Рішення

від 29.04.2024 по справі 918/170/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/170/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна"

до відповідача Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"

про стягнення в сумі 360 695 грн. 58 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

15 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 360 695 грн. 58 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" та Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс укладено договір № 181/1 поставки, на виконання умов якого позивач передав у власність відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними.

Позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі виконав свої зобов`язання по оплаті за поставлений товар у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання. За твердженням позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати поставленого товару у відповідача виник перед позивачем борг в сумі 318 613 грн. 75 коп. Крім того, за неналежне виконання договору поставки позивачем нараховано відповідачу 42 081 грн. 83 коп. пені.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264 - 265 ГК України, ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 4,12,20,42,46,162-164,171,172,176,247 ГПК України.

Відповідач у свою чергу не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору.

Суд зазначає, що до матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачам копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місця проживання відповідача, яка також є офіційною адресою його місця проживання згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 918/170/24 належним чином, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даного спору, останній не скористалися свої процесуальним правом на подачу відзиву або будь-яких інших пояснень, тому вважає можливим здійснювати розгляд справи по суті.

В судове засідання 29 квітня 2024 року учасники процесу не з`явилися.

Заяви та клопотання у справі.

28 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

06 березня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи.

08 квітня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи.

29 квітня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції № 1684 від 15 березня 2024 року.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року відкрито провадження у справі 918/170/24, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 06 березня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 березня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/170/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" до відповідача Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення в сумі 360 695 грн. 58 коп. та призначено розгляд справи № 918/170/24 до судового розгляду по суті на 08 квітня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 квітня 2024 року відкладено розгляд справи 918/170/24 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 29 квітня 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" (далі - покупець) 01 березня 2023 року укладено договір поставки № 181/1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору поставки продавець в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" зобов`язувався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.4.договору визначено, що товар передається покупцю партіями на підставі замовлень на кожну партію (далі - замовлення). У замовленні покупця зазначається найменування товару та кількість за кожним видом товару. Покупець надсилає постачальникові замовлення, яке останній, протягом одного календарного дня з моменту отримання, погоджує і надає рахунок-фактуру покупцеві, в якому вказується найменування, асортимент, кількість і ціна товару. Покупець здійснює погодження отриманого рахунку-фактури на своє замовлення, шляхом надсилання постачальникові відповідного повідомлення.

Згідно до п. 2.1. договору товар передається постачальником покупцю за асортиментом, ціною та якістю відповідно до замовлення останнього. Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару (п. 2.2. договору).

У пункті 3 договору сторони визначили, що постачальник зобов`язаний: передати товар покупцю відповідно до його замовлення у стріл, в кількості та в асортименті узгодженому сторонами в замовленні; покупець зобов`язаний: прийняти товар та своєчасно його оплатити.

Ціна товару та його загальна вартість виражаються в гривнях (п. 5.1. договору).

Ціна товару та загальна вартість переданої покупцю партії товару погоджується у порядку передбаченому п. 1.4 цього договору та вказується у видатковій накладній, що видасться постачальником на кожну таку партію (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 6 договору сторони визначили порядок оплати товару, а саме: покупець зобов`язаний оплатити постачальнику за отриману конкретну партію товару протягом 21 календарних днів з дати отримання товару. Дата отримання товару є датою підписання видаткової накладної. За окремою домовленістю сторін умови оплати товару можуть бути змінені, ідо має бути оформлено письмово додатком до даного договору (п. 6.1. договору). Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів покупця на банківський рахунок постачальника (п. 6.2. договору).

Згідно до п. 7.1. договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день такого прострочення протягом усього строку порушення зобов`язань.

Відповідно до п. 11.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2025 року.

На виконання умов договору позивачем виконано поставку продукції, що підтверджується видатковими накладним. Продукція відповідає погодженій сторонами якістю та кількістю.

В свою чергу відповідач здійснив оплату за поставлений та отриманий товар частково.

Отже, на виконання умов договору позивачем поставлено продукцію, проте оплата відповідачем не здійснена частково (розмір боргу 318 613 грн. 75 коп.), що є порушенням умов договору зі сторони покупця в частині оплати.

Також враховуючи, що відповідач припустився прострочення поставки продукції відповідно до договору, позивач відповідно до п. 7.1. пеню у розмірі 42 081 грн. 83 коп.

Джерела права й акти їх застосування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом взято до уваги, що згідно частини 2 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Аргументуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 01 березня 2023 року № 181/1.

В якості доказів вказаних обставини суду надано наступні докази, а саме: копію договору поставки № 181/1 від 01 березня 2023 року; копії видаткових накладних № 50179 від 11 серпня 2023 року, № 51472 від 16 серпня 2022 року, № 51475 від 16 серпня 2023 року, № 52210 від 18 серпня 2023 року, № 52667 від 21 серпня 2023 року, № 52899 від 22 серпня 2023 року, № 53043від 22 серпня 2023 року № 59074 від 08 серпня 2023 року, № 59075 від 08 серпня 2023 року, № 59076 від 08 серпня 2023 року, № 59078 від 08 серпня 2023 року, № 59080 від 08 вересня 2023 року, № 59081від 08 вересня 2023 року, № 59082від 08 вересня 2023 року, № 59083від 08 вересня 2023 року, № 59084від 08 вересня 2023 року, № 59085 від 08 вересня 2023 року, № 59127від 08 вересня 2023 року, № 59131 від 08 вересня 2023 року, № 60272 від 13 вересня 2023 року.

На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин по поставці товару; факт поставки позивачем та передачі у власність відповідача поставлених товарів; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті за договором поставки товару; факт виникнення основної заборгованості.

Згідно до видаткових накладних (вказані документи підписані та не заперечені відповідачем) станом час звернення позивачем з позовом до суду заборгованість відповідача перед останнім за поставлені товари, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог становить 318 613 грн. 75 коп.

Вказані обставини відповідачем визнано.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості по договору у розмірі 90 595 грн. 74 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 168 від 15 березня 2024 року, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Отже, судом встановлено, що предмет спору в частині стягнення 90 595 грн. 74 коп. заборгованості відсутній, тому, провадження в даній частині позову підлягає до закриття.

Відтак, сума заборгованості яка підлягає до стягнення з відповідача становить 228 018 грн. 01 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 42 081 грн. 83 коп. пені, суд зазначає наступне.

Суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA 360 встановив, що позивачем вірно нараховано суму штрафних санкцій.

Отже, зважаючи на викладене, до стягнення з відповідача підлягає наступна відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а саме 42 081 грн. 83 коп. пені.

З правовою позицією позивача, суд погоджується.

Оцінка аргументам відповідача не надавалась, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових заперечень.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, тому, позов слід задоволити частково.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за поставлений товар та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення з відповідача суми основної заборгованості та штрафних санкцій.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 5 410 грн. 43 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, частково погашено основну заборгованість, тому, провадження в частині стягнення 90 595 грн. 74 коп. основної заборгованості підлягає закриттю, а 1 358 грн. 93 коп. судового збору підлягає поверненню позивачу на підставі відповідного клопотання згідно ст. 7 ЗУ України "Про судовий збір".

Отже, у зв`язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 4 051 грн. 50 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (35112, Рівненська обл., Дубенський р-н., с. Ярославичі, вул. Шкільна, 50, код. 30132761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" (81100, Львівська обл., м. Пустомити, вул. Б. Хмельницького, 10-а, код. 35775727) 228 018 (двісті двадцять вісім тисяч вісімнадцять) грн. 01 коп. основного боргу, 42 081 (сорок дві тисячі вісімдесят один) грн. 83 коп. пені та 4 051 (чотири тисячі п`ятдесят один) грн. 50 коп. судового збору.

3. Провадження в частині стягнення з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" 90 595 грн. 74 коп. основної заборгованості - закрити.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02 травня 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.