Рішення

від 22.11.2007 по справі 4/552

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/552

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.07                                                                                 Справа № 4/552.

Суддя Батюк Г.М.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства «СУСП «Конард-Сукмонт «, м.Луганськ

до  Закритого акціонерного товариства «Статус», м.Київ в особі Луганської філії, м.Луганськ

про стягнення  10757 грн. 56 коп.

представники сторін:

від позивача:  Валєєва М.В., дов № 7 від 02.02.07;

від відповідача:  не прибув (явка обов'язкова).

          Суть справи: заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за страховим відшкодуванням у сумі 8560 грн. 60 коп., пеню у сумі 154 грн. 09 коп.3% річних у сумі 176 грн. 69 коп., інфляційні нарахування у сумі 1866 грн. 18 коп.

          У судовому засіданні 12.11.07 по справі № 4/552, згідно ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 22.11.07.

          Рішення господарського суду Луганської області виноситься 22.11.07.

          Згідно довідки Головного управління статистики у Луганської області від 23.08.07 № 4/552 правильна назва філії –Луганська філія Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус», правильна назва відповідача - Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус»в особі Луганська філія Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус».

          На підставі викладеного відповідачем по справі слід вважати Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус»в особі Луганська філія Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус».

          Відповідач у відзиві на позовну заяву від 24.09.07 № 01398, у поясненні, зданого до суду 25.10.07,  у поясненні від 14.11.07 № 01647,  позовні вимоги відхилив посилаючись на те, що:

-          за  вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 26.10.06 з осудженого громадянина Разумкова М.В.- особи, яка винна в скоєнні злочину та пошкодженні автомобіля, стягнуто на користь ПП «СУСП «Конард- Сукмонт»повну суму матеріального збитку в розмірі 1131 грн. 66 коп. ;

-          відповідно до ч.4 ст. 35 ГПК України, вирок суду з цивільної справи, що набрало чинності , є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору ;

-          відповідно до умов спірного договору, підставою для відмови стархувальника у здійсненні страхового відшкодування є отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної в їх заподіянні;

-          в даному випадку позивач за рішенням суду отримав від винної особи повну суму матеріального збитку в розмірі 11311 грн. 66 коп., тому не має підстав для відшкодування збитків з боку страхової компанії ( відповідача у справі), та з інших   підстав, викладених у відзиві.  

Представник позивача  заявою, зданою до суду 12.11.07, в порядку ст.22 ГПК України, збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача страхову виплату у сумі 8560 грн. 60 коп., пеню у сумі 303 грн. 04 коп.3% річних у сумі 214 грн. 75 коп., інфляційні нарахування у сумі 2093 грн. 12 коп.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача - учасника судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

                                                                    в с т а н о в и в :

Заява позивача щодо збільшення розміру позовних вимог підлягає до задоволення. Позовними вимогами слід вважати вимоги про стягнення з відповідача страхову виплату у сумі 8560 грн. 60 коп., пеню у сумі 303 грн. 04 коп.3% річних у сумі 214 грн. 75 коп., інфляційні нарахування у сумі 2093 грн. 12 коп. (з урахуванням заяви щодо збільшення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ПП «СУСП «Конард-Сукмонт»( позивач у справі) на праві власності належить автомобіль ВАЗ 21043 державний номер ВВ 6453 АК, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу РСА № 240823. Відповідач на підставі ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг АА № 782985 від 29.04.2004 р. здійснює професійну діяльність в сфері страхування.

Між відповідачем та позивачем укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № НТ 0015/02 від 05.05.06. Згідно договору об'єктом страхування є автомобіль ВАЗ 21043 державний № ВВ 6453 АК.

По умовам страхування до переліку страхових випадків увійшло незаконне заволодіння транспортним засобом у будь-якому місці знаходження, а також пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди при незаконному заволодінні (пп. 5.1.2. п.5 Договору).

Позивач також зазначив, що 16.07.06 на вказаному автомобілі під керуванням працівника ПП «СУСП «Конард-Сукмонт»( позивача у справі) виїхала бригада працівників відділу електрозв'язку підприємства для проведення ремонтних робіт та усунення наслідків аварії на базових станціях транкінгового зв'язку.

Під час виконання вказаних робіт у сел. Хрящувате відбувся страховий випадок, передбачений умовами страхування: громадянин Разумков М.В. заволодів транспортним засобом ПП «СУСП «Конард-Сукмонт», здійснив на ньому дорожньо-транспортну пригоду в результаті якої автомобіль ВАЗ 21043 державний номер ВВ 6453 АК було пошкоджено.

Згідно умов договору, 17.07.06 позивач звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до умов п. 13 договору, позивачем  направлено відповідачу весь необхідний пакет документів для отримання страхового відшкодування. Останнім документом, який було направлено відповідачу, був вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 26.10.06, який відповідач отримав 07.11.06.

Згідно п. 14 договору, відповідач з моменту отримання останнього, необхідного для здійснення страхової виплати та передбаченого договором страхування, документу, повинен в 15-ти денний термін прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову в ньому.

