Постанова

від 30.08.2024 по справі 642/7045/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 серпня 2024 року

м. Харків

справа № 642/7045/23

провадження № 22-ц/818/2683/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів:, Савенка М.Є., Кружиліної О.А.

розглянувши у порядку ст.369ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ТОВ "Логістиктранс Україна" до ОСОБА_1 , третя особа- Головне Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення грошових коштів, отриманих без достатніх правових підстав, за апеляційною скаргою ТОВ "Логістиктранс Україна", в особі представника Ломакіна В.М. на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 травня 2024 року, постановлене суддею Грінчук О.П.,

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року, ТОВ "Логістиктранс Україна" звернулося з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в розмірі 14 886 грн., витрати на правову допомогу 7000 грн., 2684 грн. судового збору.

В обгрунтування позову зазначено, що 26.06.2023 ТОВ «Логістиктранс Україна» було подано до ГУ Державної казначейської служби України у Харківській обл. заяву про повернення судового збору, який було сплачено по судовій справі №520/2087/22. Судовий збір товариство просило перерахувати на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Укрсиббанк», з якого і був оплачений судовий збір, заява підписана директором ОСОБА_2 . Проте 01.08.2023 від невстановлених осіб до органу казначейської служби було подано, на думку позивача, підроблене доповнення до заяви про повернення судового збору від 26.06.2024, в якому невстановлені особи просили перерахувати судовий збір на невідому особу ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що даний громадянин товариству невідомий, в трудових чи інших цивільно-правових відносинах із товариством він не перебував. Крім того, заява від 01.08.2023 була підписана від імені директора, який був змінений 26.07.2023. 08.08.2023 від ТОВ «Логістиктранс Україна» до казначейства було подано заяву, в якій товариство акцентувало увагу на тому, що судовий збір потрібно перерахувати виключно на рахунок товариства. 15.08.2023 невстановлені особи подано підроблену заяву, якою нібито керівник ТОВ «Логістиктранс Україна» просить заяву від 08.08.2023 вважати помилковою та не брати до виконання. Зазначена заява була підписана нібито директором ОСОБА_3 , проте жодних заяв керівник товариства не подавав. За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження за ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч.2 ст. 190 КК України. Кошти в розмірі 14 886 грн. 22.08.2023 були перераховані на рахунок відповідача. 29.09.2023 товариством подано до гр. ОСОБА_1 вимогу про повернення у семиденний термін безпідставно набутих коштів, яка залишилась без задоволення. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 03 травня 2024 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістиктранс Україна» до ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській обл., про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістиктранс Україна» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.

В апеляційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістиктранс Україна» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зазначає,що воскаржуваному рішенніяк напідставу відмовиу задоволенніпозову,суд першоїінстанції зазначаєнаступне:«Окрім цього,в судувідсутні відомості,зокрема,витяг зЄРДР прокримінальні правопорушення,на якіпосилається представникпозивача впозовній заяві.» Між тим, судом привідкритті провадженняу справі,рівно іяк впродовжсудового розглядусправи неставилося питанняпро витребуваннятакого доказуяк витягз ЄРДРпро кримінальніправопорушення.Також Воскаржуваному рішенніяк напідставу відмовиу задоволенніпозову,суд першоїінстанції зазначаєнаступне:«Також представникомпозивача ненадано судужодного доказупро встановленняу передбаченомузаконом порядкуфакту підробкизаяв,які булиподані доДКС Українив Харківськійобл.про поверненнясудового збору,на щовін вказуєв позові.» Проте, на часрозгляду справив судіапеляційної інстанції,рівно іяк начас написанняданої апеляційноїскарги триваєдосудове розслідуванняза фактомпідробки заяв,які булиподані доДКС Українив Харківськійобл.про поверненнясудового збору.В рамкахданого кримінальногопровадження будепризначено рядекспертиз,які встановлятьфакт підробленнянаведених документів.Проте цейпроцес єдоволі тривалимі таким,який залежитьвід рядуобставин танизки посадовихосіб якоргану досудовогослідства такі відекспертів.Даний фактбуло проігнорованосудом першоїінстанції рівноі якне встановленочи проводилисятакі експертизивзагалі,чи наявнівони вматеріалах кримінальногопровадження.Вказує,що судомне перевіреносправжність квитанції№ 0.0.2462345644.2від 17.02.2022року ічи дійсногромадянин ОСОБА_1 сплатив такийзбір,а лишезроблено висновокіз тогопапірцю,який булонадано досуду відповідачем.Хоча тутсудом вірнопідмічено,що намомент здійсненнятакого платежувін небув працівником/уповноваженимпредставником ТОВ«Логістиктранс Україна»,тож незрозуміло наяких підставахзазначена особасплатила судовийзбір запозивача. Звертає особливу увагу суду апеляційної інстанції на тому, що Харківським окружним адміністративним судом було вирішено питання стягнення судового збору саме на користь ТОВ «Логістиктранс Україна», а не на користь ОСОБА_1 . Судом першої інстанції було проігноровано той факт, що органом казначейства неправомірно було замінено спосіб виконання судового рішення та віддано судовий збір не тій особі, яка зазначена в судовому рішенні та у виконавчому листі. Зазначає, що в резолютивній частині Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі № 520/2087/22 питання про стягнення судового збору вирішено на користь ТОВ «Логістиктранс Україна». Заміна Сторони під час виконання Рішення суду не проводилась, що підтверджується відсутністю такого рішення в судовому Єдиному реєстрі судових рішень (загальнодоступні відомості). З урахуванням вищезазначеного вбачається, що Фізичної особи ОСОБА_1 (Відповідач) безпідставно (без достатньої правової підстави) отримав грошові кошти від ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області, в сумі 14 886,00 гривень і як наслідок є всі законні підстави застосування положень ст.1212 ЦК України. Щодо стягнення з Позивача на користь Відповідача понесених витрат на правову помогу в розмірі 8 000.00 гривень зазначає, що Відповідачем на підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу подано лише Договір про надання правової допомоги в справі № 642/7045 23 та Прибутковий касовий ордер, які без детального опису робіт (наданих послуг), не є достатньою підставою для можливості визначення розміру фактично понесених витрат, їх співмірності із: складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту підроблення документів, внаслідок якого, на його думку, відбулось заволодіння коштів товариства шахрайським шляхом, не доведено безпідставність набуття відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів, не доведено, що між діями відповідача і начебто завданою шкодою є безпосередній причинний зв`язок, а також не доведено винність такої особи у завданій шкоді. Стягуючи витрати на правоу допомогу у розмірі 8000 грн, суд першої інстанції посилався на відсутність заперечень позивача, а також визначення відповідачем та адвокатом в договорі фіксованого розміру гонорару.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду, виходчи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №520/2087/22, залишеним без змін Другим апеляційним адміністративним судом постановою від 18.05.2023, позовні вимоги ТОВ «Логістиктранс Україна» задоволено та вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській обл. на користь ТОВ «Логістиктранс Україна» 14 886 грн. судового збору. (а.с. 63-70)

26.06.2023 ТОВ «Логістиктранс Україна» в особі директора Висоцького С.Є. звернулось до Державної казначейської служби України в Харківській обл. із заявою про повернення 14886 грн. судового збору за рішенням суду №520/2087/22, сплаченого згідно платіжної інструкції №0.0.2462345644.2 від 17.02.2022, до заяви додано рішення суду, виконавчий лист, копію платіжної квитанції. Згідно вказаної заяви від 26.06.2023 товариство просило перерахувати судовий збір на рахунок НОМЕР_2 . (а.с. 6, 39)

Рішенням учасника №26/07 ТОВ «Логістиктранс Україна» від 26.07.2023 вирішено звільнити 26.07.2023 з посади директора ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_2 . На посаду директора призначити ОСОБА_3 з 27.07.2023. (а.с. 12)

01.08.2023 до ДКС України в Харківській обл. подано заяву директором ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_2 про уточнення платіжних реквізитів до заяви від 26.06.2023, а саме зазначено, що отримувачем коштів є ОСОБА_1 , рахунок НОМЕР_2 . (а.с. 7, 40)

08.08.2023 до ДКС України в Харківській обл. директором ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_3 подано заяву про зарахування коштів в розмірі 14 886 грн. виключно на рахунок товариства НОМЕР_1 . (а.с. 8, 41)

15.08.2023 до ДКС України в Харківській обл. директором ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_3 подано заяву про те, що товариством було подано дві заяви про повернення судового збору, від 26.06.2023 та від 08.08.2023, а тому директор просив вважати заяву від 08.08.2023 помилковою та не брати до виконання. (а.с. 9, 42)

Згідно відповіді начальника ГУ ДКС України в Харківській обл. Єремейчук Р. від 09.11.2023, 23.08.2023 кошти в сумі 14 886 грн. були перераховані платіжною інструкцією №210 від 22.08.2023 на рахунок НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_1 (а.с.10)

29.09.2023 директором ТОВ «Логістиктранс Україна» направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 14 886 грн.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2023 відкрито провадження у справі №953/10045/23 за скаргою представника ТОВ «Логістиктранс Україна» Строгого В.Ф. на невнесення відомостей до ЄРДР. (а.с. 11)

До матеріалів справи додано також резолютивну частину документу, яким задоволено скаргу представника ТОВ «Логістиктранс Україна» Строгого В.Ф. та зобов`язано уповноважену особу ХРУП №1 ГУ НП в Харківській обл. внести відомості до ЄРДР згідно заяви ОСОБА_4 від 05.10.2023. (а.с. 11 зворотна сторона)

Окрім цього, судом встановлено, що згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_3 , долученої відповідачем ОСОБА_1 до відзиву, він перебував на посаді заступника директора ТОВ «Логістиктранс Україна» з 26.05.2021 по 22.12.2021. (а.с. 59)

Також судом встановлено, що згідно з наданої відповідачем до відзиву квитанції №0.0.2462345644.2 від 17.02.2022 про сплату судового збору за позовом ТОВ «Логістиктранс Україна», судовий збір в сумі 14 886 грн. сплачено платником ОСОБА_1 . (а.с. 62)

Предметом регулюванняглави 83 ЦК Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкціястатті 1212 ЦК України, як і загалом нормглави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленогостаттею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбаченістаттею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі № 310/5835/13-ц (провадження № 61-46496св18).

Отже, нормист. 1212 ЦК Українизастосовуються до позадоговірних зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 161/17945/18).

Згідно зістаттею 1213 ЦК Українинабувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулюванняглави 83 ЦК Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положеньглави 83 ЦК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що платником судового збору в розмірі 14 886 грн. згідно квитанції №0.0.2462345644.2 від 17.02.2022 був саме ОСОБА_1 .

Матеріали справи містять дані про те, що 26.06.2023 ТОВ «Логістиктранс Україна» в особі директора ОСОБА_2 звернулось до Державної казначейської служби України в Харківській області із заявою про повернення 14 886 грн. судового збору.

Згідно вказаної заяви від 26.06.2023 товариство просило перерахувати судовий збір на рахунок НОМЕР_2 . (а.с. 6, 39)

01.08.2023 до ДКС України в Харківській області подано заяву директором ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_2 про уточнення платіжних реквізитів до заяви від 26.06.2023, а саме зазначено, що отримувачем коштів є ОСОБА_1 , рахунок НОМЕР_2 . (а.с. 7, 40)

08.08.2023 до ДКС України в Харківській області директором ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_3 подано заяву про зарахування коштів в розмірі 14 886 грн. виключно на рахунок товариства НОМЕР_1 . (а.с. 8, 41)

Між тим, 15.08.2023 до ДКС України в Харківській області директором ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_3 подано заяву про те, що товариством було подано дві заяви про повернення судового збору, від 26.06.2023 та від 08.08.2023, а тому директор просив вважати заяву від 08.08.2023 помилковою та не брати до виконання. (а.с. 9, 42)

Згідно відповіді начальника ГУ ДКС України в Харківській обл. Єремейчук Р. від 09.11.2023, 23.08.2023 кошти в сумі 14 886 грн. були перераховані платіжною інструкцією №210 від 22.08.2023 на рахунок НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_1 (а.с.10)

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що заяви до ДКС України в Харківській області від 08.08.2023, яка підписана директором ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_3 та заява до ДКС України в Харківській області від 15.08.2023, підписана директором ТОВ «Логістиктранс Україна» Ломакіним В.В. є підробленими.

Посилання представника позивача на те, що наявне кримінальне провадження за фактом вищевказаних обставин підробки заяв, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки факту встановлення підробки заяв, які були подані до ДКС України в Харківській області про повернення судового збору матеріали справи не містять.

Отже, згідно уточненої заяви від 01.08.2023 року, кошти в сумі 14 886 грн. були перераховані платіжною інструкцією №210 від 22.08.2023 на рахунок НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_1 , оскільки заявою від 15.08.2023 року директор ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_3 просив вважати заяву від 08.08.2023, про перерахування коштів судового збору на рахунок товариства НОМЕР_1 , помилковою та не брати її до виконання.

Доказів підроблення заяви від 15.08.2023 року директора ТОВ «Логістиктранс Україна» ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №520/2087/22, залишеним без змін Другим апеляційним адміністративним судом постановою від 18.05.2023, вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області саме на користь ТОВ «Логістиктранс Україна» 14 886 грн. судового збору, колегією суддів не приймаються, оскільки директор ТОВ «Логістиктранс Україна» звернувся із заявою до ДКС України в Харківській області та сам просив повернути судовий збір саме на рахунок UA123052990000026205641292707, отримувач ОСОБА_1 .

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовни вимог.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо витрат на правову допомогу, то вони заслуговують на увагу.

Відповідно до ч 1 ст. 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу п.1 ч 3ст. 133 ЦПК України.

Відповідно до положеньст.. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимогст.. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів ( договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу представником відповідача адвокатом Тищенко А.В. надано: копію договору про надання правової допомоги від 22 січня 2024 року, в якому сторони погодили, що розмір гонорару за надання правничої допомоги сторонами визначається у сумі 8 000 грн, тобто у фіксованому розмірі; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію прибуткового касового ордеру на суму 8000 грн.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 вказано, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення, адвокатських витрат, розумності їх розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (складання відзиву), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з позивача на відповідача 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями367,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Логістиктранс Україна", в особі представника Ломакіна В.М. задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 травня 2024 року змінити в частині розміру витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістиктранс Україна» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбаченихстаттею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.А. Кружиліна

М.Є. Савенко