Рішення

від 23.04.2024 по справі 953/247/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/247/24

н/п 2/953/1443/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Муратової С.О.,

за участю секретаря - Драгана О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «КОНЦЕРН АВЕК та КО» (ЄДРПОУ: 22649344, адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 70) про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

встановив:

05.01.2024 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати у сумі 13603,74 грн.

На обґрунтування позовної заяви зазначила, зокрема, що 15.10.2020 позивача прийнято на посаду бухгалтера з дипломом магістра 1 категорії бухгалтерії до ПрАТ «Концерн АВЕК ТА КО», за наказом №1924-к від 12.10.2020, звільнено з цього на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Підприємство відмовляється надавати довідку, що до заборгованості заробітної плати. Це підприємство перед нею має заборгованість по заробітній платі у сумі 13603,74 грн. Підприємство відмовляється надавати довідку, що до її заробітної плати. Її середній заробіток за 2021 рік становить 11337,13 грн. Згідно з офіційними даними YOUCONTROL підприємство ПрАТ «КОНЦЕРН АВЕК та КО», не знаходиться в стадії припинення діяльності станом на 02.01.2024.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 18.01.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, із призначенням в спрощене судове засідання, із повідомленням сторін (а.с. 19).

05.02.2024 до канцелярії суду надійшов відзив представника відповідача ПрАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО» - адвоката Шаповалова І.І. на позовну заяву у справі №953/247/24, в якому просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності на звернення до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі; у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити (а.с. 22-27).

На обґрунтування відзиву зазначив, зокрема, що серед обов`язкових елементів позовної заяви передбачений обов`язок позивача зазначити перелік доказів та документів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Однак, докази, які подані позивачем, не відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства, з огляду на наступне. В матеріалах справи відсутні будь-які докази про наявність заборгованості по заробітній платі, її розміру. Єдине, на що посилається позивач - це довідка форми ОК-5 згідно довідки порталу «ДІЯ». Однак, вищезазначена довідка не може бути прийнята судом як доказ, що підтверджує обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне. Форма ОК-5, на яку посилається позивач, відсутня у додатках до позовної заяви. О??офіційні відомості Пенсійного фонду України, які зазначаються у довідках форми ОК-5, підтверджують виключно страховий стаж особи і не можуть бути прийняті судом як докази розміру заробітної плати і заборгованості по ній. Отже, жодних належних доказів, які вказують на заборгованість по заробітній платі, а, отже, й на обґрунтованість позовних вимог, до матеріалів позовної заяви позивачем не надано. У позовній заяві позивач вказує, що 30.08.2022 було направлено листа до Президента ПрАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО» зі зверненням, з метою врегулювання питання без судового розгляду. Проте, додані докази не можуть бути прийняті судом, як належні та допустимі, з огляду на наступне. З фотокопії поштового конверта вбачається, що заява позивачки від 30.08.2022, була направлена на наступну адресу: АДРЕСА_2 . Проте, згідно інформації з безкоштовного запиту з ЄДР місцезнаходження (реєстрації) юридичної особи ПрАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО» є м. Харків, вул. Сумська, буд. 70, що є загальнодоступною інформацією. Крім того, у статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» зазначається, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Крім того, місцезнаходження (реєстрації) відповідача достеменно відомо позивачці, оскільки вона являлась бухгалтером підприємства, здійснювала бухгалтерський супровід та не могла не знати реквізити підприємства, зокрема адресу. П.п. Ж, п. 4.6.7. Регламенту внутрішньої письмової кореспонденції, затвердженого наказом АТ «Укрпошта» від 21.12.2020 №1263 встановлено, що працівник ОПЗ повинен «отримати кошти за пересилання ....., а також роздрукувати та видати розрахунковий документ відправнику». Відповідно п. 1.2. Регламенту, розрахунковий документ - це документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку». Проте, серед доданих до позовної заяви додатків відсутній розрахунковий документ на підтвердження факту відправки даного листа. Отже, факт надання об`єктом поштового зв`язку послуги щодо відправлення листа, на який посилається позивач у своїй позовній заяві, не підтверджений належними доказами. П.п. А, пп. Ж, п. 4.6.7. Регламенту передбачено, що працівник повинен «а) отримати від відправника відправлення, упакованим у відповідності до вимог... ж) підтвердити введені дані, роздрукувати ф.119 (роздруковується з автоматично заповненими полями).». Це свідчить про те, що в момент формування відправлення в відділенні поштового зв`язку працівник ОПЗ повинен створити заповнену форму 119 Укрпошти. Проте, з доданої позивачем до позовної заяви форми 119 Укрпошти та форми 107 Укрпошти (опис вкладення до листа) вбачається розрізненість дати формування двох документів, а саме: 22.09.2022 («дата подання» на формі 119 Укрпошти) та 02.09.2022 (дата зазначена на календарному штемпелі на описі вкладення до листа). Отже, жодних доказів про належність вищезазначених додатків до заяви, на яку посилається позивач, а також про факт відправки даної заяви позивачем не надано. Таким чином, наголошує, що станом на момент звернення позивачки до суду і по теперішній час жодних вимог, заяв тощо щодо виплати заборгованості із заробітної плати на адресу відповідача не надходило. На день звільнення позивачка знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати. Оскільки обов`язок роботодавця здійснити розрахунок з працівником, який не працював у день звільнення, поставлений в залежність від наявності вимоги про такий розрахунок, вести мову про порушення прав та інтересів працівника за умови відсутності вимоги працівника про розрахунок є передчасним. Позивач неодноразово зверталась із відповідним проханням до президента ПрАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО». На виконання вищезазначених вимог законодавства позивачу були надані відпустки без збереження заробітної плати відповідно до її заяв. Оскільки, фактично Позивач знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати протягом періоду з 24.02.2022 по 15.07.2022, службові повноваження не здійснювала, то матеріальні вимоги із заробітної плати в розмірі 13 603,74 гривень, на які посилається позивач, не підтверджується жодним належним доказом, а отже, є безпідставними та необґрунтованими. В день звільнення позивач зверталась до відповідача із заявою від 15.07.2022 про надіслання їй копії наказу про звільнення та оригіналу трудової книжки. Відповідачем було надіслано перелік документів, враховуючи вимоги ст. 116 К3пП про повідомлення щодо сум, які нараховані та виплачені працівникові при звільненні, за реквізитами, зазначеними позивачем у заяві. Отримання даного відправлення позивачем відбулося 13.08.2022, про що свідчить інформація з роздруківки поштового трекінгу. Враховуючи зазначене, строк звернення позивачем до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі сплинув 14.11.2022. Проте, як вбачається з ухвали про відкриття провадження по справі, позивачка звернулась до суду - 05.01.2024, тобто з пропуском строків, визначених, як статтею 233, так і статтею 234 КЗпП України.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, на електрону адресу суду 09.04.2024 надійшли додаткові пояснення у справі позивача ОСОБА_1 , в яких вона просить справу за її позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі розглядати за її відсутності. Свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 59-60).

В судове засідання представник відповідача ПрАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО» не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, на електронну адресу суду в системі «Електронний суд» надійшло клопотання представника ПрАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО» Вінакова А.В., в якому він просить провести розгляд справи за наявними у матеріалах справи документами та доказами без участі представника відповідача (а.с. 68-69).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 16. ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно копії наказу №71к про припинення трудового договору від 15.07.2022, бухгалтера ОСОБА_1 , звільнено за згодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України. Компенсація відпустки: 19 к.д.: з 01.02.2021 по 31.01.2022 основна щорічна відпустка 8 к.д.; з 01.02.2022 по 15.07.2022 основна щорічна відпустка 11 к.д., підстава особова заява (а.с. 7).

Відповідно до положень статті 2 КЗпП України право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України, у редакції чинній на момент вирішення справи, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» первинним обліковим документом є, зокрема, табелі обліку використаного робочого часу, розрахунково-платіжні відомості працівника.

Звертаючись до суду, позивач просила постановити рішення, яким стягнути із ПрАТ «Концерн АВЕК ТА КО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 13603,74 грн., вважаючи, що з позивачкою не було проведено належного розрахунку по заробітній платі на час звільнення за всі невикористані нею дні щорічної відпустки.

У позовній заяві позивач посилалась на те, що її середній заробіток за 2021 рік становить 11337,13 грн.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про встановлення ОСОБА_1 посадового окладу (заробітної плати) у розмірі 11 337,13 грн.

За викладених обставин, посилання позивача на те, що нарахована середня заробітна плата становить 11 337,13 грн., не свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог в цій частині.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про умови оплати праці, порядок та строки її оплати, до матеріалів справи не надано відповідного трудового договору. Крім того, з матеріалів справи неможливо визначити графік роботи позивачки, в справі відсутні первинні облікові документи щодо обліку робочого часу та розрахунково-платіжні відомості.

Оскільки заробітна плата виплачується за виконану роботу, тому без встановлення вказаних вище обставин неможливо визначити дійсну заробітну плату ОСОБА_1 , та відповідно, встановити наявність або відсутність заборгованості по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 та у визначеному нею розмірі.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» визначено, що у разі звільнення працівника, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Згідно зі статтею 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ч.1 статті 75 КЗпП України).

Відповідно до ч.1 статті 83 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відпустки".

Згідно наданої представником відповідача копії заяви ОСОБА_1 від 24.02.2022, вона просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати на час карантину згідно ПКМУ від 09.12.2020 №1236 з 24.02.2022 до 31.03.2022 (а.с. 31).

Згідно копії заяви ОСОБА_1 від 31.03.2022, вона просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати на час карантину згідно ПКМУ від 09.12.2020 №1236 з 01.04.2022 до 31.05.2022 (а.с. 32).

Згідно копії заяви ОСОБА_1 від 31.05.2022, вона просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати з 01.06.2022 до 15.07.2022, згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ (а.с. 33).

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач має перед позивачем заборгованість із заробітної плати та інших виплат, в тому числі, і компенсації за невикористану відпустку.

Чинним законодавством не передбачено безумовного встановлення вини роботодавця, адже наявність порушення останнім визначених вище норм трудового законодавства має стверджуватись відповідними доказами, які мають бути достатніми для того, щоб прийти до переконання про наявність того чи іншого порушення та відповідно визначити для роботодавця правові наслідки такого порушення.

Зазначене перекликається із вимогами цивільного процесуального законодавства, у якому одним із основних засад (принципів) є змагальність сторін.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та доказів на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

До позовної заяви позивачем залучено копію заяви ОСОБА_1 від 30.08.202, адресовану президенту ПрАТ «Концерн АВЕК та КО» Вінакову А., в якій вона зазначає, що у зв`язку із звільненням за згодою сторін від 15.07.2022 наказ №71к не було виплачено у строк заробітної плати та розрахункові за відпустку. Загальна сума складає 13603,74 грн. Просить вплинути на дану ситуацію та вирішити питання в найкоротший час (а.с. 9).

Однак, матеріали справи не містять відомостей, що позивач зверталась до ПрАТ «Концерн АВЕК ТА КО» про надання довідки про нараховану заробітну плату.

Зі змісту ч. 4 ст. 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів, суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами або іншими учасниками справи ( ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із наведеної норми вбачається, що суд витребовує докази лише у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивач не зверталась до суду з клопотанням про витребування належних та допустимих доказів, в обґрунтування заявлених позовних вимог та сама жодних доказів суду не надала.

Таким чином, оцінюючи наведені сторонами доводи суд враховує, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу не виплати заборгованості із заробітної плати та відповідно достовірності нарахованої позивачем суми такої заборгованості.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачка, звертаючись до суду з даним позовом, на підтвердження обґрунтувань позову про не проведення з останньою повного розрахунку при звільненні, не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про обґрунтованість та доведеність таких вимог та, поза розумним сумнівом, доводили порушення трудових прав позивачки, як і не скористалась своїми процесуальними правами з метою отримання таких доказів.

Суд також враховує ту обставину, що працівник є слабшою стороною у трудових відносинах. Проте, у трудових відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Отже, розглянувши справу в межах визначеного позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Як зазначено вище, 05.02.2024 до канцелярії суду надійшов відзив представника відповідача ПрАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО» - адвоката Шаповалова І.І. на позовну заяву у справі №953/247/24, в якому представник просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності на звернення до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі; у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити (а.с. 22-27). Щодо вказаної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначено вище, згідно копії наказу №71к про припинення трудового договору від 15.07.2022, бухгалтера ОСОБА_1 , звільнено за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Отже, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно копії заяви ОСОБА_1 , остання 15.07.2022 зверталася із заявою на адресу президента ПрАТ «Концерн АВЕК та КО», в якій просила у зв`язку з наданою нею раніше заявою про звільнення, надіслати її трудову книжку та копію наказу про звільнення поштовим сервісом «Нова Пошта» за реквізитами адресата: м. Карлівка, Полтавська область, відділення №1 (а.с. 28).

Згідно копії експерес-накладної «Нова Пошта», 11.08.2022 на адресу ОСОБА_2 направлено документи, та згідно інформації з роздруківки поштового трекінгу посилки, вказані документи отримані 13.08.2022 в м. Карлівка, відділення №2 (а.с. 29, 30).

Згідно ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 КЗпП України, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Як зазначено вище, до Київського районного суду м. Харкова вказана позовна заява надійшла 05.01.2024.

При цьому, велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) дійшла висновку про те, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, оскільки в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 судом відмовлено з підстав її необгрунтованості, підстави для додаткового застосування судом строків позовної давності відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «КОНЦЕРН АВЕК та КО» (ЄДРПОУ: 22649344, адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 70) про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «КОНЦЕРН АВЕК та КО» (ЄДРПОУ: 22649344, адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 70).

Суддя С.О. Муратова