Відповідачем 23.11.06 направлено до позивача листа № 01709 про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п.15.1.4 розділу 15 договору страхування у зв'язку із відшкодуванням збитків, спричинених дорожньо-транспортною пригодою в повному обсязі винною особою. Прийняття такого рішення відповідач аргументує тим, що вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 26.10.06, гр.Разумкова М.В. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 289 Кримінального кодексу України (незаконне заволодіння транспортним засобом) та стягнуто з останнього на користь ПП «СУСП «Конард-Сукмонт»( позивача у справі) в рахунок відшкодування спричиненої шкоди 11311 грн.66 коп.

Крім того, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що п.п.14.12 договору передбачено, що в разі компенсації спричинених збитків винною особою після виплати страховиком страхового відшкодування, позивач повинен повернути страховику фактично отримані від винної особи суми на протязі 10 днів  з  моменту отримання такої         компенсації. Для відмови у виплаті на підставі пп..15.1.4. договору, повинно мати місце отримання позивачем грошових коштів в рахунок спричинених страховим випадком шкоди. Як свідчить вирок суду ніяких коштів від винної особи позивач не отримав.

До наступного часу відповідач грошові кошти –страхову суму позивачу у розмірі 8560 грн. 60 коп. не виплатив.

          Відповідно до умов п.11.6.2 договору, у зв'язку з порушенням терміну здійснення страхової виплати, позивач нарахував відповідачу  пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, яка складає 303 грн. 04 коп.( з урахуванням заяви щодо збільшення позовних вимог).

Відповідно п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали 3% річних  у сумі 214 грн. 75 коп., інфляційні нарахування у сумі  2093 грн. 12 коп. (з урахуванням заяви щодо збільшення позовних вимог).

У зв'язку з тим, що відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування та грошові кошти згідно умов договору не виплатив, тому позивач звернувся до суду з вимогами про  стягнення з відповідача страхову виплату у сумі 8560 грн. 60 коп., пеню у сумі 303 грн. 04 коп.3% річних у сумі 214 грн. 75 коп., інфляційні нарахування у сумі 2093 грн. 12 коп. (з урахуванням заяви щодо збільшення позовних вимог).

          Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав, викладених, у відзиві на позовну заяву та у поясненнях.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача страхову виплату у сумі 8560 грн. 60 коп., пеню у сумі 303 грн. 04 коп.3% річних у сумі 214 грн. 75 коп., інфляційні нарахування у сумі 2093 грн. 12 коп. (з урахуванням заяви щодо збільшення позовних вимог).

Як свідчать матеріали справи, 17.07.06 ПП "СУСП "Конард-Сукмонт" ( позивач у справі) звернулось в Луганську філію ЗАТ "Страхова компанія "Статус" ( відповідач у справі) з заявою про те, що 16.07.06 була спроба незаконного заволодіння третьою особою автомобіля марки ВАЗ -21043, державний реєстраційний номер ВВ 64-53 АК, що належить ПП "СУСП "Конард-Сукмонт", в результаті якої цей автомобіль потрапив в дорожньо-транспортну пригоду та отримав пошкодження, тобто відбулась подія, що може мати ознаки страхового випадку.

Вказаний автомобіль, що отримав пошкодження в результаті дорожньо - транспортної пригоди ( далі- ДТП )16.07.06, застрахований в ЗАТ "Страхова компанія "Статус" (позивача у справі), у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту НТ № 0015/02 від 05.05.06. Відповідно до укладеного договору добровільного страхування наземного транспорту, сторони цього договору прийняли на себе обумовлені в ньому зобов'язання.

Як вбачається з матеріалі справи, за зазначеним випадком 16.07.06, в процесі досудового розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом незаконного заволодіння автомобілем марки ВАЗ 21043, державний реєстраційний номер ВВ 64-53 АК, підприємство позивача виступило цивільним позивачем. За постановою слідчого РВ УМВД України для з'ясування розміру збитків цивільного позивача за справою була проведена судова автотоварознавча експертиза, за висновками якої був встановлений загальний матеріальний збиток підприємства в сумі 11311 грн.66 коп. станом на дату ДТП, тобто на 16.07.2006 року. В даній кримінальній справі ПП "СУСП "Конард-Сукмонт" (позивач у справі) звернулась до Ленінського районного суду м.Луганська з цивільним позовом до Разумкова М.В. про відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно вироку суду Ленінського районного суду м. Луганська від 26.10.06  з осудженого громадянина Разумкова М.В. - особи, винної в скоєнні злочину та пошкодженні автомобіля, стягнуто на користь Приватного підприємства СУСП "Конард -Сукмонт" (позивача у справі) в рахунок відшкодування спричиненої шкоди в розмірі 11 311 грн.  66 коп.( а.с. 21-23).

Згідно ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з цивільної справи, що набрало чинності, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Тобто, в даному випадку обставини, визначені в вироку суду з цивільного спору, стосовно стягнення з Разумкова Михайла Володимировича на користь ПП "СУСП "Конрад-Сукмонт" ( позивача у справі) матеріального збитку 11377 грн. 66 коп., не потребують доказування в даному судовому провадженні щодо наслідків цього ДТП та відшкодування збитків.

Згідно з п. 14.9 Договору страхування, встановлено, що розмір страхового відшкодування визначається в сумі визначеного збитку за мінусом сум, отриманих від третіх осіб, винних у спричиненні шкоди, якщо такі суми були отримані до моменту виплати страхового відшкодування. Оскільки, відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 26.10.06 ПП "СУСП "Конард-Сукмонт" ( позивач у справі) вже отримав повне відшкодування збитків по даному випадку від гр.Разумкова М.В. (винна особа в заподіяні шкоди), тому, сума страхового відшкодування розраховувалась в сумі визначеного збитку за мінусом сум, зазначених у вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 26.10.06.

Згідно п.4ч.1 ст. 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала.

Відповідно до умов укладеного договору страхування № НТ 0015/02 від 05.05.06, розділ 15 п. 15.1.4. та п. 4. ч. 1 ст. 991 ЦК України, підставою для відмови страховика у здійснені страхового відшкодування є отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної в їх заподіянні.

Як вбачається, в даному випадку Приватне підприємство СУСП "Конард - Сукмонт"

(позивач у справі) за вироком Ленінського районного суду  м.Луганська №1-657/2006р. від 26.10.06 отримало від винної особи повну суму матеріального збитку в розмірі 11 311грн. 66 коп., тому немає підстав для відшкодування збитків з боку страхової компанії ( відповідача у справі). До того ж, слід зазначити, що згідно законодавства України поступка прав вимоги, після прийняття рішення судом, в порядку виконання цього рішення, не допускається.

Таким чином, у разі отримання СУСП "Конард - Сукмонт" (позивачем у справі) повного відшкодування понесених збитків від гр.Разумкова М.В. за вироком Ленінського районного суду м. Луганська №1-657/2006р. від 26.10.06, то втрачається сенс страхового правовідношення, оскільки майнові інтереси страхувальника не зазнали посягання, в зв'язку з цим ЗАТ "Страхова компанія "Статус" (відповідач у справі) законно та обґрунтовано відмовила страхувальнику у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика , який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа , що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат, переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Згідно з вироком Ленінського районного суду м. Луганська №1-657/2006р. від 26.10.06, суд стягнув з гр.Разумкова М.В. суму матеріальної шкоди, яку зазнало СУСП "Конард -Сукмонт", тому ЗАТ "Страхова компанія "Статус" після виплати страхового відшкодування не зможе звернутись з регресним позовом до винної особи, тобто гр.Разумкова М.В., оскільки по даному ДТП є вирок( рішення ) суду на користь СУСП "Конард - Сукмонт" (позивача у справі).

Також, в підтвердження того факту, що повне відшкодування збитків і є вирок (рішення) суду, відповідно до якого встановлено про стягнення з винної особи на користь потерпілої матеріального збитку, означає, що особа вже отримала повне відшкодування збитків від винної особи .

Така позиція співпадає з позицією Апеляційного суду м.Києва, наведеною зокрема у рішенні від 14.09.07 по справі № 22-5478 (а.с.66-69).

На підставі викладеного, суд вважає, у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача   страхову виплату у сумі 8560 грн. 60 коп. слід відмовити .

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача  пеню у сумі 303 грн. 04 коп., 3% річних у сумі 214 грн. 75 коп., інфляційні нарахування у сумі 2093 грн. 12 коп. (з урахуванням заяви щодо збільшення позовних вимог), суд вважає, не підлягають задоволенню, оскільки відповідач законно і обґрунтовано відмовив позивачу у виплаті стразового відшкодування, тому у задоволенні вимог позивача в цій частині слід відмовити..

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог тому, у задоволенні позову слід відмовити.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача страхову виплату у сумі 8560 грн. 60 коп., пеню у сумі 303 грн. 04 коп.3% річних у сумі 214 грн. 75 коп., інфляційні нарахування у сумі 2093 грн. 12 коп. (з урахуванням заяви щодо збільшення позовних вимог) такими, що не підлягають задоволенню , слід відмовити.

У судовому засіданні 22.11.07 за згодою представника позивача була оголошена  тільки вступна  та резолютивна частина рішення.

Позивачем надміру сплачене державне мито в сумі 46 грн. 05 коп. квитанцією № 9802491 від 08.08.07, яке підлягає поверненню на підставі ст.8 Декрету України “Про державне мито”.           

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України витрати по держмиту та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.     

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 625,991,993 ЦК України, керуючись ст. ст. 44,49,77, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :          

1.У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути  Приватного підприємства «СУСП «Конард-Сукмонт«, м.Луганськ, вул. Кольцова,20, код ЄДРПОУ 23489009 надміру сплачене державне мито в сумі  46 грн. 05 коп. квитанцією № 9802491 від 08.08.07, що знаходиться в матеріалах справи.

Дане рішення, завірене печаткою, є підставою для повернення    державного мита.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення :  27.11.07.

     Суддя                                                                                                    Г.М.Батюк