03.2024 року, реєстраційні картки ТЗ (а.с. 21, 22, 47-52, 53).

Викладаючи зміст клопотання, детектив обмежився лише загальними фразами та цитуванням окремих норм КПК України, при цьому не обґрунтував, яким саме критеріям ст. 98 КПК України відповідають транспортний засіб марки MAN моделі TGX 18.440 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , причеп марки Krone з державним номерним знаком НОМЕР_2 , які саме ознаки такого майна можуть бути використані для доведення конкретних обставин, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, зокрема що стосується причетності власника майна чи ТзОВ «ЗТЕК» до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.201-1 КК України.

Більше того, як вбачається з матеріалів клопотання детектива, а саме митної декларації №24UA209170021279U4 відправником товару є ПП «Олівейра», отримувач «KORNERWAY LTD», декларант ФОП ОСОБА_11 , тобто ТзОВ «ЗТЕК» немає жодного відношення до декларування переміщуваного товару, а саме пиломатеріалів дубових, зокрема не є його відправником, одержувачем та не здійснювало митного декларування товару (а.с.14). При цьому, така обставина була необґрунтовано не взята до уваги слідчим суддею під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що органом досудового розслідування на даному етапі розслідування належним чином не доведено наявність підстав вважати, що таке відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме що таке є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується, що з врахуванням тих обставин, що ТОВ «ЗТЕК» згідно договору №20/07 від 20.07.2023 року надавала послуги з перевезення, транспортний засіб, який належить останньому використовується у господарській діяльності, а відтак позбавлення власника майна, який не має процесуального статусу в межах кримінального провадження, можливості користуватись транспортним засобом шляхом арешту транспортного засобу марки MAN моделі TGX 18.440 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , причеп марки Krone з державним номерним знаком НОМЕР_2 шляхом заборони відчужувати, розпоряджатись та користуватись будь-яким чином буде непропорційним порушенням прав власника та перешкоджатиме здійсненню законної господарської діяльності.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однакпрокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності дост. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Також колегія суддів звертає увагу, що ні детектив в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника.

Крім цього, також без належного обґрунтування поза увагою слідчого судді залишилася поза увагою та встановлено судом апеляційної інстанції, що в цьому ж кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду від 11.04.2024 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на чотири ключі до транспортного засобу MAN моделі TGX 18.440 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з огляду на невідповідність таких критеріям, визначеним ст.98 КПК України.

З огляду на викладені обставини, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційна скарги частковому задоволенню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про часткове задоволенняклопотання детектива щодо арешту майна, яке є власністю ОСОБА_10 та використовується в господарській діяльності ТзОВ «ЗТЕК»,як такого, що внесено з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу директора ТзОВ «ЗАХІДНА ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ» ОСОБА_6 задоволити частково.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 17.04.2024 року про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №72024141500000009від 05.04.2024року зач.2ст.201-1КК України скасувати.

Клопотання детектива ТУБЕБ уЛьвівській області ОСОБА_8 в кримінальномупровадженні №72024141500000009від 05.04.2024року зач.2ст.201-1КК України про арештмайна задоволити частково.

Накласти арешт на товар (пиломатеріали) згідно з товарно-супровідних документів, які знаходились у причепі марки Krone з державним номерним знаком НОМЕР_2 шляхом накладення заборони відчужувати, розпоряджатись та користуватись цим товаром будь-яким чином.

В решті клопотання слідчого про накладення арешту на транспортний засіб марки MAN моделі TGX 18.440 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , та причеп марки Krone з державним номерним знаком НОМЕР_2 відмовити.

Транспортний засіб марки MAN моделі TGX 18.440 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , причеп марки Krone з державним номерним знаком НОМЕР_2 повернути власнику ОСОБА_10 або уповноваженим нею особам.

Виконання ухвали покласти надетектива Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління)Територіального управління БЕБ у Львівській області ОСОБА_8 , контроль за виконанням ухвали доручити прокурору в кримінальному провадженні ОСОБА_7 ..

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: