Ухвала

від 19.06.2024 по справі 953/10970/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

19 червня 2024 року

м. Харків

Справа № 953/10970/21

Провадження № 22-ц/818/840/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання : Львової С.А.,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні цивільнусправуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третяособа: ОСОБА_3 ,простягненнякоштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року, ухвалене суддею Зуб Г.А., -

В С Т А Н О В И В :

У червні2021року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення коштів.

В обгрунтування позову зазначає, що 21 листопада 2018 року він уклав попередній договір з відповідачем, від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності посвідченої 01 лютого 2018 року ПН ХМНО ОСОБА_5 , згідно умов якого сторони зобов?язалися до 21 травня 2019 року укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за ціною 1527009грн., яка станом на день укладення попереднього договору у доларовому еквіваленті становила 55000 доларів США. Зазначає, що виконання зобов`язань за попереднім договором було забезпечено шляхом передачі ним на користь відповідача грошової суми в розмірі 1388190грн., що еквівалентно 50 000 доларів США за курсом НБУ на день укладення попереднього договору. У разі невиконання відповідачем зобов`язань, передбачених попереднім договором, відповідач повинен повернути йому аванс. Вказує, що відповідач ухилився від виконання обов`язків, та не з`явився до ПН ХМНО ОСОБА_6 до 21 травня 2019 року, в результаті чого договір купівлі-продажу квартири укладено не було, внаслідок чого останнім складено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Оскільки договір купівлі-продажу укладено не було, тому передана відповідачу сума в розмірі 1388 190грн. є авансом, який підлягає поверненню.

З урахування викладеного просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 1388190грн. в якості повернення сплаченого авансу за попереднім договором від 21 листопада 2018 року; інфляційні втрати у розмірі 129 795,77грн., три відсотки річних у розмірі 80324,86грн., а всього 1598 310,63грн., та стягнути витрати по оплаті судового збору в розмірі 11 300грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 388190грн., інфляційні втрати в розмірі 129 795,77грн., та три відсотки річних в розмірі 80 324,86грн., а всього 1 598310,63грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2000грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 11300грн.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подавав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року - залишено без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , як особа, яка не брала участі у справі, проте вважає, що оскаржуваними рішеннями порушуються її права та законні інтереси, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки квартира АДРЕСА_1 , була придбана відповідачем у період перебування з нею у зареєстрованому шлюбі, тому квартира є спільною сумісною власністю подружжя. В зв?язку з чим, будь-який продаж цієї квартири чи отримання авансу в рахунок подальшого продажу цієї квартири є розпорядженням спільною сумісною власністю та видозміною спільної сімейної власності з нерухомого майна на рухоме (грошові кошти). Оскільки попередній договір від 21 листопада 2018 року був укладений щодо майбутнього продажу спільної сумісної квартири - відповідно отримані за цим договором грошові кошти також є спільною сумісною власністю подружжя. Таким чином вважає, що вона є співвласником грошових коштів із часткою 1/2 в силу презумпції рівності часток подружжя у спільному майні, а отже зобов?язання з їх повернення за попереднім договором покладено також на неї. За таких обставин вважає, що попередній договір повинен був укладатися за її нотаріальною згодою. Разом з тим, до участі у розляді даної справи в якості співвідповідача вона залучена не була, та про існування судового спору не була обізнана.

09 червня 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_7 було подано відзив на апеляційну скаргу.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , в особі їх представника ОСОБА_8 подали заперечення на відзив ОСОБА_1 , в яких просять суд залишити його без розгляду, оскільки останній поданий із пропуском строку, та просять задовольнити їх апеляційну скаргу посилаючись на надуманість доводів позивача.

Як свідчать матеріали справи апеляційне провадження у справі було відкрито ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 березня 2024 року. Із змісту ухвали вбачається, що учасникам справи роз?яснювалось право на подання відзиву на апеляційну скаргу в продовж 10 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Частинами 5, 7 статті 14 ЦПК України передбачено, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Як вбачається з програми документообігу «Д-3» представник ОСОБА_1 ОСОБА_7 зареєстрована в «Електронному суді».

Згідно довідки про доставку електронного документу копію ухвали Харківського апеляційного суду від 13 березня 2024 року про відкритті апеляційного провадження було доставленого до електронного кабінету ОСОБА_7 01 квітня 2024 року.

Враховуючи вище викладене, а також те, що відзив на апеляційну скаргу було подано 09 червня 2024 року, тобто більш ніж через 2 місця з моменту отримання представником позивача ухвали про відкриття апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що відзив на апеляційну скаргу підлягає залишенню без розгляду, оскільки поданий із пропуском встановленого судом строку.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження з наступних підстав.

Частиною першоюстатті 352 ЦПК Українипередбачено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки має право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободположення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 910/20190/16).

Відповідно до пункту третього частини першоїстатті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалось.

Отже, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушено та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 22.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 19.09.2020 у справі № 910/17558/18).

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14.

Матеріали справи свідчать, що 01 лютого 2018 року ОСОБА_2 видав нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_3 бути його представником в усіх без винятку підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форм власності в тому числі в БТІ, нотаріальній конторі, з питань купівлі на його ім`я квартири АДРЕСА_1 та продажу квартири АДРЕСА_1 , за суму та на умовах на свій розсуд, з правом отримання документів, що встановлюють право власності, а також з питання одержання та підписання всіх необхідних документів для придбання вказаної квартири на ім`я ОСОБА_2 та на її продаж від його імені, а також бути його представником з питань оформлення та підписання договору про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги, договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором щодо нежитлових приміщень та інше. Також надано право подавати від імені довірителя заяви, в тому числі, в разі необхідності заяви про сімейний стан, довідки, документи, одержувати різного роду довідки, документи, підписати попередній договір, договір купівлі-продажу, договір про відступлення прав вимоги та підписувати усі пов`язані з цими договорами документи, підписувати відповідні договори, додаткові угоди, отримувати Витяг (інформацію) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічні паспорти, сплачувати належні кошти, скрізь розписуватись та виконувати інші дії, пов`язані з цією довіреністю.

21 листопада 2018 року між ОСОБА_3 , що діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої 01 лютого 2018 року ПН ХМНО ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 укладено попередній договір, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішнім Є.В. за №1731, згідно умов якого сторони прийняли на себе зобов`язання у майбутньому в строк не пізніше 21 травня 2019 року укласти договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , (основний договір) у порядку та на умовах передбачених відповідно до цього та основним договором.

Пунктом 3 договору встановлено, що виконання зобов`язання за цим договором забезпечується передачею ОСОБА_2 , від імені якого діє ОСОБА_3 , грошової суми у розмірі 1 388 190грн, що еквівалентно 50000 доларів США.

Згідно пункту 4 попереднього договору, у разі невиконання ОСОБА_2 або ОСОБА_1 зобов`язань, передбачених цим договором, що призвело до неукладення основного договору, ОСОБА_2 повинен повернути ОСОБА_1 аванс одержану грошову суму у розмірі 1 388 190грн. (що еквівалентно 50000 доларам США за курсом НБУ на день укладення цього договору).

Пунктом 9 попереднього договору встановлено, що підписання цього договору є підтвердженням одержання ОСОБА_3 , яка діє від імені ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 1388 190грн. (що еквівалентно 50 000 доларам США за курсом НБУ на день укладення цього договору) у відповідності до чинного законодавства України і відсутності претензій до ОСОБА_1 .

Постановою приватного нотаріуса ХМНО Горішнього Є.В. від 22 травня 2019 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії посвідченні договору купівлі-продажу квартири з причини не з`явлення ОСОБА_2 або його представника.

Зі змісту вказаної постанови убачається, що 21 травня 2019 року до нотаріуса звернувся ОСОБА_1 , ОСОБА_2 протягом робочого дня для укладення договору до нотаріальної контори не з`явився.

У позовній заяві ОСОБА_1 , як на підставу позовних вимог посилається на те, що оскільки відповідач ухилився від виконання обов`язків за попереднім договором, останнім зобов?язаний повернути йому авансовий платіж, а також 3% річних за користування грошовими коштами та інфляційні втрати.

У свою чергу ОСОБА_4 в апеляційній скарзі зазначає, що оскільки спірна квартира є об?єктом спільної сумісної власності подружжя з відповідачем ОСОБА_2 , тому зобов?язання, які виникли за попереднім договором, в тому числі з приводу повернення авансового платежу, покладено також на неї, а тому вона повинна була бути залучена до участі у справі в якості співвідповідача.

Між тим, колегія суддів враховує, що предметом розгляду даної справи є стягнення грошових коштів, авансу, який було сплачено позивачем за умовами попереднього договору, укладеного 21 листопада 2018 року між ОСОБА_3 , що діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, та ОСОБА_1 , з підстав невиконання умов попереднього договору. Апелянт не є стороною попереднього договору.

Доказів того, що отримані за цим договором грошові кошти були використані відповідачем ОСОБА_2 в інтересах сім?ї матеріали справи не місять та апелянтом не надано.

Попередній договір також не містить застереження, що він вчинений за згодою ОСОБА_4 .

Означене свідчить про недоведеність апелянтом факту порушення рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року її прав, інтересів або обов`язків.

Таким чином, оскаржуване судове рішення не встановлює, не змінює, не обмежує або припиняє права або обов`язки, інтереси та свободи ОСОБА_4 , як особи, яка не була залучена до участі у справі, оскільки її права не порушені, спір стосовно вказаної особи не вирішувався, мотивувальна частина рішення не містить суджень про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, а резолютивна частина рішення не містить прямої вказівки про права та обов`язки цієї особи.

У зв`язку із чим колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 не є належним суб`єктом оскарження рішення суду, оскільки не має права на його оскарження.

Установивши в ході апеляційного перегляду, що ОСОБА_4 не має права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки таким не вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, колегія суддів приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження.

Крім того, 17 червня 2024 року ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 травня 2024 року.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що постановою Харківського апеляційного суду від 03 травня 2024 року за заявою ОСОБА_9 , в особі представника ОСОБА_7 , про забезпечення позову було вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборонити відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «КЛОУД», що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , в межах позовних вимог ОСОБА_1 в розмірі 1 598 310,63грн., до вирішення даного спору по суті.

Звертаючись до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 травня 2024 року ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_8 , зазначає, що на час постановлення вказаної ухвали вже була наявна та діяла ухвала Верховного Суду від 16 січня 2024 року у даній справі, якою зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року та постанови Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року. У зв?язку із чим вважає, цілком недостовірними і спрямованими на свідоме викривлення обставин доводи ОСОБА_1 про те, що він ухиляється від виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року у даній справі. Вважає, що невиконання ним зазначеного рішення суду в даний час є цілком законним та правомірним.

Також зазначає, що позивачем повністю викревлені обставини подання ним позову до ОСОБА_3 щодо стягнення грошових коштів, який наразі перебуває на розгляді в Ленінському районному суді м. Харкова справа №642/2200/23.

Вважає, що для вжиття вказаних заходів забезпечення позову не було жодних правових підстав, оскільки він не ухиляється від виконання рішення суду, а лише вчиняє зі свого боку правомірні дії спрямовані на захист його власних інтересів, а саме подання апеляційних та касаційних скарг, які оплачені судовим збором.

Забезпечення позову це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вжиття цих заходів має гарантувати реалізацію позовних вимог у разі задоволення позову і застосовуються лише до позовів про визнання та про присудження.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цьогоКодексу заходівзабезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питанням скасування заходів забезпечення позову.

Так, згідно частин 1, 2, 7, 8 статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпали або змінилися обставини, що зумовили його застосування.

Справа по суті була розглянута судом першої інстанції 03 лютого 2023 року, за результатами якої було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 388190грн., інфляційні витрати в розмірі 129 795,77грн., та три відсотки річних в розмірі 80 324,86грн., а всього 1 598310,63грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2000грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 11300грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року - залишено без змін.

Оскільки вжиті заходи забезпечення позову гарантуватимуть реалізацію задоволених позовних вимог, колегія суддів не вбачає правових підстав для їх скасування.

Наявність ухвали Верховного Суду від 16 січня 2024 року про зупинення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року не спростовує висновків суду.

Вказана ухвала Верховного Суду лише зупиняє дію судових рішень на час розгляду справи касаційним судом та не звільняє відповідача від обов?язку щодо виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року у випадку залишення зазначеного рішення Верховним Судом без змін.

За такихобставин,колегія суддівне вбачаєпідстав длязадоволення заяви ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_8 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 травня 2024 року.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що постановою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року заявою ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову також було вжито заходи забезпечення позову, у вигляді заборонити відчуження частини нежитлових будівель літ.: «А-1» площею 875,1 кв.м., «Б-1» площею 876,0 кв.м., «В-1» площею 360,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , які належать на праві власності ОСОБА_2 .

Вказана ухвала була пред?явлена до виконання державному реєстратору.

Між тим, рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №72553746 від 11 квітня 2024 року було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою від 11 квітня 2024 року №60438638, у зв?язку з тим, що право власності на цей об?єкт зареєстровано за іншою особою.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного рестру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна сформованої 02 травня 2024 року власником вищевказаного нежитлового будинку в цілому є ТОВ «КЛОУД».

Враховуючи зміст позовних вимог, а також те, що власником вищевказаного нежитлового будинку є ТОВ «КЛОУД» до якого позовних вимог не заявлено, підстави для подальшого існування цих заходів забезпечення позову відсутні.

За таких обставин, заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року заборона відчуження 1/2 частини нежитлових будівель літ.: «А-1» площею 875,1кв.м, «Б-1» площею 876,0кв.м, «В-1» площею 360,0кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.362,367,368,381,382,383,384 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року закрити.

Заяву ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_8 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 травня 2024 року залишити без задоволення.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року заборону відчуження 1/2 частини нежитлових будівель літ.: «А-1» площею 875,1 кв.м., «Б-1» площею 876,0 кв.м., «В-1» площею 360,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст ухвали складено 21 червня 2024 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова