Постанова

від 29.04.2024 по справі 296/1657/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/1657/23 Головуючий у 1-й інст. Шкиря В.М.

Категорія 36 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Бузган А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/1657/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ГРАНД-СЕРВІС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ГРАНД-СЕРВІС»

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2023 року,ухвалене підголовуванням суддіШкирі В.М.

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача балансову вартість транспортного засобу DAF XF 105.460 НОМЕР_1 у сумі 217 030,32 грн. та вартість транспортного засобу KOEGEL S 24-1 д/н НОМЕР_2 у сумі 174800,00 грн., а також понесені судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_1 згідно Наказу №04-к від 25 січня 2022 року був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля)на підставі його заяви про прийняття на посаду від 25.01.2022 року.

25 січня 2022 року між роботодавцем та працівником було укладено трудовий договір №3. Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено Договір про повну матеріальну відповідальність за збереження та цілісність ввіреного йому майна та інших матеріальних цінностей від 25.01.2022 року та цього ж дня підписано Акт прийому-передачі матеріальних цінностей, яким передано цінне майно для виконання ним трудових обов`язків, а саме спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF XF 105.460, номер шасі НОМЕР_3 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 та загальний напівпричіп тентований марки KOEGEL S 24-1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , 2014 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_2 .

Зазначав, що 22 лютого 2022 року водій ОСОБА_1 , здійснюючи перевезення вантажу згідно Заявки №4 до Договору 9022022/1 з надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом від 09.02.2022 року, укладеного між ТОВ «ТК «ГРАНД-СЕРВІС» та ТОВ «АТЛАНТ БУД СХІД» на вищевказаному транспортному засобі, о 19 годин 10 хвилин на автодорозі М-03404 км., Харківська область. скоїв ДТП, внаслідок чого ТЗ перевізника з вантажем вилетів з дороги та перекинувся в кювет. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №224043 та відомостей із постанови Валківського районного суду Харківської області у справі №615/429/22 від 07.06.2022 року, водій ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв наїзд, внаслідок чого здійснив перекидання ТЗ DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 та KOEGEL S 24-1, д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР України.

Вказує, що транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 було придбано ТОВ «ТК «ГРАНД-СЕРВІС» у ТОВ «ТБ «СЛОБОЖАНЩИНА», загальна сума нанесеної шкоди щодо втрати даного ТЗ за залишковою вартістю становить 217 030,00 грн. Транспортний засіб KOEGEL, НОМЕР_2 перебував в користуванні підприємства на підставі Договору оренди №11 транспортного засобу від 12 серпня 2021 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «ТК «ГРАНД-СЕРВІС», за який внаслідок ДТП орендарем орендодавцю встановлено суму вартості транспортного засобу на день купівлі в розмірі 174800,00 грн.

Під час ДТП транспортні засоби DAF НОМЕР_1 та KOEGEL НОМЕР_2 дістали значних пошкоджень та в подальшому були списані, про що складено Акт про списання транспортних засобів від 01.02.2023 року, також їх було знято з обліку в органах МВС у зв`язку з вибраковкою згідно облікової картки № НОМЕР_5 від 01.02.2023 року, що відновленню не підлягає.

З урахуванням того, що між позивачем та відповідачем 25 січня 2022 року укладено договір про повну матеріальну відповідальність за збереження та цілісність ввіреного майна та інших матеріальних цінностей, вважає, що ОСОБА_1 несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству на загальну суму 391830,32 грн.

РішеннямКорольовського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що ДТП трапилося з вини водія ОСОБА_1 . Вказує, що відповідач є матеріально-відповідальною особою на підставі трудового договору та договору про повну матеріальну відповідальність, згідно Постанови №447/24 від 28 грудня 1977 року. Також судом не враховано при винесенні оскаржуваного рішення, що ОСОБА_1 порушив правила трудового розпорядку, оскільки приступив до виконання трудових обов`язків не в понеділок 21.02.2022 року, а 22.02.2022 року, чим спричинив запізнення доставки вантажу згідно Договору та Заявки на перевезення та подальший рух в неробочий час в темну пору доби за поганої видимості та з порушенням вимог п. 12.1, 13.1 ПДР України. Вина відповідача підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №224043 та постановою Валківського районного суду Харківської області у справі №615/429/22 від 07.07.2022 року.

Вважає, що суд не врахував, що відповідач заподіяв підприємству пряму дійсну шкоду, а саме втрату, погіршення або зниження цінності майна, яка полягає в необхідності для підприємства нести втрати на відновлення, придбання майна або інших цінностей або додаткові грошові виплати, оскільки транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 було списано та знято його з обліку в органах МВС у зв`язку з вибраковкою згідно облікової картки № НОМЕР_5 від 01.02.2023 року, що відновленню не підлягає та здійснено відшкодування орендованого транспортного засобу орендодавцю транспортного засобу KOEGEL S 24-1, НОМЕР_2 на суму вартості транспортного засобу встановленого на день купівлі, що становить 174800,00 грн.

Посилання суду першої інстанції на ту обставину, що в першу чергу відповідальність за завдану шкоду має нести саме страхова компанія є помилковим, оскільки суду були надані для з`ясування обставин копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №205437108 на забезпечений транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №205437455 на забезпечений транспортний засіб марки KOEGEL S 24-1, д.н.з. НОМЕР_2 . Згідно даних полісів страхова компанія на законних підставах не відшкодовує завдану шкоду працівником-водієм. Окрім цього, факт, що за страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, де відшкодуванню підлягає шкода заподіяна третім особам є загальновідомим фактом та доказуванню і з`ясуванню обставин не підлягає.

Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала просила її задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги через безпідставність заявлених вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідати за завдану позивачу шкоду у межах ліміту відповідальності має страховик, а ОСОБА_1 може нести відповідальність лише у випадку недостатності страхового відшкодування, у зв`язку з чим дійшов висновку про те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Однак, такий висновок суду є помилковим, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ТОВ «ТК «ГРАНД-СЕРВІС» №04-к від 25 січня 2021 року ОСОБА_1 прийнято на посаду водія вантажного транспортного засобу (вантажного автомобіля) з посадовим окладом згідно штатного розпису та згідно трудового договору №3 від 25.01.2022 року він прийнятий на посаду водія-експедитора вантажного автомобільного транспорту в міжнародному та міжміському сполученні транспортом роботодавця (а.с.22, 24-25).

25 січня 2022 року з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей ТОВ «ТК «ГРАНД-СЕРВІС» та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким ОСОБА_1 взяв на себе повну відповідальність за забезпечення зберігання всіх товарно-матеріальних цінностей. Даний договір набрав чинності з дати його укладення та діяв до моменту припинення трудового договору від 25.01.2022 року (а.с.26-27).

ОСОБА_1 для виконання покладених на нього функціональних обов`язків було передано згідно акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 25.01.2022 року, транспортний засібDAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 та транспортний засіб марки KOEGEL S 24-1, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.28).

22.02.2022 року відповідач здійснював перевезення вантажу згідно Заявки №4 до Договору 9022022/1 з надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом від 09.02.2022 року укладеного між ТОВ «ТК «ГРАНД-СЕРВІС» - перевізником та ТОВ «АТЛАНТ БУД СХІД» - клієнтом, по маршруту м. Графенау (Німеччина)м.Харків (Україна) на транспортному засобі DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом марки KOEGEL S 24-1, д.н.з. НОМЕР_2 та о 09.10 годині на автодорозі М-03404 км. Харківська область скоїв ДТП, внаслідок чого ТЗ перевізника з вантажем клієнта вилетів з дороги та перекинувся в кювет, що спричинило пошкодження ввірених йому транспортних засобів ТОВ «ТК «ГРАНД-СЕРВІС».

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 224043 та відомостей з постанови Валківського районного суду Харківської області у справі №615/429/22 від 07.06.2022 року, водій ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв наїзд зіткнення із ТЗ ЗІЛ 135 в результаті зіткнення здійснив перекидання транспортних засобів DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 та KOEGEL S 24-1, д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР України. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с.79-80).

Під час ДТП транспортні засоби DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 /KOEGEL S 24-1, д.н.з. НОМЕР_2 дістали значних пошкоджень та в подальшому були списані, про що складено Акт про списання транспортних засобів від 01.02.2023 року, також їх було знято з обліку в органах МВС у зв`язку з вибраковкою згідно Облікової картки № НОМЕР_5 від 01.02.2023 року, що відновленню не підлягає.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню в порядку повної матеріальної відповідальності шкода, завдана ТОВ «ТК «ГРАНД-СЕРВІС» внаслідок ДТП, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно пункту 1 статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Стаття 135-1 КЗпП України встановлює, що письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

У Переліку, затвердженому Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці та соціальним питанням від 28 грудня 1977 року № 447/24, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, зазначені посади і роботи, що виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску) перевезення або застосування в процесі виробництва.

Договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку №447/24 не зазначені, або якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з вини робітника шкоди.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 303/3693/15-ц (провадження № 61-5969св18) та від 29 жовтня 2020 року у справі № 264/2076/17 (провадження № 61-1146св19).

Так, посада водія автотранспортних засобів не входить до Переліку № 447/24 і такі трудові функції не передбачають таких дій як забезпечення збереження цінностей, які були передані працівнику для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва. Не передбачають вони і дій, пов`язаних зі збереженням транспортного засобу, який використовує водій під час перевезення вантажу.

Таким чином, відсутні підстави для покладення на відповідача ОСОБА_1 матеріальної відповідальності за пошкодження транспортних засобів у ДТП, у повному розмірі шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «ТК «ГРАНД-СЕРВІС» не було надано жодних доказів на підтвердження середньомісячного заробітку ОСОБА_1 , не було надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції.

В зв`язку з цим, у суду відсутні можливості визначити розмір матеріальної відповідальності відповідача з урахуванням положень ст. 132 КЗпП України за пошкодження транспортних засобів.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі, організації була завдана майнова шкода.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КЗпП України при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені позовних вимог ТОВ «ТК «ГРАНД-СЕРВІС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Однак, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не звернув увагу на наступне.

Згідно п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п. 22.2. цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Відповідно п.1.1, п.1.2, 1.3 ст. 1 вказаного Закону страхувальником є ТОВ «ТК «ГРАНД-СЕРВІС», страховиком є ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», потерпілими виступають юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу, тобто треті особи, а не позивач у справі.

Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, однак помилився щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ГРАНД-СЕРВІС» задовольнити частково.

Рішення Корольовського районногосуду м.Житомира від13грудня 2023року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 травня 2024 року.

Головуючий Судді