Рішення

від 03.05.2024 по справі 462/401/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/401/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_5 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дубчак Оксана Василівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить визнати недійсним договір дарування частки квартири від 27 серпня 2021 року, зареєстровано в реєстрі за №2466, посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дубчак О.В., скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:60034388 від 27.08.2021 прийняте приватним нотаріусом Дубчак О.В., Львівського міського нотаріального округу Львівської області щодо реєстрації права власності на частку квартири АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право 43663097) за ОСОБА_2 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач проживає з дружиною в квартирі АДРЕСА_1 . Дана квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 - 3/8 частки, ОСОБА_5 , який є братом ОСОБА_1 , - 1/8 частина, ОСОБА_2 - 1/2 частина. При цьому, вказує, що первинними власниками 1/2 частини квартири були ОСОБА_3 , яка є тіткою ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 , із частками 3/8 та 1/8 відповідно. Договором дарування №2466 від 27.08.2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували свої частки квартири ОСОБА_2 . Вказав, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані у вказаній вище квартирі, при цьому, ОСОБА_2 фактично не отримала подарунок, не вселилася, не завезла особистих речей та не проживає у спірній квартирі. Таким чином, беручи до уваги викладені вище обставини, стверджує про фіктивність договору дарування, оскільки майно обдаровуваній фактично не передано, дарувальники не знялися за місцем проживання з реєстрації, відтак, покликається на те, що волевиявлення дарувальників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відповідає внутрішній волі, відсутнє настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, наявні ознаки удаваного договору, який укладено для приховування договору купівлі-продажу частини квартири, відтак, з огляду на викладене вище, просить визнати недійсним договір дарування частини квартири №2466 від 27 серпня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дубчак Оксаною Василівною. Крім цього, вказав, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» договір дарування фіктивний та удаваний, оскільки сторони приховали факт того, що кв. АДРЕСА_1 є об`єктом культурної спадщини.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09.02.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін.

Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи судом, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі із позовною заявою та додатками, скеровано сторонам, відповідачам - за місцем їхньої реєстрації, однак поштові відправлення повернуто суду без вручення адресатам.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

01.03.2024 року Залізничним районним судом м. Львова отримано пояснення щодо позову третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дубчак О.В. та документи нотаріальної справи, заведеної по договору дарування частки квартири від 27 серпня 2021, зареєстровано в реєстрі за №2466, що були витребувані судом за клопотанням позивача.

Водночас, суд не приймає до уваги пояснення щодо позову третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дубчак О.В., оскільки такі не надіслані іншим учасникам справи, що суперечить вимогам ст. 181 ЦПК України.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.04.2024 року прийнято подані ОСОБА_1 докази та надіслано такі іншим учасникам справи. Строк розгляду справи продовжено у порядку спрощеного провадження без повідомлення /виклику/ сторін на термін не більше тридцяти днів.

Дана ухвала суду скерована учасникам справи та отримана: позивачем ОСОБА_1 13.04.2024 року, відповідачем ОСОБА_2 - 11.04.2024 року, третіми особами - Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради 12.04.2024 року, органом опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради - 11.04.2024 року, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дубчак О.В. - 16.04.2024 року.

Поштові відправлення скеровані відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та третій особі ОСОБА_5 повернуто суду відділенням поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18.04.2024 року прийнято подані ОСОБА_1 докази та надіслано такі іншим учасникам справи

Дана ухвала суду скерована учасникам справи та отримана: позивачем ОСОБА_1 27.04.2024 року, відповідачем ОСОБА_2 - 26.04.2024 року, третіми особами - Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради 21.04.2024 року, органом опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради - 24.04.2024 року, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дубчак О.В. - 24.04.2024 року.

Поштові відправлення скеровані відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та третій особі ОСОБА_5 повернуто суду відділенням поштового зв`язку у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Таким чином, у вказаний строк відповідачі не подали суду відзив на позовну заяву, заперечень щодо поданих позивачем доказів, треті особи не подали пояснень щодо позову, поважних причин такого не повідомили.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення /виклику/ сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 12, ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками /усиновлювачами/, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно ч.2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування 1/2 частки квартири від 27.08.2021 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 безоплатно передали у власність обдаровуваній ОСОБА_2 належну їм на праві приватної власності спільної часткової власності 1/2 (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1 /а.с.70-71/.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач покликається на те, що договір дарування укладений всупереч нормам ЦК України, волевиявлення сторін договору не було вільним на момент його укладення, не відповідало їхній внутрішній волі, договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, такий договір є фіктивним.

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Із аналізу норм законодавства вбачається, що для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про практику розгляду судами справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про нотаріат», нотаріус зобов`язаний здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики: сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв`язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.

Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те. що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути па її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

При посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Нотаріально посвідчувати правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса.

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них.

Нотаріус, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія піддягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не мас необхідних повноважень; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників.

Нотаріуси посвідчують правочини, які згідно із законом підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Нотаріус при вчиненні нотаріальної дії перевіряє, чи відповідає зміст посвідчуваного ним правочину вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Із аналізу наявного у матеріалах справи договору дарування вбачається, що останній укладений у письмовій формі із зазначенням усіх його істотних умов, підписаний дарувальниками та обдаровуваною, нотаріально посвідчений. Зміст договору відповідає вимогам закону. Дієздатність дарувальників перевірена нотаріусом. Встановлено відповідність договору їхнім інтересам, волевиявлення є вільним, відповідає внутрішній волі дарувальників, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків. Форма правочину дотримана.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10.05.2022 року у цивільній справі №462/1041/22 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 /треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 / про визнання недійсним договору дарування №2466 від 27 серпня 2021 року, яке постановою Львівського апеляційного суду від 07.02.2023 року та постановою Верховного Суду від 21.09.2023 року залишено без змін, встановлено, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивач не довів, що його майнові права, пов`язані з укладенням оспорюваного договору є порушені, не надав суду доказів того, що на момент укладення останнього, сторони діяли всупереч своїй внутрішній волі, з метою приховання, на думку позивача, фактично іншого дійсного договору, як і не надав доказів ненастання правових наслідків, пов`язаних з укладенням договору дарування.

При цьому, покликання позивача на попередні договори дарування, його розірвання, свідоцтва про право на спадщину, акти ЛКП, довідки з місця реєстрації не містять доказів на підтвердження позовних вимог, оскільки факт непроживання відповідача, не може свідчити про ненастання правових наслідків, з огляду на конституційне право останньої вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, оскільки право приватної власності є непорушне. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 10.05.2006 року встановлювався порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , що свідчить про існування між сторонами не зовсім приязних стосунків, в зв`язку з чим виникали раніше суперечності щодо права користування та володіння квартирою.

Аналогічні докази подані позивачем суду у даній справі.

Крім цього, відповідно до рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10.05.2022 року у цивільній справі №462/1041/22 відмовляючи у задоволенні позову, суд бере до уваги умови договору дарування, зокрема те, що сторони підтвердили дійсність намірів при його укладенні, укладення цього договору відповідало їхнім інтересам, волевиявлення було вільним, усвідомленим і відповідало їхній внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідали реальній домовленості сторін, договір не приховував іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які стосуються дарування, а також, що нотаріусом роз`яснювались наслідки укладення вказаного договору, зокрема, положення ст. ст. 717-728 ЦК України.

Таким чином, судом встановлено відсутність підстав для визнання оспорюваного позивачем договору дарування недійсним. Також не встановлено підстав для визнання даного договору удаваним, на що також покликався позивач.

Крім цього, згідно постанови Верховного Суду від 21.09.2023 року у цивільній справі №462/1041/22, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення правочину лише для виду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для виду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився і Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц, від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц, від 21 травня 2020 року у справі № 468/1736/17-ц.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, оскільки мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 461/6252/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 760/21747/19, від 20 вересня 2022 року у справі № 619/4478/20.

Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач прийняв у власність подароване йому нерухоме майно: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на зазначене нерухоме майно.

Встановлено, що спірний договір дарування підписаний сторонами правочину, учасники договору досягли згоди з усіх істотних його умов, сторони володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі.

Згідно з пунктом 10 договору дарування 1/2 частини квартири від 27 серпня 2021 року № 2466 сторони стверджували, що договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що воля дарувальників в оспорюваному правочині відповідала їх дійсним намірам щодо розпорядження належним їм часткам нерухомого майна (квартирою) на користь відповідачки, та враховуючи, що наявність підстав, які вказували б, що спірний договір дарування укладений унаслідок приховування іншого дійсного договору, суд не встановив і такі підстави позивачем не доведені, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ураховуючи наведене, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність позивачем фіктивності оспорюваного правочину, а тому немає правових підстав для визнання його недійсним на підставі частини першої статті 234 ЦК України.

Таким чином, наведені ОСОБА_1 обставини щодо підстав недійсності оспорюваного договору, його фіктивності та удаваності не знайшли свого підтвердження та спростовані наведеними рішеннями судів.

Щодо покликання ОСОБА_1 на те, що відповідно до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» договір дарування фіктивний та удаваний, оскільки сторони приховали факт того, що кв. АДРЕСА_1 є об`єктом культурної спадщини, суд виходить з такого:

питання відчуження нерухомого майна, що є об`єктом культурної спадщини, регулюється нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Об`єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом відповідного Міністерства або постановою Кабінету Міністрів України та мають власний охоронний номер. З цього моменту вони називаються пам`ятками культурної спадщини.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон) центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини забезпечує публікацію Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесених до нього змін у спеціалізованому періодичному виданні.

Як встановлено ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.05.2023 року, яка постановою Львівського апеляційного суду від 23.11.2023 року залишена без змін, право на звернення із позовом, з підстав фіктивності правочину чи порушення прав, відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» належить, в даному випадку, відповідному управлінню, в особі Львівської міської ради, заявником не доведено що це прямо або опосередковано вплине на його права, оскільки в обґрунтуванні заяви не наведено порушення його прав при укладенні договору.

Щодо покликання позивача на те, щоу п. 3 договору дарування зроблено посилання на технічний паспорт, однак не зазначено номер та дати технічного паспорта на квартиру, суд звертає увагу, що відповідно до вимог порядку вчинення нотаріальних дій та Інструкції «Про вчинення нотаріальних дій» нотаріус не має обов`язку зазначати дані технічних паспортів, а лише характеристики нерухомого майна.

Технічний паспорт - це документ, який містить відомості щодо проведеної технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, зокрема, інформацію про його місцезнаходження (адресу), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт, тощо.

Так, 23.06.2021 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 681 «Деякі питання забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва», якою затверджено Порядок ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також внесено зміни у процедуру державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Тому з 01.08.2021 року, державним реєстратором має забезпечуватися перевірка інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про результати проведення технічної інвентаризації у випадках, визначених законодавством. Така процедура має відбуватись у разі подання для проведення державної реєстрації технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна або ж на об`єкт незавершеного будівництва.

Слід зазначити, що подача технічного паспорта для проведення державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна передбачена увипадках державної реєстрації прававласності на:

- новозбудований об`єкт нерухомого майна;

- індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992 року;

- об`єкт нерухомого майна у результаті реконструкції такого об`єкта; закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01.01.2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт;

- нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, або об`єднання майна;

- об`єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об`єкта;

- окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб;

- окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу.

Таким чином, документи, що були подані для вчинення нотаріальної дії та для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, містили усю необхідну інформацію, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями документів нотаріальної справи, заведеної по договору дарування частки квартири від 27 серпня 2021р., зареєстровано в реєстрі за №2466, що були витребувані судом за клопотанням позивача.

Крім цього, згідно наданих приватним нотаріусом документів нотаріальної справи, заведеної по договору дарування частки квартири від 27 серпня 2021, зареєстровано в реєстрі за №2466, відповідно до довідки від 27.08.2021 року №б/н, виданої на запит приватного нотаріуса, зареєстрованими у квартирі АДРЕСА_1 вказані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації 09.07.1969 року) та гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дача реєстрації 13.08.2001 року).

Тому при посвідченні даного договору дарування не були порушені права малолітніх та неповнолітніх дітей, так як такі не зареєстровані у даній квартирі станом на час посвідчення договору.

Щодо покликання позивача на долучені ухвалою суду від 05.04.2024 року докази фіктивності спірного договору, що підтверджують наміри відповідачів щодо отримання вигоди за свої частки та спонукання позивача проти його волі припинити його право власності на частку у даній квартирі, такі не знайшли свого підтвердження, оскільки пропозиції ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 щодо викупу його частки у даній квартирі або придбання ним частки ОСОБА_2 не є обов`язковими для позивача, не примушують його набувати у власність частку належну ОСОБА_2 та/або відчужувати належну йому на праві власності частки, а є лише пропозицією щодо врегулювання спірних питань між сторонами.

Щодо поданих позивачем доказів, що долучені ухвалою суду від 18.04.2024 року суд приходить до переконання, що такі докази доводять факт наявності обов`язку у співвласників квартири АДРЕСА_1 щодо укладення з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронного договору та не доводять порушення прав позивача та не спростовують встановлених судом обставин справи.

Крім цього, подані позивачем відеозаписи, які також не містять даних, які б спростовували встановлені судом обставин справи.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що підстави для задоволення позову відсутні, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а відповідачі не заявляли до відшкодування судових витрат, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76, 82, 141, 263-265, 268, 274-275, 279, 354-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_5 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дубчак Оксана Василівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення, або в строки та порядку, передбачені ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: Бориславський Ю. Л.