Постанова

від 01.11.2007 по справі 35/139-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

35/139-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01 листопада 2007 р.                                                                                   № 35/139-07  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

                                             Добролюбової Т.В. –головуючого,

Гоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

за участю представників від:

позивача: Кролевецький К.І (дов. від 09.10.07);

відповідача : Карасава О.П. (дов. від 04.10.07);

                       Слабунов В.М. (дов. від 27.03.07,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське підприємство по птахівництву"

на постанову

Харківського апеляційного господарськогосуду від 20.06.2007 року

у справі№ 35/139-07

господарського судуХарківської області

за позовомДочірнє підприємство науково-виробнича фірма "ХСУ-127" Акціонерного товариства закритого типу "Харківське спеціалізоване управління № 127"

до

Сільськогосподарського товариства зобмеженою відповідальністю "Балаклійське     підприємство по  птахівництву"

простягнення 636 075, 15 грн.

В С Т А Н О В И В:

13 лютого 2007 року  Дочірнє підприємство науково-виробнича фірма "ХСУ-127" Акціонерного товариства закритого типу "Харківське спеціалізоване управління № 127" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське підприємство по птахівництву" (далі - відповідач) про  стягнення суми основного боргу в розмірі 588 137, 88 грн., пені в розмірі 47 937 грн., а також  6360, 75 грн. - витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.04.2007 року (суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року (колегія суддів у складі: Афанасьєва В.В. - головуючий, Демченка В.О., Шевель О.В.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від                  16. 04.2007 року - без змін.

Судові акти мотивовані тим, що наявність у відповідача боргу перед позивачем у сумі 588137, 88 грн. підтверджується відповідними актами виконаних робіт, актом звірки взаєморозрахунків від 31.08.2006 року, а також тим, що пеню у сумі 47 937, 27 грн. позивачем нараховано у відповідності до умов укладеного сторонами договору підряду № 1 від 21.06.2005 року та до вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з винесеними судами попередніх інстанцій судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2007 року - скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтуванні своїх вимог скаржник посилається на те, що судами  першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, статті 34, 43, 84, 105 ГПК України, у зв'язку з чим, винесені ними рішення підлягають скасуванню.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, зокрема, при винесені рішень суди здійснили оцінку наявних у справі доказів з дотриманням положень статті 43 ГПК України, ґрунтуючись на повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, у зв'язку з чим, підстави для скасування рішень - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

      Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 21.06.2005 року між сторонами було укладено договір підряду № 1 (далі - Договір), відповідно до якого, позивач (підрядник) прийняв на себе зобов'язання виконати реконструкцію цеху збагачення комбікормів в убійний цех, а відповідач (замовник) - прийняти та оплатити вказані роботи.

Відповідно до пункту 2.4. Договору проміжні оплати за виконані роботи здійснюються замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 календарних днів з моменту підписання "Довідки про вартість виконаних робіт та витрати" за формою № КБ-3 та акту виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в.

Судами встановлено, що на виконання вищезазначеного пункту Договору, приймання підрядних робіт здійснювалося поетапно - з серпня 2005 року по липень 2006 року, про що свідчать довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та відповідні акти виконаних робіт за формою № КБ-2в на загальну суму 2612246,68 грн.

Отже, позивач свої зобов"язання за Договором виконав в повному обсязі. Натомість відповідач, прийнявши виконані роботи, про що свідчать підписи та відбитки печатки відповідача на актах виконаних робіт, здійснив оплату частково, в розмірі 2195399, 56 грн.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що 31.08.2006 року між сторонами була проведена звірка взаєморозрахунків, відповідно до якої борг відповідача перед позивачем становить 588 137,88 грн., що залишився непогашеним й на день звернення позивача до суду.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань не допускається.          і

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

                   Посилаючись на статтю 34 ГПК України апеляційний суд не прийняв в якості доказу поданий відповідачем Технічний висновок ТОВ "Інститут Харківпроект" про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації побудованого убійного цеху, у зв"язку з тим, що даний акт був складений після прийняття рішення по справі та не був предметом дослідження в суді першої інстанції.  

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли  висновків про доведеність позивачем своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача 588 137,88 грн. основного боргу за виконані, згідно Договору, роботи. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.

Тому, рішенням, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, місцевий суд обґрунтовано стягнув з відповідача борг в сумі 588 137,88 грн.

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Розділом 6 Договору сторони передбачили відповідальність замовника за порушення умов оплати виконаних робіт у вигляді пені.

Пунктом 6.2. Договору сторони встановили, що у випадку порушення умов оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ  від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

          З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо правомірності стягнення пені з відповідача за кожен день прострочення ним виконання зобов'язань в розмірі 47937, 27 грн.

За наведених обставин, касаційна інстанція дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції здійснив розгляд справи, виходячи з вимог статей 32-34, 43 ГПК України, тобто висновки суду апеляційної інстанції, на думку судової колегії, засновані на повному встановленні усіх суттєвих обставин та їх відповідності законодавству.

Протилежні доводи скаржника не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на приписи статті 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду  чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 1115, п. 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське підприємство по птахівництву" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 червня 2007 року  - без змін.

2. Справу № 35/139-07 скерувати до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя:                                                        Добролюбова Т.В.

Судді:              Гоголь Т.Г.

                                                                                 Швець В.О.