Постанова

від 17.12.2024 по справі 352/2182/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 352/2182/23

провадження № 61-6762св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - Тисменицький заклад дошкільної освіти (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради Івано-Франківської області,

третя особа -Відділ освіти Тисменицької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Шургот Оксаною Василівною, на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2023 року, додаткове рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2024 року у складі судді Олійника М. Ю. постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 травня 2024 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради, третя особа - Відділ освіти Тисменицької міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 05 серпня 1982 року на підставі наказу № 2 вона була прийнята на роботу на посаду няні у дитячий садок «Зайчатко». На підставі наказу від 09 березня 1995 року № 10 дитячий садок «Зайчатко» реорганізовано на дитячий ясла-садок «Сонечко». Наказом від 05 червня 1995 року 32-к прийнята на посаду помічника вихователя у порядку переводу з такої ж посади.

18 січня 2021 року Тисменицький дошкільний заклад (ясла-садок) «Сонечко» перейменований на Тисменицький комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради.

21 червня 2023 року наказом №66-к «Про попередження працівників про можливе вивільнення» відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 КЗпП України, наказу директора закладу від 19 червня 2023 року № 120 «Про скорочення штату», у зв`язку зі зменшенням кількості груп з 11 до 8 у 2023-2024 навчальному році попереджено про наступне можливе вивільнення 25 серпня 2023 року таких працівників: її - помічника вихователя, Маціборко О. М. - помічника вихователя, Теличкан О. М. - помічника вихователя.

Наказом від 23 серпня 2023 року Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради № 76-к її звільнено з посади помічника вихователя 25 серпня 2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Своє звільнення вважала незаконним та необґрунтованим, оскільки не було враховано її переважне право на залишення на роботі, оскільки вона має безперервний стаж роботи у садочку «Сонечко» протягом 41-го року, що підтверджується записами у трудовій книжці. Окрім того, їй не були запропоновані вакантні посади, які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Також для скорочення штату працівників не було підстав, так як кількість дітей у садочку не зменшилася.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення, поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 було проведено відповідно до порядку, встановленого КЗпП України, у відповідача дійсно мало місце скорочення штату працівників, зокрема, скорочення трьох посад помічника вихователя. Оспорюваний наказ від 23 серпня 2023 року прийнятий відповідачем у межах наданих повноважень з дотриманням порядку звільнення позивача з роботи. Зокрема, відповідачем виконано вимоги статті 49-2 КЗпП України щодо попередження позивача про наступне вивільнення і про відсутність вакантних посад за відповідною професією чи спеціальністю, а тому підстав для скасування оспорюваного позивачкою наказу та, відповідно, підстав для визнання її звільнення незаконним і поновлення на роботі, немає.

Додатковим рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2024 року за заявою Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що з огляду на подані представником відповідача процесуальні документи, доказове наповнення матеріалів справи та їх об`єм, враховуючи складність справи та виконані роботи, тривалість судових засідань, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2023 року та додаткове рішення від 10 січня 2024 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції правильно та об`єктивно встановлено, що на підприємстві відбулися зміни в організації, які потягнули скорочення штату, і що за таких обставин звільнення позивача відбулось за відсутності порушень з боку відповідача та з дотриманням вимог КЗпП України, оскільки вільних вакантних посад для неї не було.

Роботодавцем належно було проведено порівняння продуктивності праці працівників та виконано обов`язок, встановлений частиною першою статті 42 КЗпП України.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 травня 2024 року заяву Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради 2 500 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткове судове рішення мотивовано тим, що заявлена сума гонорару за правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є неспівмірною зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тому її слід скоротити до 2 500 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2024 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шургот О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки тому, що роботодавець не здійснив належної порівняльної оцінки кваліфікації та продуктивності праці всіх помічників вихователів у сукупності, а також не врахував, що у ОСОБА_1 був найтриваліший стаж роботи з усіх працівників, тому, на її думку, саме в неї було переважне право на залишення на роботі.

Посилається на відповідну практику Верховного Суду.

Вважає, що відповідачем безпідставно проведено скорочення штату працівників, оскільки кількість дітей у садочку не скоротилася, при цьому, суди помилково застосували до спірних правовідносин норму частини третьою статті 64 Господарського кодексу України про те, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, оскільки Тисменицький заклад дошкільної освіти (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради не є приватним підприємством, а тому його штатний розпис повинен відповідати нормам Закону України «Про дошкільну освіту».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2024 року Тисменицький заклад дошкільної освіти (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними й не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім того, заявник вказує про те, що орієнтовний розмір судових витрат складає 10 000 грн, а докази їх понесення будуть надані протягом 5 днів після прийняття постанови Верховним Судом.

Також Тисменицький заклад дошкільної освіти (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради заявив клопотання про закриття касаційного провадження, мотивуючи його тим, що постанови Верховного Суду, на які послалася заявник у касаційній скарзі, прийняті у за інших обставин, а також те, що справа є малозначною, а тому ухвалені в ній судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

31 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17, від 09 листопада 2018 року у справі № 263/15749/16-а, від 03 березня 2021 року у справі № 522/799/16-ц, від 27 вересня 2021 року у справі № 452/2056/18, від 09 листопада 2021 року у справі № 908/2637/20, від 27 грудня 2022 року у справі № 910/21725/21 та від 30 червня 2023 року у справі № 344/16823/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шургот О. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України).

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що в закладі дошкільної освіти мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення чисельності та штату працівників, зокрема, трьох штатних одиниць посад помічників вихователя, вакантних посад на час попередження позивача про звільнення та до фактичного її звільнення за відповідною професією чи спеціальністю не було, роботодавцем при визначенні переважного права на залишення на роботі було проаналізовано особові справи всіх помічників вихователів на предмет продуктивності праці, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося відповідно до норм КЗпП України та є законним.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували переважного права ОСОБА_1 на залишення на роботі, оскільки в неї був значно більший стаж роботи, ніж у інших працівників, є безпідставними.

Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що для визначення переважного права першопочатково береться до уваги порівняння кваліфікації і продуктивності праці.

Посада помічника вихователя не потребує спеціальної освіти, тобто вимог для кваліфікації працівників не містить, тому за основу для визначення переважного права на залишення на роботі роботодавцем було обґрунтовано взято саме продуктивність праці.

При порівнянні продуктивності праці було зроблено висновок, що незважаючи на значний стаж роботи, ОСОБА_1 має нижчий рівень продуктивності праці порівняно з іншими помічниками вихователя.

Доводи заявника стосовно необ`єктивності проведеної роботодавцем перевірки переважного права на залишення на роботі нею доведені не були, що було її процесуальним обов`язком відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, та побудовані виключно на її припущеннях, на яких не може ґрунтуватися доказування (частиною шостою статті 81 ЦПК України).

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що роботодавцем належно було проведено порівняння продуктивності праці працівників та відповідно виконано обов`язок, встановлений частиною першою статті 42 КЗпП України.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про недоцільність проведення скорочення у Тисменицькому закладі дошкільної освіти (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради, з посиланням на норми Закону України «Про дошкільну освіту».

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що в закладі дошкільної освіти мали місце зміни в організації виробництва і праці. При цьому суди обґрунтовано посилалися на відповідну практику Верховного Суду про те, що суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Судами було встановлено, що наказ директора закладу дошкільної освіти «Сонечко» від 19 червня 2023 року про закриття трьох груп в садочку був прийнятий у зв`язку із низькою відвідуваністю дітей в період з грудня 2022 року до травня 2023 року. У наказі зазначено, що за цей період заклад відвідувало не більш третини в середньому здобувачів освіти кожного місяця. Відповідно, оскільки замість 11 груп залишалося функціонувати 8 груп, було прийнято рішення про скорочення штату - трьох помічників вихователя. Вказані обставини були підтверджені інформацією відділу освіти Тисменицької міської ради, з якої встановлено, що незважаючи на кількість зарахованих до садочку дітей, яка є достатньою для його роботи зі звичайною наповненістю, фактичне відвідування становило у січні 2022 року 33,8 %, у червні 2022 року заклад не приймав здобувачів освіти, у січні 2023 року - 23,3 %, у червні 2023 року - 38 %.

Зміни в організації виробництва в закладі відбулися - кількість груп зменшилася. Згідно зі Статутом заклад «Сонечко» розрахований на 280 місць, при цьому має право формувати групи з різними режимами перебування дітей відповідно до потреб батьків та за погодженням із відділом освіти Тисменицької міської ради. Наповнюваність груп дітьми відповідає чинним документам і може змінюватися відповідно до рішення місцевих органів влади. Відповідно, за Статутом директор закладу освіти «Сонечко» затверджує штатний розпис за погодженням із Відділом освіти міської ради.

Штатні розписи державних і комунальних закладів дошкільної освіти незалежно від підпорядкування і типу встановлюються відповідним органом управління освітою на основі Типових штатних нормативів закладів дошкільної освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (стаття 39 Закону України «Про дошкільну освіту»).

Згідно з Типовими штатними нормативами дошкільних навчальних закладів, затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України від 04 листопада 2010 року №1055, штати дошкільних навчальних закладів формуються з рахуванням типу закладу, кількості груп та їх наповнюваності, режиму роботи, площ приміщень закладу.

Надані відповідачем штатні розписи, належно затверджені відділом освіти Тисменицької міської ради, а розформування груп проведено у закладі «Сонечко» за погодженням із міською радою.

Послання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій наведених у касаційній скарзі постанов Верховного Суду, не заслуговує на увагу, оскільки висновки судів таким постановам не суперечать.

При цьому, доводів щодо незаконності чи необґрунтованості додаткових судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга не містить.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судом обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Верховний Суд не вбачає підстав для закриття касаційного провадження, як того просить Тисменицький заклад дошкільної освіти (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради, оскільки постанови Верховного Суду, на які посилається у касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шургот О. В., прийняті в подібних справах, є релевантними до розгляду цієї справи, проте в наведених справах були встановлені інші фактичні обставини, а справа не є малозначною та це питання вирішувалося при відкритті касаційного провадження у справі ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) «Сонечко» Тисменицької міської ради Івано-Франківської області про закриття касаційного провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Шургот Оксаною Василівною, залишити без задоволення.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2023 року, додаткове рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2024 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник