Рішення
від 20.12.2024 по справі 711/4846/23
ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4846/23

Номер провадження2/711/1495/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд міста Черкаси в складі:

головуючого судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні взалісудумістаЧеркаси цивільнусправу позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів,-

встановив:

До Придніпрповського районного суду міста Черкаси звернулась Черкаська міська рада з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно утримуваних коштів.У позовній заяві зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №337492369 від 29.06.2023, за ОСОБА_2 (надалі по тексту Відповідач-1) на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.07.2016 в справі №711/4510/16, визнано право власності на частку нерухомого майна загальною площею 722,5 кв. м. по АДРЕСА_1 , та за ОСОБА_3 (надалі по тексту Відповідач-2) на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.07.2016 в справі №711/4510/16, визнано право власності на частку нерухомого майна загальною площею 722,5 кв. м. по АДРЕСА_1 , про що вчинено запис у Державному реєстрі речових прав про право власності від 12.11.2016, реєстраційний номер 17447047.

Нерухоме майно Відповідачів-1,2 розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 7110136400:02:031:0012 та відноситься до земель житлової та громадської забудови, КВЦПЗ 03.13. для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування.

Рішенням Черкаської міської ради від 13.09.2012 №3-1175 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 », ФОП ОСОБА_2 надано в спільне користування з асоціацією підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» земельну ділянку в межах території обслуговування будинку площею 6156 кв. м. по АДРЕСА_2 в оренду на 49 років з визначенням частки землекористування в розмірі 0,042857141 під приміщення, які використовуються під магазин-склад для оптово-роздрібної торгівлі за рахунок землекористування асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облбутсоюз».

Відповідно до пункту 3.1. вказаного рішення, ФОП ОСОБА_2 зобов`язано укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді протягом 2 місяців з дати прийняття рішення.

Рішенням Черкаської міської ради від 13.09.2012 №3-1173 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 », ФОП ОСОБА_3 надано в спільне користування з асоціацією підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» земельну ділянку в межах території обслуговування будинку площею 6156,00 кв. м. по АДРЕСА_2 в оренду на 49 років з визначенням частки землекористування в розмірі 0,03052381 під приміщення, які використовуються під магазин-склад для оптово-роздрібної торгівлі за рахунок землекористування асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облбутсоюз».

Відповідно до пункту 3.1. вказаного рішення, ФОП ОСОБА_3 зобов`язано укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді протягом 2 місяців з дати прийняття рішення.

Однак Відповідачі після набуття права власності на нерухоме майно, на підставі на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.07.2016 в справі №711/4510/16 та рішення міської ради про надання їм в оренду земельних ділянок по АДРЕСА_2 до теперішнього часу ухиляються від укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) та оформлення права оренди на земельну ділянку за вказаною адресою.

Листом Департаменту архітектури та містобудування від 11.01.2019 №111-01-14 Відповідачу-1 направлявся для підписання проект договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) і вказано про необхідність звернення до управління земельних ресурсів та землеустрою Департаменту архітектури та містобудування для його реєстрації.

Проте, проект договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) Відповідачем-1 підписано не було, так само як і звернень до управління земельних ресурсів та землеустрою Департаменту архітектури та містобудування для його реєстрації.

Листом Департаменту архітектури та містобудування від 23.09.2022 №2149-01-25 Відповідача-1, як власника нерухомого майна, попереджено про необхідність оформлення права оренди та укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів по АДРЕСА_2 , звернувшись до Черкаської міської ради із заявами відповідної форми.

Крім того, у листі Відповідача-1 попереджено про те, що в разі не вчинення дій останнім, направлених на усунення порушень земельного законодавства, Черкаська міська рада буде змушена направити матеріали до комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачів і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси та звернутись до органів прокуратури для захисту своїх інтересів.

Листом Департаменту архітектури та містобудування від 11.01.2019 №112-01-14 Відповідачу-2 направлявся для підписання проект договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) і вказано про необхідність звернення до управління земельних ресурсів та землеустрою Департаменту архітектури та містобудування для його реєстрації.

Проте, проект договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) Відповідачем-2 підписано не було, так само як і звернень до управління земельних ресурсів та землеустрою Департаменту архітектури та містобудування для його реєстрації.

Листом Департаменту архітектури та містобудування від 23.09.2023 №2149-01-25 Відповідача-2, як власника нерухомого майна, попереджено про необхідність оформлення права оренди та укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів по АДРЕСА_2 , звернувшись до Черкаської міської ради із заявами відповідної форми.

Крім того, у листі Відповідача-2 попереджено про те, що в разі не вчинення дій останнім, направлених на усунення порушень земельного законодавства, Черкаська міська рада буде змушена направити матеріали до комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачів і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси та звернутись до органів прокуратури для захисту своїх інтересів.

Листом Департаменту архітектури та містобудування від 27.06.2023 №2015-01-25 Відповідачів-1,2 повідомляли про засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси 05.07.2020 о 15:00 год., на якому розглядалося питання про визначення збитків у вигляді неодержаного доходу Черкаською міською радою за час фактичного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 .

У зв`язку із відмовою Відповідачів-1,2 від укладення договору оренди на земельну ділянку комунальної власності та договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за адресою: АДРЕСА_2 , ухиленням від сплати безпідставно збереженої за рахунок Черкаської міської ради орендної плати, порушенням прав територіальної громади м. Черкаси через ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету, Черкаська міська рада вимушена звертатися до суду та просити стягнути з Відповідачів-1,2 безпідставно утримувані кошти.

Зазначені обставини підтверджуються: інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №337492369 від 29.06.2023, інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 26.06.2023, витягом від 16.02.2023 №НВ-7100140962023 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, рішенням Черкаської міської ради від 13.09.2012 №3-1175 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 », рішенням Черкаської міської ради від 13.09.2012 №3-1173 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 », листом Департаменту архітектури та містобудування від 11.01.2019 №111-01-14, листом Департаменту архітектури та містобудування від 23.09.2022 №2149-01-25, листом Департаменту архітектури та містобудування від 11.01.2019 №112-01-14, листом Департаменту архітектури та містобудування від 23.09.2023 №2149-01-25, листом Департаменту архітектури та містобудування від 27.06.2023 №2015-01-25.

За умовами частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 08.01.2019 у справі №916/2927/17 та від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі№646/4738/19 зазначено: «Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження №12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48 гс 21».

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Таким чином, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122-124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування

земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до статті 120 цього Кодексу, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Відповідно до ч. 3ст. 236 ГПК Українипри виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

У постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Отже, у Відповідачів-1,2 виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір) та обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій розміщено майно.

Проте Відповідачі-1,2 користувалися земельними ділянками, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею.

Від підписання договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) Відповідачі-1,2 відмовилися, договору не уклали.

Отже, Відповідачі-1,2 є фактичними користувачами спірної земельної ділянки, які без достатньої правової підстави за рахунок Позивача - власника земельної ділянки зберігали у себе кошти, які мали сплатити за користування нею, тому зобов`язані повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати:

1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;

2) площу земельної ділянки;

3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки);

4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19 та від 05.08.2022 у справі №922/2060/20.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7110136400:02:031:0012 за адресою: АДРЕСА_2 є сформованою, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.

У постанові Великої Палати Верховного Судувід 14.02.2022 у справі №646/4738/19 вказано, що у пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13, частини 1 статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частиною 3 статті 23 зазначеного Закону дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно зст. 206 Земельного Кодексу Українивикористання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу Українипередбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з п.п. 289.1.-282.2.Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.

При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосуванння при визначенні розміру несплаченої Відповідачами-1,2 орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.

Відповідно до витягу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 29.03.2023 №4206/42-23 про технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:02:031:0012 становить 14601231,72 грн.

Розрахунок розміру безпідставно збережених Відповідачем-1 коштів у розмірі орендної плати здійснювався Позивачем на підставі вищевказаного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 №489, постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147, рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 №5-656 «Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси», рішень від 13.05.2010 №5-657 «Про плату за оренду землі», від 27.06.2019 №2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», від 22.12.2022 №34-34 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2023 рік (23576000000)», від 13.09.2012 №3-1173 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 », інформації з Державного реєстру речових прав від 29.06.2023 №337492369, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.03.2023 №4206/42-23, що оформлене у вигляді розрахунку заборгованості за користування земельною ділянкою за період з 02.04.2017 по 05.07.2023.

Розрахунок розміру безпідставно збережених Відповідачем-2 коштів у розмірі орендної плати здійснювався Позивачем на підставі вищевказаного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 №489, постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147, рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 №5-656 «Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси», рішень від 13.05.2010 №5-657 «Про плату за оренду землі», від 27.06.2019 №2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», від 22.12.2022 №34-34 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2023 рік (23576000000)», від 13.09.2012 №3-1173 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 », інформації з Державного реєстру речових прав від 29.06.2023 №337492369, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.03.2023 №4206/42-23, що оформлене у вигляді розрахунку заборгованості за користування земельною ділянкою за період з 02.04.2017 по 05.07.2023.

Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача-1 складає 77453,63 грн., за період 02.04.2017 по 05.07.2023 ( що становить 2 286 днів), а Відповідача-2 - 77453,63 грн. за період з 02.04.2017 по 05.07.2023 (що становить 2 286 днів), а загальна сума заборгованості - 154907,26 грн.

Відповідачі-1,2, у зазначений в позові період з 02.04.2017 по 05.07.2023 користувалися земельною ділянкою за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи кошти за таке користування.

Отже, Відповідачі-1,2 без достатньої правової підстави за рахунок Позивача, який є власником земельних ділянок, зберігали у себе кошти, у розмірі 154907,26 грн., які мали сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язані сплати ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Із змісту позовних вимог встановлено, що предметом позовних вимог про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою з Відповідачів-1,2 є період з 02.04.2017 по 05.07.2023.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: загальний та спеціальні.

Дійсно, відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас, при дослідженні питання строку позовної давності у межах даної справи необхідно враховувати наступні норми законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено (в тому числі й на момент розгляду справи №925/1299/22).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020 вирішено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнити, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020 набрав своєї чинності 02.04.2020.

При цьому, досліджуючи питання про релевантність вищенаведених положень законодавства, слід враховувати, що Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 по справі №920/724/21 зазначив, що ні ЦК України, ані інші нормативно-правові акти, якими встановлений (продовжений) на території України карантин, продовжено строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу на строк дії такого карантину, не містять тих вимог, про які зазначає ТОВ «Енера Суми», а автоматичне продовження цих строків пов`язане саме із встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.

Близька за змістом правова позиція щодо застосування ст. 258 та п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 31.05.2022 у справі №926/1812/21, від 22.06.2022 у справі №916/1157/21.

Відтак, заявлений до стягнення період обґрунтовується наступним:

Дата набуття права власності Відповідачами-1,2 12.11.2016

Дата набрання чинності Закону №540-IX та зупинення строку позовної давності 02.04.2020

Період позовної давності, який не сплив перед набранням чинності Законом №540-IX - 02.04.2017-02.04.2020

Можливий період до стягнення, станом на сьогодні02.04.2017 по 30.06.2023

Таким чином, з 02.04.2020 строк позовної давності про стягнення безпідставно набутих грошових коштів зупинився.

При цьому, станом на 02.04.2020, строк позовної давності про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у період з 02.04.2017 по 02.04.2020 не сплинув та продовжив дію до закінчення строку дії карантину, а тому Позивачем обґрунтовано заявлено про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у період з 02.04.2017 по 30.06.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (№64/2022 було запроваджено з 24 лютого 2022 року правовий режим воєнного стану, який неодноразово продовжувався і триває до теперішнього часу.

05.03.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19.

Згідно з вказаним Законом України доповнено прикінцеві та перехідні положення ЦК України п. 19, який викладено в наступній редакції: у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Відтак, строки позовної давності про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, починаючи з 01.07.2023 є продовженими в силу продовження строку дії правового режиму воєнного стану.

З огляду на вищенаведені обставини Позивачем заявлено до стягнення безпідставно утримувані грошові кошти за період з 02.04.2017 по 05.07.2023, тобто у межах строків позовної давності.

Черкаська міська рада попередньо уже зверталася до господарського суду Черкаської області із позовною заявою про стягнення із Відповідачів-1,2 збитків за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею.

Так, ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.06.2019 по справі №925/212/19 провадження у справі № 925/212/19 за позовом Черкаської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 38409 грн. 43 коп. у зв`язкуз тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства

В обґрунтування своєї ухвали суд зазначив, що наявність у фізичної особи статусу підприємця не означає, що усі правовідносини за її участю є господарськими.

До речі, аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі №749/230/15-ц, від 3 жовтня 2018 року у справі № 904/1182/17 та від 17 жовтня 2018 року у справі №922/2972/17.

Докази використання відповідачем, зазначеної у позовній заяві, земельної ділянки у господарській діяльності у матеріалах справи відсутні, напроти, суд встановив, що відповідачу як фізичній особі належать на праві власності приміщення, розташовані на спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , господарська діяльність відповідачем на території цих приміщеньз 2016 року не здійснювалась та не здійснюється.

Тому суд прийшов до висновку про те, що спірні правовідносини стосовно фактичного користування відповідачем земельною ділянкою по АДРЕСА_2 без належного оформлення права користування нею не мають ознак господарських.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.09.2019 по справі №925/211/19 провадження у справі закрито щодо ОСОБА_3 і роз`яснено, що розгляд справи має здійснюватися у порядку цивільного судочинства.

В обґрунтування своєї ухвали суд зазначив, що наявність у фізичної особи статусу суб`єкта господарювання не означає, що усі правовідносини з її участю є господарськими. Так, неодмінними ознаками господарської діяльності є сфера суспільного виробництва з метою задоволення не власних потреб виробника, а інших осіб, поєднання приватного інтересу, наприклад, в одержанні прибутку та публічних інтересів суспільства в особі широкого кола споживачів.

У даному випадку позивач не довів факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської діяльності, а саме з метою реалізації відповідачем господарської компетенції, здійснення ним прав та обов`язків у сфері суспільного виробництва.

Тому, спірні правовідносини стосовно фактичного використання відповідачем земельної ділянки без оформлення належним чином такого використання не мають ознак господарських.

Земельний кодекс Українине ставить у залежність одержання фізичною особою у користування (оренду) земельної ділянки комунальної власності та вчинення нею дій, спрямованих на виготовлення документації із землеустрою, від наявності у такої фізичної особи статусу підприємця.

Наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах з користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Тому, даний спір не належить до господарської юрисдикції, він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частин 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 01.03.2013 року « Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» відповідно до ст. ст. 15,16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на вищевикладене Позивач вважає, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому позовна заява подається до Придніпровського районного суду м.Черкаси як місцевого загального суду першої інстанції.

Просять стягнути безпідставно утримані грошові кошти у розмірі 77453,63 грн. з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200), стягнути безпідставно утримані грошові кошти у розмірі 77453,63 грн. з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200), с тягнути пропорційно з Відповідачів-1,2 на користь платника - Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 38715770, адреса: 18001, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36) витрати по сплаті судового збору.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.08.2023відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Прядкою В.М. 23.09.2023 надіслано до суду відзив на позовну заяву, у якій зазначається, що Черкаська міська рада обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, про відмову фізичної особи ОСОБА_2 , фізичної особи ОСОБА_3 від укладання договорів оренди на земельну ділянку комунальної власності та договору про відшкодування збитків (недоодержаного доходу) за адресою АДРЕСА_2 , ухилення від сплати безпідставно збереженої за посилається на прийняте рішення 13.09.2012 року Черкаською міською радою рішення № 3-1175 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 ». Рішенням встановлено площу для нарахування орендної плати у розмірі 263,8 кв.м. та зазначено, що в оренду передається земельної ділянки в спільне користування з асоціацією підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» в межах території у розмірі 6156, 0 кв.м.

Позивач вказує, що відповідно до п.3.1 вказаного рішення,ФОП ОСОБА_2 зобов`язано укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію.

Вважає доводи позовної заяви необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а тому позов не визнає в повному обсязі та вважає вимоги такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Позов подано до фізичної особи ОСОБА_2 , проте позовні вимоги заявлені у зв`язку з відмовою фізичної особи підприємця ОСОБА_2 від укладання договору оренди на земельну ділянку комунальної власності та договору про відшкодування збитків (недоодержаного доходу) за адресою АДРЕСА_2 , ухилення від сплати безпідставно збереженої за рахунок Черкаської міської ради орендної плати.

Зазначає, що 12.01.2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 642/5814/18, провадження № 61-17285св21 (ЄДРСРУ № 102561589) досліджував питання щодо статусу фізичної особи, яка зареєстрована в якості фізичної особи підприємця. Слід вказати, що "фізична особа-підприємець" та "фізична особа" мають різний податковий та правовий статус.

