Постанова

від 16.04.2024 по справі 910/11637/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. Справа № 910/11637/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Андишула А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд Гарант"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 17.01.2024) (суддя Курдельчук І.Д.)

у справі № 910/11637/22 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаер-Інжинірінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд Гарант"

про стягнення 2 525 961,54 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/11637/22 задоволено повністю заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаер-Інжинірінг" (далі - ТОВ "Фаер-Інжинірінг", позивач) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд Гарант" (далі - ТОВ "Інвестбуд Гарант", відповідач) на користь ТОВ "Фаер-Інжинірінг" 69 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи вказану заяву, суд першої інстанції виходив із того, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 69 000,00 грн є обґрунтованими та документально підтвердженими, відповідачем не надано суду доказів з метою доведення неспівмірності вартості понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на спростування факту її надання у визначеному розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, ТОВ "Інвестбуд Гарант" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/11637/22 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Фаер-Інжинірінг" "Про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат".

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що:

- оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права - ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 19, 129, 1291 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та процесуального права - ст. 2, 7, 13, 73, 74, 80, 86, 120, 126, 129, 202, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), без з`ясування обставин, що мають значення для справи;

- фактично матеріалами справи підтверджується надання правової допомоги Адвокатським бюро "Вапельник і Партнери" (далі - АБ "Вапельник і Партнери", Бюро), що зводиться лише до представництва у двох судових засіданнях; при цьому, відсутність представників відповідача в судових засіданнях безумовно також впливає на час проведення судових засідань та полегшує Бюро таке представництво;

- позивачем не було надано детального розрахунку витрат на правову допомогу;

- наведений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним у порівнянні з ринковою вартістю послуг адвокатів у м. Києві;

- матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу надавалася копія платіжної інструкції № 5031 від 30.11.2022 про перерахування ТОВ "Фаер-Інжинірінг" на користь АБ "Вапельник і Партнери" 34 500,00 грн;

- обставини справи свідчать, що підготовка справи до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Інвестбуд Гарант" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/11637/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.04.2024 о 10:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 25.03.2024.

Позиції учасників справи

ТОВ "Фаер-Інжинірінг" у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги ТОВ "Інвестбуд Гарант" заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 16.04.2024 з`явився представник відповідача (скаржника). Представник позивача в судове засідання не з`явився. Усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Станом на час судового засідання клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника позивача.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У листопаді 2022 року ТОВ "Фаер-Інжинірінг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Інвестбуд Гарант" про стягнення заборгованості в розмірі 2 525 961,54 грн за договором підряду № 28/01/2020-ВЗ від 28.01.2020.

У позовній заяві ТОВ "Фаер-Інжинірінг" зазначило, що позивач поніс витрати на правничу допомогу згідно з укладеним договором від 10.10.2022; вартість правничої допомоги сторони цього договору погодили в твердій грошовій сумі в розмірі 69 000,00 грн. Позивач 31.10.2022 сплатив 34 500,00 грн авансового платежу згідно з договором від 10.10.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 4990 від 31.10.2022 (копію платіжного доручення № 4990 від 31.10.2022 додано до позовної заяви).

08.12.2022 ТОВ "Фаер-Інжинірінг" подало до Господарського суду міста Києва заяву у справі № 910/11637/22, в якій також повідомило, що позивач поніс витрати на правничу допомогу згідно з укладеним договором від 10.10.2022; вартість правничої допомоги сторони цього договору погодили в твердій грошовій сумі в розмірі 69 000,00 грн. Позивач 31.10.2022 сплатив 34 500,00 грн авансового платежу згідно з договором від 10.10.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 4990 від 31.10.2022. Крім того, у вказаній заяві позивач зазначив, що 30.11.2022 він здійснив остаточний розрахунок у сумі 34 500,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 5031 від 30.11.2022 (копію платіжної інструкції № 5031 від 30.11.2022 додано до заяви).

