Ухвала

від 02.05.2024 по справі 398/2309/24

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/2309/24

провадження №: 1-кс/398/933/24

УХВАЛА

Іменем України

"02" травня 2024 р. Слідчий суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором, про передачу арештованого майна Національному агенству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості в межах кримінального провадження внесеному №12024121060000618 від 01.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий звернувся до суду з клопотанням про про передачу арештованого майна Національному агенству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості в межах кримінального провадження внесеному №12024121060000618 від 01.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 Кримінального кодексу України.

В обґрунтуваннявимог клопотаннядізнавач вказав,що в провадженні СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження №120241210600000618 від 01.04.2024 за ч.2 ст.191 КК України за фактом привласнення окремими суб`єктами господарювання, зареєстрованими та діючими на території Олександрійського району, коштів від прихованих від прихованих операцій (у тому числі здійснених стосовно товарів завезених до України за підробленими документами із території Російської Федерації), без несплати відповідних податків, з одночасним виведенням їх до юридичних осіб Російської Федерації.

В ході досудового розслідування виникла необхідність у вирішенні питання застосування процесуальних заходів щодо запобігання відчуженню корпоративних прав особами громадянами Російської Федерації, що володіють частками у статутних фондах (майна).

Так, до складу засновників ТОВ «Фірма Унірем» (код ЄРДПОУ 13743582) відповідно до статуту, зареєстрованого 19.03.2008 за №14451050008000642 входить ОСОБА_5 , громадянин Росії, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який згідно змін до статуту від 09.10.2012, зареєстрованих за №14451050016000642 володіє 21,75 % статутного фонду у розмірі 870000 гривень, а отже є кінцевим беніфіціарнимивласником тавигодонабувачем від фінансово-господарськоїдіяльності товариства.

Зазначене підприємство зареєстроване та діє на території міста Олександрії, Кіровоградської області, за адресою вулиця Луначарського, 10 (сучасна назва вулиця Софіївська), що вбачається і змін до статуту.

Враховуючи, що існує ризик відчуження майна ТОВ «Фірма Унірем» (код ЄРДПОУ 13743582) засновником та власником якого є ОСОБА_5 , виникла необхідність в накладенні арешту на корпоративні права вказаного товариства заборонивши державним реєстраторам здійснювати державну реєстрацію будь-яких змін до установчих документів, а також проведення будь-яких інших реєстраційних дій щодо ТОВ «Фірма Унірем» (код ЄРДПОУ 13743582), з метою забезпечення цивільного позову та відшкодування завданих збитків, що обґрунтовується сукупністю підстав вважати, що вказані кошти є об`єктом кримінального, протиправного діяння, а саме предметом злочинного посягання, що відповідає критеріям передбаченим ч. 2 ст. 167 КПК України, та має значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню під час досудового розслідування даного кримінального провадження.

Прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Відповідно до ч. 1ст. 172 КПК Українинеприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.

У зв`язку знеприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося на підставі ч. 4ст. 107 КПК України.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання.

Слідчим суддею встановлено, що органом поліції проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному 01 квітня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024121060000618 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України.

03 березня 2022 року Верховною Радою України, з урахуванням Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, прийнято Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» (далі Закон), який визначає правові засади примусового вилучення з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) об`єктів права власності російської федерації як держави, яка почала повномасштабну війну проти України, та її резидентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону Російська Федерація держава, яка рішенням Верховної Ради України відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року визнана державою-агресором і здійснює збройну агресію проти України; резиденти - юридичні особи (їх філії, представництва), що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на території України, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано чи юридичні особи, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано має частку у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, інше членство (участь у будь-які формі) у юридичній особі.

Положення щодо статусу кінцевого бенефіціарного власника містяться у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи. Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння (п. 30, ч. 1 ст. 1 Закону).

Отже, кінцевим бенефіціарним власником (раніше - кінцевий вигодоодержувач підприємства) може бути 1) особа, що прямо або через третіх осіб володіє часткою на 25% і більше в статутному капіталі підприємства та 2) особа, що має вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, незалежно від формального володіння. Тобто, це особа, щомаєістотнийвплив на управлінняюридичною особою та йогомайном.

Вигодонабувач», або «бенефіціар» (від фр. вenefice - прибуток, користь) наведенеу словниках - цефізичнаабоюридична особа, якійпризначенийгрошовийплатіж, одержувач грошей. Тобто,вигодонабувач (вигодоодержувач, бенефіціарій) - це справжній власник майна, який отримує доходи відсвого майна, переданого в довірче управління іншій особі, юридичній або фізичній (при здачі в оренду, найм), або від використання своєї власності третіми особами.

02.11.2023 слідчим суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області постановлено ухвалу про накладення арешту на корпоративні права ТОВ «Фірма Унірем» (код ЄРДПОУ 13743582), юридична адреса: вулиця Луначарського,10(сучаснаназва вулицяСофіївська),м.Олександрія,Кіровоградської області,а саме на частку в статутному капіталі ТОВ «Фірма Унірем» (код ЄРДПОУ 13743582), що належать засновнику та кінцевому беніфіціарному власнику - ОСОБА_5 (відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі- 21,75 %, тобто 870000 гривень).

При цьому, постановою слідчого, зазначена частка статутного капіталу визнана речовим доказом.

Арешт накладено з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Згідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Порядок управління грошовими коштами в безготівковій формі визначений ст. 20 вказаного Закону.

Згідно з абзацом сьомим частини шостої ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якими є корпоративні права, що належить засновнику та кінцевому бенефіціарному власнику ОСОБА_5 (відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі- 21,75 %, тобто 870000 гривень), якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі його відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними, з метою забезпечення їх збереження.

У зв`язку з цим наявні законодавчі підстави при накладенні арешту на грошові кошти передати арештоване майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним.

Крім того, згідно положень ст. 23 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 18.10.2006 N 251-V (251-16),кожна Держава-учасниця вживає, відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинами наступних діянь, які вони вчинені умисно:

a) - i) конверсія або переведення майна, якщо відомо, що таке майно є доходами від злочинів, з метою приховання або маскування незаконного походження цього майна або з метою надання допомоги будь-якій особі, що бере участь у вчиненні основного злочину, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої діяння;

- ii) приховання або маскування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення, прав на майно або його приналежність, якщо відомо, що таке майно є доходами, одержаними злочинним шляхом;

b) за умови дотримання основних принципів своєї правової системи:

- i) придбання, володіння або використання майна, якщо в момент його отримання відомо, що таке майно одержане злочинним шляхом;

- ii) участь, причетність або вступ у зговір з метою вчинення будь-якого зі злочинів, визначених цією статтею, замах на його вчинення, а також підсобництво, підбурювання, сприяння або надання порад під час його вчинення.

З метою реалізації ч. 1 цієї статті:

a)кожна Держава-учасниця докладає зусиль для реалізації ч. 1 цієї статті до найширшого кола предикатних злочинів;

b)кожна Держава-учасниця включає до числа предикатних злочинів, як мінімум, широке коло злочинів, що визнані такими відповідно до цієї Конвенції;

c)з метою реалізації викладеного вище п. "b" предикатні злочини включають злочини, вчинені як у межах, так і поза межами юрисдикції відповідної Держави-учасниці. Однак злочини, вчинені за межами юрисдикції будь-якої Держави-учасниці, є предикатними злочинами тільки за умови, що відповідне діяння визнається злочином відповідно до внутрішнього права держави, в якій воно вчинене, і визнавалося б злочином відповідно до внутрішнього права Держави-учасниці, в якій імплементована або застосовується ця стаття, якби воно було вчинене в ній;

d)кожна Держава-учасниця подає Генеральному секретареві Організації Об`єднаних Націй тексти своїх законів, які забезпечують реалізацію положень цієї статті, а також тексти будь-яких подальших змін до таких законів або їхній опис;

e)якщо цього потребують основоположні принципи внутрішнього законодавства Держави-учасниці, то можна передбачити, що злочини, зазначені в ч. 1 цієї статті, не стосуються осіб, які вчинили основний злочин.

Статею 24 Конвенції визначено, що без шкоди для положень ст. 23 цієї Конвенції кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання будь-якого умисно вчиненого злочину, передбаченого цією Конвенцією, злочином, без участі у вчиненні таких злочинів, приховання або безперервного утримання майна, якщо відповідній особі відомо, що таке майно здобуте в результаті будь-якого зі злочинів, що визначений цією Конвенцією.

Згідно положень ст. 31 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції» 18.10.2006, кожна Держава-учасниця вживає, максимальною мірою, можливою в рамках її внутрішньої правової системи, таких заходів, які можуть бути необхідними для забезпечення можливої конфіскації доходів від злочинів, що визначені цією Конвенцією, або майна, вартість якого відповідає вартості таких доходів.

Кожна Держава-учасниця вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для забезпечення можливості виявлення, відстеження, заморожування або арешту будь-чого з переліченого в ч. 1 цієї статті з метою подальшої конфіскації.

Кожна Держава-учасниця вживає, відповідно до її внутрішнього права, таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для управління компетентними органами замороженим, арештованим або конфіскованим майном, зазначеним у ч. 1 і 2 цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Загальна вартість частки у розмірі 21,75 %, корпоративних прав юридичної особи ТОВ «Фірма Унірем», код ЄРДПОУ 13743582, що належить ОСОБА_5 , складає 870000 гривень, що перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 100 КПК України, у випадках, передбачених абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно ізстаттями 171-173цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Враховуючи, що вище перелічене майно являється речовим доказом у кримінальному провадженні, містить всобі відомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження, являються об`єктами вчинення злочину, на вказане майно судом накладено арешт, з метою подальшого здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, виникла необхідність у передачі арештованого майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що для забезпечення належного зберігання слідів вчиненого кримінального правопорушення, з метою проведення судових експертиз, а також з метою запобігання ризикам, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170 173, 372 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшогослідчого СВОлександрійського РВПГУНП вКіровоградській області ОСОБА_4 ,погоджене прокурором,про передачуарештованого майнаНаціональному агенствуУкраїни зпитань виявлення,розшуку тауправління активами,одержаними відкорупційних таінших злочинівдля здійсненнязаходів зуправління нимиз метоюзабезпечення їхзбереження абозбереження їхньоїекономічної вартостів межахкримінального провадженнявнесеному №12024121060000618від 01.04.2024року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.191Кримінального кодексуУкраїни - задовольнити.

З метою здійснення заходів з управління арештованим майном - корпоративні праваТОВ «Майстерня своєї справи» (код ЄРДПОУ 34218894), юридична адреса: Кіровоградська область, м. Олександрія, вулиця Куколівське Шосе, 5/1-А, а саме на частку в статутному капіталі ТОВ «Майстерня своєї справи» (код ЄРДПОУ 34218894), що належать кінцевим беніфіціарним власникам - ОСОБА_6 (відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі- 33,3660%, тобто 1000980 гривень) та ОСОБА_7 (відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі- 33,3660%, тобто 1000980 гривень), що становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передати в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для подальшої їх передачі в управління за договором у порядку, визначеному Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1