Рішення

від 03.05.2024 по справі 642/7045/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"03" травня 2024 р.

Справа № 642/7045/23

Провадження № 2/642/37/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2024 рокуЛенінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Грінчук О.П.,

за участі секретаря Шрамко Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістиктранс Україна» до ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській обл., про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,

встановив:

До Ленінського районного суду м.Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просив стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в розмірі 14886 грн., витрати на правову допомогу 7000 грн., 2684 грн. судового збору.

В обгрунтування позову зазначено, що 26.06.2023 ТОВ «Логістиктранс Україна» було подано до ГУ Державної казначейської служби України у Харківській обл. заяву про повернення судового збору, який було сплачено по судовій справі №520/2087/22. Судовий збір товариство просило перерахувати на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Укрсиббанк», з якого і був оплачений судовий збір, заява підписана директором ОСОБА_2 . Проте 01.08.2023 від невстановлених осіб до органу казначейської служби було подано, на думку позивача, підроблене доповнення до заяви про повернення судового збору від 26.06.2024, в якому невстановлені особи просили перерахувати судовий збір на невідому особу ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що даний громадянин товариству невідомий, в трудових чи інших цивільно-правових відносинах із товариством він не перебував. Крім того, заява від 01.08.2023 була підписана від імені директора, який був змінений 26.07.2023. 08.08.2023 від ТОВ «Логістиктранс Україна» до казначейства було подано заяву, в якій товариство акцентувало увагу на тому, що судовий збір потрібно перерахувати виключно на рахунок товариства. 15.08.2023 невстановлені особи подано підроблену заяву, якою нібито керівник ТОВ «Логістиктранс Україна» просить заяву від 08.08.2023 вважати помилковою та не брати до виконання. Зазначена заява була підписана нібито директором ОСОБА_3 , проте жодних заяв керівник товариства не подавав. За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження за ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч.2 ст. 190 КК України. Кошти в розмірі 14886 грн. 22.08.2023 були перераховані на рахунок відповідача. 29.09.2023 товариством подано до гр. ОСОБА_4 вимогу про повернення у семиденний термін безпідставно набутих коштів, яка залишилась без задоволення. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 13.12.2023 справу відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

25.12.2023 до суду надійшли пояснення від третьої особи з приводу заявлених позовних вимог. Представник Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській обл. зазначив, що 26.06.2023 до ГУ Державної казначейської служби України у Харківській обл. від стягувача - ТОВ «Логістиктранс Україна» надійшла заява за підписом директора ОСОБА_2 , скріплена печаткою товариства, та оригінал виконавчого листа, виданого Харківським окружним адміністративним судом 26.06.2023 по справі №520/2087/22 з проханням перерахувати кошти на рахунок Товариства НОМЕР_2 . 01.08.2023 на електронну пошту Головного управління надійшло доповнення від 01.08.2023 до заяви Товариства від 26.06.2023 про уточнення реквізитів, на які директор товариства просив перерахувати кошти, зазначивши отримувачем ОСОБА_1 , рахунок НОМЕР_2 . 14.08.2023 до Головного Управління надійшла заява Товариства від 08.08.2023 за підписом директора ОСОБА_3 , скріплена печаткою Товариства, з проханням зарахувати кошти виключно на рахунок Товариства НОМЕР_1 . 17.08.2023 до Головного управління надійшла заява Товариства від 15.08.2023 за підписом директора ОСОБА_3 , скріплена печаткою Товариства, з проханням вважати помилковою та не брати виконання заяву Товариства від 08.08.2023. 23.08.2023 Головне управління перерахувало кошти в сумі 14886 грн. на рахунок НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_1 , у відповідності до останньої заяви Товариства від 15.08.2023.

01.02.2024 відповідачем подано відзив на позов, згідно якого він заперечує проти позовних вимог з наступних підстав. Відповідач зазначив, що з 26.05.2021 по 22.12.2021 він займав посаду заступника директора ТОВ «Логістиктранс Україна». Звернув увагу на те, що позивач з незрозумілих причин ввів суд в оману, вказуючи, що Товариству не відомо, хто такий ОСОБА_1 . Вже після звільнення відповідача Державною податковою інспекцією в Харківській обл. було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних позивача за період, які були складені і надісланні на реєстрацію за період роботи відповідача на посаді заступника директора Товариства. В подальшому Товариство вирішило оскаржити відмову ДПС в реєстрації податкових накладних та подало відповідний позов до Харківського окружного адміністративного суду. Після цього виникло питання у сплаті судового збору за подання позовної заяви. Відповідачу була надана усна вимога про сплату 14886 грн. судового збору, оскільки, на думку позивача, не реєстрація податкових накладних була наслідком неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків. Було одразу обумовлено, що у випадку задоволення позовних вимог і вирішення питання щодо повернення судового збору, вказані кошти будуть повернуті ОСОБА_1 . Тому 17.02.2022 відповідач зі своїх особистих коштів сплатив суму судового збору в розмірі 14886 грн., на підтвердження чого він надав до відзиву копію квитанції, де платником вказаний ОСОБА_1 , та акцентував увагу на тому, що позивач такої квитанції взагалі не надав до позову. Тому відповідач вважає, що повернення грошових коштів казначейством саме ОСОБА_1 є логічним наслідком. Також відповідач вказав на недоведеність позивачем обставин, на які він послався в позові, а саме, щодо підроблення заяв, поданих до казначейства. Тому відповідач просив відмовити в задоволенні позову і стягнути з позивача на його користь 8000 грн. витрат на правову допомогу.

14.02.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій він не погоджується із запереченням відповідача у відзиві на позов з наступних підстав. Так, представник вказав, що в резолютивній частині рішення Харківського окружного суду від 28.09.2022 у справі №520/2087/22 вирішено питання про стягнення судового збору саме на користь ТОВ «Логістиктранс Україна», відомостей про відповідача ОСОБА_1 рішення суду не містить. Крім того, у своїй заяві від 26.06.2023 стягувач (ТОВ «Логістиктранс Україна») теж просив перерахувати кошти на рахунок саме товариства, а не ОСОБА_1 . Щодо відсутності доказів підроблення документів представник вказав, що у відкритому кримінальному провадженні будуть проведені відповідні експертизи. Також зазначив, що ніяких усних домовленостей між Товариством і ОСОБА_1 щодо сплати останнім судового збору не було.

14.02.2024 до суду надійшла відповідь на відзив від представника відповідача (додаткова), в якій представник вказав, що з 27.07.2023 по день написання цієї відповіді єдиним учасником та директором Товариства є ОСОБА_3 . Представник зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 набуло законної сили та підлягає обов`язковому виконанню. 08.08.2023 з метою виконання рішення суду директором ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_3 було направлено заяву про перерахування судового збору виключно на поточний рахунок Товариства НОМЕР_1 . З квитанції про сплату судового збору, наданої відповідачем, вбачається, що судовий збір сплачено за позовом ТОВ «Логістиктранс Україна» саме ТОВ «Логістиктранс Україна» через працівника ОСОБА_1 . Уточнена заява до казначейства від 01.08.2023 від імені ОСОБА_2 про перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 не тягне за собою правових наслідків, оскільки ОСОБА_2 станом на 01.08.2023 звільнений з посади директора ТОВ «Логістиктранс Україна». 15.08.2023 невідомою особою повторно направлено до казначейства заяву про повернення судового збору із проханням вважати заяву товариства від 08.08.2023 помилковою. Рішень суду про заміну сторони виконавчого провадження з ТОВ «Логістиктранс Україна» на ОСОБА_1 не ухвалювалось. Тому представник просить задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи, що розгляд справи відбувся без виклику сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №520/2087/22, залишеним без змін Другим апеляційним адміністративним судом постановою від 18.05.2023, позовні вимоги ТОВ «Логістиктранс Україна» задоволено та вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській обл. на користь ТОВ «Логістиктранс Україна» 14886 грн. судового збору. (а.с. 63-70)

26.06.2023 ТОВ «Логістиктранс Україна» в особі директора Висоцького С.Є. звернулось до Державної казначейської служби України в Харківській обл. із заявою про повернення 14886 грн. судового збору за рішенням суду №520/2087/22, сплаченого згідно платіжної інструкції №0.0.2462345644.2 від 17.02.2022, до заяви додано рішення суду, виконавчий лист, копію платіжної квитанції. Згідно вказаної заяви від 26.06.2023 товариство просило перерахувати судовий збір на рахунок НОМЕР_2 . (а.с. 6, 39)

Рішенням учасника №26/07 ТОВ «Логістиктранс Україна» від 26.07.2023 вирішено звільнити 26.07.2023 з посади директора ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_2 . На посаду директора призначити ОСОБА_3 з 27.07.2023. (а.с. 12)

01.08.2023 до ДКС України в Харківській обл. подано заяву директором ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_2 про уточнення платіжних реквізитів до заяви від 26.06.2023, а саме зазначено, що отримувачем коштів є ОСОБА_1 , рахунок НОМЕР_2 . (а.с. 7, 40)

08.08.2023 до ДКС України в Харківській обл. директором ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_3 подано заяву про зарахування коштів в розмірі 14886 грн. виключно на рахунок товариства НОМЕР_1 . (а.с. 8, 41)

15.08.2023 до ДКС України в Харківській обл. директором ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_3 подано заяву про те, що товариством було подано дві заяви про повернення судового збору, від 26.06.2023 та від 08.08.2023, а тому директор просив вважати заяву від 08.08.2023 помилковою та не брати до виконання. (а.с. 9, 42)

Згідно відповіді начальника ГУ ДКС України в Харківській обл. Єремейчук Р. від 09.11.2023, 23.08.2023 кошти в сумі 14886 грн. були перераховані платіжною інструкцією №210 від 22.08.2023 на рахунок НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_1 (а.с.10)

29.09.2023 директором ТОВ «Логістиктранс Україна» направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 14886 грн.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2023 відкрито провадження у справі №953/10045/23 за скаргою представника ТОВ «Логістиктранс Україна» Строгого В.Ф. на невнесення відомостей до ЄРДР. (а.с. 11)

До матеріалів справи додано також резолютивну частину документу, яким задоволено скаргу представника ТОВ «Логістиктранс Україна» Строгого В.Ф. та зобов`язано уповноважену особу ХРУП №1 ГУ НП в Харківській обл. внести відомості до ЄРДР згідно заяви ОСОБА_5 від 05.10.2023. (а.с. 11 зворотна сторона)

Окрім цього, судом встановлено, що згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_3 , долученої відповідачем ОСОБА_1 до відзиву, він перебував на посаді заступника директора ТОВ «Логістиктранс Україна» з 26.05.2021 по 22.12.2021. (а.с. 59)

Також судом встановлено, що згідно з наданої відповідачем до відзиву квитанції №0.0.2462345644.2 від 17.02.2022 про сплату судового збору за позовом ТОВ «Логістиктранс Україна», судовий збір в сумі 14886 грн. сплачено платником ОСОБА_1 . (а.с. 62)

Згідно з п.1, 2ст. 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно дост. 1213 ЦК Українинабувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з ч.1, ч.7ст. 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

В силу зст.22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У п. 2постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6, судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Положеннямист.1166 ЦК Українипередбачено відшкодування матеріальної шкоди при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що причинили збиток.

Частиною 1статті 1177 ЦК Українивизначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Як на підставу в задоволенні позовних вимог суд посилається на те, що позивачем не надано достовірних/допустимих/належних доказів щодо доведеності позовних вимог.

Посилання представника позивача на наявність кримінального провадження за фактом вищевказаних обставин підробки заяв і шахрайства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Так, представником позивача додано до позову копію ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2023 №953/10045/23 про відкриття провадження за скаргою представника ТОВ «Логістиктранс Україна» Строгого В.Ф. на невнесення відомостей до ЄРДР про кримінальні правопорушення за ч.ч.1, 4 ст. 358, ч.2 ст. 190 КК України. При цьому, представником позивача не надано суду повного тексту ухвали слідчого судді у справі №953/10045/23 за результатами розгляду скарги. Суд звертає увагу, що представником подано до суду лише останню сторінку з резолютивною частиною ухвали слідчого судді про зобов`язання уповноваженої особи ХРУП №1 ГУ НП в Харківській обл. внести до ЄРДР відомості із заяви ОСОБА_5 від 05.10.2023, однак, така резолютивна частина ухвали не містить жодних конкретних відомостей про кримінальні правопорушення, відомості про які було зобов`язано слідчим суддею внести, із неї не вбачається, чи така ухвала винесена в межах судової справи №953/10045/23, оскільки відсутня її вступна та мотивувальна частини. Крім того, вказані процесуальні документи не завірені відповідальним працівником суду, не містять ні підпису уповноважених осіб, ні відбитків печатки суду про засвідчення судового рішення як доказ справжності процесуальних документів. (а.с. 11 з лицьової і зворотної сторони)

Окрім цього, в суду відсутні відомості, зокрема, витяг з ЄРДР про кримінальні правопорушення, на які посилається представник позивача в позовній заяві.

Також представником позивача не надано суду жодного доказу про встановлення у передбаченому законом порядку факту підробки заяв, які були подані до ДКС України в Харківській обл. про повернення судового збору, на що він вказує в позові.

Так, суду не надано відомостей про відкриття кримінального провадження за даним фактом, про направлення до суду обвинувального акту та ухвалення судом обвинувального вироку за вищевказаними кримінальними правопорушеннями, які, на думку позивача, призвели до незаконного заволодіння коштами Товариства.

Клопотань про витребування таких доказів, згідно вимог ст. 84 ЦПК України, представником позивача не заявлялось, а також ним не зазначено про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, чим, на думку суду, самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.

Крім того, як встановлено судом, платником судового збору в розмірі 14886 грн. згідно квитанції №0.0.2462345644.2 від 17.02.2022 був саме ОСОБА_1 . На момент здійснення такого платежу він не був працівником/уповноваженим представником ТОВ «Логістиктранс Україна».

Суду не надано доказів того, що Товариством перераховано відповідачу ОСОБА_1 суму в розмірі 14886 грн., які він сплатив відповідно до квитанції №0.0.2462345644.2 від 17.02.2022 за подання ТОВ «Логістиктранс Україна» позову до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд також звертає увагу на те, що позивач неодноразово зазначав про те, що в найпершій заяві від 26.06.2023 ТОВ «Логістиктранс Україна» просив перерахувати кошти судового збору по виконавчому листу №520/2087/22 саме на рахунок товариства НОМЕР_1 , а не на рахунок ОСОБА_1 . Проте вказане повністю спростовується матеріалами справи, а саме, як вбачається із цієї заяви від 26.06.2023, поданої діючим на той момент директором ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_2 , який є стягувачем судового збору у справі №520/2087/22, номер рахунку, куди заявлено про перерахування коштів 14886 грн. судового збору є іншим, аніж зазначає представник позивача в позовній заяві, а саме вказано UA123052990000026205641292707, який, згідно матеріалів справи, належить ОСОБА_1 (а.с. 6, 7)

Тобто позивач (стягувач ТОВ «Логістиктранс Україна») з самого початку заявляв до казначейської служби про перерахування коштів сплаченого судового збору саме на рахунок відповідача ОСОБА_1 , а не товариства.

Також суд бере до уваги заяву директора ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_3 від 15.08.2023, в якій він просив вважати заяву від 08.08.2023, про перерахування коштів судового збору на рахунок товариства НОМЕР_1 , помилковою та не брати її до виконання. Доказів підроблення такої заяви суду не надано.

Відповідно до ч.2ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, представником позивача на виконання свого процесуального обов`язку не доведено факту підроблення документів, внаслідок якого, на його думку, відбулось заволодіння коштів товариства шахрайським шляхом, не доведено безпідставність набуття відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів, не доведено, що між діями відповідача і начебто завданою шкодою є безпосередній причинний зв`язок, а також не доведено винність такої особи у завданій шкоді.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача 2684 грн. судового збору та 7000 грн. на правову допомогу.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача;

Оскільки в позові відмовлено, витрати позивача по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу залишаються за позивачем.

Крім того, відповідачем заявлено про стягнення з позивача 8000 грн. правової допомоги.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповіднодо ч.8ст.141ЦПКУкраїни розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як зазначено у ч.4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Тищенко А.В. укладено Договір про надання правової допомоги в справі №642/7045/23. Розділом 4 Договору передбачено, що сума гонорару адвоката складає 8000 грн. (а.с. 74-75)

23.01.2024 відповідачем ОСОБА_1 сплачено 8000 грн. адвокату Тищенко А.В. згідно з Договором про надання правової допомоги від 22.01.2024, на підтвердження чого надано копію прибуткового касового ордеру. (а.с. 76)

Суд враховує практику Верховного Суду, а саме: що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц); що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12.05.2021 у справі №235/4969/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

В той час, представником позивача, на виконання вимог ч.6 ст. 137 ЦПК України, не заявлялось клопотання про зменшення таких витрат відповідача на правову допомогу.

Таким чином, враховуючи відсутність заперечень позивача, а також враховуючи визначення відповідачем та адвокатом в договорі фіксованого розміру гонорару, прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову, враховуючи надані відповідачем заперечення, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу відповідача є співмірним зі складністю справи, реальним і підлягає стягненню з позивача на його користь.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 133, 137, 141, 76-81,259, 264-265, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістиктранс Україна» до ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській обл., про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістиктранс Україна» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 03.05.2024.

Відомості про сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістиктранс Україна», код ЄДРПОУ 42767374, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 27, офіс 3;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській обл., код ЄДРПОУ 37874947, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Бакуліна, 18.

Головуючий