Рішення

від 22.04.2024 по справі 285/7632/23

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/7632/23

провадження у справі № 2/0285/248/24

22 квітня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…………….………Літвин О. О.,

секретаря……………………………..Клечковської М. М.,

з участю:

позивача……......................................... ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника позивача......................... ОСОБА_2 ,

відповідачки.......................................... ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

представника відповідачки.................. ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

представника ІІІ особи.............……… ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження

за позовом ОСОБА_6

до ОСОБА_3 ,

третя особа: служба у справах дітей

Звягельської міської ради Житомирської області,

про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року позивач звернувся до суду із позовом,в якому просив зобов`язати відповідачку не перешкоджати йому у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і визначити йому наступні способи участі у вихованні сина шляхом вільного спілкування та побачення з ним без присутності матері кожної останньої суботи та неділі календарного місяця з 9 год суботи до 20 год неділі з можливістю ночівлі дитини у батька в АДРЕСА_1 ; проведення спільного відпочинку під час канікул тривалістю 7 днів у зимовий період часу та 21 день у літній період часу з урахуванням особливостей такого відпочинку, стану здоров`я дитини, рекомендацій лікарів та за домовленістю між батьками; встановити необмежене спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого звязку.

Позов мотивовано тим, що з відповідачкою знаходився у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду у 2021 році було розірвано. В період шлюбу у них народилась дитина ОСОБА_8 , який проживає з колишньою дружиною. З моменту розірвання шлюбу у них почались непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина, його відвідувань, відповідачка почала створювати перешкоди стосовно неможливості нормального спілкування з дитиною. У позасудовому порядку вирішити питання участі у вихованні дитини неможливо.

Позивач та його представник у судовому засіданні просили позов задовольнити.

Представник пояснив, що батько з початку війни перебуває в зоні бойових дій, він справно платить аліменти на утримання сина, не має заборгованості.

Позивач зазначив, що відповідачка без його згоди вивезла дитину за кордон і він позбавлений можливості спілкування та побачення з сином, якого востаннє бачив декілька років назад, а спілкувався по телефону матері на його день народження у вересні 2023 року. Подарований дитині мобільний телефон вимкнений, що позбавляє його можливості подзвонити особисто сину, який хоче бачитися та спілкуватися з ним, між ними склалися гарні та довірливі відносини.

Відповідачка та її представник у відзиві і у своїх поясненнях вказали, що мати ніколи не перешкоджала та не має наміру перешкоджати спілкуванню та побаченням батька ОСОБА_1 з сином. Натомість він вчиняв домашнє насильство в сімї, самоусунувся від виконання своїх батьківських обовязків, а одне лише бажання позивача спілкуватися із сином не може вважатися проявом батьківського піклування та дійсного наміру брати участь у вихованні дитини. Також син сам не хоче спілкуватись із батьком, який будь-яких спроб налагодити контакт із ним не вживав. Справді, без погодження з колишнім чоловіком, з початку війни, в цілях безпеки, у березні 2022 року відповідачка разом із сином виїхали до Німеччини, де він проживає і навчається донині. Зрідка приїжджають до України, при цьому до відома батька не ставлять, оскільки обов`язку такого матір не має.

Віджповідачка категорично заперечила щодо запропонованого позивачем графіку побачень із сином, не проти, щоб вони бачились, але без ночівлі і без проведення канікул разом.

Представник органу опіки та піклування пояснила, що надати висновок щодо визначення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні сина неможливо, оскільки мати з дитиною знаходяться за кордоном.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи і надані докази, суд приходить наступного висновку.

Усунення перешкоду вихованнідитини іспілкуванні знею є позовомпро заборонуповедінки особи,яка чинитьперешкоди іншійособі уздійсненні неюсвого права.

Згідно ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ст.7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням їх інтересів.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Дитині для повного, гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння (Закон України «Про охорону дитинства»).

Захист інтересівдитини знаходитьсяв однійплощині порядіз такимифундаментальними правовимицінностями,як життя,здоров`я,свобода,безпека,справедливість.Виховання дитиниобома батькамиє запорукоюстановлення сильноїдержави,правового суспільства,оскільки зростаючидитина перетворюєтьсяна правовогопартнера дорослихчленів суспільства.

Встановлено, що позивач та відповідачка мають малолітнього сина ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 01.02.2021 шлюб між сторонами був розірваний, місце проживання спільного сина з одним із батьків не визначалось, проте хлопчик проживає разом із матір`ю.

Позивач мешкає окремо від сина в АДРЕСА_1 . На день подачі позову до суду позивач проходить службу в ЗСУ і зареєстрований за місцем розташування військової частини у іншій області.

Після проголошення воєнного стану в Україні мати з ОСОБА_9 змінили своє місце проживання і на момент вирішення спору проживають за кордоном у Федеративній Республіці Німеччина.

Аліментні зобов`язання щодо утримання свого сина ОСОБА_1 виконуються належним чином.

Декларацією прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей (ст.141 СК України). Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Спілкування дитини і батьків є неодмінним елементом належного розвитку і виховання дитини. Таке спілкування не може носити формальний характер, воно повинно приносити користь дитині, бути джерелом його повноцінного розвитку та виховання, слугує задоволенню життєво важливих потреб як дитини, так і дорослих членів сім`ї.

Про право батьків на спілкування з дітьми та важливість ролі батька в своїх рішеннях неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини. Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України»).

Частиною 3 ст.157 СК України встановлено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Якщо ж такі перешкоди чиняться, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод (ст.159 СК України).

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

В судовому засіданні сторонами не заперечувалось наявність вкрай напружених відносин між ними, як колишнім подружжям, в тому числі і на ґрунті неможливості досягнути домовленостей щодо участі у вихованні та в спілкуванні батька з сином. Звернення позивача восени 2023 року до органів поліції, служби у справах дітей із заявами про встановлення місцезнаходження сина та створення матір`ю перешкод йому у зустрічах з дитиною, вказує про конфлікті відносини між батьками та чинення відповідачкою перешкод у спілкуванні позивача з дитиною.Домашнє насильство, що мало місце у сім`ї до припинення шлюбних стосунків, та нанесення тілесних ушкоджень позивачем відповідачці у березні 2021 року, безперечно вплинуло на стосунки між батьками хлопчика, разом з тим належних доказів того, що ці обидві ситуації якимось чином стосувались дитини, чи відбувались за її участі, що могло завдати їй психологічної шкоди, матеріали справи не містять.

Поведінка ОСОБА_3 вказує, що вона шукає будь-який привід відмовити батьку у спілкуванні з сином, зокрема на питання суду: «чи бажає вона, щоб дитина бачились із батьком» відповідає, що «бажає, однак син сам не хоче із ним бачитись», натомістьїї представникзазначала,що матине будезмушувати синабачитися ізбатьком; на питання суду: «чи погоджувала із позивачем виїзд дитини за кордон, чи повідомляла його про запланований приїзд до України» відповідає, що «не погоджувала і не повідомляла, оскільки сам батько не цікавиться цим», натомість їїпредставник зазначала,що мати незобов`язанаце робити.Відповідачка самовільнобез узгодженняізпозивачем аборішення судузмінила місцепроживання їхспільного сина.Зазначене даєсуду підставидля висновку,що вонаі надаліне забезпечитьможливості батькабрати участьу вихованнідитини.Посилання відповідачки та її представника, що дитина сама не хоче бачитись з батьком, і вона не буде його змушувати, підтверджують, що між сторонами є особистісні суперечки, що, зокрема відображається у впливі матері на формування думки та світогляду дитини щодо батька в силу його віку та психологічної залежності від перебування виключно з матір`ю. Така поведінка останньої не сприяє забезпеченню найкращих інтересів дитини і її гармонійному розвитку, руйнує зв`язки хлопчика із сім`єю, до якої належать як батько так і мати, що суперечить сімейним цінностям, які полягають у повазі один одного.

Водночас суд враховує пріоритет права дитини на життя, перебування її в безпечному середовищі. Але це зовсім не означає, що той із батьків, хто залишився в Україні, може втратити зв`язок із дитиною через фактичну відсутність можливості бачитися із нею. Відновлення відносин, підтримка сталих стосунків та емоційного контакту малолітнього ОСОБА_10 з його батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від батька.

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. Визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, у першу чергу мають враховуватись інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням.

Відповідно до ст.19 СК при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Разом з тим обов`язковість такого висновку не може абсолютизуватися і у разі, якщо з тих чи інших причин його отримати не можна, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Такого висновку матеріали цієї справи не містять.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись із сином, з матеріалів справи не встановлено негативного впливу ОСОБА_1 на нього, а відтак у суду відсутні підстави для усунення позивача від спілкування з дитиною. Сторонам слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання сина та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного спілкування позивача із дитиною.

Дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню спірного питання. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

Будучи допитаним судом в присутності психолога восьмирічний ОСОБА_8 , пояснив, що не хоче бачитись із батьком і в подальшому отримувати від нього подарунки. Таку свою позицію пояснив тим, що батько кричав на маму і виганяв її з дому. У нього відсутня прихильність до батька, з яким протягом тривалого часу було припинене спілкування.

У справі «Ген та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право дитини висловлювати власні погляди (небажання бачитись дитини з одним із батьків) не потрібно тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю.

Враховуючи думку хлопчика, суд розуміє обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини. Окрім того, він є вразливим до маніпуляцій зі сторони дорослих. Право бути почутою є правом дитини, а не обов`язком.Водночас думка дитини не завжди може відповідати її найкращим інтересам.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача із дитиною буде перешкоджати нормальному її розвитку, у зв`язку з чим, суд приходить до переконання, що спілкування позивача з сином буде сприяти його повноцінному вихованню, розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить його виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості. Безпосередня участь батька у вихованні хлопчика, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання, зокрема, батьківських прав позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини.

Резюмуючи викладене, а також те, що між хлопчиком та батьком дійсно втрачений сталий емоційний зв`язок, що було наслідком перешкоджання матір?ю у побаченні і прийнятті участі батька у вихованні сина, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та частково погоджується з запропонованим позивачем порядком побачення та його участі у вихованні хлопчика.

Наразі дитина перебуває за кордоном, а тому побачення з нею кожної останньої суботи та неділі календарного місяця з можливістю ночівлі у батька в м. Звягель є неможливим та порушить його шкільний графік, організований у Німеччині. Єдиним можливим способом спілкування з дитиною стануть засоби дистанційного зв`язку та проведення спільного з батьком відпочинку під час зимових та літніх канікул без присутності матері (враховуючи наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками), що забезпечить позивачу можливість вільно, без створення стресової та напруженої ситуації для дитини спілкуватися з нею і сприятиме підтриманню зв`язку дитини із батьком до того часу, як вона повернеться до України.

Доказів на підтвердження того, що такий графік спілкування батька з дитиною буде суперечити інтересам дитини не встановлено.

За домовленістю з батьками побачення можуть відбуватися поза межами встановленого судом графіку.

З метою попередження виникнення конфліктних ситуацій між сторонами суд вважає також за необхідне зобов`язати відповідачку повідомляти позивача не пізніше ніж за два тижні до передбаченого графіком побачення з дитиною засобами телефонного зв`язку чи доступними месенджерами про початок канікул, місцезнаходження дитини та виникнення поважних обставин, коли зустріч батька з дитиною є неможливою (хвороба дитини, перебування на лікуванні тощо), а також зобов`язати позивача повідомляти відповідачку не пізніше ніж за два тижні до передбаченого графіком побачення з дитиною засобами телефонного зв`язку чи іншими доступними месенджерами про намір прибути для побачення з сином.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. У разі зміни обставин, що стали підставою для ухвалення такого рішення, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, кожна зі сторін не позбавлена в майбутньому права звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу його участі у вихованні сина.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 нечинити перешкоди ОСОБА_11 у спілкуванні з сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити ОСОБА_11 для участіу вихованніта спілкуванніз сином ОСОБА_7 наступніспособи участі:

проведення спільного відпочинку щорічно влітку 21 день поспіль та взимку 7 днів під час канікул, з урахуванням особливостей такого відпочинку, стану здоров`я дитини, рекомендацій лікарів, без присутності матері, але за її попереднім узгодженням, в інші дні за спільною домовленістю між батьками дитини;

необмежене спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого можливого звязку.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Зобов`язати ОСОБА_3 повідомляти ОСОБА_6 не пізніше ніж за два тижні до передбаченого графіком побачення з дитиною засобами телефонного зв`язку чи доступними месенджерами про початок канікул, місцезнаходження дитини та виникнення поважних обставин, коли зустріч батька з дитиною є неможливою.

Зобов`язати ОСОБА_6 повідомляти ОСОБА_3 не пізніше ніж за два тижні до передбаченого графіком побачення з дитиною засобами телефонного зв`язку чи доступними месенджерами про намір прибути для побачення з сином.

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо їїне булоподано;у разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяапеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).

Дата виготовлення повного тексту рішення 02.05.2024.

Головуюча суддя? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? О. О. Літвин