Постанова

від 16.04.2024 по справі 910/15114/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. Справа№ 910/15114/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - не з`явились

від відповідача - Федоренко О.П.

розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни

на рішення Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 р. та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2024 р.

у справі № 910/15114/23 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна"

до Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни

про стягнення 456400,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни про стягнення 456400,00 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 04052018/3 від 04.05.2018 р.

Вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо вчасної та повної оплати за переданий товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 р. у справі № 910/15114/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" задоволено частково. Стягнуто із Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" 354480,00 грн заборгованості. В іншій частині позовну відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 30.01.2024 р. у справі № 910/15114/23 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12970,67 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Криничко Лілія Романівна подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що надані позивачем докази на підтвердження факту поставки товару не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, зокрема з наданих позивачем актів приймання передачі товару неможливо встановити ким вони були підписані.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/15114/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни на рішення Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/15114/23.

До суду 15.02.2024 р. надійшли матеріали справи № 910/15114/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/15114/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Не погоджуючись із додатковим рішенням, Фізична особа-підприємець Криничко Лілія Романівна подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове рішення про стягнення з Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4550,00 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката є неспівмірним із часом, витраченим адвокатом, з ціною позову та складністю справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни у справі № 910/15114/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 р. відкрито провадження у справі № 910/15114/23 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни на рішення Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 р. та призначено до розгляду на 19.03.2024 р.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2024 р. у справі № 910/15114/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 р. відкрито провадження у справі № 910/15114/23 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2024 р., об`єднано апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни на рішення Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 р. та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2024 р. у справі № 910/15114/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду та призначено до розгляду на 19.03.2024 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 16.04.2024 р.

У судовому засіданні 16.04.2024 р. представник відповідача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник позивача вдруге не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 29.02.2024 р. про відкриття провадження у справі сторонам доставлено до електронних кабінетів, доказом чого є довідки про доставку електронного документа, що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 29.02.2024 р. у справі № 910/15114/23 оприлюднена у реєстрі 04.03.2024 р.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

04.05.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна» (далі - продавець) та Фізичною особою-підприємцем Криничко Лілією Романівною (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 04052018/3 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти медичне обладнання у кількості відповідно до специфікації (додаток № 1 до даного договору), що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору загальна сума даного договору визначається у гривнях і становить 443100,00 грн, в т.ч. ПДВ 7% - 28987,85 грн.

Як передбачено п. 3.2. договору, загальна вартість товару згідно із цим договором є еквівалентом 14000,00 євро по курсу згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно курсу продажу в АТ «ОТП Банк») на 04.05.2018 рр., 1 євро = 31,65 грн.

За п. п. 3.3, 3.4 договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України. Ціна на товар може змінюватись у зв`язку зі зміною митних тарифів, курсів валют та інфляцією. Зміна ціни оформлюється додатковою угодою до даного договору, яка є його невід`ємною частиною.

У відповідності до п. 4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно з п. 4.2 договору оплата товару у розмірі 20% від загальної суми договору, а саме: 88620,00 грн, що еквівалентно 2800,00 євро, яку покупець зобов`язаний оплатити в термін до 11 травня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ «ОТП Банк»), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн.

Оплата товару у розмірі 14% від загальної суми договору, а саме: 62034,00 грн, що еквівалентно 1960,00 євро, яку покупець зобов`язаний оплатити в термін до 10 червня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ «ОТП Банк»), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору оплата товару у розмірі 14% від загальної суми договору, а саме: 62034,00 грн, що еквівалентно 1960,00 євро, яку покупець зобов`язаний оплатити в термін до 10 липня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ «ОТП Банк»), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн.

Згідно з п. 4.5 договору оплата товару у розмірі 14% від загальної суми договору, а саме: 62034,00 грн, що еквівалентно 1 960,00 євро, яку покупець зобов`язаний оплатити в термін до 10 серпня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ «ОТП Банк»), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн (п. 4.5. договору).

У пункті 4.6 договору сторони погодили, що оплата товару у розмірі 14% від загальної суми договору, а саме: 62034,00 грн, що еквівалентно 1960,00 євро, яку покупець зобов`язаний оплатити в термін до 10 вересня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ «ОТП Банк»), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн.

Оплата товару у розмірі 14% від загальної суми договору, а саме: 62034,00 грн, що еквівалентно 1960,00 євро, яку покупець зобов`язаний оплатити в термін до 10 жовтня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ «ОТП Банк»), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн (п. 4.7 договору).

У відповідності до п. 4.8 договору оплата товару у розмірі 10% від загальної суми договору, а саме: 44310,00 грн, що еквівалентно 1400,00 євро, яку покупець зобов`язаний оплатити в термін до 10 листопада 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ «ОТП Банк»), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн.

Згідно з п. 5.1 договору продавець зобов`язується поставити товар згідно специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору, протягом 45 (сорока п`яти) робочих днів з дати здійснення оплати з боку покупця за умовами п. 4.2 договору.

За п. 5.3 договору перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається у момент передачі товару від продавця до покупця та підписання акту приймання-передачі товару.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018 р., а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору).

Також між сторонами підписано специфікацію № 1, яка є додатком до договору, в якій погоджено товар, який поставляється, його кількість та вартість.

У п. 1 специфікації визначено, що загальна вартість товару згідно із цією специфікацією становить 443100,00 грн, що є еквівалентом 14000,00 євро.

Згідно з п. 2 специфікації ціна на товар підлягає зміні відповідно до коливань курсів валют на момент здійснення покупцем оплати. Зміна ціни оформлюється додатком до даного договору, який є його невід`ємною частиною.

На виконання умов укладеного договору Фізична особа-підприємець Криничко Л.Р. здійснила перший платіж у розмірі 88620,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 873173SB від 04.05.2018 р.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна» передало, а Фізична особа-підприємець Криничко Л.Р. прийняла товар, визначений у специфікації № 1, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 07.11.2018 р.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, за поставлений товар у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця Криничко Л.Р. виникла заборгованість у розмірі 11200,00 євро, що станом на 25.09.2023 р. складає 456400,00 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У пунктах 4.2 - 4.8 договору купівлі-продажу сторони погодили порядок здійснення оплати, зокрема відповідач зобов`язався оплатити товар таким чином:

Так, на виконання умов п. 4.2 договору, відповідачем здійснено часткову оплату у розмірі 88620,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 873172SB від 04.05.2018 р.

07.11.2018 р. позивачем передано, а відповідачем прийнято медичне обладнання, визначене у специфікації № 1, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання.

Однак відповідач за переданий товар із позивачем у повному обсязі не розрахувався, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору загальна сума даного договору визначається у гривнях і становить 443100,00 грн, в т.ч. ПДВ 7% - 28987,85 грн. Загальна вартість товару згідно із цим договором є еквівалентом 14000,00 євро по курсу згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно курсу продажу в АТ «ОТП Банк») на 04.05.2018 р., 1 євро = 31,65 грн.

У п. 3.4. договору сторони погодили, що ціна на товар може змінюватись у зв`язку зі зміною митних тарифів, курсів валют та інфляцією. Зміна ціни оформлюється додатковою угодою до даного договору, яка є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2 специфікації ціна на товар підлягає зміні відповідно до коливань курсів валют на момент здійснення покупцем оплати. Зміна ціни оформлюється додатком до даного договору, який є його невід`ємною частиною.

Разом із цим, матеріали справи не містять додаткової угоди до укладеного договору на підтвердження зміни погодженої у п. 3.1 ціни цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 691 ЦК України, якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що між сторонами наявний спір щодо визначення розміру заборгованості за переданий позивачем відповідачу товар, оскільки умовами договору визначено ціну договору у національній валюті, а вартість переданого товару зазначено у договорі в іноземній валюті, при цьому сторонами погоджено, що ціна на товар підлягає зміні відповідно до коливань курсів валют шляхом укладення додаткової угоди, а також враховуючи те, що сторони не уклали відповідну додаткову угоду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що ціну поставленого товару необхідно визначати у національній валюті України згідно з п. 3.1 договору.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи по суті складає 354480,00 грн (443100,00 грн - 88620,00 грн).

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 04052018/3 від 04.05.2018 р. підлягає частковому задоволенню у розмірі 354480,00 грн.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності для звернення позивачем до суду із цим позовом колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено п. 4.8. договору, кінцевим строком оплати за товар є 10.11.2018 р., відповідно за загальним правилом кінцевим строком звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості за проданий товар є 10.11.2021 р.

Разом із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім цього, 24.02.2022 р. у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента воєнний стан неодноразово продовжувався та триває і зараз.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Отже, у пункті 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії воєнного стану.

Отже Товариство з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" звернулося до суду у межах строку позовної давності, тому відсутні правові підстави для застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності.

Доводи скаржника про те, що надані позивачем докази на підтвердження факту поставки товару не є належними та допустимими в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, у зв`язку з тим, що з наданих позивачем актів приймання передачі товару неможливо встановити ким вони були підписані, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (постанови Верховного Суду від 04.06.2019 р. у справі № 915/905/16, від 19.02.2020 р. у справі № 915/675/19, від 29.01.2020 р. у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 р. у справі № 924/233/18).

Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 16700,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги № 12 від 04.03.2023 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна» та адвокатом Харчуком В.І.;

- додаток № 1 до договору, яким визначені тарифи на надання правової допомоги;

- заявка № 02 до договору про надання правової допомоги № 12 від 04.03.2023 р.;

- акт-розрахунок від 12.01.2024 р., відповідно до якого адвокатом надані послуги на загальну суму 16700,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги вартість послуг (винагорода виконавця) згідно цього договору розраховується, виходячи із тарифів на надання правової допомоги, погоджених сторонами відповідно до додатку № 1 до цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору про надання правової допомоги після завершення надання правової допомоги сторони підписують акт-розрахунок до кожної заявки, в якому вказується розрахунок вартості винагороди адвоката.

Як передбачено п. 3.3 договору про надання правової допомоги, клієнт зобов`язується оплатити визначену актом-розрахунком суму на користь адвоката протягом 30 календарних днів з дня підписання акту-розрахунку.

За актом-розрахунком від 12.01.2024 р. адвокатом надані Товариству з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна» послуги на загальну суму 16700,00 грн, зокрема: попереднє ознайомлення із матеріалами та надання усної консультації - 500,00 грн, підготовка та подання до суду позовної заяви - 5400,00 грн (3 год. * 1800,00 грн), підготовка та подання до суду відповіді на відзив - 10800,00 грн (6 год. * 1800,00 грн).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Заперечення відповідача у суді першої та апеляційної інстанції зводяться лише до того, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката є неспівмірним із часом, витраченим адвокатом, з ціною позову та складністю справи.

Колегія суддів вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими, оскільки належних доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, відповідач не надав, а тому останнім не доведено неспівмірності розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності даної справи.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат (постанова Верховного Суду від 15.05.2020 р. року у справі № 910/5410/19).

Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції у розмірі 16700,00 грн.

Разом із цим, приймаючи до уваги те, що позовні вимоги задоволено частково, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме, пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 12970,67 грн.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів за їх необґрунтованістю.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 р. та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2024 р. у справі № 910/15114/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 р. у справі № 910/15114/23 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2024 р. у справі № 910/15114/23 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Криничко Лілію Романівну.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 03.05.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко