Постанова

від 24.05.2024 по справі 140/21582/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/21582/23 пров. № А/857/1043/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Зартмет» адвоката Білоусова Віктора Ігоровича про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 140/21582/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зартмет» до Волинської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Восьмим апеляційним адміністративним судом 02 травня 2024 року ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу Волинської митниці залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 140/21582/23 - без змін.

03 травня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши подану заяву, наявні в справі матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність винесення додаткового судового рішення виходячи з наступних підстав.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою цієї ж статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

03 травня 2024 року апеляційним судом зареєстрована заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, що містять клопотання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн. за підготовку відзиву на апеляційну скаргу та правниче (правове) супроводження даної справи в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом та оплати його послуг надано договір від 20.10.2023 № 2010/01 про надання правової допомоги, додаткову угоду № 6 до нього, рахунок на оплату по замовленню від 30.01.2024 № 6, акт надання послуг від 03.05.2024 № 6 та прибутковий касовий ордер від 30.01.2024 № 6.

Аналіз цих документів дозволяє чітко та однозначно визначити обсяг наданої правової допомоги, а також їхню вартість.

Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Білоусовим Віктором Ігоровичем в суді апеляційної інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в адміністративній справі № 140/21582/23.

При цьому, представлені суду апеляційної інстанції матеріали мають довести не лише факт понесення витрат на правову допомогу саме під час апеляційного розгляду адміністративної справи в сумі 3000 грн., а і обґрунтованість та розумність таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Зазначений висновок узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ), зокрема, у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів зазначає, що у постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що подані до суду документи не в повній мірі підтверджують розумність розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн. з огляду на складність справи, характер спірних правовідносин, обсяг доказів та спрощений порядок розгляду справи.

На думку суду, при визначенні розміру таких витрат стороною позивача не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій, пов`язаних з апеляційним розглядом справи, та їх обсяг, а саме те, що апеляційна скарга Волинської митниці на рішення суду першої інстанції містить схожі доводи, якими обґрунтовувався відзив на позовну заяву, на який адвокатом надавалася відповідь у суді першої інстанції. Відповідно відзив адвоката на апеляційну скаргу Волинської митниці також містить аналогічні пояснення по справі та покликання на ті ж самі законодавчі норми, що й позовна заява та відповідь на відзив.

Крім того, дана справа розглядалась судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без виклику сторін. Відтак надані послуги, а саме підготовка відзиву на апеляційну скаргу та правниче (правове) супроводження справи (участь в судовому засіданні, підготовка та подання заяв, клопотань, заперечень та інше в межах супроводження справи) є тотожними поняттями.

Аналізуючи викладене вище, враховуючи положення КАС України, а також ті обставини, що в задоволенні апеляційних скарг відмовлено, надані адвокатом позивачу послуги в апеляційній інстанції базуються на попередніх послугах, зокрема, підготовленому позові та відповіді на відзив на позовну заяву, на базі рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір витрат зазначений позивачем, не є пропорційний витраченому часу та суперечить принципу розумності, так як і час витрачений адвокатом на проведення відповідних робіт, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Отже, понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань сторони у справі, яка є суб`єктом владних повноважень Волинської митниці в розмірі 1500 грн.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність прийняття додаткового судового рішення та часткового задоволення клопотання заявника.

Керуючись статтями 139, 229, 252, 311, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Зартмет» адвоката Білоусова Віктора Ігоровича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у адміністративній справі № 140/21582/23 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зартмет» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

У решті вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар