Постанова

від 24.04.2024 по справі 757/30566/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/1720/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/30566/21-ц

24 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Музичко С.Г.

- Болотова Є.В.

при секретарі - Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Батрин О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг», Товариства з обмеженою відповідальністю «КНС-Девелопмент», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зима Наталія Федорівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Хаус» про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та надання права на вільний доступ до будинку,-

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ТОВ «Фінансова Компанія «Центр факторингових послуг», ТОВ «КНС-Девелопмент», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зима Н.Ф., ТОВ «Голден Хаус» провизнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та надання права на вільний доступ до будинку.

Позов мотивований тим, що позивачем у 2007 році на спірній земельній ділянці було побудовано житловий будинок, який було зареєстровано на праві приватної власності та в якому позивач постійно проживав разом із сім`єю.

Згодом, позивачу стало відомо про те, що ТОВ «Фінансова Компанія «Центр факторингових послуг» продав ТОВ «КНС-Девелопмент» земельну ділянку під його раніше на 13 років зареєстрованим житловим будинком, при цьому навмисно не зазначивши наявність будівельних споруд у договорі купівлі-продажу від 30.05.2018 року.

Позивач вказує, що оскаржуваний договір купівлі-продажу земельної ділянки грубо порушує його право власності на житловий будинок, умови користування ним та відповідачі навмисно здійснили дії щодо введення в оману третю особу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зиму Н.Ф., подавши недостовірну інформацію про те, що земельна ділянка вільна від будь-яких забудов, а тому такий договір, в силу положень ст. 229, 230 ЦК України має бути визнаний судом недійсним.

Посилаючись на наведене, позивач просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.05.2018 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр факторингових послуг» та ТОВ «КНС-Девелопмент» про передачу у власність земельної ділянки загальною площею 0.0761 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:188:0007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф. за реєстровим № 1342;

- усунути перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою та житловим будинком, який на ній розташований.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг», ТОВ «КНС-Девелопмент», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зима Н.Ф., ТОВ «Голден Хаус» про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та надання права на вільний доступ до будинку - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що висновок суду про те, що у справі № 757/92/20-ц встановлено та підтверджено правомірність набуття права власності ТОВ «КНС-Девелопмент» на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 не відповідає дійсності, оскільки таких обставин встановлено не було. Зауважував, що судом не враховано висновків ВС у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 757/92/20-ц, в якій зазначено обраний ефективним способом захисту порушених прав позивача є не скасування рішень суб`єктів державної реєстрації права про державну реєстрацію прав, а оспорення відповідного правочину, на підставі якого новий власник набув право власності на спірний будинок.

Вказував, що в оспорюваний договір купівлі-продажу приватним нотаріусом було внесено недостовірну інформацію про те, що земельна ділянка вільна від будь-яких забудов, однак такі обставини спростовуються наявними у справі доказами.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник ТОВ «Голден Хаус» - Комаровський Д.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.05.2018 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр факторингових послуг» та ТОВ «КНС-Девелопмент» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф. за реєстровим № 1342.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року у справі № 757/920/20-ц позов ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністраціі), державного реєстратора філії Комунального підприємства Куманівецької сільської ради «Вектор» міста Києва Мороза Д.О., ТОВ «КНС-ДЕВЕЛОПМЕНТ», державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» м. Київ Бондарчук Ю.О. про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності відмовлено в повному обсязі (а.с.143-149).

Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 14.07.2021 року постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року скасовано, рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року залишено у силі (а.с. 150-161).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаними судовим рішеннями встановлено, що відповідно до розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 21 жовтня 2002 року № 1336 та записів у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок 31 липня 2002 року ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбав житловий будинок АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка будинковолодіння АДРЕСА_1 , площею 0,0761 кв. м, належала ОСОБА_1 згідно з державним актом про право приватної власності на землю, виданим на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 липня 2002 року, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 82-2-01239.

Розпорядженням Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 21 жовтня 2002 року № 1336 ОСОБА_1 було надано дозвіл на знесення існуючого та будівництво нового жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою головного управління економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 червня 2007 року № 049-18/4892 забудовником ОСОБА_1 відповідно до договору від 08 червня 2007 року № 500 з головним управлінням економіки та інвестицій, у зв`язку з будівництвом житлового будинку літ. «а», загальною площею 486,6 кв. м по АДРЕСА_1 перераховані пайові кошти у сумі 92,75 тис. грн. на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

16 жовтня 2008 року головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу від 13 жовтня 2008 року видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності, відповідно до якого йому на праві приватної власності належить житловий будинок, загальною площею 486,6 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 .

22 жовтня 2008 року Київським міським бюро технічної інвентаризації було вчинено реєстраційний напис на правовстановлюючому документі - свідоцтві про право власності, відповідно до якого житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_1 , реєстровий № 1155.

Відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок, виготовлений Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, згідно з планом земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміщено один житловий будинок, загальною площею 486,6 кв. м, жилою площею 121 кв.м, площа цокольного поверху становить 175,3 кв. м, площа першого поверху 227,4 кв.м, площа другого поверху 83,9 кв. м.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 липня 2018 року новим власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0761 га, є ТОВ «КНС-Девелопмент» на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2018 року № 1342.

10 вересня 2018 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва зареєстровано ТОВ «КНС-Девелопмент» декларацію про готовність до експлуатації об`єкта від 10 вересня 2018 року КВ № 141182530763, а саме житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 10 липня 2018 року державним реєстратором КФ КП «Центр реєстрації» Бондарук Ю.О. рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 липня 2018 року, індексний номер 41851532 здійснено реєстрацію незавершеного будівництва житлового будинку (літ. «а»), загальною площею 299,6 кв. м, по АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 26849374.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 листопада 2018 року індексний номер 44024108 здійснено реєстрацію за ТОВ «КНС-Девелопмент» права власності на житловий будинок, загальною площею 486,6 кв. м, по АДРЕСА_1 , винесеним державним реєстратором філії КП «Вектор» Морозом Д. О., номер запису про право власності 28898288.

31.08.2020 року житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було внесено ТОВ «КНС-Девелопмент» до статутного капіталу ТОВ «Голден Хаус», на підставі акту приймання-передачі та грошової оцінки майна, за рахунок якого формується статутний капітал ТОВ «Голден Хаус», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г. за реєстровим № 1798, 1801, 1804 (а.с. 125).

На підставі акту від 31.08.2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи № 38018749 та 38017850 про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку загальною площею 0.0761 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:188:0007 (а.с.126), що спростовує доводи позивача про належність йому на праві власності житлового будинку, загальною площею 486,6 кв. м, по АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності умислу в діях відповідачів, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, а також самого факту обману, тому відсутні підстави визнавати договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним відповідно до ст. 230 ЦК України.Крім того, суд вказав, що позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, зокрема, щодо недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.05.2018 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр факторингових послуг» та ТОВ «КНС-Девелопмент» про передачу у власність земельної ділянки загальною площею 0.0761 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:188:0007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф. за реєстровим № 1342, суду не надано. Так, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що оспорюваним договором купівлі-продажу земельної ділянки права позивача порушені відповідачами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки порушує його право власності на житловий будинок та умови користування ним, оскільки відповідачі уклали між собою договір, який стосується його власності, зазначивши у ньому неправдиві відомості, зокрема відповідачі навмисно ввели в оману третю особу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зима Н.Ф., подавши недостовірну інформацію про те, що земельна ділянка вільна від будь-яких забудов, що є підставою для визнання спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 5, 19 та 20 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

В постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 753/10863/16-ц викладено правовий висновок про те, що за змістом статті 230 ЦК України правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 489/3570/16-ц аналіз статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).

В постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 910/18600/19 вказано, що при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Встановивши, що позивачем не доведено належнимита допустимими доказамиобставин, викладених в позовній заяві, зокрема, щодо недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.05.2018 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр факторингових послуг» та ТОВ «КНС-Девелопмент» про передачу у власність земельної ділянки загальною площею 0.0761 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:188:0007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф. за реєстровим № 1342, суду з підстав, викладених у ст. 230 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними цього договору, правильно застосувавши положення статей 203, 215, 230 ЦК України.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю та недоведеністю заявлених позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи, які судом були встановлені правильно.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 травня 2024 року.

Головуючий: Судді: