Ухвала

від 03.07.2024 по справі 296/1657/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/1657/23

2-др/296/3/24

УХВАЛА

про відмову в задоволенні відводу

головуючому судді в цивільній справі

"03" липня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Шкирі В.М.,

за участю секретаря Сейко Л.В.,

представника позивача Романенко Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ГРАНД-СЕРВІС» Людмили РОМАНЕНКО відвід головуючому судді Шкирі В.М. від розгляду заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Янчука Максима Олександровича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ГРАНД-СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди заподіяної підприємству дорожньо-транспортною пригодою,-

В С Т А Н О В И В :

28.12.2024 представник заявника (відповідача) - адвокат Янчук М.О. звернувся до суду із заявою в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення у справі №296/1657/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ГРАНД-СЕРВІС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, додаткового рішення.

15.05.2024 ухвалою суду відкрито провадження та призначено заяву до розгляду.

03.07.2023 під час розгляду справи представник позивача «Транспортна компанія «ГРАНД-СЕРВІС» Людмила РОМАНЕНКО заявила відвід головуючому судді на підставі п.3,5 ч.1 ст.36 ЦПК України, обгрунтовуючи відвід тим, що суддя заінтересований у розгляді справи судячи з рішення суду.

Суд розглянувши заяву про відвід головуючому судді у справі №296/1657/23 прийшов наступного.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом (частина четверта статті 15 Закону № 1402-VIII).

У постанові від 18 квітня 2024 року у справі № 9901/110/19(провадження № 11-191заі23)Велика Палата Верховного Суду виснувала, що якщо суддя визначений для розгляду конкретної справи у встановленому законом порядку, він зобов`язаний брати участь в розгляді такої справи і тільки у випадках, передбачених законом, він може бути відведений (самовідведений) від розгляду справи.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Заявник посилався на пункт,3 5 цієї норми процесуального права.

Згідно із частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною третьою статті 40 ЦПК України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оскільки відвід головуючому судді у справі №296/1657/23 заявлений предстаником позивача під час розгляду справи - 03.07.2024 то в силу приписів ч.3 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

13.12.2023 судом відмовлено в задоволенні позову у справі №296/1657/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ГРАНД-СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди заподіяної підприємству дорожньо-транспортною пригодою.

29.04.2024 Житомирський апеляційний суд своєю постановою рішення Корольовського районного суду від 13.12.2023 змінив ,виклавши мотивувальну частину рішення в редакції постанови апеляційної інстанції.

Зміст заяви представника позивача Л.Романенко про відвід судді Шкирі В.М. не свідчить про наявність підстав, передбачених пунктом 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України, для відводу судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду (судді), зокрема, щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи.

Згідно із частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини ПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя Шкиря В.М.. виявив особисту заінтересованість у результаті розгляду справи, не наведено також і інших будь-яких сумнівів в неупередженості або об`єктивності судді.. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді (стаття 6 Конвенції).

Ураховуючи викладене, оскільки судом не встановлено обставин, які передбачені частиною третьою та п`ятою статті 36 ЦПК України для відводу судді Шкирі В.М. , тому у задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ГРАНД-СЕРВІС» Людмили РОМАНЕНКО про відвід головуючому судді Шкирі В.М. від розгляду заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Янчука Максима Олександровича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ГРАНД-СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди заподіяної підприємству дорожньо-транспортною пригодою слід відмовити

Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ГРАНД-СЕРВІС» Людмили РОМАНЕНКО про відвід головуючому судді Шкирі В.М. від розгляду заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Янчука Максима Олександровича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ГРАНД-СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди заподіяної підприємству дорожньо-транспортною пригодою - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.07.2024

Суддя В. М. Шкиря