Постанова

від 02.05.2024 по справі 140/21582/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/21582/23 пров. № А/857/1043/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я.,

Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 140/21582/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зартмет» до Волинської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Ковальчук В.Д.. в м. Луцьк Волинської області 12.12.2023 року в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зартмет» (далі ТзОВ «Зартмет», товариство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 17.03.2023 № UA205140/2023/000117/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. У зв`язку з цим митницею прийняте рішення про коригування митної вартості від 17.03.2023 № UA205140021318U2.

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 08.11.2021 між ТзОВ «Зартмет» (покупцем) та компанією «KEO SANG CO. LTD» (Республіка Корея) (продавцем) укладено договір поставки № KS/ZM-23 (далі також Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити покрашений, оцинкований/алюмооцинкований з покриття цинк-магній стальний лист в рулонах (товар), у відповідності до стандартів, в номенклатурі і за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Ціна товару включає вартість упаковки і маркування (пуцнкти 1.1, 1.2 Договору).

Згідно з умовами Договору загальна вартість контракту складається з вартості відповідних специфікації, які є невід`ємною частиною договору. Валюта контракту і валюта платежу долар США (пункти 2.2, 2.3 Договору).

Оплата покупцем продавцю здійснюється відповідно до умов, вказаних у відповідних специфікаціях до договору (пункт 4.1 Договору).

Відвантаження здійснюється у відповідності до термінів Інкотермс-2000 на умовах, вказаних в специфікаціях до договору (пункт 5.1 Договору)

На виконання умов Договору, 09.01.2023 компанія «KEO SANG CO. LTD» виставила позивачу рахунок-фактуру 09.01.2023 № KS230109-B-1, згідно з яким вартість товару, вагою нетто 22,020 тонни становить 24222 доларів США.

17.03.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Прокат плоский з оцинкованої сталі, завширшки 1250 мм, з полімерним покриттям відповідно EN10346 DX51D ZM120 (BIG GRAIN MATT), в рулонах розмірами: 0.45 мм х 1250 мм, колір RAL8019 - 4,590 т; 0.45 мм х 1250 мм, колір RAL8019 - 4,590 т; 0.45 мм х 1250 мм, колір RAL8019 - 4,310 т; 0.45 мм х 1250 мм, колір RAL8019 - 4,150 т, колір RAL8019 - 4,380 т; Торгівельна марка: DONGBU STEEL. Виробник: KG DONGBU STEEL CO., LTD., KR» товариство подало митну декларацію (далі також МД) № 23UA205140021318U2, у графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 24222 дол США. Митна вартість становить 980853,98 грн, яку визначено за першим методом згідно курсу НБУ на дату декларування, з врахуванням витрат на транспортування в сумі 95089,35 грн.

До митної декларації додано: рахунок-фактура (інвойс) від 09.01.2023 № KS230109-B-1; платіжний банківський документ від 24.01.2023; довідка щодо вартості перевезення від 14.03.2023 № 297/1; зовнішньоекономічний договір від 08.11.2021 № KS/ZM-23; специфікація від 11.11.2022 № 4; угода про зміну та доповнення від 09.01.2023 № 1; пакувальний лист б/н від 09.01.2023; коносамент MEDUK1777383 від 22.01.2023; автотранспортна накладна (CMR) від 15.03.2023 б/н; супровідний документ Т1 від 14.03.2023; сертифікат походження K001-23-0145263 від 02.03.2023; страховий поліс EKC8230420-KMC008395 від 22.01.2023; договір перевезення від 13.03.2023 № 2; декларація країни відправлення від 10.01.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею 17.03.2023 надіслано декларанту повідомлення про наявні розбіжності у поданих документах та відсутноість усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Зокрема, вказано, що відповідно до пункту 4.1 Контракту від 08.11.2021 № KS/ZM-23 оплата здійснюється згідно умов, зазначених в специфікаціях; в специфікації від 11.11.2022 № 4 передбачено, що оплата здійснюється у вигляді 15% протягом днів з дати підписання специфікації, інші 15% повинні бути сплачені перед відвантаженням, 70% - протягом 30 днів з дати прибуття товару до порту призначення. В платіжному документі від 24.01.2022 № б/н зазначена сума 176000 доларів США, в графі 70 зазначений контракт від 08.11.2021 № KS/ZM-23, тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата. Існує ризик щодо здійснення розрахунків між продавцем і покупцем та заявлення до митного оформлення всіх відомостей.

Також відповідно специфікації від 11.11.2022 № 4 умови поставки FOB Пусан Республіка Корея. Умови поставки можуть бути змінені на CIF за погодження сторін за умови підписання додаткової угоди до Специфікації, однак додаткова угода не подана до митного оформлення.

У зв`язку з цим, позивачу запропоновано надати додаткові документи на підтвердження складових митної вартості, а саме:

1) платіжні документи згідно даної поставки;

2) виписку з бухгалтерської документації;

3) прейскурант (прайс-лист) виробника товару для загального кола покупців відповідно до VII статті ГАТТ;

4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається;

5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

6) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією та інформацію з біржових організацій про вартість сировини.

У відповідь на повідомлення митного органу декларант позивача листом від 17.03.2023 № б/н зазначив про відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (далі МК України).

17.03.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000117/2, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом на товар 1 на рівні - 2,09 дол. США (загальна сума 46021,80 дол. США) за МД від 12.07.2022 № UA500020/22/11961, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) № UA205140/2023/000890.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять вищенаведені розбіжності, а декларант листом від 17.03.2023 № б/н зазначив про відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості.

У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу щодо вартості товарів, митне оформлення яких здійснено (тов. 1) на рівні 2,09 дол. США за МД від 12.07.2022 № UA500020/22/11961.

Товар було випущено у вільний обіг за МД від 18.03.2023 № 23UA205140021540U8 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. При цьому, подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 МК України).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина восьма статті 57 МК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина шоста статті 54 МК України).

Частиною сьомою статті 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, які свідчать про: заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України; відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до комерційного рахунку-фактури від 09.01.2023 № KS230109-B-1 вартість товару, вагою нетто 22,02 тонни становить 24222 доларів США, така ж ціна вказана і в МД від 17.03.2023 №23UA205140021318U2. У вказаному комерційному рахунку-фактурі зазначено, що оплата здійснюється шляхом банківського переказу з передоплатою при підтвердженні замовлення, а решта суми має бути сплачена протягом 30 днів з дати видачі коносаменту на умовах CIF Гданськ Польща.

Надане платіжне доручення від 24.01.2022 на суму 176000 дол. США є оплатою за декілька партій товару, а тому цілком логічно, що сума в такому платіжному дорученні не буде збігатися із сумою, зазначеною в інвойсі. З огляду на загальну суму контракту таке пояснення не суперечить умовам, про які сторони домовилися.

Крім цього, як слідує з листа-пояснення компанії Кео Sang Co. щодо розподілу оплат по партії товару 152,99 т (договір поставки № КS/ZМ-23, специфікація № 4) специфікація № 2, договір поставки № КS/ZМ-23 була скасована. Отримана оплата в рахунок цієї специфікації у розмірі 176000 дол. США була врахована у наступні специфікації, зокрема у специфікації № 4 (партія 152,99 т), договір поставки № КS/ZМ-23 наступним чином: 21735 дол США перша передоплата; 21735 дол США 2 передоплата, 124819 дол США баланс. Залишок переплати був врахований в інші специфікації по договору поставки № КS/ZМ-23.

Відтак, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару в повному обсязі сплачена позивачем.

Що стосується підтвердження вартості транспортування товар, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 договору від 06.07.2022 № 1334-Т/22 (далі - Договір перевезення), укладеного між позивачем та ТзОВ «Глобал Оушен Лінк» (експедитор), експедитор зобов`язується за відповідну плату та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великовантажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організації доставки вантажу.

Пунктом 2.1 Договору перевезення встановлено, що організація виконання експедитором визначених договором послуг здійснюється на підставі заяви, яка оформляється та узгоджується сторонами та є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 Договору перевезення обумовлено, що ціна послуг погоджується сторонами в заявці. Оплата робіт та послуг здійснюється клієнтом протягом 3 банківських днів на умовах передплати на підставі рахунків, виставлених експедитором, якщо в заявці не узгоджені інші терміни, порядок і умови розрахунків (пункт 4.2 договору).

На виконання умов Договору перевезення сторонами оформлено заявку від 13.03.2023 № 2 про надання транспортно-експедиторських послуг по маршруту Гданськ-Ягодин-Вишгород, у якій узгоджено вартість послуг, включаючи плату експедитору в сумі 3240 євро за контейнер згідно курсу НБУ на дату виставлення рахунку та визначено умови оплати: 100% передоплата.

Відповідно до довідки про транспортні витрати від 14.03.2023 № 497/5 вартість перевезення по маршруту Гданськ-Ягодин становить 43015,06 грн, компенсація вартості послуг ВРР, виконаних нерезидентом за межами України становить 50444,93 грн, плата експедитору за межами України становить 1629,36 грн. Всього на загальну суму 95089,35 грн.

Вказана сума витрат на перевезення товару, яка зазначена в довідці про транспортні витрати від 14.03.2023 № 497/5, додана декларантом до митної вартості.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант у спірному випадку до фактурної вартості додавав також транспортні витрати в сумі 95089,35 грн по маршруту: Гданськ-Ягодин 43015,06 грн, компенсація вартості послуг ВРР, виконаних нерезидентом за межами України - 50444,93 та плата експедитору 1629,36 грн, що підтверджується довідкою про транспортні витрати від 14.03.2023 № 497/5.

Ці витрати підтверджуються Договором перевезення, заявкою від 13.03.2023 № 2 про надання транспортно-експедиторських послуг, довідкою від 14.03.2023 № 497/5 про транспортні витрати.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши ці документи, дійшов висновку про те, що позивачем під час митного оформлення було подано відповідачу усі необхідні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України, а в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості та, відповідно підстав для застосування положень статті 64 та МК України, тобто використання резервного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Щодо покликання митного органу на визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення у розмірі 2,09 дол. США/кг на підставі МД від 12.07.2022 № UA500020/2022/11961 апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин відповідну практику Верховного Суду, зокрема постанову від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15, в якій зазначено, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Окрім цього, Верховний Суд у зазначеному рішенні справі звернув увагу на те, що витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі № 809/1838/15 зазначив, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в документах або роз`яснювати чому ненадання платником податків певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості.

У постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд звернув увагу на необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Рішення про коригування митної вартості також повинне містити обґрунтування обраного методу визначення митної вартості товару та підстави для відступлення від методу, застосованого платником податків.

Статтею 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Між тим при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію, зазначену у МД від 17.03.2023 № 23UA205140021318U2. До того ж, митним органом не доведено, яким чином рівень митної вартості товару № 1 визначено саме у розмірі 2,09 дол. США/кг. Наведене не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2020 року справі № 520/7041/19 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Апеляційний суд вважає, що приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган послався на неподання декларантом додаткових документів, та зазначивши рівень митної вартості на підставі цінової інформації, наявної в митного органу щодо вартості подібних товарів, не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Тобто, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

З огляду на те, що декларантом відповідачу надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно виснував, що митний орган, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, а відтак відповідачем неправомірно прийнято рішення 17.03.2023 № UA205140021318U2 про коригування митної вартості товарів від.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відтак рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправною та підлягає скасуванню.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог статті 77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним.

Щодо покликань відповідача на те, що суд першої інстанції неправильно визначив співмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

У постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів наголошує, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд першої інстанції вказав, що врахував обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу судових витрат та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві.

Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування витрат на правничу допомоги чи неспівмірності розміру витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) із реальним обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), а зводяться фактично до цитування норм процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, та судової практики.

З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5850 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи, поряд з цим, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, а також результат вирішення даної справи, доцільним буде відшкодування витрат в розмірі 2000 грн.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 140/21582/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар