Рішення

від 02.05.2024 по справі 500/1833/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1833/24

02 травня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" через представника - адвоката Музику Максима Петровича звернулося до суду з позовом до Одеської митниці, у якому просить: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500530/2024/000004/2, №UA500530/2024/000008/2, №UA500530/2024/000009/2, №UA500530/2024/000010/2, №UA500530/2024/000006/2, №UA500530/2024/000003/2, №UA500530/2024/000002/2, №UA500530/2024/000005/2 від 17.01.2024 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500530/2024/000013, №UA500530/2024/000007, №UA500530/2024/000011, №UA500530/2024/000012, №UA500530/2024/000006, №UA500530/2024/000005, №UA500530/2024/000009 та №UA500530/2024/000008 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте, Львівською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства, за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесені картки відмови у прийнятті митних декларацій та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що відповідачем, в оскаржуваних рішеннях не наведено достатніх обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позивач вказує, що у відповідача були всі документи, які підтверджували можливість визначити митну вартість товару за ціною договору. Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 08.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

23.04.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги заперечує. В обґрунтування своєї позиції наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі - продажу, а також, транспортування товару, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного Кодексу. У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, митним органом прийняті рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувало ЕМД №UA40820/2023/013767 від 22/02/2023 де вартість такого товару становить 2.552304 EUR за 1 кг нетто. Щодо витрат на правничу допомогу, то відповідач проти їх розміру заперечив, вказуючи на те, що їх вартість завищена.

25.04.2024 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив. Стосовно ж вартості витрат на правничу допомогу, то представник позивача зауважив, що аргументи відповідача у цьому контексті зводяться до цитування правових норм і судової практики. Будь-яких конкретних контраргументів, окрім як загального непогодження митницею із позицією позивача не наводиться.

Представник відповідача 26.04.2024 надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 02.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні.

Суд, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, проаналізувавши подані докази, встановив наступні факти.

ТОВ "ПГ "Терполімергаз" зареєстроване як юридична особа з 29.09.2010, основним видом діяльності є виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас, додатковими виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (а.с.91).

03.01.2024 між компанією ROREX PIPE SRL (Румунія, продавець) та ТОВ «ПГ «Терполімергаз» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1/03.01.2024, за умовами якого продавець продає та постачає позивачу склопластикові труби, фітинги ті інші аксесуари.

На виконання цього зовнішньоекономічного контракту Товариством згідно з рахунками-фактурами (інвойсом) від 11.01.2024 - 12.01.2024 на митну територію України ввезено товар.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подані митні декларації (МД) № 24UA500530000303U2, № 24UA500530000304U1, № 24UA500530000307U9, №24UA500530000305U0, №24UA500530000306U0, № 24UA500530000309U7, №24UA500530000316U4 від 15.01.2024 та № 24UA500530000301U4 від 14.01.2024, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення такий товар: труби склопластикові, безшовні, жорсткі, виготовлені на основі ненасичених поліефірних смол, армовані рубленим скловолокном, обладнані фітингами (муфтами з ущільнювачем), призначені для систем водопостачання та водовідведення (не для військового та не подвійного призначення): CFW-GRP Pipe With Coupling DN/ID 800 mm, type CRI, PN10 SN 5000 L = 12M - 108м. Торгівельна марка: ROREX. Виробник: ROREX PIPE S.R.L. Країна виробництва: Європейський Союз-EU.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митними деклараціями (МД) № 24UA500530000303U2, № 24UA500530000304U1, № 24UA500530000307U9, № 24UA500530000305U0, № 24UA500530000306U0, № 24UA500530000309U7, № 24UA500530000316U4 від 15.01.2024 та № 24UA500530000301U4 від 14.01.2024 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.

В подальшому, Одеською митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу про надання протягом 10 календарних днів таких додаткових документів (за наявності): виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, за бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості.

17.01.2024 Товариство скерувало на митницю лист із додатково долученими документами: сертифікат якості № 24-I-3 від 11.01.2024; платіжне доручення в іноземній валюті № 68 від 08.01.2024 з відмітками банку, лист виробника про підтвердження ціни товару від 15.01.2024 та висновок ДП «Держзовнішінформ» № 11/15 від 17.01.2024.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500530/2024/000007/2 від 17.01.2024, у графі 33 якого зазначено:

«У поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема:

1) аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів № 1 від 03.01.2024 не пронумеровані, спостерігається наявність слідів неодноразового сканування документу, що може свідчити про ознаки підробки;

2) відповідно до пункту 9.4 зовнішньоекономічного контракту № 1 від 03.01.2024 доставка товару повинна супроводжуватись в тому числі сертифікатом якості, який до митного оформлення наданий не був;

3) договір на перевезення від 09.01.2024 № 09/01-24-02ТР містить ознаки підробки печатки перевізника;

3) згідно з пунктом 4 частини другої статті 53 МК України якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. В поданій до митного оформлення платіжній інструкції від 08.01.2024 №68 відсутні будь-які відмітки (печатки, штампи) банківської установи;

5) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте, до митного оформлення такі документи надано не було.

Оскільки у митного органу була наявна інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МК України та за результатом проведеної консультації відповідачем застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Згідно даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим і становить - 2,552304 євро за 1 кг нетто (МД № UA408020/2023/013767 від 22.02.2023), тоді як декларантом заявлено за ціною 2,156078 євро за 1 кг нетто».

Одеською митницею одночасно з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA500530/2024/000004/2, №UA500530/2024/000008/2, №UA500530/2024/000009/2, №UA500530/2024/000010/2, №UA500530/2024/000006/2, №UA500530/2024/000003/2, №UA500530/2024/000002/2, №UA500530/2024/000005/2 від 17.01.2023 прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500530/2024/000005, № UA500530/2024/000006, № UA500530/2024/000007, № UA500530/2024/000008, № UA500530/2024/000009, №UA500530/2024/000011, №UA500530/2024/000012, № UA500530/2024/000013.

Позивач з метою випуску товару у вільний обіг скористався правом, визначеним частиною сьомою статті 55 МК України, та подав митному органу нові митні декларації, сплативши суму митних платежів згідно із заявленою митною вартістю із наданням гарантій відповідно до розділу X МК України в забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

У подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Фактичною підставою для сумніву митного органу щодо заявленої митної вартості товару згідно з МД №24UA500530000303U2, №24UA500530000304U1, №24UA500530000307U9, №24UA500530000305U0, №24UA500530000306U0, №24UA500530000309U7, №24UA500530000316U4 від 15.01.2024та № 24UA500530000301U4 від 14.01.2024 були такі обставини:

1) відсутність нумерації зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів № 1 від 03.01.2024;

2) відсутність сертифіката якості, який має надаватися до поставки товару відповідно до пункту 9.4 зовнішньоекономічного контракту № 1 від 03.01.2024;

3) відсутність у поданій до митного оформлення платіжній інструкції від 08.01.2024 №68 відмітки (печатки, штампи) банківської установи;

5) ненадання до митного оформлення достатніх документів на підтвердження транспортних витрат;

6) за даними АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України документи, які подавалися разом із митною декларацією, а також додатково подані документи, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості (описані вище обставини), є безпідставними та надуманими.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Повертаючись до підстав оскаржуваного рішення, та надаючи оцінку кожній з них, суд зазначає про таке.

1. Стосовно того, що аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів № 1 від 03.01.2024 не пронумеровані, спостерігається наявність слідів неодноразового сканування документу, що може свідчити про ознаки підробки, то такі обставини жодним чином не вказують на розбіжності, які мають значення для визначення митної вартості товару чи відсутність необхідних для митного оформлення відомостей. Окрім того, договір купівлі-продажу товарів № 1 від 03.01.2024, містить наскрізне нумерування пунктів та статей, відсутність нумерації аркушів ніяким чином не впливає на його зміст.

У разі сумнівів митного органу в оригінальності документу та наявності ознак підробки, такі можуть бути усунуті з використанням контролюючим органом своїх повноважень. Так, у відповідності до частини другої статті 264 МК України (яка передбачає, що на вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів) відповідач міг пересвідчитися в оригінальності контракту шляхом його витребування і безпосереднього огляду документу. Натомість відповідач таких дій не вчинив, а безпідставно стверджує про розбіжності у поданих до митного оформлення документах з посиланням на вказану обставину.

2. Щодо невідповідності поданих до митного оформлення документів з умовами договору (пункту 9.4), які визначають перелік супровідних документів до кожної партії товару, серед яких сертифікат якості, то суд з`ясував наступне.

У пункті 9.4. зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів № 1 від 03.01.2024 сторонами визначено: продавець зобов`язується інформувати покупця про доставку склопластикових труб та фітингів та інструкцій покупця відповідно до графіку доставки, а саме починати поставку товару на 10-й день після отримання передоплати в розмірі не менше 300 метрів кожного діаметра труб щодня, попередньо телескопувати їх перед завантаженням, а також надавати при кожній доставці хоча б один оригінал з наступних документів: комерційний рахунок-фактура; пакувальний лист; документи, згадані у ст. 6; сертифікат походження товару EUR.1; сертифікат якості.

Виходячи з таких погоджених сторонами умов договору, продавець зобов`язаний надавати не всі документи, визначені у пункті 9.4. договору, а хоча б один з них.

У спірних правовідносинах суд встановив, що у кожному із випадків митного оформлення про які йдеться, ТОВ «Полімерна група «Терполімергаз» до митного оформлення було подано лист із додатково долученими документами, зокрема сертифікатом якості № 24-I-3 від 11.01.2024.

Отже, наведені обставини не дають жодних підстав стверджувати про розбіжності у поданих Товариством до митного оформлення документах, а вказана підстава митного органу є необґрунтованою.

3. Щодо поданих позивачем до Одеської митниці банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, які викликали сумніви через те, що у платіжній інструкції від 08.01.2024 №68 відсутні будь-які відмітки (печатки, штампи) банківської установи, то суд враховує пояснення представника позивача, що дана платіжна інструкція в іноземній валюті № 68 від 08.01.2024 була сформована при здійсненні оплати з використанням онлайн сервісу банку, вона підписана цифровим електронним підписом. Проте з метою усунення будь-яких сумнівів стосовно проведених розрахунків, Товариством разом з листом від 17.01.2024 було долучено цю ж платіжну інструкцію вже з відтисками печатки банку та підписами його уповноваженої особи.

Таким чином, покликання відповідача як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення, на те, що в поданій до митного оформлення платіжній інструкції від 08.01.2024 №68 відсутні будь-які відмітки (печатки, штампи) банківської установи є безпідставним.

4. Ще одна мотивація оскаржуваного рішення стосується недостатнього надання документів на підтвердження витрат на транспортування.

Вище суд вже зауважував, що для їх підтвердження Товариством разом з митними деклараціями надано договори-заявки з визначеною ціною послуг перевезення товару, довідку про транспорті витрати та рахунок-фактуру перевізника. На переконання суду, таких документів достатньо для підтвердження витрат на транспортування.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України та виснував: якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

З огляду на це суд зазначає, що видана перевізником довідка про транспортні витрати разом з договором на надання транспортно-експедиторського обслуговування, рахунком є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів. Твердження Одеської митниці щодо відсутності підтвердження витрат на транспортування не знаходить свого підтвердження та спростовується документами, що були надані до митного оформлення.

5. Щодо висновку ДП Держпрозовнішформ № 11/15 від 17.01.2024, то відповідач не врахував такий висновок, стверджуючи, що висновок про вартісні характеристики товару від 17.01.2024 №11/15 стосується поставки за іншим інвойсом - GR-2975 від 11.01.2024. Суд із даним твердженням відповідача непогоджується, з огляду на наступне.

Зі змісту висновку ДП Держпрозовнішформ № 11/15 від 17.01.2024 вбачається, що предметом дослідження був той самий товар, що розглядається у межах оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та який поставляється на основі того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів № 1 від 03.01.2024, укладеного з продавцем румунською компанією ROREX PIPE SRL. Інвойс № GR000 2975 від 11.01.2024 є аналогічний інвойсам, котрі були подані разом з іншими митними деклараціями для підтвердження вартості товару, зокрема та ж сама кількість товару і сума поставки 14 364, 00 євро. У висновку досліджувались цінові пропозиції компанії-виробника та інформація з мережі Інтернет щодо цін на аналогічну/подібну продукцію.

З огляду на це суд погоджується з мотивацією позивача, що такий висновок є належним та достовірним джерелом інформації про митну вартість товару, проте безпідставно не взятий відповідачем до уваги.

При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

6. Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA500530/2024/000002/2, № UA500530/2024/000003/2, № UA500530/2024/000004/2, № UA500530/2024/000005/2, № UA500530/2024/000006/2, № UA500530/2024/000008/2, № UA500530/2024/000009/2, № UA500530/2024/0000010/2 від 17.01.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500530/2024/000005, № UA500530/2024/000006, № UA500530/2024/000007, № UA500530/2024/000008, № UA500530/2024/000009, № UA500530/2024/000011, № UA500530/2024/000012, № UA500530/2024/000013 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, то їх слід визнати протиправними та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 24 224,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №5972 від 01.04.2024.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500530/2024/000004/2 від 17.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації. митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500530/2024/000013.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500530/2024/000008/2 від 17.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації. митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500530/2024/000007.

4.Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500530/2024/000009/2 від 17.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації. митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500530/2024/000011.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500530/2024/000010/2 від 17.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації. митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500530/2024/000012.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500530/2024/000006/2 від 17.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації. митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500530/2024/000006.

7. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500530/2024/000003/2 від 17.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації. митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500530/2024/000005.

8. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500530/2024/000002/2 від 17.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації. митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500530/2024/000009.

9. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500530/2024/000005/2 від 17.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації. митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500530/2024/000008.

10. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 24 224 (двадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02 травня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Микулинецька, 31,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46005 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Одеська митниця (місцезнаходження/місце проживання: вул. Івана і Юрія Лип, 21А,м. Одеса,Одеська обл., Одеський р-н,65078 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

Головуючий суддяОсташ А.В.