Постанова

від 01.05.2024 по справі 711/4846/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/752/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №711/4846/23 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Новіков О.М.секретар Новицька Н.О.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.03.2024 (повний текст складено 04.03.2024, суддя в суді першої інстанції Булгакова Г.В.) про закриття провадження у цивільній справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів,

в с т а н о в и в :

у липні 2023 року Черкаська міська рада звернулася до суду з указаним позовом, яким, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила стягнути на користь місцевого бюджету м. Черкаси безпідставно утримані грошові кошти з ОСОБА_2 у розмірі 86 132,70 грн. та з ОСОБА_4 у розмірі 78 528,18 грн., мотивуючи про те, що відповідачі фактично користуються земельною ділянкою комунальної власності без оформлення права на неї внаслідок чого безпідставно зберегли кошти, які б мали сплатити до місцевого бюджету в якості орендної плати за землю.

Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.03.2024 за клопотанням представника відповідачів провадження у даній справі закрито з посиланням на те, що спір має розглядатися у порядку господарського судочинства, адже відповідачі на даний час зареєстровані як фізичні особи-підприємці, а спірну земельну ділянку по АДРЕСА_1 , згідно рішень Черкаської міської ради № 3-1173 від 13.09.2012 та № 3-1175 від 13.09.2012 ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 надано в оренду для використання у господарській діяльності.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав 19.03.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, мотивуючи про те, що провадження у господарських справах стосовно аналогічного спору з цими ж особами було закрито ухвалами від 12.06.2019 у справі №925/212/19 та від 26.06.2019 у справі №925/211/19 з посиланням на підвідомчість спору загальним судам. Крім того, суд необґрунтовано зазначив про використання відповідачами спірної земельної ділянки в господарській діяльності, адже відповідних доказів матеріали справи не містять, а сама лише наявність у особи статуту ФОП не свідчить про те, що у всіх правовідносинах така особа буде виступати суб`єктом господарської діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі просили суд її відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та належним чином обґрунтовану.

У відповіді на вказаний відзив позивач наполягав на доводах, викладених ним в апеляційні скарзі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що на момент звернення до суду з позовною заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності (по 1 / 2 частці) належало нерухоме майно, загальною площею 722,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Указане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 0,6156 га, кадастровий №7110136400:02:031:0012, яка перебуває у комунальній власності та відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки - 03.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7100140962023 від 16.02.2023.

Рішенням Черкаської міської ради № 3-1173 від 13.09.2012 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 », зокрема, вирішено надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в спільне користування з асоціацією підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» земельну ділянку в межах території обслуговування будинку, площею 6156 кв.м., по АДРЕСА_1 в оренду на 49 років з визначенням частки землекористування в розмірі 0,03052381 під приміщення, які використовуються під магазин-склад для оптово-роздрібної торгівлі за рахунок землекористування асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз». Зобов`язанофізичну особу-підприємця ОСОБА_3 укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді протягом двох місяців з дати прийняття рішення.

Аналогічні приписи стосовно ФОП ОСОБА_2 містить рішення Черкаської міської ради № 3-1175 від 13.09.2012 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 ».

Підставами позову у справі вказано, що у зв`язку з відмовою відповідачів від укладення договору оренди земельної ділянки комунальної власності та договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за адресою: АДРЕСА_2 , ухиленням від сплати безпідставно збереженої за рахунок Черкаської міської ради орендної плати, порушено право територіальної громади м. Черкаси.

Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з березня 1995 року зареєстровані як фізичні особи-підприємці і наразі їх підприємницька діяльність не припинена.

Одночасно ухвалами Господарського суду Черкаської області від 12.06.2019 у справі №925/212/19 та від 26.06.2019 у справі №925/211/19 було закрито провадження у господарських справах про стягнення на користь міської ради з ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 безпідставно утримуваних коштів (аналогічний спір) з посиланням на те, що сторонами не доведено використання земельної ділянки у господарській діяльності відповідачів.

Апеляційний суд враховує, що у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенціїкожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття«суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19ЦПК України визначено, щосуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Водночас, п. 20 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За обставин цієї справи докази використання відповідачами зазначеної у позовній заяві земельної ділянки у господарській діяльності у матеріалах справи відсутні, натомість суд встановив, що відповідачам, як фізичним особам, належить на праві власності приміщення, розташовані на спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 .

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції у даній справі про те, що спірну земельну ділянку відповідачі використовують у підприємницькій діяльності.

Сама лише згадка у рішеннях міської ради № 3-1173 від 13.09.2012 та № 3-1175 від 13.09.2012 про надання земельної ділянки відповідачам для здійснення підприємницької діяльності жодним чином не підтверджує те, що така діяльність фактично мала місце.

Крім того, наявність у фізичної особи статусу суб`єкта підприємницької діяльності не свідчить про те, що у всіх правовідносинах така фізична особа буде виступати як суб`єкт господарювання спори з яким будуть вирішуватися (за суб`єктним складом) господарським судом.

Так наявністьстатусу підприємцяне свідчитьпро те,що змоменту державноїреєстрації фізичноїособи -підприємця такаособа виступаєяк підприємецьу всіхправовідносинах постанова ВС від 07.03.2023 у справі №904/587/22.

Крім того, першої інстанції не звернув уваги на те, що позивав в даній справі звернувся з вимогами про стягнення коштів за період з 02.04.2017 по липень 2023 ( до ОСОБА_3 ) та жовтень 2023 року( для ОСОБА_2 ), при цьому судом господарської юрисдикції при закриті провадження у справах ухвалами від 12.06.2019 та 26.06.2019 року досліджувався період виникнення заборгованості у відповідачів з 02.08.2016 по 30.06.2018, і суд прийшов до висновку що ними в цей період не проводилася господарська діяльність, що і стало підставою для закриття провадження. При цьому, господарський суд справся на акт комісії Комітету самоорганізації населення від 22.04.2019 року за № 126, з якого вбачається, що відповідачами за період з 2016 року станом на день складення акту господарська діяльність не проводиться. Вказані ухвали господарського суду є чинні, відповідно, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали мав би спиратися на встановленні обставини цим судом.

Європейський суднаголосив,що пункт1статті 6вказаної Конвенціїґарантує кожномуправо назвернення досуду абоарбітражу зпозовом стосовнобудь-якихйого цивільнихправ таобов`язків.Таким чином,ця статтяпроголошує «правона суд»,одним заспектів якогоє правона доступ,тобто правоподати позовз приводуцивільно-правовихпитань досуду (пункт43рішення від20.07.2004у справі«Шмалько протиУкраїни»).

Відповідно до положень п.4 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права.

Отже ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.03.2024 про закриття провадження у даній цивільній справі слід скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, задовольнивши вимоги апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.03.2024 про закриття провадження у даній цивільній справі скасувати.

Матеріали цивільної справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 01.05.2024.

Суддя-доповідач

Судді