Ухвала

від 02.05.2024 по справі 766/8010/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 травня 2024 року

м. Київ

справа № 766/8010/23

провадження № 51-2355ск24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на судове рішення щодо нього,

встановив:

До Верховного Суду надійшла вищевказана касаційна скарга.

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу ОСОБА_4 слід залишити без руху.

Зокрема, як убачається зі змісту касаційної скарги, її доводи та мотиви викладено іноземною мовою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та

від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна

є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Також ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України регламентовано,

що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Положеннями ч. 1 ст. 29 КПК установлено, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

За таких обставин при оскарженні судового рішення до касаційного суду скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову. Це надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає касаційну скаргу, положень ст. 427 КПК і визначитися щодо прийняття скарги до провадження.

Натомість викладення скарги іноземною мовою є перешкодою у виконанні судом своїх обов`язків, визначених процесуальним законом.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18, провадження № 51-5817кмо21).

Згідно з ч. 1 ст. 429 КПК у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Залишення касаційної скарги без руху не позбавляє права повторного звернення

до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК, у межах строку на касаційне оскарження.

Крім того, ОСОБА_4 при зверненні до суду касаційної інстанції

із касаційною скаргою слід звернути увагу на таке.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.

Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до положень ст. 427 КПК в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються судові рішення, що оскаржуються, обґрунтування заявлених скаржником вимог

із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, вимоги особи, яка подає скаргу, до суду касаційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність

(ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа,

яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Крім того, вимоги засудженого до суду касаційної інстанції повинні бути сформульовані

з урахуванням положень ст. 436 КПК, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.

Положеннями ст. 436 КПК, визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни,

а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.

Отже, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без руху, надавши йому строк для усунення недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на судове рішення щодо нього залишити без руху і надати йому строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.

У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3