Повістка

від 02.05.2024 по справі 352/2182/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/2182/23

Провадження № 22-з/4808/38/24

Головуючий у 1 інстанції Олійник М. Ю.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мальцевої Є.Є.,

суддів: Баркова В.М., Девляшевського В.А.

секретар Струтинська Д.В.,

розглянувши заяву представника Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради, третя особа - Відділ освіти Тисменицької міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн..

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2023 року та додаткове рішення від 10 січня 2024 року - без змін.

15 квітня 2024 року представник відповідача Тисменицького ЗДО (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн..

Заява обґрунтована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Устінський А.В. просив покласти судові витрати на позивача ОСОБА_1 .. У відзиві зазначено, що орієнтовний (попередній) розрахунок понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката становить 10000 грн., докази витрат, які відповідач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

До заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявником додано Договір про надання правничої допомоги №Ю-26/01/24 від 31 січня 2024 року, Акт наданих послуг № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 10 квітня 2024 року.

Представник відповідача у заяві зазначив, що 31.01.2024р. між адвокатом Устінським А.В. та Тисменицьким ЗДО «Сонечко» укладено договір про надання правничої допомоги №Ю-26/01/24. Предметом договору є надання Тисменицькому ЗДО «Сонечко» правничої допомоги, а сааме: здійснення аналізу апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27.12.2023 року по справі № 352/2182/23; надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань, пов?язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції; представництво прав та законних інтересів Клієнта в Івано-Франківському апеляційному суді по справі №352/2182/23. Згідно з п.4.2. Договору за надання Адвокатом Клієнтові правничої допомоги в суді апеляційної інстанції (підготовка відзиву на апеляційну скаргу, представництво інтересів в суді тощо) по справі №352/2182/23 Клієнт сплачує фіксований гонорар у розмірі 10000 грн. Зазначена сума гонорару включає в себе всі види правничої допомоги, надані Адвокатом в Івано-Франківському апеляційному суді. Тобто, договором встановлено фіксований розмір гонорару за ведення даної справи

В подальшому було підписано акт наданих послуг від 10.04.2024р.

В рамках даного договору, що підтверджується актом, опрацьовано апеляційну скаргу ОСОБА_2 352/2182/23; підготовлено відзив на апеляційну скаргу; взято участь у двох судових засіданнях у суді апеляційної інстанції.

Представник відповідача вважає обсяг наданих у даній справі послуг цілком співмірним із заявленим розміром понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Шургот О.В. подала заперечення на заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу, вказала, що позивач, крім пенсії, не має жодних додаткових доходів, тому заявлена сума витрат у розмірі 10 000 грн. є надмірним тягарем та підлягає зменшенню.

Вказує на те, що заявлена сума для відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами та обсягом виконаної роботи адвокатом по справі.

Вважає, що розмір підлягає зменшення з огляду на наступне. Спір виник з приводу трудових правовідносин, як наслідок, справа є незначної складності; адвокатом Устінським А.В. подано лише один процесуальний документ по справі, а саме відзив на апеляційну скаргу; у суді апеляційної інстанції відбулось лише два судових засідання 26.03.2024 року та 09.04.2023 року. Представник відповідача Устінський А.В. здійснював представництво Тисменицького ЗДО (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради у суді першої інстанції та його правова позиція, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, не відрізняється від тієї, що була викладена у суді першої інстанції у всіх поданих процесуальних документах.

Просить відмовити в повному задоволенні заяви представника Тисменицького ЗДО (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради та зменшити розмір стягнення витрат відповідача на правничу допомогу до розміру 1000 грн..

Учасники справи до суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача адвокат Шургот О.В. направила заяву до суду, в якій просила розгляд справи здійснювати за відсутності ОСОБА_1 та її представника.

У поданій заяві про ухвалення додаткового рішення представник Тисменицького ЗДО (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заявника, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення заяви з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником відповідача надано суду Договір про надання правничої допомоги №Ю-26/01/24 від 31 січня 2024 року, Акт наданих послуг № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 10 квітня 2024 року.

У Акті наданих послуг від 10 квітня 2024 року зазначено об`єм послуг, які надано адвокатом: опрацьовано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2023 року по справі 352/2182/23; підготовлено відзив на апеляційну скаргу; взято участь у двох судових засіданнях у суді апеляційної інстанції, які відбувались 26.03.2024 р. та 09.04.2024 р.

З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховуються розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплатівідповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України`заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу згідно заяви представника відповідача Тисменицького ЗДО (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради апеляційний суд враховує заперечення представника позивача Шургот О.В. , обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.

Апеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не тільки доведений, документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.

Враховуючи категорію справи, характер позовних вимог, дослідивши відзив на апеляційну скаргу відповідача, доводи, викладені у відзиві, колегія суддів вважає, що складення відзиву на апеляційну скаргу не потребувало додаткових зусиль та знань, великої тривалості часу адвоката, як і відсутня необхідність у додатковому аналізі обставин справи та вивченні нормативно-правової бази.

В заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу вказує, що згідно з договором клієнт сплачує адвокату фіксований гонорар в розмірі 10000 грн.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19).

Отже, сторони погодили, що Клієнт виплачує адвокату винагороду в розмірі 10000 грн. яка є фіксованою і виплачуватиметься до 28.02.2024 року, але не пізніше трьох днів з моменту ухвалення судового рішення, яким завершується розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Розмір оплати надання правничої допомоги не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт (т.3 а.с. 64).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону N 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22)).

В Постанові N 910/12155/22 від 13.02.2024 року Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі N 910/9714/22).

Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, колегія суддів вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною, тому присуджує її частково у розмірі 2500,00 грн.

На підставі викладеного, витрати на правову допомогу у даній справі в суді апеляційної інстанції в розмірі 2500,00 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Тисменицького ЗДО (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради про стягнення судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради (ЄДРПОУ 22195122, місцезнаходження: вул.Наливайка, 16, м.Тисмениця, Івано-Франківська обл.) 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн у відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 03 травня 2024 року.

Судді Є.Є.Мальцева

В.М. Барков

В.А. Девляшевський