У судовому засіданні 20.01.2023 представник позивача просив суд вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення судом рішення за результатами розгляду справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2023 у справі № 910/11637/22 позов ТОВ "Фаер-Інжинірінг" задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача борг у розмірі 2 525 961,54 грн та 37 889,42 грн судового збору; призначено судове засідання для розгляду питання про судові витрати на правничу допомогу на 07.02.2023.

Судове засідання 07.02.2023 не відбулось через надіслання справи до суду апеляційної інстанції.

07.12.2023 матеріали даної справи повернулись до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2024 призначено судове засідання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу на 16.01.2024.

12.01.2024 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Інвестбуд Гарант" надійшли заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат у даній справі. У письмових запереченнях відповідач просив суд відмовити у задоволенні заяви позивача про розподіл витрат з огляду на очевидно надмірний розмір витрат на правничу допомогу, що заявляються позивачем до стягнення, неспіврозмірність розміру таких вимог категорії справи, витрат часу адвокатом на ведення даної справи та відсутність обґрунтованого розрахунку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, у встановлений строк позивачем подано докази для вирішення питання щодо розподілу судових витрат та ухвалення додаткового рішення.

Так, на підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 69 000,00 грн позивачем до закінчення судових дебатів у даній справі було надано суду копії:

- договору про надання правової допомоги - адвокатських послуг від 10.10.2022, укладеного між ТОВ "Фаер-Інжинірінг" (Клієнт) та АБ "Вапельник і Партнери" (Бюро) (далі - Договір від 10.10.2022);

- довіреності б/н від 10.10.2022, виданої ТОВ "Фаер-Інжинірінг" (позивачем) адвокату Вапельнику Сергію Дмитровичу (далі - Вапельник С.Д.), який здійснює діяльність у формі АБ "Вапельник і Партнери" та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7268/10 від 07.12.2018, на представництво інтересів ТОВ "Фаер-Інжинірінг", зокрема, в усіх органах судової системи України, незалежно від їх юрисдикції, зокрема, в загальних, господарських, адміністративних судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій;

- платіжного доручення № 4990 від 31.10.2022 про перерахування ТОВ "Фаер-Інжинірінг" на користь АБ "Вапельник і Партнери" 34 500,00 грн в якості оплати юридичних послуг згідно з рахунком № 31/10-22 від 31.10.2022 за Договором від 10.10.2022;

- платіжної інструкції № 5031 від 30.11.2022 про перерахування ТОВ "Фаер-Інжинірінг" на користь АБ "Вапельник і Партнери" 34 500,00 грн в якості оплати юридичних послуг згідно з рахунком № 30/11-22 від 31.10.2022 за Договором від 10.10.2022.

Відповідно до п. 1.1 Договору від 10.10.2022 Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу - адвокатські послуги щодо стягнення заборгованості з ТОВ "Інвестбуд Грант" по договору підряду № 28/01/2020-ВЗ від 28.01.2020, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (претензій, позовних заяв, відзивів, заперечень, клопотань, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та всіх інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, в органах державної виконавчої служби, в органах нотаріату, в органах Національної поліції України, прокуратури та усіх інших правоохоронних органах, в органах Державної податкової служби України, в органах Державної реєстраційної служби України Міністерства юстиції України, тощо з будь-яких питань.

Згідно з п. 3.1-3.2 Договору від 10.10.2022 сторони домовились, що гонорар складає тверду грошову суму в незалежності від складності справи, обсягів наданої правової допомоги та витраченого часу. Загальний розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану правову допомогу в межах цього Договору, становить 69 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору від 10.10.2022 цей Договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту Договору та діє до 31.12.2025.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Апеляційний господарський суд зважає на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з якою фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що в разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові зазначено, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У розгляді даного спору судова колегія також враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Заперечуючи проти заяви позивача про розподіл судових витрат у даній справі, відповідач зазначив, що розрахунку витрат позивачем не представлено, позовна заява, як загалом всі процесуальні документи від позивача при розгляді справи по суті, підписані безпосередньо директором позивача ОСОБА_1 , а не адвокатом Вапельником С.Д. Тобто матеріалами справи не підтверджується складання позову, інших процесуальних документів саме адвокатом, та, відповідно, підготовка ним позовних матеріалів, матеріалів під час розгляду справи в суді першої інстанції. Вказане свідчить про те, що адвокат Вапельник С.Д. не брав участі у складанні позовної заяви, збиранні доказів та інших дій, необхідних для подання позову в цій справі. Те ж саме стосується інших документів позивача, підписаних директором Лугінцем А.В. Одночасно у справі з викликом сторін було проведено лише одне підготовче засідання 06.12.2022 та засідання з розгляду справи по суті 20.01.2023, за результати якого і було прийнято рішення суду. Тобто представництво позивача могло бути здійснено лише два рази при розгляді даної справи в суді першої інстанції. Розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що заявлений позивачем, не відповідає принципу розумності, є необґрунтованим та явно завищеним. Крім того, справа не є складною.

Відхиляючи зазначені заперечення відповідача, суд першої інстанції слушно зауважив, що підписувати позовні заяви від імені позивача це право, а не обов`язок адвоката. Твердження відповідача про те, що підписання позовної заяви не представником позивача - адвокатом, а керівником позивача є підставою вважати, що документ не складено адвокатом, є неправильним тлумаченням відповідачем норм процесуального права та пункту 2.1 Договору від 10.10.2022, яким визначено повноваження Бюро щодо представництва інтересів Клієнта, зокрема, підписувати від імені Клієнта та в його інтересах усі необхідні документи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що твердження відповідача щодо підписання процесуальних документів і заяв безпосередньо директором позивача, а не представником позивача не є тим критерієм оцінки або доказом, на підставі яких суд встановлює обсяг наданих або не наданих адвокатом послуг.

Що стосується вказівки відповідача на кількість засідань у справі, місцевий господарський суд правильно зазначив, що кількість засідань у господарській справі залежить від форми розгляду справи та, з огляду на принципи господарського судочинства, доцільності у відповідній кількості засідань. Обізнаність адвоката з обставинами справи свідчить про належне, достатнє та професійне виконання адвокатом вимог Правил адвокатської етики та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", умов договору з довірителем, наслідком чого є представництво інтересів у суді в належному і достатньому обсязі, а своєчасне подання оцінених доказів свідчить про їх належність, допустимість, достовірність і достатність.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження відповідача про відсутність у матеріалах справи детального розрахунку виконаних адвокатом робіт, оскільки відсутність у матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг) не є підставою для відмови у стягненні судових витрат (зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10.11.2023 у справі № 911/1546/22).

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, звертає увагу на зазначені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з якими фіксований розмір гонорару означає, що в разі настання визначених договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі про задоволення повністю позовних вимог також свідчить про надання позивачу адвокатських послуг в обсязі, необхідному в даній категорії справ для досягнення мети Договору від 10.10.2022.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність представників відповідача в судових засіданнях, що, за доводами скаржника, безумовно також впливає на час проведення судових засідань та полегшує Бюро таке представництво, не є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем до стягнення, позаяк участь представників відповідача в судових засіданнях залежала від волевиявлення самого відповідача.

Твердження скаржника про те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу надавалася копія платіжної інструкції № 5031 від 30.11.2022 про перерахування ТОВ "Фаер-Інжинірінг" на користь АБ "Вапельник і Партнери" 34 500,00 грн, спростовуються доданими до заяви позивача від 08.12.2022 доказами надсилання копії зазначеної платіжної інструкції на адресу відповідача - описом вкладення у цінний лист від 07.12.2022, а також накладною та фіскальним чеком Укрпошти (том 2, арк. справи 87-92).

Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведено неспівмірності вартості понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та не надано доказів на спростування факту її надання у визначеному обсязі.

З урахуванням викладеного, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 69 000,00 грн, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості, з урахуванням складності справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі витрати понесені фактично, і їх розмір відповідає критеріям, зокрема, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Відтак, з урахуванням задоволення позову у даній справі повністю, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 69 000,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" Європейського суду з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/11637/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Інвестбуд Гарант" відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд Гарант" залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/11637/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву повний текст постанови складено та підписано 03.05.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко