Рішення

від 29.04.2024 по справі 619/671/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/671/24

провадження № 2/619/486/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

29 квітня 2024 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/671/24

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позов про позбавлення батьківських прав.

Стислий виклад позиції сторін.

24 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав у відношенні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтуванняпозову посилаєтьсяна те,щоз відповідачем він перебував у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому шлюб було розірвано рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15.07.2020. Після розірвання шлюбу, відповідач виїхала близько п`яти років тому за кордон та їх спільна донька продовжувала мешкати з ним. Незважаючи на те, що ОСОБА_3 має матір, однак мешкає разом з ним після розірвання шлюбу та знаходиться на повному його утриманні. Відповідач покинула дитину та ніякої уваги їй не приділяє, матеріально не допомагає, не виявляє бажання бачити дитину, розвитком дитини не цікавиться, не піклується ні про її фізичний та ні про духовний розвиток. Він самостійно створює позитивний рівень життя для доньки самостійно піклується її матеріальним станом та духовним розвитком. Зазначає, що відповідно до акта депутата Малоданилівської селищної ради від 09.10.2023, засвідченого свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 мешкає разом з донькою за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дитини з 2018 року проживає за кордоном, має там шлюб з іноземцем. Забезпеченням дитини займається батько. Згідно довідки КЗ «Опорний заклад освіти Малоданилівськй ліцей Малоданилівської селищної ради Харківської області від 12.10.2023. ОСОБА_3 навчається з 01.09.2023 по теперішній час. Форма навчання дистанційна. Також вказує, що відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Чеською республікою ОСОБА_2 06.11.2021 уклала шлюб з іноземцем. Відповідно до візи дійсної для країн Шенгенської зони з 10.10.2018 ОСОБА_2 перетнула кордон. Також відповідач отримала дозвіл на тимчасове перебування до 01.11.2025 за кордоном. Крім того, ОСОБА_2 написала заяву для компетентних органів, що вона є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_3 . Також зазначила, що вона з 2018 року мешкає за кордоном, повертатися в Україну не збирається. Забезпеченням дитини займається її батько ОСОБА_1 . Згідно довідки Дергачівської ЦРЛ Харківської області від 13.09.2023 ОСОБА_1 не перебуває на обліках в психіатричному та наркологічному кабінетах. Отже, відповідач абсолютно не виконує обов`язки, що покладені законом на батьків по відношенню до дитини, не піклується про моральний розвиток доньки, оскільки не проводить часу з нею та навіть не намагається цього робити. Не надає матеріальної допомоги. Адже, моральний вплив на дитину можливий або безпосереднього через спілкування з дитиною або не прямим впливом, шляхом фінансової участі в вихованні або іншої матеріальної допомоги. Він же має стабільний дохід, постійне місце мешкання, задовільні умови для проживання дитини. Також він не має судимостей.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

25 січня 2024 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 10 год 00 хв 22 лютого 2024 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів; запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 16 лютого 2024 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Витребувано у Служби усправах дітейМалоданилівської селищноїрадиписьмовий висновок щодо розв`язання спору.

22 лютого 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 20 березня 2024 року.

19 березня 2024 року до суду надійшов висновок Малоданилівської селищної ради про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 березня 2024 року судове засідання відкладено на 09 год 00 хв 29 квітня 2024 року.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, причину неявки суду не повідомила, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином шляхом направлення на адресу місця її реєстрації судової повістки разом з копіями відповідних документів, яку відповідно до довідки Укрпошти 03.04.2024 була не вручена працівниками пошти у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991«Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена 03.04.2024.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

Відповідно до ч. 3ст. 131 ЦПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 1ст.44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Представник позивача адвокат Головко В.В. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі, зазначила, що висновок селищної ради має рекомендаційний характер та не підтверджується належними та допустимими доказами.

Представник Малоданилівської селищної ради у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Так як, відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явилася в судове засідання, то відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК Українисуд постановляє заочне рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 27.08.2007 Малоданилівською селищною радою Дергачівського району Харківської області, Серія НОМЕР_1 , актовий запис № 33, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є: мати ОСОБА_2 , батько ОСОБА_1 .

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15.07.2020 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що зареєстрований 04.10.2003 у Малоданилівській селищній раді Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 41.

Відповідно до акта депутата Малоданилівської селищної ради Ященко Є.М. від 09.10.2023, засвідченого свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 мешкає разом зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , 2007 року народження за адресою: АДРЕСА_1 . Мати неповнолітньої ОСОБА_3 фактично з 2018 року проживає за кордоном, має там шлюб з іноземцем. Забезпеченням дитини займається батько.

Згідно з довідкою КЗ «Опорний заклад освіти Малоданилівськй ліцей» від 12.10.2023 № 120, ОСОБА_3 навчається з 01.09.2013 по теперішній час. Форма навчання дистанційна.

З огляду на свідоцтво про шлюб, виданого Чеською республікою ОСОБА_2 06.11.2021 уклала шлюб в Бєла-над-Радбузою 200 з ОСОБА_7 .

Відповідно до візи дійсної для країн Шенгенської зони з 06.12.19 ОСОБА_2 перетнула кордон до 01.01.2018.

Згідно з Дозволом на тимчасове перебування ОСОБА_2 отримала дозвіл на тимчасове перебування РП до 01.11.2025 за кордоном.

Відповідно до копії заяви від 12.10.2023, ОСОБА_2 зазначила, що вона є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , з 2018 року проживає за кордоном, живе в законному шлюбі з іноземцем. В Україну повертатися не збирається. Забезпеченням дитини займається її батько ОСОБА_1 .

З огляду на Довідку Малоданилівської селищної ради від 12.10.2023 № 02-22/473 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Проживала за вказаною адресою разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до його мобілізації 01.10.2023, згідно акта депутата селищної ради.

Згідно довідки Дергачівської ЦРЛ Харківської області від 13.09.2023 ОСОБА_1 не перебуває на обліках в психіатричному та наркологічному кабінетах.

Відповідно до Висновку Малоданилівської селищної ради, як органу опіки та піклування, у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують або спростовують участь матері у піклуванні про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, вважає не доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, у Висновку зазначено про те, що дитина ОСОБА_3 у власноруч написаній заяві зазначила, що вона проти позбавлення її матері батьківських прав. Між ними теплі та добрі стосунки, з матір`ю кожного дня спілкуються, мати всіляко цікавиться та бере участь у її шкільному та позашкільному життю. З початку повномасштабного вторгнення, перебувала разом із матір`ю в Чеській Республіці.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частинами першою-четвертою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Частинами першої, другої статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі й на рівне виховання батьками.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Частиною першої статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

На підставі тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України можна зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

З огляду на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і за наявності вини у діях батьків.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя. Заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 47 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).

Тобто в такому випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке, у свою чергу, не є абсолютним.

Ураховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд, з однієї сторони, має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З іншої сторони, обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому як найкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, і залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися.

Разом із тим, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Крім того, у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які могли б завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.

Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що на перше місце ставляться якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Крім того, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Зі змісту наявного у матеріалах справи висновку органу опіки та піклування вбачається, що дитина ОСОБА_3 у власноруч написаній заяві зазначила, що вона проти позбавлення її мати батьківських прав. Між ними теплі та добрі стосунки, з матір`ю кожного дня спілкуються, мати всіляко цікавиться та бере участь у її шкільному та позашкільному життю. З початку повномасштабного вторгнення, перебувала разом із матір`ю в Чеській Республіці.

Отже, з наявних у справі доказів не вбачається умисного, винного ухилення або відмови відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, свідомого нехтування ними.

Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої може свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив матері з дитиною сімейних відносин не відповідає інтересам ОСОБА_3 .

Крім того, у Висновку орган опіки та піклування Малоданилівської селищної ради вважає не доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують або спростовують участь матері у піклуванні про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_2 самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, покинула дитину та ніякої уваги їй не приділяє, матеріально не допомагає, не виявляє бажання бачити дитину, розвитком дитини не цікавиться, не піклується ні про її фізичний та ні про духовний розвиток, суд вважає недоведеним.

Долучені позивачемдо матеріалівсправи докази,а саме:акт депутатаМалоданилівської селищноїради від 09.10.2023;довідку КЗ«Опорний закладосвіти Малоданилівськйліцей Малоданилівськоїселищної радиХарківської областівід 12.10.2023;копію досвідоцтва прошлюб,виданого Чеськоюреспублікою відповіднодо якого ОСОБА_2 06.11.2021уклала шлюбз іноземцем;копію візидійсної длякраїн Шенгенськоїзони з10.10.2018де зазначено,що ОСОБА_2 перетнула кордон;копія дозвілуна тимчасовеперебування відповідачадо 01.11.2025за кордоном, заяву ОСОБА_2 про те,що вонає матір`юнеповнолітньої ОСОБА_3 та з2018року мешкаєза кордоном,повертатися вУкраїну незбирається.Забезпеченням дитинизаймається їїбатько ОСОБА_1 ;довідку ДергачівськоїЦРЛ Харківськоїобласті від13.09.2023,не можнавважати належнимидоказами ухиленнявід вихованнядоньки ОСОБА_2 , оскільки вони не підтверджують викладені позивачем обставини та з них неможливо встановити відсутність спілкування матері з дитиною.

Отже, з наданих позивачем доказів не вбачається наявність підстав, передбачених ст.164 СК України, а тому застосування до відповідача такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав, суд вважає недоцільним та таким, що не відповідає інтересам дитини.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленомуЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було врученеу день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленомуЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування(ім`я)сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

третя особа: Службу у справах дітей Малоданилівської селищної ради, місцезнаходження: 62341, Харківська область, Харківський район, смт Мала Данилівка, вул.Ювілейна, буд. 5, ЄДРПОУ 43644544.

Повне судове рішення складено 03 травня 2024 року.

Суддя Є. А. Болибок