Ухвала

від 03.05.2024 по справі 953/10970/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

03 травня 2024 року

м. Харків

справа № 953/10970/21

провадження № 22-ц/818/840/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого Пилипчук Н.П.,

суддів Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , про забезпечення позовупо цивільнійсправі №953/10970/21за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,третя особа: ОСОБА_4 ,про стягненнякоштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року, ухвалене суддею Зуб Г.А., -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти в розмірі 1388 190грн. в якості повернення сплаченого авансу за попереднім договором від 21 листопада 2018 року; інфляційні витрати у розмірі 129 795,77грн., три відсотки річних у розмірі 80 324,86грн., а всього 1 598 310,63 грн., та стягнути витрати по оплаті судового збору в розмірі 11 300грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 388190грн., інфляційні витрати в розмірі 129 795,77грн., та три відсотки річних в розмірі 80 324,86грн., а всього 1 598310,63грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2000грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 11300грн.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подавав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року - залишено без змін.

21 жовтня 2023 року за допомогою засобів поштового зв`язку ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року.

Зупинено дію рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року та постанови Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року до розгляду справи по суті Харківським апеляційним судом.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 березня 2024 року справу призначено до розгляду з викликом сторін.

01 квітня 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження:

на квартиру АДРЕСА_1 ;

та на частку нежитлових будівель літ.: «А-1» площею 875,1 кв.м., «Б-1» площею 876,0 кв.м., «В-1» площею 360,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено відчуження частини нежитлових будівель літ.: «А-1» площею 875,1 кв.м., «Б-1» площею 876,0 кв.м., «В-1» площею 360,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які належать на праві власності ОСОБА_3 .

02 травня 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , знову звернувся до апеляційного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «КЛОУД», що складає 50% статутного капіталу товариства, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 .

В обгрунтування заяв зазначає, що рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №72553746 від 11 квітня 2024 року було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за його заявою щодо державної реєстрації обтяження на підставі ухвали Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, у зв?язку із тим, що право власності на обтяжений об?єкт нерухомого майна зареєстрованого за іншою особою, відмінною від особи, яка зазначена в ухвали Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року. Таким чином, ухвала Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року не може бути виконана.

Вказує, що йому стало відомо про те, що відповідачу ОСОБА_3 належать корпоративні права, а саме 50% частки статутного капіталу ТОВ «КЛОУД», засновником та директором якої є останній.

Звертає увагу на те, що з даних, які містяться у відкритих реєстрах відповідач ОСОБА_3 на час звернення із даною заявою не має іншого майна, яке б йому належало на праві власності, окрім зазначеним вище корпоративних прав.

Вважає, що будучи обізнаним про наявність даного спору та рішення суду про стягнення з нього грошових коштів відповідач ОСОБА_3 може застосувати заходи направлені на невиконання рішення суду про стягнення коштів та може здійснити відчуження своєї частки 50% у статутному капіталі ТОВ «КЛОУД», в разі недосягнення бажаного результату від його дій та дій його дружини. Невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів.

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини 1статті 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2статті 149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 квітня 2019 року у справі № 554/1893/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц, від 13 січня 2020 року у справі№922/2163/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України).

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено: «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21.

Матеріали справи свідчать, що предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 598 310,63грн.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження належної відповідачу частки у статутному капіталі позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_6 маючи обізнаність про наявність спору та наявність рішення суду про стягнення грошових коштів, застосовує заходи, направлені на невиконання рішення суду про стягнення коштів та може здійснити відчуження належної йому частки у статутному капіталі ТОВ «КЛОУД», в разі недосягнення бажаного результату від його дій та дій його дружини.

Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а, отже, застосування заходу забезпечення позову, обраного ОСОБА_1 , безпосередньо пов`язано з предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту та заборона відчуження на належну відповідачу частку у статутному капіталі, дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення.

Як вбачається з Витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_6 належить 50% частки статутного капіталу в ТОВ «КЛОУД», вартість якої становить 6235000грн.

Оскільки вказаний спір виник з приводу стягнення грошових коштів в розмірі 1 598 310,63грн., колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідач ОСОБА_6 може у будь-який час укласти правочин та відчужити належну йому частку корпоративних прав, що у свою чергу утруднить виконання рішення суду про стягнення грошових коштів, або зробить його неможливим, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про наявність у відповідача іншого рухомого чи нерухомого майна та/або грошових коштів на які можливо було б звернути стягнення для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому колегія суддів зазначає, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Такі заходи мають на меті, зокрема, запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

Крім того, колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 лютого 2022 року в справі № 367/3628/21 (провадження № 61-14886св21).

Звернення стягнення на частку учасника товариства з обмеженою відповідальністю на виконання виконавчого документу про стягнення з учасника грошових коштів передбачено ст.53-1 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

В даному випадку метою забезпечення позову є збереження належного відповідачу майна у вигляді права на частку у статутному капіталі юридичної особи для виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. При цьому, відповідні заходи забезпечення позову лише тимчасово обмежують право особи на розпорядження належними йому правами, однак не впливають на реалізацію права на участь у господарській діяльності юридичної особи.

Виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, колегія суддів вважає можливим вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «КЛОУД», що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 , в межах позовних вимог ОСОБА_1 в розмірі 1 598 310,63грн., до вирішення даного спору по суті.

Такий спосіб забезпечення є достатнім.

За таких обставин є підстави для часткового задоволення заяви ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову.

Керуючись ст.149,150,260,381 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити відчуження частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛОУД» (код ЄДРПОУ 39127880), що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 , в межах позовних вимог ОСОБА_1 в розмірі 1 598 310,63грн., до вирішення даного спору по суті.

В іншій частині відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді Ю.М. Мальований

О.Ю. Тичкова