Як зазначено в позові, рішенням Черкаської міської ради № 3-1175 від 13.09.2012 року встановлено, що в оренду передається земельної ділянки в спільне користування з асоціацією підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» в межах території у розмірі 6156, 0 кв.м.

Враховуючи вищевикладене територія у розмірі 6156, 0 кв. м. передане в постійне користування асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз», а не конкретно відповідачам.

Таким чином, земельна ділянка під вказаним майном відповідача знаходиться в межах загальної ділянки (6156, 0 кв.м.), що передана ЧМР в постійне користування асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз».

Згідно ч. 1 ст. 92 ЗКУ право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 93 ЗКУ право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Головною перевагою та відмінністю постійного користування земельною ділянкою є можливість для постійних землекористувачів, як і землевласників , сплачувати земельний земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від орендної плати, величина якого встановлюється договором.

За змістом приписів цивільного та земельного законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

За користування земельною ділянкою, землекористувач сплачує земельний податок, а не оренду плату.

Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель і споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку , встановленому ст. 123 ЗКУ

За змістом приписів статей 120 і 123 ЗКУ якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою на якій вони розташовані, на тих самих умовах і в тому ж самому обсязі, що були у попереднього користувача.

Згідно умов мирової угоди, яка була затверджена ухвалою Придніпровського районного суду 27.07.2016 року по справі за № 711/4510/16, у спільній власності та у рівних частках ОСОБА_2 з ОСОБА_3 перебуває майно загальною пл. 722,5 кв.м., тобто 361,25 кв.м у кожного, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.07.2016 року по справі № 711/4510/16-ц встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , з 2012 року не використовували земельні ділянки у АДРЕСА_2 , у зв`язку з фактичним використанням вище вказаних земель ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Черкаської міської ради № 3-1175 13.09.2012 року «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 » прийняте в період коли відповідач не використовував земельну ділянку у АДРЕСА_2 , у зв`язку з фактичним використанням вище вказаних земель ОСОБА_4 (з 2012 року).

Відповідно дост. 256 ЦКУ,позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зіст. 257 ЦКУзагальна позовна давністьвстановлюється тривалістю у три роки.

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Сам факт існування певних карантинних обмежень не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду, якщо такі обмеження об`єктивно не перешкоджали реалізувати своє право на звернення до суду у строки встановлені процесуальним законодавством України.

Отже,сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строкубез наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій.

Водночас згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі№ 990/115/22«запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».

Відповідно, з цієї постанови випливає, що є недостатнім посилання в клопотаннях про поновлення пропущених процесуальних строків всього лише на факт дії воєнного стану на території України, адже воєнний стан не є перешкодою для здійснення правосуддя, не є підставою для зупинення судового процесу. В разі неможливості здійснення правосуддя на окремих територіях України відповідні справи переходять під територіальну юрисдикцію інших судів. Відповідно, аргументів, що ґрунтуються винятково на факті наявності війни з російською федерацією та факті запровадження воєнного стану на території України, недостатньо вони також мають бути підкріплені фактами щодо наслідків повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

Так, Верховний Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (ухвала Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 127/2897/13-ц).

Просить врахувати ту обставину, що активні воєнні дії на території Черкаської області не велися, тому посилання на загальновідомий факт запровадження воєнного стану в конкретному випадку не може бути підставою для визначення причин пропуску строку на подачу позову поважними.

Таким чином, суди поновлюють пропущені процесуальні строки, якщо учасник справи доведе у заяві про поновлення такого строку наявність обставин, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили своєчасне виконання процесуальної дії.

Враховуючи правовідносини які виникли у даному спору то про порушення свого права Черкаська міська рада дізналася із змісту позовної у 2017 році проте не вживала конкретних для відновлення порушеного права.

Строк на звернення до суду, що випливають зі змісту даних правовідносин Черкаською міською радою пропущений безпідставно.

Таким чином, вважає, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи є витрати пов`язані з оплатою послуг адвоката та інші судові витрати, здійснення яких в процесі розгляду справи будуть необхідними.

Просить відмовити у задоволенні вимог за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів- повністю; стягнути з Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 25212542, 18000, вул. Б. Вишневецького, 36, м Черкаси) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати понесені ОСОБА_2 у зв`язку розглядом справи № 711/4846/23за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів.

Представник позивача згідно довіреності 06.10.2023 надіслав до суду відповідь на відзив представника відповідача Лагутіна С.Я. та у якому зазначив, що у відзиві на позов Відповідач-1 зазначає, що нібито позовні вимоги пред`явлено до нього як до фізичної особи, хоча мали би бути пред`явлені до нього як до фізичної особи-підприємця, з такими твердженнями не погоджуються, зважаючи на наступне.

Так, в 2019 Черкаська міська рада вже зверталася з аналогічними позовними вимогами до відповідачів про стягнення з них коштів за фактичне користування землею без оформлення відповідного права користування до господарського суду Черкаської області як до суб`єктів господарювання, проте ухвалами Господарського суду Черкаської області від 12.06.2019 у справі №925/212/19 та від 26.06.2019 у справі №925/211/19 за клопотанням представника відповідачів адвоката Прядки В.М., провадження у справах було закрито та роз`яснено Черкаській міській раді, що розгляд справ за вказаного суб`єктного складу має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, господарський суд Черкаської області визначив, що вказаний спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а тому певні зазначення представника Відповідача-1 у відзиві на позов не заслуговують на увагу та можуть свідчити про зловживання своїми правами та про суперечливу поведінку.

У відзиві на позов Відповідач-1 вказує, що на підставі рішення Черкаської міської ради від 13.09.2012 №3-1175, останньому було визначено площу для нарахування орендної плати у розмірі 263,8 кв.м. та зазначено, що в оренду передається земельна ділянка в спільне користування з асоціацією підприємств та організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» в межах території у розмірі 6156,0 кв.м., а тому з цих підстав Відповідач-1 вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

В заперечення на вказані твердження слід зазначити наступне.

Посилання Відповідача-1 на рішення Черкаської міської ради від 13.09.2012 №3-1175 не може бути взяте до уваги судом, оскільки вказане рішення до цього часу так і не було реалізоване Відповідачем. Крім того, як не заперечує і сам Відповідач-1 змінилася його частка у праві власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці площею 0,6156 га (к/н: 7110136400:02:031:0012) на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.07.2016 у справі №711/4510/16-ц, а тому відповідно змінилася площа для нарахування плати за землю відповідно до частки у праві власності, що відповідає приписам ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату набуття Відповідачами права власності на нерухоме майно). Копії розрахунок частки та площі для нарахування плати за земельну ділянку додаються.

Крім того, не заслуговують на увагу і доводи Відповідача-1, щодо відсутності підстав здійснення ним оплати за фактичне користування землею, оскільки нібито, земельна ділянка перебуває в постійному користуванні асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз», оскільки рішенням Черкаської міської ради від 23.05.2019 №2-4612, вказаній організації було припинено право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 площею 0,6156 га (к/н: 7110136400:02:031:0012). Вказані обставини додатково підтверджуються копією рішення Господарського суду Черкаської області від 13.09.2023 у справі №925/970/23. Копію вказаного рішення не можливо було надати раніше, в зв`язку з датою його прийняття. Крім того вказаним рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.09.2023 у справі №925/970/23 додатково було встановлено розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:02:031:0012 за 2021-2023 роки.

Таким чином доводи Відповідача-1 є відповідно спростованими та не заслуговують на увагу.

Відповідачем абсолютно не враховані наступні вимоги законодавства, а саме.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату набуття права власності), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Положенням ч. 1 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди земельної ділянки із земель комунальної власності укладається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. ст. 116, 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Статтею 14 ПК України визначено, що плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За змістом вказаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондиційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 та ін., що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Тобто, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, є наслідком безпідставного утримування Відповідачем у себе коштів, і за своїм змістом є кондикційними.

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлових приміщень, які належать Відповідачам, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а тому, у зв`язку з користуванням Відповідачем, належним йому нерухомим майном, презюмується його спільне користування усією спірною земельною ділянкою на якій це майно розміщене, якщо іншого не доведено.

За таких обставин, обов`язок Відповідача зі сплати безпідставно збережених грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів, на якій розташований такий об`єкт нерухомості, виникає з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та державної реєстрації такої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Прядкою В.М. 26.10.2023 поданий до суду відзив, яким є аналогічним відзиву відповідача ОСОБА_2 . Окремо зупинено увагу суду на те, що на підставі Договору дарування частки у праві власності на нежитлове приміщення від 01.08.2023 року ОСОБА_3 відчужила належну їй частку у праві власності на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_4 . а тому не є належним відповідачем у справі.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 25.07.2023 року.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів за період з 02.04.2017 року по 30.06.2023 рік.

Згідно з положеннями ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначений висновок був сформований ще в Постанові ВСУ від 29 жовтня 2014 р. у справі № 6-152цс14).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

18 січня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 370/522/16-ц, провадження № 61-12678св21 (ЄДРСРУ 102562574) досліджував питання щодо поновлення процесуального строку на оскарження судового рішення у зв`язку із запровадженням карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID 19). Відповідно до вказаної постанови:

«Відповідно до Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон від 18 червня 2020 року № 731-ІХ) пункт 3 Розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України викладено у такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Отже, наведене свідчить, що суд може поновити процесуальний строк як до запровадження, так і після закінчення карантину, якщо визнає причини такого пропуску поважними і такими, що зумовлені запровадженими обмеженнями.

Тобто сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій.»

Позивачем не наведено доводів та не надано доказів на підтвердження наявності істотних перешкод чи труднощів, зумовлених карантином, які унеможливили вчасне вчинення процесуальної дії щодо подання позовної заяви.

Згідно пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерспроти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) вказав, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомленнясторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навітьтоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони врозумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судовогорішення.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Просить відмовити у задоволенні позову та стягнути понесені витрати.

Від представника позивач 03.11.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник надає свої заперечення щодо відзиву відповідача ОСОБА_3 , сформованого представником ОСОБА_5 .

До суду 09.11.2023 надійшла заява голови Черкаської міської ради Бондаренка А.В. про збільшення розміру позовних вимог. У поданій заяві зазначає, що на електронну адресу Черкаської міської ради надійшов відзив ОСОБА_3 , з якого стало відомо, що остання на підставі договору від 01.08.2023 дарування частки у праві власності на нежитлове приміщення відчужила на користь ОСОБА_2 частку у праві власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , яка належала ОСОБА_3 на підставі ухвали придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.07.2016 у справі №711/4510/16-ц, тобто саме ту частину нерухомого майна, з приводу знаходження якої на земельній ділянці з к/н 7110136400:02:031:0012 виник спір щодо використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів та без здійснення плати за таке фактичне користування землею.

Враховуючи те, що розрахунок плати за фактичне користування земельною ділянкою, з метою звернення з позовом до суду, було здійснено за період по 05.07.2023 як стосовно ОСОБА_2 так відносно ОСОБА_3 , а тому слід здійснити донарахування заборгованості у відповідності до строку фактичного користування та відповідно до нового розміру частки за таке фактичне землекористування, а саме:

1.для ОСОБА_3 було здійснено донарахування розміру заборгованості за період з 06.07.2023 по 31.07.2023 (дати відчуження частки в нерухомому майні) відповідно до частки її землекористування, розрахунок якої знаходиться в матеріалах справи, у розмірі 1074,55 грн.;

2.для ОСОБА_2 аналогічно було здійснено донарахування розміру заборгованості за період з 06.07.2023 по 31.07.2023 (дати відчуження частки в нерухомому майні ОСОБА_3 ) відповідно до частки його землекористування, розрахунок якої знаходиться в матеріалах справи, у розмірі 1074,55 грн.;

3.а також для ОСОБА_2 , враховуючи збільшення розміру частки його землекористування, було здійснено донарахування заборгованості за період з 01.08.2023 по 31.10.2023 (період його власності як своєю часткою в об`єкті нерухомого майна так і часткою ОСОБА_3 ) у розмірі 7604,54 грн., а загалом ОСОБА_2 було донараховано заборгованість у період з 06.07.2023-31.10.2023 у розмірі 8679,09 грн.

Враховуючи зазначене виникла необхідність у збільшенні розміру заявлених позовних вимог до ОСОБА_3 з 77453,63 грн. на розмір 78528,18 грн., а розмір позовних вимог до ОСОБА_2 з 77453,63 грн. на розмір 86132,72 грн.,

Просить прийняти заяву про збільшення позовних вимог та розглядати справу №712/4846/23 з урахуванням викладених уточнень; стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно утримувані грошові кошти у розмірі 86132,7грн; стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно утримувані грошові кошти у розмірі 78528,18 грн; здійснити розподіл судових витрат стягнувши їх з Відповідачів на користь платника - Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 38715770, адреса: 18001, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36) витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.03.2024 закрито провадження у справі.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 01.05.2024 вказану ухвалу суду про закриття провадження скасовано та справу направлено до продовження розгляду.

Ухвалами Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28.05.2024 під головуванням судді Булгакової А.В. заяви представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Прядки В.М. залишені без розгляду.

Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03.06.2024 задоволено самовідвід судді Булгакової Г.В., справу передано до канцелярії суду для проведення повторного авторозподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду міста Черкаси Кондрацькій Н.М.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.06.2024 прийнято справу до свого провадження.

Ухвалою того ж суду від 25.06.2024 ухвалено про виправлення описки в ухвалі від 06.06.2024 щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

У заяві від 25.06.2024 представник відповідачів адвокат Прядка В.М. просив підготовче судове засідання проводити за його та відповідачів відсутності. У заяві поданій 25.06.2024 частково визнав позовні вимоги та зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, а саме заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач звернувся з вимогами про стягнення коштів за період з 02.04.2017 року по 31.07.2023 рік (до ОСОБА_3 ) та02.04.2017 рокупо 31.10.2023 року( до ОСОБА_2 ).

При цьому слід звернути увагу на ухвали Господарського суду Черкаської області: від 26.06.2019 року у справі № 925/211/19 за позовом Черкаської міської ради до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення коштів;від 12.06.2019 року у справі № 925/212/19 за позовом Черкаської міської ради до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Так, судом в межах вищезазначених справ досліджувався період виникнення заборгованості у відповідачів з 02.08.2016 року по 30.06.2018 рік, і суд прийшов до висновку що ними в цей період не проводилася господарська діяльність, що і стало підставою для закриття провадження. При цьому, господарський суд спирався на акт комісії Комітету самоорганізації населення від 22.04.2019 року за № 126, з якого вбачається, що відповідачами за період з 2016 року станом на день складення акту господарська діяльність не проводиться. Вказані ухвали господарського суду є чинні, відповідно, мають вагоме значення при вирішення даної справи наразі.

На вищевказані обставини було звернуто увагу й Черкаським апеляційним судом при постановленні ухвали від 01.05.2024 року у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У зв`язку з чим, повідомляє суд, що відповідачі частково визнають позов, а саме: - ОСОБА_2 визнає позов у частині стягнення заборгованості за період з 23.04.2019 рік по 31.10.2023 рік; - ОСОБА_3 визнає позов у частині стягнення заборгованості за період з 23.04.2019 рік по 31.07.2023 рік.

В іншій частині позову, відповідачі не визнають вимог.

Ухвалою суду від 25.06.2024 з занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача Слинько М.Г. підтримав збільшенні позовні вимоги у редакції від 09.11.2023 та просив їх задоволити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідачі у судові засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Адвокатом Прядкою В.М. у заявах від 16.07.2024, від 24.09.2024 та від 21.10.2024висловлене прохання про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідачів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1статті 2 ЦПК Українивизначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на судовий захист закріплено устатті 4 ЦПК Українияк право на звернення до суду за захистом, згідно з яким кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно достатті 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень статей12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що згідно ухвали Придніпровського районного суду міста Черкаси від 27.07.2016 (справа 711/4510/16-ц) визнано мирову угоду між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрінясов і Ко», виділено в натурі та визнано у рівних частках за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності на частку нерухомого майна загальною площею 722,5 кв. м. по АДРЕСА_2 .

Відповідні відомості містяться в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №337492369 від 29.06.2023, про що вчинено запис у Державному реєстрі речових прав про право власності від 12.11.2016, реєстраційний номер 17447047.

Указане вище нерухоме майновідповідачів розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 7110136400:02:031:0012 відноситься до земель житлової та громадської забудови, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, що свідчить Інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Згідно копії рішення Черкаської міської ради від 13.09.2012 №3-1175 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 », ФОП ОСОБА_2 надано в спільне користування з асоціацією підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» земельну ділянку в межах території обслуговування будинку площею 6156 кв. м. по АДРЕСА_2 в оренду на 49 років з визначенням частки землекористування в розмірі 0,042857141 під приміщення, які використовуються під магазин-склад для оптово-роздрібної торгівлі за рахунок землекористування асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облбутсоюз».

Відповідно до п.п. 3.1. указаного рішення, ФОП ОСОБА_2 зобов`язано укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді протягом 2 місяців з дати прийняття рішення.

Згідно наданої копії рішення Черкаської міської ради від 13.09.2012 №3-1173 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 », ФОП ОСОБА_3 надано в спільне користування з асоціацією підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» земельну ділянку в межах території обслуговування будинку площею 6156,00 кв. м. по АДРЕСА_2 в оренду на 49 років з визначенням частки землекористування в розмірі 0,03052381 під приміщення, які використовуються під магазин-склад для оптово-роздрібної торгівлі за рахунок землекористування асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облбутсоюз».

Відповідно до п.п. 3.1. указаного рішення, ФОП ОСОБА_3 зобов`язано укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді протягом 2 місяців з дати прийняття рішення.

Листами від 11.01.20219 та 23.09.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 направлявся для підписання проект договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу), указувалось про необхідність звернення до управління земельних ресурсів та землеустрою Департаменту архітектури та містобудування для його реєстрації, попереджалось про необхідність оформлення права оренди та укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів по АДРЕСА_2 , та про те, що в разі не вчинення дій, направлених на усунення порушень земельного законодавства, Черкаська міська рада буде змушена направити матеріали до комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачів і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси та звернутись до органів прокуратури для захисту своїх інтересів,

Листом Департаменту архітектури та містобудування від 27.06.2023 №2015-01-25 відповідачів повідомлялось про засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси 05.07.2020 о 15:00 год., на якому розглядалося питання про визначення збитків у вигляді неодержаного доходу Черкаською міською радою за час фактичного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 .

Згідно з наданою копією нотаріально посвідченого договору дарування від 01.08.2023 ОСОБА_3 відчужила ОСОБА_2 належну їй 1/2 частку у праві власності на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідачі, будучи власниками об`єкту нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності, здійснювали фактичне користування земельною ділянкою під його нерухомим майном без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування, внаслідок чого територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у вигляді орендної плати за землю.

Таким чином, предметом позову в даній справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Згідно частини 1статті 13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зістаттею 80 ЗК Україниє територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Загальне правило щодо підстав та порядку набуття права на землю із земель комунальної власності визначеностаттею 116 ЗК України, згідно з частинами 1, 2 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Особливості набуття права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначеністаттею 120 ЗК Українитастаттею 377 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1, 2статті 120 ЗК Україниу разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частини 1статті 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу.

Згідностатті 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 206 ЗК Українивизначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 ПК Українивизначеного, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Підпунктом14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК Українивизначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зістаттею 288 ПК Українипідставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем та визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п. 288.4, п. 288.5).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

При вирішенні позовних вимог варто окремо звернути увагу на період, за який просить стягнути позивач заборгованість з відповідачів та строків звернення до суду.

Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (до ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Розглядаючи питання застосування строків позовної давності, на які звернули увагу як представник позивача так і представник відповідачів, слід врахувати наступне.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 по справі №920/724/21 зазначив, що ні ЦК України, ані інші нормативно-правові акти, якими встановлений (продовжений) на території України карантин, продовжено строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу на строк дії такого карантину, не містять тих вимог, про які зазначає ТОВ «Енера Суми», а автоматичне продовження цих строків пов`язане саме із встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умовв аспекті їх продовження в силу закону.

Суд вважає обґрунтованим та прийнятним наступні часові проміжки визначені у позовні заяві. Отже, відповідачами набуто право власності на нерухоме майно 12.11.2016, період позовної давності, який не сплив перед набранням чинності Законом №540-IX 02.04.20217-02.04.2020, таким чином період щодо стягнення - 02.04.2017 по 30.06.2023.

Відповідно, станом на 02.04.2020, строк позовної давності про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у період з 02.04.2017 по 02.04.2020 не сплинув та продовжив дію до закінчення строку дії оголошеного карантину, а тому позивачем обґрунтовано заявлені вимоги щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів у період з 02.04.2017 по 30.06.2023.

У подальшому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (№64/2022 було запроваджено з 24 лютого 2022 року правовий режим воєнного стану, який продовжувався і триває до теперішнього часу.

Верховною Радою України 05.03.2022 було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19.

Згідно з указаним Законом України доповнено прикінцеві та перехідні положення ЦК України п. 19, який викладено в наступній редакції: у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Тож,строки позовної давності про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 безпідставно набутих грошових коштів, починаючи з 01.07.2023 є продовженимиу силу продовження строку дії правового режиму воєнного стану.

З огляду на вищенаведені обставини позивачем правомірно заявлені позовні вимоги до стягнення безпідставно утримувані грошові кошти за період з 02.04.2017 по 05.07.2023, тобто у межах строків позовної давності.

При цьому, розглядаючи строки звернення до суду варто взяти до уваги, що позивач збільшив свої вимоги. Таким чином, суд враховує правомірне збільшення вимог позивача до відповідача ОСОБА_3 на 1074, 55 грн. (у період часу з 06.07.2023 по день відсудження майна 31.07.2023, до відповідача ОСОБА_2 за період з 06.07.2023 по 31.07.2023 (дата відчуження частки в нерухомому майні ОСОБА_3 ) на 1074,55 грн. та за період з 01.08.2023 по 31.10.2023 (період власності своєю часткою в об`єкті нерухомого майна та набутою часткою ОСОБА_3 ) у розмірі 7604,54 грн., а загалом у період з 06.07.2023-31.10.2023 у розмірі 8679,09 грн.

Розрахунок розміру безпідставно збереженихкоштів у розмірі орендної плати здійснено позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 №489, постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147, рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 №5-656 «Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси», рішень від 13.05.2010 №5-657 «Про плату за оренду землі», від 27.06.2019 №2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», від 22.12.2022 №34-34 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2023 рік (23576000000)»,від 13.09.2012 №3-1175 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 », від 13.09.2012 №3-1173 «Про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 », інформації з Державного реєстру речових прав від 29.06.2023 №337492369, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.03.2023 №4206/42-23,який оформлений у вигляді розрахунку заборгованості закористування земельною ділянкою за період з 02.04.2017по 05.07.2023 та з 06.07.2023-31.07.2023 (щодо ОСОБА_3 ) та за період з 02.04.2017по 05.07.2023, 06.07.2023-31.07.2023 та з 01.08.2023-31.10.2023 (щодо ОСОБА_2 ).

Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_2 за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , площею 0,6156 га (кадастровий номер 7110136400:02:031:0012), з якої площа для нарахування плати складає 0,0212 га, становить 77453, 63 грн+1074,55 грн.= 78528,18 грн (період 02.04.2017-05.07.2023 та з 06.07.2023-31.07.2023), площею 0,6156 га (кадастровий номер 7110136400:02:031:0012), з якої площа для нарахування плати складає 0,0424 га становить 7604,54 грн. (період 01.08.2023-31.10.2023), а всього 86132,7грн.

Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_3 за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , площею 0,6156 га (кадастровий номер 7110136400:02:031:0012), з якої площа для нарахування плати складає 0,0212 га, становить 77453, 63 грн+1074,55 грн.= 78528, 18 грн. (період 02.04.2017-05.07.2023 та з 06.07.2023-31.07.2023).

Даний розрахунок здійснений на підставі норм діючого законодавства, частково у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно рішення Черкаської міської ради від 25.06.2015 № 2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси» та 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно рішення Черкаської міської ради 27.06.2019 № 2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси».

Оскільки відповідачі, будучи власниками об`єкта нерухомого майна, у вказані періоди здійснювали фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт нерухомості розміщений та не звертався за оформленням права оренди на земельну ділянку, вони не набули належних прав користування щодо земельної ділянки, а тому використовували земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1статті 1212 ЦК України.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, провадження №14-77цс18 та постанові Верховного суду від 05.08.2022 в справі №922/2060/20.

Відповідно до частини 1статті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з положеннями частини 1статті 1214 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 використовували земельну ділянку, без достатніх правових підстав, у вказані раніше періоди, не сплачували за користування земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавчими актами у розмірі, у результаті чого безоплатно користувались цією земельною ділянкою, тобто безпідставно набули дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, у Черкаської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Щодо визначення юрисдикції, то відповідно до ухвал Господарського суду Черкаської області від 12.06.2019 у справі №925/212/19 та від 26.06.2019 у справі №925/211/19 у справах з аналогічними сторонами та позовними вимогами провадження у справах було закрито та роз`яснено позивачу - Черкаській міській раді, що розгляд справ за вказаного суб`єктного складу має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Окрім того, у постанові Черкаського апеляційного суду від 01.05.2024 серед іншого зазначалось, що «Сама лише згадка у рішеннях міської ради N? 3-1173 від 13.09.2012 та N? 3-1175 від 13.09.2012 про надання земельної ділянки відповідачам для здійснення підприємницької діяльності жодним чином не підтверджує те, що така діяльність фактично мала місце.

Крім того, наявність у фізичної особи статусу суб?єкта підприємницької діяльності не свідчить про те, що у всіх правовідносинах така фізична особа буде виступати як суб?єкт господарювання спори з яким будуть вирішуватися (за суб?єктним складом) господарським судом.

Так наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах - постанова ВС від 07.03.2023 у справі N?904/587/22.

Крім того, першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач в даній справі звернувся з вимогами про стягнення коштів за період з 02.04.2017 по липень 2023 ( до ОСОБА_3 ) та жовтень 2023 року( для ОСОБА_2 ), при цьому судом господарської юрисдикції при закриті провадження у справах ухвалами від 12.06.2019 та 26.06.2019 року досліджувався період виникнення заборгованості у відповідачів з 02.08.2016 по 30.06.2018, і суд прийшов до висновку що ними в цей період не проводилася господарська діяльність, що і стало підставою для закриття провадження. При цьому, господарський суд спирався на акт комісії Комітету самоорганізації населення від 22.04.2019 року за N? 126, з якого вбачається, що відповідачами за період з 2016 року станом на день складення акту господарська діяльність не проводиться.

Вказані ухвали господарського суду є чинні, відповідно, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали мав би спиратися на встановленні обставини цим судом.»

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом понесені витрати по оплаті судового збору у загальному розмірі 5368 грн., що підтверджено платіжною інструкцією № 429 від 21.07.202 та платіжною інструкцією № 460 від 09.08.2024.

Відповідно до частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодування за рахунок відповідачів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.120,123,124 ЗК України, ст.ст.1212,1214 ЦК України, ст.ст.12,13,89,141,247,259,263,264,265,279,280-282,352,354,355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно утримувані грошові кошти у розмірі 86132,7 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) (рахунок №UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно утримувані грошові кошти у розмірі 78528,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) на користь платника - Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 38715770, адреса: 18001, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. та 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн, а всього 4198 (чотири тисячі сто дев`яності вісім) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) на користь платника - Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 38715770, адреса: 18001, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. та 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн, а всього 4198 (чотири тисячі сто дев`яності вісім) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст буде виготовлений 01.11.2024.

Головуючий: Н. М. Кондрацька


Суд	Придніпровський районний суд м.Черкас
Дата ухвалення рішення	20.12.2024
Оприлюднено	23.12.2024
Номер документу	123929690
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Фетісова Т. Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 20.12.2024 по справі 711/4846/23ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Судовий реєстр по справі —711/4846/23

Рішення від 20.12.2024

Рішення
від 20.12.2024 по справі 711/4846/23
ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС