Постанова

від 29.04.2024 по справі 640/18756/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/18756/21 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Аліменка В.О.,

Кузьменка В.В.,

При секретарі: Долинській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Будсервіс» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Будсервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд-Будсервіс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати:

- податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2021 року № 00261420704 та №00261390704;

- податкову вимогу від 24 травня 2021 року № 0029274-1303-2659;

- рішення про опис майна у податкову заставу від 24 травня 2021 року № 0029274-1303-2659.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем за результатами перевірки, яка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку її проведення. Позивач зазначає, що він не був повідомлений про призначення перевірки в період з 29 січня 2021 року по 04 лютого 2021 року та, відповідно Товариствj з обмеженою відповідальністю «Трейд-Будсервіс» не мало можливості надати пояснення та первинні документи.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 08 квітня 2021 року № 00261420704 та № 00261390704.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 24 травня 2021 року №0029274-1303-2659.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 24 травня 2021 року № 0029274-1303-2659.

Однак, постановою Верховного Суду від 11 травня 2023 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі № 640/18756/21 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що контролюючим органом неодноразово приймались рішення по проведенню перевірки позивача та вживались заходи з їх проведення і отримання відповідних документів, проте поведінка позивача свідчить про ухилення від здійснення таких перевірок внаслідок відсутності його посадових осіб за місцезнаходженням позивача, ухиленні від отримання поштової кореспонденції від Головного управління ДПС у м. Києві щодо призначеної перевірки, тому суди попередній інстанцій дійшли передчасного висновку про протиправність документальної позапланової перевірки та її наслідків.

Під час нового розгляду справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не було враховано процесуальні порушення здійснені контролюючим органом при винесенні наказу від 19.01.2021 №531-П.

На думку апелянта, оскільки контролюючим органом не вживались заходи щодо встановлення місцезнаходження підприємства відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 31 липня 2014 року №22, що вказує про протиправність винесення оскаржуваних рішень.

При цьому, враховуючи, що у податкового органу були наявні належні документи для проведення перевірки відображення фінансово-господарських операцій ТОВ «Трейд-Будсервіс» в податковому обліку за імпортними операціями, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління ДПС у м. Києві «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Трейд-Будсервіс» (код 40036048)» від 15 січня 2021 року № 321-п, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв`язку з поданням ТОВ «Трейд-Будсервіс» декларації з податку на додану вартість з від`ємним значенням, яке становить більше 100 тис. грн за листопад 2020 року, визначено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Трейд-Будсервіс» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2020 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за квітень, вересень 2020 року. Перевірку провести з 18 січня 2021 року по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів.

18 січня 2021 року відповідачем видано головному державному ревізору-інспектору Олені Григоренко та головному державному ревізору-інспектору Олені Трухно направлення на перевірку № 497/26-15-07-04-01 та № 491/26-15-07-04-01.

Вказаними інспекторами, з метою вручення наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Трейд-Будсервіс» (код 40036048)» від 15 січня 2021 року №321-п та пред`явлення направлень на проведення перевірки, здійснено виїзд на податкову адресу позивача, а саме: м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 4/10.

Втім, під час обстеження податкової адреси встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «Трейд-Будсервіс» за місцезнаходженням у зв`язку з чим вручення наказу про проведення перевірки та пред`явлення направлень стало неможливим.

На підставі наведеного було складено Акт про відсутність посадових осіб ТОВ «Трейд-Будсервіс» за місцезнаходженням (податковою адресою) від 18 січня 2021 року № 63/26-15-07-04-01.

Не скасовуючи наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Трейд-Будсервіс» (код 40036048)» від 15 січня 2021 року № 321-п, та без внесення змін до нього відповідачем 19 січня 2021 року прийнято наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки «Трейд-Будсервіс» (код 40036048)» №531-п.

Відповідно, 25 січня 2021 року відповідачем сформовано повідомлення № 44/26-15-07-04-01, яким відповідач, зокрема просив позивача надати усі наявні документи по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за періоди, у яких виникло від`ємне значення з податку на додану вартість, а саме - квітень, листопад 2020 року: договори, згідно яких платником було придбано та реалізовано товари/роботи/послуги (у разі укладання правочину в усній формі надати письмові пояснення); рахунки-фактури, акти виконаних робіт/наданих послуг; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення, що підтверджують факт оплати; оборотно-сальдові відомості загальні помісячно, оборотно-сальдові відомості по рахунках: 311. 10, 15, 20, 23, 26, 28, 31, 36, 37, 63, 68, 70, 90,92, 93, 94, 79; надати письмові пояснення щодо причини виникнення від`ємного значення; інші документи, які не ввійшли до зазначеного переліку, чисельність працюючих, середню заробітну плату, штатний розпис ТОВ «Трейд-Будсервіс» (код 40036048), договори, укладені на оренду офісних та складських приміщень, необхідних для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності з документальним підтвердженням, у разі наявності власних офісних та складських приміщень надати первинні документи, що підтверджують право власності на такі приміщення; копії протоколів (наказів) про призначення на посаду директора, головного бухгалтера ТОВ «Трейд-Будсервіс» (код 40036048); копії паспорта (1-2 сторінки, прописка або реєстрація); копії довідок про ідентифікаційний номер; довідки про заробітну плату; наказ про облікову політику; затверджений табель та графік робочого часу офісу за період, що перевіряється.

На підставі зазначеного наказу від 19 січня 2021 року № 531-п Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч гривень за листопад 2020 року, за результатами якої складено акт від 11 лютого 2021 року №11483/26-15-07-04-01/40036048, в якому вказано про наступні порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Трейд-Будсервіс» пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного податкового періоду на суму 1 545 729 грн, та занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 584 154 грн за листопад 2020 року.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2021 року:

- № 00261420704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 8 230 193 грн, з яких 6 584 154 грн нараховано за податковими та/або іншими зобов`язаннями та 1 646 039 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00261390704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1 545 729,00 грн.

У зв`язку із несплатою суми грошового зобов`язання Головне управлінням ДПС у м. Києві сформувало податкову вимогу від 24 травня 2021 року № 0029274-1303-2659 на суму податкового боргу з податку на додану вартість 8 230 193 грн.

24 травня 2021 року відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №0029274-1303-2659.

Не погоджуючись з такими рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у зв`язку з відсутністю у позивача на час проведення перевірки первинних документів, неможливо підтвердити фактичне вчинення господарських операцій та правомірність формування витрат та ПДВ, тому прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Як наслідок, підстави для скасування податкової вимоги від 24 травня 2021 року №0029274-1303-2659 та рішення про опис майна у податкову заставу від 24 травня 2021 року № 0029274-1303-2659 - відсутні.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Разм з тим, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах.

Слід враховувати, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 січня 2021 року Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки «Трейд-Будсервіс» (код 40036048)» №531-п.

Відповідно, 25 січня 2021 року відповідачем сформовано повідомлення № 44/26-15-07-04-01, в якому, зокрема, просив позивача надати усі наявні документи по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за періоди, у яких виникло від`ємне значення з податку на додану вартість, а саме - квітень, листопад 2020 року: договори, згідно яких платником було придбано та реалізовано товари/роботи/послуги (у разі укладання правочину в усній формі надати письмові пояснення); рахунки-фактури, акти виконаних робіт/наданих послуг; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення, що підтверджують факт оплати; оборотно-сальдові відомості загальні помісячно, оборотно-сальдові відомості по рахунках: 311. 10, 15, 20, 23, 26, 28, 31, 36, 37, 63, 68, 70, 90,92, 93, 94, 79; надати письмові пояснення щодо причини виникнення від`ємного значення; інші документи, які не ввійшли до зазначеного переліку, чисельність працюючих, середню заробітну плату, штатний розпис ТОВ «Трейд-Будсервіс» (код 40036048), договори, укладені на оренду офісних та складських приміщень, необхідних для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності з документальним підтвердженням, у разі наявності власних офісних та складських приміщень надати первинні документи, що підтверджують право власності на такі приміщення; копії протоколів (наказів) про призначення на посаду директора, головного бухгалтера ТОВ «Трейд-Будсервіс» (код 40036048); копії паспорта (1-2 сторінки, прописка або реєстрація); копії довідок про ідентифікаційний номер; довідки про заробітну плату; наказ про облікову політику; затверджений табель та графік робочого часу офісу за період, що перевіряється.

Втім, позивачем на вказаний запит не було надано документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України, що слугувало підставою для проведення контролюючим органом перевірки з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Також, позивачем також не надано доказів і того, що ним вчинялись будь-які дії, які передбачені нормами Податкового кодексу, щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу на віддповідні неодноразові запити.

При цьому, відповідно до положень п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У свою чергу, у постанові Верховного суду від 21.10.2021 №802/1464/17-а судом звернуто увагу на те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами п.44.6 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених вище документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами.

Надання первинних документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді та проведення економічної експертизи, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.

Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженим особами податкового органу з метою вручення наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Будсервіс»» від 15.01.2021 №321-п та пред`явлення направлень на проведення перевірки, здійснено виїзд на податкову адресу товариства з обмеженою відповідальністю, а саме: м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 4/10.

Під час обстеження податкової адреси встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «Трейд-Будсервіс» за місцезнаходженням у зв`язку з чим вручення наказу про проведення перевірки та пред`явлення направлень є неможливим.

На підставі наведеного зазначеними інспекторами було складено Акт про відсутність посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Будсервіс» за місцезнаходженням (податковою адресою) від 18.01.2021 №63/26-15-07-04-01.

Разом з тим, впродовж строку проведення перевірки позивачем не було надано податковому органу жодного документу та пояснень.

При цьому, уповноваженими особами податкового органу на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Будсервіс» було надіслано запрошення від 25.01.2021 №625/1/26-15-07-04-01-13, однак, до контролюючого органу посадові особи ТОВ «Трейд-Будсервіс» не з`явилися, про що складено акт від 11.02.2021 №606/2-15-07-04-01.

Таким чином, оскільки факт ненадання позивачем первинних документів до перевірки зафіксований належними доказами, надані позивачем вже до суду первинні документи не можуть спростовувати обставини, наведені контролюючим органом в акті перевірки.

Отже, у зв`язку з відсутністю у позивача на час проведення перевірки первинних документів, неможливо підтвердити фактичне вчинення господарських операцій та правомірність формування витрат та ПДВ.

Аналогічний правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №640/20949/18.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги від 24 травня 2021 року № 0029274-1303-2659 та рішення про опис майна у податкову заставу від 24 травня 2021 року № 0029274-1303-2659.

Посилання апелянта на те, що контролюючим органом було допущено численні процедурні порушення під час проведення перевірки та не було встановлено фактичне місцезнаходження позивача відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 31 липня 2014 року №22, що вказує про протиправність винесення оскаржуваних рішень, колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно з пунктами 79.1, 79.2 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З системного аналізу зазначених норм ПК України випливає, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Підпунктом 1.4.2 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 31 липня 2014 року № 22 (далі - Методичні рекомендації), встановлено, що з метою дотримання вимог статті 77 та 79 розділу II Кодексу підрозділи органу державної фіскальної служби, які очолюють здійснення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення під розписку платнику податків (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) копії наказу про проведення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення.

Вказаним підпунктом Методичних рекомендацій також роз`яснено контролюючому органу, що з метою дотримання вимог Кодексу та прав платників податків доцільно забезпечити завчасне надіслання (вручення) повідомлень про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Як свідчать матеріали справи, позапланова перевірки була проведена відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 19 січня 2021 року № 531-п та повідомлення про проведення перевірки від 25 січня 2021 року №44/26-15-07-04-01.

Копія наказу та письмове повідомлення про проведення такої перевірки були направлені відповідачем на юридичну адресу позивача (04116, м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 4/10) рекомендованим листом з повідомленням про вручення 25 січня 2021 року.

Однак, вказані документи не були отримані позивачем та повернулися до Головного управління ДПС у м. Києві із відміткою «повернення за закінченням строку зберігання».

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2021 року у справі №812/821/17 дійшов до висновку, що у пункті 42.2. ст.42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Тобто, законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

У свою чергу, жодних застережень з приводу дати отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення статті 42 та 79 ПК України не містять, тому дії контролюючого органу з проведення позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу від 19 січня 2021 року № 531-п є правомірними.

Відповідно, Верховний Суд у даній справі №640/18657/21 направляючи справу на новий розгляд до суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом неодноразово приймались рішення по проведенню перевірки позивача та вживались заходи з їх проведення і отримання відповідних документів, проте поведінка позивача свідчить про ухилення від здійснення таких перевірок внаслідок відсутності його посадових осіб за місцезнаходженням позивача, ухиленні від отримання поштової кореспонденції від Головного управління ДПС у м. Києві щодо призначеної перевірки.

Вказані обставини свідчать про те, що оскільки позивачу було вручено копію наказу та повідомлення про проведення перевірки датою, яка відповідає відмітці пошти про повернення поштової кореспонденції за закінченням терміну зберігання, тому останній не був позбавлений можливості надати до перевірки документи, що витребовувалися контролюючим органом і таким чином підтвердити дотримання ним вимог податкового законодавства.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Будсервіс» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді В.О. Аліменко

В.В. Кузьменко