Постанова

від 02.05.2024 по справі 910/9377/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2024 р. Справа№ 910/9377/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової служби України

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023

у справі № 910/9377/22 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Глазер-ЮН»

до Державної податкової служби України

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Глазер-ЮН» (надалі - позивач; ПрАТ «Глазер-ЮН») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач; ДПС України; апелянт) про стягнення коштів у сумі 30 839,40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9377/22 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Глазер-ЮН" задоволено частково; стягнуто з Державної податкової служби України на користь Приватного акціонерного товариства «Глазер-ЮН» шкоду у розмірі 4 667 грн. 60 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 787 грн. 03 коп.; стягнуто з Державної податкової служби України в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 406 грн. 23 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що вимоги позивача про відшкодування шкоди є доведеними, обґрунтованими та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат, а тому підлягають задоволенню частково у розмірі 4 667, 60 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПС України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9377/22 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не досліджено докази у справі, не встановлено у повному обсязі обставини справи, відтак рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 є незаконним та необґрунтованим.

ДПС України вказує, що збитки у позивача виникли у зв`язку з тим, що нібито внаслідок невиконання судових рішень останній вимушений був залучати адвоката Гошко В.І. та звертатися до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового виконання рішень судів у справах № 640/24332/20, № 640/564/20, № 640/2004/20. Водночас, судом першої інстанції не досліджено обставини виконання/невиконання судових рішень у вказаних вище адміністративних справах та взагалі необхідності звернення позивача до органів виконавчої служби з метою примусового виконання цих рішень.

Апелянт також зазначає, що понесені позивачем витрати на залучення адвоката для звернення до органів виконавчої служби щодо примусового виконання рішень Окружного адміністративного суду у справах № 640/24332/20, № 640/564/20, № 640/2004/20 викликані виключно необізнаністю директора ПАТ «Глазер-ЮН» щодо реєстрації спірних податкових накладних та неякісним наданням правової допомоги адвокатом Гошко В.І.

ДПС України наголошує на не встановленні судом першої інстанції обов`язкових умов для притягнення відповідача до відповідальності.

В частині стягнення витрат на правничу допомогу апелянтом зазначається, що адвокат Гошко В.І. не мав жодного відношення до написання позовної заяви у справі № 910/9377/22. Більше того, жоден процесуальний документ не підписано адвокатом. Також на всіх судових засіданнях інтереси ПП «ГЛАЗЕР-ЮН» представляв особисто директор підприємства в порядку самопредставництва, а не адвокат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023 апеляційна скарга апелянта у справі № 910/9377/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9377/22; справу № 910/9377/22 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Сторони були повідомлені про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/9377/22 належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів в електронні кабінети останніх.

12.02.2024 до апеляційного господарського суду від ДПС України надійшло повідомлення про обізнаність щодо розгляду апеляційної скарги Північним апеляційним господарським судом.

15.02.2024 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що доводи апелянта викладені без врахування правової позиції, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/11820/20.

В частині стягнення витрат на правничу допомогу позивач вказав, що всі документи, що підтверджують взаємовідносини сторін, наявні у справі - договір, ордер, акт виконаних робіт, звіт, квитанція.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, у зв`язку з відмовою відповідача у реєстрації податкових накладних за результатами господарської діяльності ПрАТ "Глазер-ЮН", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з відповідними позовами, за наслідкам розгляду яких у адміністративних справах № 640/564/20, № 640/24332/20 та № 640/2004/20 винесено судові рішення, якими задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Глазер-ЮН".

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 у справі № 640/564/20 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Глазер-ЮН" задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.08.2019 № 1254960/21563078, прийняте комісією Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації податкових накладних № 1 від 15.07.2019, № 2 від 17.07.2019, № 4 від 22.07.2019, № 5 від 24.07.2019, № 6 від 26.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 1 від 15.07.2019, № 2 від 17.07.2019, № 4 від 22.07.2019, № 5 від 24.07.2019, № 6 від 26.07.2019, подані Приватним акціонерним товариством «Глазер-ЮН» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання 25.07.2019 на адресу контрагента «Приватне підприємство «Дубекспо».

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Глазер-ЮН" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 605,00 грн. з яких: 4 802,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України; 4 802,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві. Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Глазер-ЮН" понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 15 022,80 грн. з яких: 7 511,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України; 7 511,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення набрало законної сили 12.05.2021.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 640/24332/20 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Глазер-ЮН» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28 вересня 2020 року № 1974791/21563078, № 1974792/21563078, № 1974793/21563078, №1974794/21563078, прийняті комісією Головного управління ДПС у м. Києві про відмову у реєстрації податкових накладних № 3 від 04 березня 2020 року, № 4 від 05 березня 2020 року, № 5 від 06 березня 2020 року, № 6 від 10 березня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 3 від 04 березня 2020 року, № 4 від 05 березня 2020 року, № 5 від 06 березня 2020 року, № 6 від 10 березня 2020 року, подані приватним акціонерним товариством «Глазер-ЮН» в Єдиному реєстрі податкових накладних датами її фактичного подання 04 березня 2020 року, 05 березня 2020 року, 06 березня 2020 року та 10 березня 2020 року відповідно на адресу контрагента приватне підприємство «Дубекспо».

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства «Глазер-ЮН» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві понесені ним судові витрати у розмірі 24 408,00 грн., з яких: судовий збір у розмірі 8 408, 00 грн., сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві, як органу який прийняв оскаржувані рішення, з огляду на те, що позовні вимоги про зобов`язання вчинити певні дії є похідними і відповідачем-1 у межах спірних правовідносин, не було допущено протиправної бездіяльності або вчинено протиправних дій; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн., які підтверджуються договором № 15 про надання правової (адвокатської) допомоги, ордером, актом виконаних робіт та сплачених коштів № 1 від 26 жовтня 2020 року, звітом про виконану роботу № 1 від 26 жовтня 2020 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 26 від 26 жовтня 2020 року на суму 16 000, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Рішення набрало законної сили 14.04.2021.

Також, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі № 640/2004/20 позов Приватного акціонерного товариства «Глазер-ЮН» задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: від 01 серпня 2019 року № 1242314/21563078 про відмову реєстрації податкової накладної від 03 червня 2019 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01 серпня 2019 року № 1242313/21563078 про відмову реєстрації податкової накладної від 05 червня 2019 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01 серпня 2019 року № 1242312/21563078 про відмову реєстрації податкової накладної від 07 червня 2019 року № 3 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01 серпня 2019 року № 1242311/21563078 про відмову реєстрації податкової накладної від 10 червня 2019 року № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01 серпня 2019 року № 1242310/21563078 про відмову реєстрації податкової накладної від 13 червня 2019 року № 5 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01 серпня 2019 року № 1242315/21563078 про відмову реєстрації податкової накладної від 18 червня 2019 року № 6 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Приватного акціонерного товариства "Глазер-ЮН" від 03 червня 2019 року № 1, від 05 червня 2019 року № 2, від 07 червня 2019 року № 3, від 10 червня 2019 року № 4, від 13 червня 2019 року № 5, від 18 червня 2019 року № 6.

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Глазер-ЮН" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 612,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у м. Києві.

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Глазер-ЮН" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 002,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у м. Києві.

Рішення набрало законної сили 04.10.2021.

Після прийнятих Окружним адміністративним судом міста Києва у адміністративних справах № 640/564/20, № 640/24332/20 та № 640/2004/20 рішень, позивач звертався до Державної податкової служби України з листами № 10 від 10.08.2021, № 28 від 28.08.2021, № 20 від 20.06.2022, в яких просив відповідача надати інформацію та пояснення щодо виконання рішень суду у адміністративних справах № 640/24332/20, № 640/564/20, № 640/2004/20.

Листами від 19.08.2021 № 1649/ЗПІ/99-00-20-02-03-10, від 06.09.2021 № 1766/ЗПІ/99-00-20-02-03-10, від 07.07.2022 № 718/ЗПІ/99-00-18-01-01-10 Державна податкова служба України надала відповіді на вищезазначені листи позивача, в яких зазначила, що ДПС вживаються заходи з виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 640/24332/20, від 05.02.2021 у справі № 640/564/20, від 16.07.2021 у справі № 640/2004/20, проте їх виконання стосовно реєстрації податкових накладних в ЄРПН потребує певного часу.

З підстав невиконання відповідачем вказаних судових рішень в адміністративних справах № 640/564/20, № 640/24332/20 та № 640/2004/20 в добровільному порядку, позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України з відповідними заявами про відкриття виконавчих проваджень, за результатами розгляду яких були відкриті виконавчі провадження № 65436773, № 65784885, № 67583503 з примусового виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 640/24332/20, від 05.02.2021 у справі № 640/564/20, від 16.07.2021 у справі № 640/2004/20.

24.01.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України Берегових В.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 65436773 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 640/24332/20.

Крім того, 31.08.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 67583503 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі № 640/2004/20.

Також, 02.12.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України Кузьменком О.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 65784885 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 у справі № 640/564/20.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою стимулювання податкового органу до виконання судових рішень у справах № 640/24332/20, № 640/564/20, № 640/2004/20 ПрАТ "Глазер-ЮН" було укладено договори з адвокатом на отримання правничої допомоги, який здійснював підготовку документів для звернення до державної виконавчої служби з відповідними заявами про відкриття виконавчих проваджень, підготовку листів на адресу Державної податкової служби України щодо виконання судових рішень, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з Державної податкової служби України кошти у сумі 30 839, 40 грн., понесені ним на юридичний супровід під час примусового виконання відповідачем судових рішень.

За висновками суду першої інстанції, враховуючи, що неправомірність дій відповідача встановлена рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 640/24332/20, від 05.02.2021 у справі № 640/564/20, від 16.07.2021 у справі № 640/2004/20, якими було зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Приватного акціонерного товариства "Глазер-ЮН", чого відповідачем в добровільному порядку здійснено не було, внаслідок чого позивачем було отримано професійну правничу допомогу адвоката, який вчиняв дії, необхідні для виконання судових рішень, зокрема підготовку документів для звернення до державної виконавчої служби з відповідними заявами про відкриття виконавчих проваджень, підготовку листів на адресу Державної податкової служби України щодо виконання судових рішень, вимоги позивача про відшкодування шкоди, в цьому випадку, є доведеними, обґрунтованими та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат, а тому підлягають задоволенню частково у розмірі 4 667,60 грн., тобто в частині витрат, які безпосередньо стосуються виконання судових рішень у справах № 640/24332/20, № 640/564/20, № 640/2004/20 та підтверджуються матеріалами справи, а саме:

- по акту № 1 від 02.12.2021 у сумі 2 233,80 грн. (за заяву про відкриття виконавчого провадження, лист № 10 від 10.08.2021 та лист № 28 від 28.08.2021);

- по акту № 1 від 31.01.2022 у сумі 944,60 грн. (за заяву про відкриття виконавчого провадження);

- по акту № 1 від 01.08.2022 у сумі 1 489,20 грн. (за заяву про відкриття виконавчого провадження та лист № 20 від 20.06.2022).

В межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з абзацом 1 частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні положення про відшкодування шкоди наведені у параграфі 1 глави 82 Цивільного кодексу України.

Так, за частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування, а також для посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Утім цими нормами не заперечується обов`язковість інших елементів складу цивільного правопорушення, доказування наявності яких є необхідним у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ст. 1 ПК України).

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).

За статтею 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

За п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (п. 201.10. ст. 201 ПК України).

Статтею 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Стаття 21 Податкового кодексу України встановлює, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків посадові (службові) особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом. Так, за підпунктом 21.2.1 пункту 2.1 статті 21 ПК України за прийняття неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов`язання платнику податків, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка прийняла таке рішення, а також безпосередній керівник такої посадової особи несуть відповідальність згідно із законом. Повторне протягом останніх дванадцяти місяців прийняття неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов`язання платників податків, посадовою (службовою) особою контролюючого органу, яка прийняла таке рішення, є підставою для застосування до такої посадової (службової) особи дисциплінарного стягнення у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень пункту 21.3 статті 21 Податкового кодексу України шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, має відшкодовуватися за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.

Права платника податків регламентує стаття 17 Податкового кодексу України, підпункт 17.1.7 пункту 17.1 якої надає право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), а підпункт 17.1.11 цього ж пункту надає право на повне відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

Наведені вище положення Податкового кодексу України відповідають умовам та підставам відповідальності посадових осіб та органів державної влади за заподіяну шкоду за приписами статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Що ж до розділу 11 Податкового кодексу України, то його норми не суперечать закладеній у чинному законодавстві повній відповідальності контролюючого органу за шкоду, завдану його неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, посадової або службової особи контролюючого органу, а натомість конкретизують умови та порядок відповідальності за вчинення податкового правопорушення, яким за пунктом 109.1 статті 109 ПК України є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Стаття 110 Податкового кодексу України визначає суб`єктів, які притягаються до відповідальності за вчинення податкових правопорушень; за пунктом 110.3 цієї статті контролюючі органи несуть відповідальність у вигляді відшкодування шкоди особі, стосовно якої було вчинено податкове правопорушення, відповідно до положень статті 114 цього Кодексу. Контролюючі органи несуть відповідальність за вчинення податкових правопорушень посадовими (службовими) особами таких контролюючих органів.

Шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду (пункт 114.4 статті 114 ПК України).

Пункт 114.1 статті 114 Податкового кодексу України відтворює загальне право платника податків на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їхніх посадових (службових) осіб, зазначаючи, що особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, а шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

За пунктом 114.2 статті 114 Податкового кодексу України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.

Податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону (пункт 128.1 статті 128 ПК України).

Також особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.

У передбачених абзацом другим цього пункту випадках шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягає.

Аналізуючи положення пунктів 114.1, 114.2 статті 114 та пункту 128.2 статті 128 Податкового кодексу України, можна дійти висновку, що обмеження шкоди, яка підлягає стягненню, розміром однієї мінімальної заробітної плати станом на дату визнання рішень, дій чи бездіяльності незаконною, стосується тих випадків, коли платник податків за власним бажанням скористався правом, передбаченим абзацом другим пункту 114.2 статті 114 Податкового кодексу України.

Проте, у разі якщо платник податків не скористався цим правом (не заявив відповідної вимоги), то при тих самих обставинах, визначених у пункті 128.2 статті 128 ПК України, він може претендувати на повне відшкодування шкоди (понад розмір однієї мінімальної заробітної плати), довівши при цьому увесь необхідний склад цивільного правопорушення: протиправність дій держави, факт порушення прав чи законних інтересів, наявність шкоди, а також причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправними діяннями.

За пунктом 114.3 статті 114 Податкового кодексу України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати:

- 114.3.1. Вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна платника податків, визначена відповідно до вимог законодавства;

- 114.3.2. Додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо);

- 114.3.3. Документально підтверджені витрати, пов`язані з адміністративним та/або судовим оскарженням (крім сум, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат згідно із процесуальним законодавством) незаконних (протиправних) рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (юридичний супровід, не пов`язаний із захистом, наданим адвокатом, відрядження працівників або представників платника податку, залучення експертів, отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо). Сума такого відшкодування не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне судове рішення або рішення іншого органу, у передбачених законом випадках.

Вдаючись до тлумачення поняття «юридичний супровід, що не пов`язаний із захистом адвоката», слід зазначити, що в контексті вказаної норми йдеться саме про юридичні послуги, надані адвокатом, що не пов`язані із захистом особи у межах кримінального судочинства, оскільки відшкодування шкоди в такому випадку регулюється відповідними законами, зокрема, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

А тому положення підпункту 114.3.3 пункту 114.3 статті 114 Податкового кодексу України про заборону включення до складу шкоди витрат на юридичний супровід пов`язаний із захистом адвоката, не стосується таких видів правової допомоги, як складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру в межах процедури адміністративного оскарження, а також представництва інтересів юридичних осіб в державних органах.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено про те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Так, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Як «ефективний» слід розуміти такий засіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. За змістом ефективний засіб захисту повинен відповідати природі порушеного права, характеру допущеного порушення та наслідкам, які спричинило порушення права особи.

У спірному випадку витрати на юридичний супровід є витратами на відновлення майнового стану та умов діяльності управленої особи, що є ширшим за визначення збитків як витрат для відновлення свого порушеного права у контексті визначення збитків, що міститься у статті 22 ЦК України, і законодавче обмеження розміру таких витрат, відповідальність за відшкодування яких перед платником взяла на себе держава, також не суперечить загальному принципу повного відшкодування шкоди за правилами статей 1173, 1174 ЦК України, а також статей 17 та 21 ПК України.

Отже, платник податків має право відшкодувати у складі шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, витрати на юридичний супровід, що не пов`язаний із захистом, наданим адвокатом, при цьому, сума таких витрат, пов`язаних з оскарженням, не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне рішення про визнання рішень, дій чи бездіяльності незаконною.

При визначенні суми відшкодування витрат на юридичний супровід, наданий адвокатом, в межах граничного розміру, передбаченого для відшкодування, в кожній конкретній справі має значення та підлягає дослідженню також реальність таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумність розміру витрат і їх співмірність та пропорційність податковому правопорушенню контролюючого органу.

Отже, рішення податкового органу, скасоване в результаті його оскарження в судовому порядку як протиправне, є першопричиною, наслідком якої є вимушені витрати позивача, які виражаються, в тому числі, у вартості юридичних послуг. При цьому згідно з статтями 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України існування незаконного рішення дає право на відшкодування збитків, не залежно від наявності вини податкового органу, який виніс таке рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/11820/20.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2019 та 02.03.2020 між Гошко В.І. - адвокатом, який діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 4232/10 від 22.07.2010 та Приватним акціонерним товариством "Глазер-ЮН" (клієнт) були укладені договори № 1 та № 2 про надання правової (адвокатської) допомоги, відповідно до яких адвокат зобов`язується здійснювати представництво інтересів клієнта пов`язаних із справою, яка має місце у податкових взаєминах ПрАТ "Глазер-ЮН" із ГУ ДФС у міста Києва та ДПС України, а саме підготовка документів і супроводження у розгляді комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Відповідно до п. 1.2. вказаних договорів, адвокат зобов`язується здійснювати представництво інтересів клієнта пов`язаних із справою, яка має місце при виконанні рішення суду, а саме подання заяви про відкриття виконавчого провадження та складання для замовника листів до ДПС України з метою стимулювання, прискорення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН.

Адвокат вчиняє всі необхідні дії для виконання судових рішень (п. 1.3. договорів).

На виконання умов відповідних договорів про надання правової (адвокатської) допомоги 02.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Глазер-ЮН" та Гошко В.І. - адвокатом, складено та підписано акт № 1 виконаних робіт та сплачених коштів, відповідно до якого адвокатом в рамках договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 1 від 01.07.2019 надані наступні послуги:

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 1 від 15.07.2019 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489,20 грн;

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 2 від 17.07.2019 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489,20 грн;

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 4 від 22.07.2019 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489,20 грн;

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 4 від 22.07.2019 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489,20 грн;

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 5 від 24.07.2019 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489,20 грн;

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 6 від 26.07.2019 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489,20 грн;

- заява про відкриття виконавчого провадження, час на її виконання - 0,5 год, вартість - 744,60 грн;

- лист № 10 від 10.08.2021, час на його виконання - 0,5 год, вартість - 744 60 грн;

- лист № 28 від 28.08.2021, час на його виконання - 0,5 год, вартість - 744,60 грн;

Всього 11 169,00 грн.

Також, адвокатом та позивачем складено та підписано звіт про виконану роботу та сплачених коштів № 1 від 02.12.2021 до договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 1 від 01.07.2019.

Позивачем було здійснено оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 1 від 01.07.2019 на суму 11 169,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 2 від 02.12.2021.

Крім того, 31.01.2022 між Приватним акціонерним товариством "Глазер-ЮН" та Гошко В.І. - адвокатом, складено та підписано акт № 1 виконаних робіт та сплачених коштів, відповідно до якого адвокатом в рамках договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 2 від 02.03.2020 надані наступні послуги:

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 3 від 04.03.2020 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 889,20 грн;

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 4 від 05.03.2020 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 889,20 грн;

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 5 від 06.03.2020 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 889,20 грн;

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 6 від 10.03.2020 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 889,20 грн;

- заява про відкриття виконавчого провадження, час на її виконання - 0,5 год, вартість - 944, 60 грн.

Всього 8 501, 40 грн.

Також, адвокатом та позивачем складено та підписано звіт про виконану роботу та сплачені кошти № 1 від 31.01.2022 до договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 2 від 02.03.2020.

Позивачем було здійснено оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 2 від 02.03.2020 на суму 8 501,40 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 31 від 31.01.2022.

Крім цього, 01.08.2022 між Приватним акціонерним товариством "Глазер-ЮН" та Гошко В.І. - адвокатом, складено та підписано акт № 1 виконаних робіт та сплачених коштів, відповідно до якого адвокатом в рамках договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 1 від 01.07.2019 надані наступні послуги:

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо накладної № 1 від 03.06.2019 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489,20 грн;

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 2 від 05.06.2019 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489,20 грн;

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 3 від 07.06.2019 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489,20 грн;

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 4 від 10.06.2019 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489,20 грн;

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 5 від 13.06.2019 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489,20 грн;

- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 6 від 18.06.2019 ПрАТ "Глазер-ЮН", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489,20 грн;

- заява про відкриття виконавчого провадження, час на її виконання - 0,5 год, вартість - 744,60 грн;

- лист № 08 від 08.02.2022, час на його виконання - 0,5 год, вартість - 744,60 грн;

- лист № 20 від 20.06.2022, час на його виконання - 0,5 год, вартість - 744,60 грн;

Всього 11 169,00 грн.

Адвокатом та позивачем складено та підписано звіт про виконану роботу та сплачені кошти № 1 від 01.08.2022 до договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 1 від 01.07.2019.

Позивачем здійснено оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 1 від 01.07.2019 на суму 11 169,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 01.08.2022.

Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведені вище приписи Податкового та Цивільного кодексів України в їх сукупності, з огляду на те, що протиправність рішень відповідача встановлена рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 640/24332/20, від 05.02.2021 у справі № 640/564/20, від 16.07.2021 у справі № 640/2004/20, якими зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні Приватного акціонерного товариства "Глазер-ЮН", зважаючи, що в добровільному порядку ДПС України не вчинено дій з реєстрації відповідних накладних до моменту звернення (травень 2021 року; червень 2021 року; листопад 2021 року) ПрАТ "Глазер-ЮН" до органів державної виконавчої служби, внаслідок чого останнім і було отриману професійну правничу допомогу адвоката Гошка В.І., який вчиняв дії, необхідні для виконання судових рішень, зокрема підготовку документів для звернення до державної виконавчої служби з відповідними заявами про відкриття виконавчих проваджень, підготовку листів на адресу Державної податкової служби України щодо виконання судових рішень, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість та доведеність ПрАТ "Глазер-ЮН" вимог про відшкодування шкоди в сумі 4 667,60 грн., яка, в свою чергу, відповідає критеріям: реальності вимушених витрат позивача, які виразились у вартості юридичних послуг; розумності розміру витрат і їх співмірності та пропорційності податковому правопорушенню контролюючого органу, як-то відповідача.

Щодо доводів апелянта про надіслання 06.09.2021 та 11.07.2022 ДПС України на адресу ПрАТ "Глазер-ЮН" квитанцій про реєстрацію податкових накладних, які були предметом розгляду адміністративних справах: № 640/564/20, № 640/24332/20, № 640/2004/20, то апеляційним господарським судом відповідні аргументи відхиляються, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування збитків, оскільки виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 640/24332/20, від 05.02.2021 у справі № 640/564/20, від 16.07.2021 у справі № 640/2004/20 мало місце з боку відповідача вже після звернень (травень 2021 року; червень 2021 року; листопад 2021 року) позивача до органів державної виконавчої служби із заявами про відкриття виконавчих проваджень, а також після надіслання (10.08.2021, 28.08.2021, 20.06.2022) останнім на адресу ДПС України листів з вимогами щодо виконання судових рішень.

В частині доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі щодо стягнення судом першої інстанції витрат на правничу допомогу в розмірі 787,03 грн., колегія суддів зазначає таке.

Позивач просив суд першої інстанції покласти на відповідача витрати пов`язані із правовою допомогою у сумі 5 200,00 грн.

Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Одночасно, за змістом частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

На підставі долучених до матеріалів справи документів, Північним апеляційним господарським судом встановлено, що 13.09.2022 між Гошко В.І. (Адвокат), який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4232/10 від 22.07.2010 та Приватним акціонерним товариством "Глазер-ЮН" (Клієнт) укладено договір № 13 про надання правової (адвокатської) допомоги, відповідно до якого Адвокат зобов`язується здійснювати представництво інтересів Клієнта, пов`язаних із справою, яка має місце за позовом ПрАТ "Глазер-ЮН" до ДПС України в Господарському суді міста Києва.

Відповідно до п. 4.1. цього договору, Адвокат надає свої послуги на платній основі, сума винагороди визначена у актах виконаних робіт. Сторони визначили, що розмір оплати визначається у відповідності до витраченого часу в годинах. Також сторони взяли за відправну точку розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2022 - 6 500,00 грн. Таким чином вартість 1 години дорівнює 2 600,00 грн., яка розрахована від мінімальної заробітної плати із коефіцієнтом 40%.

13.09.2022 між Клієнтом та Адвокатом складено та підписано акт № 1 виконаних робіт та сплачених коштів, відповідно до якого Адвокатом надані наступні послуги: підготовка позиції, аналіз судової практики та складання позовної заяви ПрАТ "Глазер-Юн" щодо стягнення збитків із ДПС України в Господарському суді міста Києва, час на її виконання - 2 год., вартість - 5 200,00 грн. За змістом вказаного акта, ним підтверджується отримання послуг та отримання оплати; сторони претензій одна до одної не мають.

Також, сторонами складено та підписано звіт про виконану роботу та сплачені кошти № 1 від 13.09.2022.

Позивачем здійснено оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 13 від 13.09.2022 на суму 5 200,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 13 від 13.09.2022.

У даному випадку судом першої інстанції враховано такі критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часткове задоволення позовних вимог.

Отже, враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, погоджену між Клієнтом та Адвокатом суму наданих послуг, з огляду на те, що доказів та достатніх обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката Гошко В.І. до цієї справи відповідачем представлено не було, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог та відповідно здійснення судом першої інстанції розподілу витрат на правничу допомогу адвоката між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, колегією суддів критично оцінюються твердження апелянта щодо ненадання адвокатом Гошко В.І. правової допомоги позивачу за договором № 13 від 13.09.2022, а відтак апеляційний господарський суд вважає, що присуджений судом першої інстанції до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям справедливості та пропорційності, є співмірним зі складністю справи та виконаними Гошко В.І. роботами (наданими послугами).

Відповідно, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 787,03 грн.

В свою чергу, заперечення позивача на апеляційну скаргу, викладені у відзиві на неї, знайшли своє підтвердження за наслідками апеляційного розгляду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнято судом першої інстанції без дослідженням доказів у справі та не встановленням у повному обсязі обставин справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9377/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9377/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9377/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державну податкову службу України.

4. Справу № 910/9377/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков