ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
29 квітня 2024 року Справа № 906/651/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дібрівська Зоря Полісся"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024
(ухвалене о 11:58 год. у м. Житомирі, повний текст складено 02.02.2024)
у справі № 906/651/22 (суддя Шніт А.В.)
за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
1) Малинської міської ради;
2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
до відповідачів:
1) Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дібрівська Зоря Полісся"
про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння
за участю представників сторін:
від Малинської міської ради - Паршаков О.В.;
від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - не з`явився;
від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся" - не з`явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дібрівська Зоря Полісся" - не з`явився;
прокурор - Безпалов А.В.
ВСТАНОВИВ:
Керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малинської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дібрівська Зоря Полісся" про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані незаконним набуттям СВК "Зоря Полісся" права приватної власності на спірні земельні ділянки та подальшим їх неправомірним переходом у власність до ТОВ "Дібрівська Зоря Полісся".
Господарський суд Житомирської області рішенням від 26.01.2024 у справі № 906/651/22 позов задовольнив. Витребував з чужого незаконного володіння Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся" на користь Малинської об`єднаної територіальної громади в особі Малинської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1823483200:08:000:0220 площею 41,7202 га. Витребував з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Дібрівська Зоря Полісся" на користь Малинської об`єднаної територіальної громади в особі Малинської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами: 1823483200:06:000:0240 площею 6.2699 га; 1823483200:06:000:0241 площею 22.2445 га; 1823483200:06:000:0242 площею 9.9870 га; 1823483200:06:000:0243 площею 9.1074 га; 1823483200:06:000:0244 площею 11.8248 га; 1823483200:06:000:0245 площею 35.0378 га; 1823483200:06:000:0246 площею 40.3380 га; 1823483200:06:000:0247 площею 19.7049 га; 1823483200:06:000:0248 площею 15.0262 га; 1823483200:06:000:0249 площею 6.9426 га; 1823483200:06:000:0250 площею 40.1644 га; 1823483200:06:000:0251 площею 15.9719 га; 1823483200:06:000:0252 площею 2.1743 га; 1823483200:07:000:0198 площею 5.7689 га; 1823483200:07:000:0199 площею 5.6809 га; 1823483200:07:000:0200 площею 28.6925 га; 1823483200:07:000:0201 площею 1.8676 га; 1823483200:07:000:0202 площею 25.5335 га; 1823483200:08:000:0209 площею 6.4032 га; 1823483200:08:000:0210 площею 27.0775 га; 1823483200:08:000:0211 площею 4.9800 га; 1823483200:08:000:0212 площею 2.6031 га; 1823483200:08:000:0213 площею 12.4164 га; 1823483200:08:000:0214 площею 3.0274 га; 1823483200:08:000:0215 площею 35.0123 га; 1823483200:08:000:0216 площею 27.2123 га; 1823483200:08:000:0217 площею 3.8703 га; 1823483200:08:000:0218 площею 2.5231 га; 1823483200:08:000:0219 площею 24.2601 га; 1823483200:09:000:0018 площею 25.4709 га; 1823483200:09:000:0019 площею 4.0337 га; 1823483200:09:000:0037 площею 4.7026 га; 1823483200:09:000:0038 площею 6.7471 га; 1823483200:09:000:0039 площею 8.8135 га; 1823483200:09:000:0040 площею 2.9827 га, 1823483200:09:000:0041 площею 4.5736 га.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що СВК "Зоря Полісся" не є правонаступником КСП "Зоря Полісся", а земельні ділянки, що були передані до земель запасу Дібрівської сільської ради паюванню та розподілу не підлягали, і у колективній власності не залишалися, відповідно не могли бути передані у власність СВК "Зоря Полісся".
Також суд, з огляду на заяви відповідачів про застосування позовної давності, дослідив перебіг останньої та дійшов висновку, що позовна давність прокурором не пропущена.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 14 Конституції України, ст. ст. 3, 16, 256, 257, 258, 261, 267, 327, 328, 373 Цивільного кодексу України, 3, 4, 5, 23, 60 Земельного кодексу України, ст.37 Цивільного кодексу УРСР, ст. ст. 7, 8, 10, 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні".
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Зоря Полісся" звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 у справі № 906/651/22 скасувати в частині витребування з чужого незаконного володіння Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся" на користь Малинської об`єднаної територіальної громади в особі Малинської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 1823483200:08:000:0220 площею 41,7202 га та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Прокурором було долучено до матеріалів господарської справи інформаційну довідку, щодо зареєстрованого нерухомого майна за СВК "Зоря Полісся". Так, серед всіх об`єктів нерухомого майна, вбачається що СВК був власником не лише земельних ділянок, а й не житлових приміщень, а саме: приміщення комори № 6, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 670.1. кв. м„ яка знаходиться за адресою: Житомирська обл., Малинський р-н., с/рада Дібрівська, комплекс будівель і споруд № 1, нежитлова будівля, контора загальною площею 147.8 кв. м„ Житомирська обл., Малинський р-н., с/рада Дібрівська, вул. Малинська 7, комплекс (приміщення кормокухні, приміщення корівника двухрядного, приміщення кормокухні, приміщення корівника двухрядного, приміщення кормокухні, приміщення корівника чотирьох рядного, приміщення корівника) загальною площею 3 717.3 кв. м., який знаходиться за адресою: Житомирська обл., Малинський р-н., с/рада Дібрівська, комплекс будівель і споруд № 1.
Вказане нерухоме майно було оформлено за СВК "Зоря Полісся" внаслідок саме реорганізації КСП "Зоря Полісся", при цьому підставою реєстрації права власності було рішення виконавчого комітету Дібрівської сільської ради за № 6 від 18.12.2010 та № 8 від 21.03.2013.
Тобто, Дібрівська сільська рада внаслідок прийняття рішень та видачі відповідних свідоцтв про право власності визнавала такий факт правонаступництва, який наразі оспорюється сторонами.
Твердження прокурора про відсутність відомостей у ЄДР, щодо правонаступництва СВК "Зоря Полісся" за КСП "Зоря Полісся", спростовуються тим, що статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" установлено спростовну презумпцію відомостей, внесених до ЄДР. Тобто, відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.
04.03.2000 Загальними зборами КСП "Зоря Полісся", на виконання Указу Президенту України від 03.12.1999 № 1529/99, було прийнято ряд рішень, де серед іншого вирішено питання, про - створення Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся" на базі реорганізованого КСП; про обрання голови кооперативу; про обрання складу правління кооперативу; про обрання ревізійної комісії кооперативу; про затвердження Статуту СВК "Зоря Полісся".
СВК "Зоря Полісся" було створено на базі цілісного майнового комплексу КСП "Зоря Полісся" і на момент реорганізації КСП "Зоря Полісся" останній був власником земельної ділянки, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на земельну ділянку загальною площею 2191,7 га. на території с. Діброва серії II - ЖТ за № 000110, який був виданий на підставі рішення Дібрівської сільської ради від 17.05.1996. Тобто, право на земельну ділянку було набуто СВК "Зоря Полісся" внаслідок реорганізації КСП "Зоря Полісся", що у свою чергу узгоджується із ст. 328 ЦК України.
У матеріалах господарської справи ні позивачами, ні прокурором не надано жодного доказу того, що Малинська міська рада є власником земельних ділянок, які були предметом спору.
З огляду на позицію прокурора, відповідно до якої власником спірної земельної ділянки був не КСП "Зоря Полісся", а саме його члени, тобто громадяни які були вказані у Державному акті на право колективної власності на землю та норми Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ймовірно, Малинська об`єднана територіальна громада в особі Малинської міської ради набуде право власності на спірні земельні ділянки, в тому числі право на подання позовної заяви про витребування майна (земельних ділянок) лише у 2025 році, а тому подання позовної заяви у 2022 році було передчасним.
Факт місця знаходження та розташування земельних ділянок, які були предметом позовної заяви входить до обов`язкового предмету доказування, натомість прокурор не надав жодного доказу точної територіальності та визначенням місця знаходження землі, тобто позивачами не надано жодних доказів (технічної документації), щодо віднесення та ототожнення земельних ділянок які були передані до земель запасу до тих земельних ділянок, які були набуті СВК "Зоря Полісся" в процесі реорганізації.
За наведеного скаржник вважає, що рішення суду є незаконним, так як суд помилково прийшов до неправильного висновку, щодо відсутності правонаступництва між юридичними особами та можливості законної подальшої реєстрації права власності на земельні ділянки.
Крім того, скаржник з метою повного та всебічного розгляду справи вважає за необхідне надати до суду апеляційної інстанції копії рішень Дібрівської сільської ради за № 8 від 21.03.2013 та рішення № 6 від 18.02.2010, в яких вирішувалось питання про видачу СВК "Зоря Полісся" нерухомого майна (комора, комплекс будівель).
Вказує, що така інформація в розумінні норм процесуального законодавства є не новою, так як прокурором було подано до суду відомості про всі об`єкти нерухомого майна в тому числі і про ті, які були зареєстровані за СВК "Зоря Полісся".
Продовжує, що подані додаткові докази є похідними від тих доказів які подав прокурор, так як саме на підставі рішення було видано свідоцтво, яке потім було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які відповідно подав до суду прокурор.
Поряд з цим, зважаючи на факт внесення відомостей про кримінальне правопорушення частина документів, що стосувалась діяльності КСП/СВК була вилучена правоохоронними органами, що у свою чергу свідчило про наявність певних складнощів та перешкод, щодо можливості пошуку та отримання документів, а тому такі докази (їх копії) були отриманні вже після ухвалення судом рішення.
Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу СВК "Зоря Полісся" заперечує проти доводів вказаної скарги, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що правонаступництво СВК після КСП не відбулось, оскільки при створенні СВК "Зоря Полісся" виникла юридична особа з новою організаційно-правовою формою (сільськогосподарський виробничий кооператив), а також із новим складом його учасників, ніж було у КСП "Зоря Полісся" (як кількісним, так і якісним), оскільки у складі останнього нараховувалося 408 членів, а кількість членів СВК "Зоря Полісся" на час створення складала 56 осіб.
Вказане суперечить правовій природі поняття реорганізації шляхом перетворення, оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Тобто, в такому випадку, колишні члени КСП "Зоря Полісся" автоматично повинні були б стати учасниками сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся".
У матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту передання загальними зборами членів КСП "Зоря Полісся" у встановлений законодавством спосіб будь-яких земельних ділянок на користь СВК "Зоря Полісся".
Право власності на нерухоме майно набуте на підставі рішень сільської ради, а не на підставі цивільно-правових угод з відчуження будівель та споруд (купівля-продаж, міна, дарування тощо), виключає виникнення передбачених статтею 120 ЗК України і статтею 377 ЦК України підстав для переходу до СВК "Зоря Полісся" права колективної власності КСП" Зоря Полісся", на спірні земельні ділянки.
Судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини щодо припинення та скасування реєстрації КСП "Зоря Полісся" на підставі розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації №203 від 28.04.2001, а тому спірні земельні ділянки належать територіальній громаді в силу закону.
В матеріалах справи наявні витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок наданих на запит прокурора ГУ Держгеокадастром у Житомирській області в яких міститься інформація про місце розташування земельних ділянки: Житомирська область, Малинський район, Дібрівська сільська рада. Поміж іншого, віднесення спірних земель до комунальної власності підтверджується поясненнями представника Малинської міської ради, щодо фактичного встановлення місця розташування спірних земель на території Дібрівської сільської ради правонаступником якої є Малинська міська рада.
Також, прокурор вважає, що нові докази подані скаржником підлягають поверненню останньому.
За наведеного прокурор просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Малинська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу СВК "Зоря Полісся", в якому вказує таке.
У разі, якщо в результаті реорганізації КСП персональний склад колективу КСП не є тотожним до складу власників чи учасників новоствореного товариства, підприємства чи кооперативу, правонаступництво не відбувається.
Згідно Статуту СВК "Зоря Полісся", затвердженого установчими зборами 04.03.2000, членами кооперативу стають 56 осіб, а у подальшому лише 4 особи.
А тому, реорганізація КСП "Зоря Полісся" шляхом перетворення у СВК "Зоря Полісся" не відбулась, було проведено реєстрацію нової юридичної особи - СВК "Зоря Полісся", правонаступництво відсутнє.
Скаржник зазначає, що Малинська міська рада набуде права на розпорядження земельними ділянками лише в 2025 році. Однак, ним не враховано, що спірні земельні ділянки перейшли до земель запасу Дібрівської сільської ради та земель загального користування, і паюванню не підлягали, у колективній власності не залишалися, відповідно на вказані земельні ділянки не могло бути зареєстровано право приватної власності, на підставі Державного акту на право колективної власності на землю.
Враховуючи те, що члени КСП "Зоря Полісся" застосували процедуру паювання майна, яке належало на праві колективної власності КСП та була придатна до паювання, то наслідком реалізації цієї процедури є припинення права колективної власності на розпайовані землі, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо спірних земельних ділянок.
Оскільки, реєстрація КСП "Зоря Полісся", як юридичної особи скасована розпорядженням голови Малинської РДА № 203 від 28.04.2001, у зв`язку з його ліквідацією, то навіть при умові, якщо б у КСП "Зоря Полісся" залишилися земельні ділянки, які не були розпайовані між членами реформованого КСП або не передані до земель запасу Дібрівської сільської ради, в силу норм законодавства, вони вважаються власністю територіальної громади, на території якої вони розташовані.
За наведеного просить апеляційну скаргу СВК "Зоря Полісся" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу СВК "Зоря Полісся", що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дібрівська Зоря Полісся" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 у справі № 906/651/22 скасувати в частині задоволення позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Дібрівська Зоря Полісся" на користь Малинської об`єднаної територіальної громади в особі Малинської міської ради земельних ділянок та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані таким.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дібрівська Зоря Полісся" було створено в процесі виділу з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся".
27.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дібрівська Зоря Полісся" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Зоря Полісся" було складено розподільчий баланс Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся" код 30878919. У результаті складення та підписання розподільчого балансу до новоствореного ТОВ "Дібрівська Зоря Полісся" було передано 36 земельних ділянок загальною площею 509,0469 га.
На момент проведення всіх реєстраційних дій, розподільчий баланс, який був укладений між СВК "Зоря Полісся" та ТОВ "Дібрівська Зоря Полісся" не був скасований та визнаний недійсним, а тому право власності набуто правомірно, при цьому позивач звертаючись до суду не мав наміру скасувати відповідний правочин, що у свою чергу свідчить про обрання неефективного способу захисту порушених прав.
ТОВ "Дібрівська Зоря Полісся" є добросовісним набувачем майна, яке набуло право власності на землю у встановлений законом спосіб, при цьому ні позивачем ні прокурором не було надано жодного документу, який би підтвердив факт набуття права власності за міською радою, тобто не виконано вимоги ст. ст. 387-388 ЦК України.
Прокурор не довів факт правонаступництва між Малинською міською радою та Дібрівською сільською радою, а судом така обставина детально перевірена не була, що у свою чергу виключає право на подання позовної заява в інтересах Малинської міської ради та задоволенні позову.
В результаті реорганізації КСП в обов`язковому порядку створювалась юридична особа (правонаступник), при цьому такій юридичній особі передавалось все майно, як цілісний майновий комплекс з метою подальшого використання та розподілу майна (рухоме, нерухоме). При розгляді справи в суді першої інстанції сторонами не заперечувалось, що після реорганізації КСП було створено лише одну юридичну особу - СВК "Зоря Полісся".
Прокурором не було доведено факт місця розташування спірних земельних ділянок, при цьому така обставина підлягає доказуванню та є визначальною у цій справі.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Дібрівська Зоря Полісся" прокурор вказує таке.
Доводи скаржника про добросовісність ТОВ "Дібрівська зоря Полісся" та необхідність визнання недійсним розподільчого балансу укладеного між останнім та СВК "Зоря Полісся", є необгрунтованими та помилковими, оскільки прокурором обрано ефективний спосіб захисту порушених інтересів держави в особі Малинської міської ради.
Судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини щодо припинення та скасування реєстрації КСП "Зоря Полісся" на підставі розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації №203 від 28.04.2001, а тому спірні земельні ділянки належать територіальній громаді в силу закону.
В матеріалах справи наявні витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок наданих на запит прокурора ГУ Держгеокадастром у Житомирській області в яких міститься інформація про місце розташування земельних ділянки: Житомирська область, Малинський район, Дібрівська сільська рада. Поміж іншого, віднесення спірних земель до комунальної власності підтверджується поясненнями представника Малинської міської ради, щодо фактичного встановлення місця розташування спірних земель на території Дібрівської сільської ради правонаступником якої є Малинська міська рада.
Малинська міська рада об`єднаної територіальної громади, як відповідна юридична особа є правонаступником прав та обов`язків Дібрівської сільської ради - приєднаної територіальної громади, внаслідок об`єднання територіальних громад, а прокурором правильно зазначено одним із позивачів Малинську міську раду, як представницький орган Малинської об`єднаної територіальної громади, на користь якої необхідно витребувати спірні земельні ділянки.
Земельні ділянки, які було передано до земель запасу Дібрівської сільської ради паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власності не залишалися, відповідно і у власність СВК "Зоря Полісся" не могли бути передані. За таких обставин, у період 02.04.2021-08.04.2021 СВК "Зоря Полісся" неправомірно зареєструвало право приватної власності на спірні земельні ділянки комунальної власності, так як і в подальшому 01.11.2021 ТОВ "Дібрівська Зоря Полісся".
Ураховуючи вищевикладене, прокурор просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Малинська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Дібрівська Зоря Полісся", який за своїм змістом є тотожним відзиву на апеляційну скаргу СВК "Зоря Полісся", а додатково в ньому вказано, що у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12.06.2020 "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області", утворена Малинська територіальна громада шляхом об`єднання Малинської міської ради та Будовороб`ївської, Вишівської, Ворсівської, Горинської, Гранітненської, Дібрівської, Іванівської, Ксаверівської, Луківської, Любовицької, Малинівської, Морозівської, Недашківської, Нововороб`ївської, Пиріжківської, Слобідської, Старовороб`ївської, Українківської, Устинівської, Федорівської сільських рад ліквідованого Малинського району Житомирської області.
До Малинської міської територіальної громади перейшли всі права та обов`язки на спірні земельні ділянки. Розпоряджатися землями комунальної власності відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України має право орган місцевого самоврядування, у цьому випадку - Малинська міська рада.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що протиправне набуття права приватної власності на спірні земельні ділянки грубо порушує інтереси держави в особі Малинської міської ради.
Тому позивач просить апеляційну скаргу ТОВ "Дібрівська Зоря Полісся" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Дібрівська Зоря Полісся", що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Крім того, від СВК "Зоря Полісся" надійшло клопотання про долучення доказів, відповідно до якого просить долучити до матеріалів господарської справи № 906/651/22 належним чином завірені копії доказів, а саме: рішення Дібрівської сільської ради № 6 від 18.02.2010; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.02.2010; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.03.2010; рішення Дібрівської сільської ради № 8 від 21.03.2013; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.04.2013; витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.04.2013.
Обґрунтовуючи таке клопотання заявник вказує, що з метою повного та всебічного розгляду справи вважає за необхідне надати до суду апеляційної інстанції копії рішень сільської ради в яких вирішувалось питання про видачу СВК "Зоря Полісся" нерухомого майна.
Продовжує, що подані докази є похідними від тих доказів які подав прокурор, так як саме на підставі рішення було видано свідоцтво, яке потім було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які відповідно подав до суду прокурор.
Зазначає, що з огляду на внесення відомостей про кримінальне правопорушення частина документів, що стосувалась діяльності КСП/СВК була вилучена правоохоронними органами, що у свою чергу свідчило про наявність певних складнощів та перешкод, щодо можливості пошуку та отримання документів, а тому такі докази (їх копії) були отриманні вже після винесення судом рішення.
Також, СВК "Зоря Полісся" подало пояснення, в котрих вказує, що право на земельну ділянку було набуто СВК "Зоря Полісся" внаслідок реорганізації КСП "Зоря Полісся", що у свою чергу узгоджується із ст. 328 ЦК України, при цьому Державний акт на право колективної власності на земельні ділянки був чинний та ніким не скасований.
Зауважує, що процес реорганізації, КСП у СВК не було скасовано чи визнано недійсним, в тому числі і не скасовано протокол загальних зборів про реорганізацію, при цьому КСП залишався власником земельної ділянки, яку відповідно набув СВК "Зоря Полісся" в процесі такої реорганізації.
Просить суд надати критичну оцінку рішенню Дібрівської сільської ради від 06.12.2005, адже на час прийняття такого рішення, жодної підстави для припинення права власності в рішенні Дібірвської сільської ради вказано не було, при цьому СВК "Зоря Полісся" не відмовлявся від права власності на земельну ділянку.
Із рішення на яке посилається позивач, як на підставу набуття права власності вбачається, що власником землі в загальному розмір 592,19 га є Дібрівська сільська рада. Разом з цим, СВК "Зоря Полісся" зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку в загальному розмірі - 550,76 га.
Таким чином, позивач на підтвердження обставин які викладені у позовній заяві повинен був надати принаймні ряд документів чи документ про право власності на земельну ділянку розміром 41,43 га.
В матеріалах господарської справи відсутні такі документи, що у свою чергу лише підтверджує безпідставність задоволення позовної заяви.
У відповідності до змісту ст. 2 Закону України "Про кооперацію" членство осіб які входили до складу КСП не припинилось, так як такі особи почали працювати у СВК, що підтверджує обставину правонаступництва.
Просить суд апеляційну скаргу СВК "Зоря Полісся" задовольнити у повному обсязі.
СВК "Зоря Полісся" подало суду ще одне клопотання про долучення доказів, відповідно до якого просить долучити до матеріалів господарської справи № 906/651/22 належним чином завірену копію розпорядження Малинської РДА від 06.04.2022 № 165а та дослідити його.
Обґрунтовуючи таке клопотання заявник вказує, що з метою повного та всебічного розгляду справи вважає за необхідне надати до суду апеляційної інстанції копію вказаного розпорядження, відповідно до змісту якого було зареєстровано доповнення до статуту СВК "Зоря Полісся", за якими СВК "Зоря Полісся" є правонаступником КСП "Зоря Полісся".
Зауважує, що поданий доказ є похідним від тих доказів які подав прокурор, так як саме на підставі рішення було видано свідоцтво, яке потім було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які відповідно подав до суду прокурор.
Зазначає, що з огляду на внесення відомостей про кримінальне правопорушення частина документів, що стосувалась діяльності КСП/СВК була вилучена правоохоронними органами, що у свою чергу свідчило про наявність певних складнощів та перешкод, щодо можливості пошуку та отримання документів, а тому такі докази (їх копії) були отриманні вже після винесення судом рішення.
15.04.2024 в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся" підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дібрівська Зоря Полісся" в судовому засіданні підтримав позицію представника СВК "Зоря Полісся" та доводи апеляційної скарги ТОВ Дібрівська Зоря Полісся".
Прокурор заперечив проти доводів апеляційних скарг СВК "Зоря Полісся" та ТОВ Дібрівська Зоря Полісся".
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечив проти задоволення апеляційних скарг відповідачів.
За результатами судового засідання, Північно-західний апеляційний господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні до 29.04.2024 о 14:15 год.
В судове засідання 29.04.2024 з`явилися прокурор та представник позивача. Представники Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та відповідачів не з`явилися.
Від представника СВК "Зоря Полісся" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тимчасовою непрацездатністю представника.
Також, клопотання про відкладення надійшло від представника ТОВ Дібрівська Зоря Полісся". Таке клопотання обґрунтоване зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Прокурор та представник позивача вказали, що вважають за можливе розглядати справу за відсутності представників скаржників.
Розглядаючи вказані клопотання, суд бере до уваги таке.
Частиною 1 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Апеляційний господарський суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів у тому числі і в суді апеляційної інстанції.
Разом із тим суд враховує, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Враховуючи, що судом не встановлено обставин, котрі перешкоджають вирішенню спору у цьому судовому засіданні, позиції скаржників викладені в апеляційних скаргах, поясненнях, їх представники висловили свої позиції у попередньому судовому засіданні, а також те, що явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань представників відповідачів про відкладення розгляду справи.
Відтак, в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 29.04.2024 прокурор просив суд відмовити у задоволені апеляційних скарг, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник позивача в судовому засіданні 29.04.2024 просив суд залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційні скарги відповідачів без задоволення.
Враховуючи приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та відповідачі були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать список розсилки поштової кореспонденції, довідки про доставку електронних листів (т. 5, а. с. 34-35, 37), відмову у задоволенні клопотань представників відповідачів про відкладення розгляду справи, а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та відповідачів.
Щодо поданих СВК "Зоря Полісся" нових доказів, суд бере до уваги таке.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом з поданням відзиву або письмових пояснень. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд зважає на те, що діюче процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції обмежений у прийнятті додаткових доказів, які вправі приймати лише за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.
Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. В той же час, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Між тим, скаржник не подає жодних доказів на підтвердження обставини неможливості подання відвідних доказів суду першої інстанції.
Суд вказує, що приписами частини другої статті 42 ГПК України унормовано, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Також суд апеляційної інстанції бере до уваги висновок Верховного Суду викладений в постанові від 30.03.2018 у справі № 910/24486/16 за яким неналежне виконання стороною свого процесуального обов`язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що подані СВК "Зоря Полісся" нові докази не приймаються судом апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, представників Малинської міської ради, відповідачів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції, залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що відповідно до Державного акта серії ІІ-ЖТ 000110 від 17.05.1996 на право колективної власності на землю Колективному сільськогосподарському підприємству "Зоря Полісся" передано у колективну власність для сільськогосподарського використання всього 2191,7га земель на території Дібрівської сільської ради Малинського району (т. 1, а. с. 67-71).
Згідно документації по визначенню земель колективної та державної власності КСП "Зоря Полісся", розробленої в 1995 році Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук, до земель колективної власності включено за експлікацією угідь всього 2191,7га, з них: сільськогосподарських угідь 1883,8га, в тому числі: ріллі 1398,1га, сад 7,1га, сіножаті 135,4га, пасовища 343,2га. Також до земель колективної власності включено 307,9га земель загального користування з них: 26,7га лісових площ; 2,6га деревинно-чагарникових насаджень, 27,3га боліт; 19,0га під водою; 28,3га під шляхами; 26,1га під вулицями; 177,9га інших угідь (т. 1, а. с. 93-124).
Розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації №203 від 28.04.2001 скасовано реєстрацію КСП "Зоря Полісся" у зв`язку з його ліквідацією (т. 1, а. с. 237).
Розпорядженням №272 від 04.06.2004 голови Малинської РДА надано дозвіл науково-впроваджувальній фірмі "Нові Технології" на розробку проекту землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) реформованого КСП "Зоря Полісся" (т. 1, а. с. 131).
Відповідно до акта обстеження земельних угідь реформованого КСП "Зоря Полісся" Дібрівської сільської ради Малинського району Житомирської області від 17.02.2005 у результаті кадастрової зйомки розробником встановлено, що із 1883,8га сільськогосподарських угідь переданих в колективну власність, 13 осіб у 2001 році отримали державні акти про право приватної власності на землю площею 63,21га, з них 48,69га ріллі та 14,52га пасовищ. Окрім цього, встановлено, що в результаті природного заліснення і наявності заболоченої місцевості угіддя площею 392,61га, в тому числі 58,09га сіножатей, 78,64га пасовищ та 255,88га ріллі) не придатні для використання в сільськогосподарському виробництві. У той же час, 136,1га угідь, в тому числі 55,89га сіножатей та 80,21га пасовищ після осушення були розорані та підлягають включенню в розпаювання як рілля. Також, 191,25га, в тому числі, 21,42га сіножатей та 169,83га пасовищ підлягають передачі до земель запасу для організації громадських випасів, а сад 7,1га - передачі до земель спільної сумісної власності (т. 1, а. с. 138-141).
Рішенням загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП "Зоря Полісся", оформленим протоколом від 24.02.2005, затверджено вищевказаний акт обстеження угідь, вилучено з розпаювання і передано до земель запасу сільської ради 583,86га сільськогосподарських угідь, в тому числі: чагарники 334,03га; болота 58,58га; випаси для худоби громадян 191,25га; розорані 136,10га включено у паювання як ріллю. До розпаювання прийнято загальну площу сільськогосподарських угідь 1236,73га, в тому числі ріллі 1229,63га та 7,1га багаторічних насаджень у спільній частковій власності (т. 1, а. с. 147-148).
Рішенням сесії Дібрівської сільської ради від 06.12.2005 погоджено розроблену технічну документацію щодо організації територій земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель реформованого КСП "Зоря Полісся", якою передбачено, що площа сільськогосподарських угідь, яка підлягає розпаюванню складає 1228,4га, в тому числі ріллі - 1221,30га, багаторічних насаджень (сад) у спільній частковій власності 7,10га. Вказаним рішенням сільської ради погоджено припинення права колективної власності на земельні ділянки загальною площею 592,19га, в тому числі: ріллі 264,21га, сіножаті 79,51га, пасовища 248,47га, з них передано до земель запасу Дібрівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 583,86га, в тому числі: чагарники 334,03га, болота 58,58га, ділянки сіножаті 21,42га, пасовищ 169,83га для організації громадських випасів. Віднесено до земель загального користування запроектовані під`їзні дороги площею 8,33га, в тому числі з ріллі 8,33га (т. 1, а. с. 175-176).
Рішенням зборів власників сертифікатів на земельні частки (паї) реформованого КСП "Зоря Полісся" Дібрівської сільської ради від 13.12.2005, оформленим протоколом №1 затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП "Зоря Полісся" Дібрівської сільської ради, яким передбачено до розпаювання 1228,4га, в тому числі: 1221,3га ріллі та 7,10га багаторічних насаджень у спільній частковій власності; кількість громадян, які мають право на земельну частку (пай) складає 408 осіб. Вказаним рішенням, вирішено припинено право колективної власності на земельні ділянки загальною площею 592,19га, в тому числі: ріллі 264,21га; сіножаті 79,51га, пасовища 248,47га, з них передано до земель запасу Дібрівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 583,86га, в тому числі: 334,03га чагарники; 58,58га боліт; 21,42га сіножатей; 169,83га пасовищ для організації громадських випасів та віднесено до земель загального користування запроектовані дороги площею 8,33га з ріллі (т. 1, а. с. 168-170).
Розпорядженням голови Малинської РДА №454 від 16.12.2005 (т. 1, а. с. 144-145) погоджено проектно-технічну документацію щодо організації територій земельних часток (паїв) та складання державних актів на право на земельні ділянки громадянам із земель реформованого КСП "Зоря Полісся" та припинено право колективної власності на загальну площу 592,19га, в тому числі: рілля 264,21га; сіножаті 79,51га, пасовища 248,47га; з них передано до земель запасу Дібрівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 583,86га, в тому числі: 334,03га чагарники, 58,58га боліт, 21,42га сіножатей, 169,83га пасовищ для організації громадських випасів (згідно акта обстеження) та віднесено до земель загального користування запроектовані дороги площею 8,33га (з ріллі).
Також матеріали господарської справи містить Установчий договір про створення та діяльність Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся", який 04.03.2000 затверджено установчими зборами та 15.03.2000 зареєстровано Малинською районною державною адміністрацією (т. 2, а. с. 200-204), за змістом якого засновники цим погоджуються створити сільськогосподарський виробничий кооператив (Кооператив), що є юридичною особою згідно з чинним законодавством України.
Згідно п.5.1 вказаного установчого договору Кооператив набуває права власності на частину землі КСП (земельну ділянку) після одержання державного акту на право колективної власності на землю на ім`я Кооперативу. До списку, що додається до Державного акту, заносяться імена лише тих членів Кооперативу, які передали свої земельні частки (паї) з метою формування земельної ділянки Кооперативу.
Також, у матеріали справи подано Статут Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся", який 04.03.2000 затверджено установчими зборами та 15.03.2000 зареєстровано Малинською районною державною адміністрацією, з якого вбачається, що СВК "Зоря Полісся" створений за рішенням установчих зборів громадян відповідно до положень Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", іншого законодавства і є об`єднанням незалежних сільськогосподарських товаровиробників. Всі фізичні особи, імена яких перераховані у цьому Статуті, а також прийняті до складу кооперативу відповідно до ст.4 Статуту, є членами кооперативу (т. 2, а. с. 10 на звороті - 18).
Пунктом 6.2 Статуту СВК "Зоря Полісся" визначено, що майно кооперативу створюється шляхом внесення паю та додаткового паю кожним із членів кооперативу.
За змістом п.7.1 Статуту СВК "Зоря Полісся" кооператив набуває права власності на землю (земельну ділянку) відповідно до кількості переданих членами кооперативу земельних часток (паїв) у землях КСП після одержання державного акту на право колективної власності на землю на ім`я Кооперативу. До списку, що додається до даного державного акту, заносяться імена лише тих членів Кооперативу, які передали свої земельні частки (паї) з метою формування земельної ділянки Кооперативу.
Згідно Списку членів СВК "Зоря Полісся", їх кількість складала 56 осіб (т. 2, а. с. 18 на звороті - 19).
Протоколом засідання від 06.04.2000 оформлено рішення уповноважених членів СВК "Зоря Полісся" про внесення доповнень, зокрема, до п.2.1.1 Статуту кооперативу про те, що сільськогосподарський виробничий кооператив є правонаступником КСП "Полісся" (т. 2, а. с. 5).
Відповідне доповнення було внесено і до Статуту 1-го відповідача (т. 2, а. с. 5 на звороті).
Згідно із протоколом №2 від 10.11.2005 оформлено рішення загальних зборів членів СВК "Зоря Полісся" про припинення діяльності останнього у зв`язку з фінансовим станом (т. 2, а. с. 24 на звороті).
Рішенням загальних зборів членів СВК "Зоря Полісся" від 12.03.2021, оформленим протоколом №1, відмінено рішення про припинення останнього та відновлено діяльність Кооперативу (т. 1, а. с. 81-83).
З наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - СВК "Зоря Полісся" №301265081 від 10.05.2022 (т. 1, а. с. 28-44) вбачається, що у період 02.04.2021-08.04.2021 було зареєстровано право приватної власності останнього на земельні ділянки загальною площею 550,7671га на території Дібрівського старостинського округу Малинської міської ради Житомирської області, а саме:
1. 1823483200:06:000:0240 площею 6.2699 га;
2. 1823483200:06:000:0241 площею 22.2445 га;
3. 1823483200:06:000:0242 площею 9.9870 га;
4. 1823483200:06:000:0243 площею 9.1074 га;
5. 1823483200:06:000:0244 площею 11.8248 га;,
6. 1823483200:06:000:0245 площею 35.0378 га;
7. 1823483200:06:000:0246 площею 40.3380 га;
8. 1823483200:06:000:0247 площею 19.7049 га;
9. 1823483200:06:000:0248 площею 15.0262 га;
10. 1823483200:06:000:0249 площею 6.9426 га;
11. 1823483200:06:000:0250 площею 40.1644 га;
12. 1823483200:06:000:0251 площею 15.9719 га;
13. 1823483200:06:000:0252 площею 2.1743 га;
14. 1823483200:07:000:0198 площею 5.7689 га;
15. 1823483200:07:000:0199 площею 5.6809 га;
16. 1823483200:07:000:0200 площею 28.6925 га;
17. 1823483200:07:000:0201 площею 1.8676 га;,
18. 1823483200:07:000:0202 площею 25.5335 га;
19. 1823483200:08:000:0209 площею 6.4032 га;
20. 1823483200:08:000:0210 площею 27.0775 га;
21. 1823483200:08:000:0211 площею 4.9800 га;
22. 1823483200:08:000:0212 площею 2.6031 га;
23. 1823483200:08:000:0213 площею 12.4164 га;
24. 1823483200:08:000:0214 площею 3.0274 га;
25. 1823483200:08:000:0215 площею 35.0123 га;
26. 1823483200:08:000:0216 площею 27.2123 га;
27. 1823483200:08:000:0217 площею 3.8703 га;
28. 1823483200:08:000:0218 площею 2.5231 га;
29. 1823483200:08:000:0219 площею 24.2601 га;
30. 1823483200:09:000:0018 площею 25.4709 га;
31. 1823483200:09:000:0019 площею 4.0337 га;
32. 1823483200:09:000:0037 площею 4.7026 га;
33. 1823483200:09:000:0038 площею 6.7471 га;
34. 1823483200:09:000:0039 площею 8.8135 га
35. 1823483200:09:000:0040 площею 2.9827 га;
36. 1823483200:09:000:0041 площею 4.5736 га;
37. 1823483200:08:000:0220 площею 41,7202га.
З протоколу №5/09 засідання загальних зборів членів СВК "Зоря Полісся" від 20.09.2021 вбачається, зокрема, що останніми постановлено створити нове підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Дібрівська Зоря Полісся" шляхом виділу з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся" (т. 1, а. с. 90-92).
Рішенням загальних зборів членів ТОВ "Дібрівська Зоря Полісся" від 27.09.2021, оформленим протоколом №1, постановлено відповідно до виділу з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся" створити товариство у формі товариства з обмеженою відповідальністю з найменуванням "Дібрівська Зоря Полісся" (т. 1, а. с. 72-74).
Також, 27.09.2021 загальними зборами членів СВК "Зоря Полісся" (протокол №6/09) затверджено розподільчий баланс останнього (т. 1, а. с. 75-80), згідно якого СВК "Зоря Полісся" передано ТОВ "Дібрівська Зоря Полісся" земельні ділянки:
1. 1823483200:06:000:0240 площею 6.2699 га;
2. 1823483200:06:000:0241 площею 22.2445 га;
3. 1823483200:06:000:0242 площею 9.9870 га;
4. 1823483200:06:000:0243 площею 9.1074 га;
5. 1823483200:06:000:0244 площею 11.8248 га;
6. 1823483200:06:000:0245 площею 35.0378 га;
7. 1823483200:06:000:0246 площею 40.3380 га;
8. 1823483200:06:000:0247 площею 19.7049 га;
9. 1823483200:06:000:0248 площею 15.0262 га;
10. 1823483200:06:000:0249 площею 6.9426 га;
11. 1823483200:06:000:0250 площею 40.1644 га;
12. 1823483200:06:000:0251 площею 15.9719 га;
13. 1823483200:06:000:0252 площею 2.1743 га;
14. 1823483200:07:000:0198 площею 5.7689 га;
15. 1823483200:07:000:0199 площею 5.6809 га;
16. 1823483200:07:000:0200 площею 28.6925 га;
17. 1823483200:07:000:0201 площею 1.8676 га;
18. 1823483200:07:000:0202 площею 25.5335 га;
19. 1823483200:08:000:0209 площею 6.4032 га;
20. 1823483200:08:000:0210 площею 27.0775 га;
21. 1823483200:08:000:0211 площею 4.9800 га;
22. 1823483200:08:000:0212 площею 2.6031 га;
23. 1823483200:08:000:0213 площею 12.4164 га;
24. 1823483200:08:000:0214 площею 3.0274 га;
25. 1823483200:08:000:0215 площею 35.0123 га;
26. 1823483200:08:000:0216 площею 27.2123 га;
27. 1823483200:08:000:0217 площею 3.8703 га;
28. 1823483200:08:000:0218 площею 2.5231 га;
29. 1823483200:08:000:0219 площею 24.2601 га;
30. 1823483200:09:000:0018 площею 25.4709 га;
31. 1823483200:09:000:0019 площею 4.0337 га;
32. 1823483200:09:000:0037 площею 4.7026 га;
33. 1823483200:09:000:0038 площею 6.7471 га;
34. 1823483200:09:000:0039 площею 8.8135 га;
35. 1823483200:09:000:0040 площею 2.9827 га;
36. 1823483200:09:000:0041 площею 4.5736 га.
З наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - ТОВ "Дібрівська Зоря Полісся" №301265130 від 10.05.2022 (т. 1, а. с. 45-66) вбачається, що 01.11.2021 зареєстровано право приватної власності останнього на зазначені вище 36 земельних ділянок.
Земельна ділянка з кадастровим номером 1823483200:08:000:0220 площею 41,7202га до розподільчого балансу не включалась, відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вказану ділянку зареєстровано за СВК "Зоря Полісся".
Вказані вище обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із позовом в цій справі.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
У відповідності до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Колегія суддів зазначає, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 907/452/20, від 05.09.2023 у справі № 910/2722/22, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17.
Отже, з урахуванням положень статті 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 у справі № 917/1058/22.
Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 910/9990/21, від 30.08.2023 у справі № 909/171/21, від 30.11.2022 у справі № 906/779/21.
Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (тут і надалі - у редакції, чинній станом на дату видачі Державного акта серії ІІ-ЖТ 000110 від 17.05.1996 на право колективної власності на землю) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
Колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку та може мати печатки (ст.1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до ст.7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
Положення ч.2, 3 ст.8 цього Закону встановлюють, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.
Статтею 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" унормовано, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених ЗК України.
З огляду на вищевикладені норми права, можна дійти висновку, що хоча колективне сільськогосподарське підприємство і визначалося як суб`єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак, власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №906/987/21.
Згідно зі ст.37 Цивільного кодексу УРСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
За змістом ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній до 01.01.2004) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні, ліквідація та реорганізація яких (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
Статтею 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" встановлено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
Верховний Суд у п.6.19 постанови від 19.07.2023 у справі №906/987/21 дійшов висновку, що відповідно до ст.37 ЦК УРСР, ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення.
У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21 міститься висновок про те, що автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало; у контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (ст.7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (ст.316-319 ЦК України (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №924/250/19).
Суд апеляційної інстанції зважає на те, що при створенні СВК "Зоря Полісся" виникла юридична особа з новою організаційно-правовою формою (сільськогосподарський виробничий кооператив), а також із новим складом його учасників, ніж було у КСП "Зоря Полісся" (як кількісним, так і якісним), оскільки у складі останнього нараховувалося 408 членів (т. 1, а. с. 177-191), а кількість членів СВК "Зоря Полісся" на час створення складала 56 осіб (т. 2, а. с. 18 на звороті - 19).
Вказане суперечить правовій природі поняття реорганізації шляхом перетворення, оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Тобто, в такому випадку, колишні члени КСП "Зоря Полісся" автоматично повинні були б стати учасниками сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся". Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верхового Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19.
Крім того, СВК "Зоря Полісся" було створено 04.02.2000, що вбачається, зокрема із Статуту останнього (т. 2, а. с. 10 на звороті - 18), тоді як реєстрацію КСП "Зоря Полісся" скасовано у зв`язку з його ліквідацією лише розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації №203 від 28.04.2001 (т. 1, а. с. 237).
Також, за змістом п.7.1 Статуту СВК "Зоря Полісся" кооператив набуває права власності на землю (земельну ділянку) відповідно до кількості переданих членами кооперативу земельних часток (паїв) у землях КСП після одержання Державного акту на право колективної власності на землю на ім`я Кооперативу
Тобто, факт набуття права власності на спірні земельні ділянки СВК "Зоря Полісся" безпосередньо залежить від отримання відповідного правовстановлюючого документу Державного акту на право колективної власності на землю саме на ім`я останнього, а не його утворення як нової юридичної особи.
За наведеного апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що перетворення КСП "Зоря Полісся" у СВК "Зоря Полісся" не відбулося, що виключає правонаступництво СВК "Зоря Полісся" прав та обов`язків КСП "Зоря Полісся".
Твердження скаржників про те, що СВК "Зоря Полісся" створено на базі реорганізованого КСП "Зоря Полісся", що підтверджується протоколом № 3 загальних зборів КСП "Зоря Полісся" від 04.03.2000, суд оцінює критично, оскільки, проаналізувавши зміст такого протоколу суд зауважує, що на вирішенні зборів згідно порядку денного було поставлено питання про утворення нового господарства (питання 2 порядку денного).
За результатом вирішення такого питання зборами було прийнято рішення створити СВК сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) "Зоря Полісся".
При цьому, суд зауважує, що рішення з такого питання, з огляду на стилістичне оформлення протоколу, містить дописку, а саме слова "на базі реорганізованого КСП".
Більше того, сам по собі такий протокол за відсутності належним чином пройденої процедури реорганізації не є доказом правонаступництва.
Відповідно до ст.4 Земельного кодексу України у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим. Не можуть передаватись у колективну та приватну власність: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади; землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв`язку, оборони; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств; землі водного фонду, за винятком невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств; землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів, господарств по господарств по вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.
За змістом ст.5 Земельного кодексу України земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян. Землі у колективну власність передаються безплатно. Земельні ділянки загального користування садівницьких товариств поділу не підлягають. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств. У разі продажу власником своєї земельної частки переважне право на її купівлю мають співвласники. Землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.
Водночас, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту передання загальними зборами членів КСП "Зоря Полісся" у встановлений законодавством спосіб будь-яких земельних ділянок на користь СВК "Зоря Полісся".
Також, необхідно зазначити, що Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 03.12.1999 №1529/99 передбачено реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями), майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.
За змістом ч.1 ст.60 Земельного кодексу України колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.
Сільськогосподарським кооперативам, що створюються на базі підрозділів сільськогосподарських підприємств (крім дослідних господарств) і виходять з них, за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у колективну власність земельні ділянки із раніше оброблюваних ними земель. Площа земельних ділянок, що передаються, визначається виходячи з розміру середньої земельної частки, обчисленої у порядку, передбаченому статтею 6 цього Кодексу (ч.3 ст.60 Земельного кодексу України).
Проте, у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження факту передання відповідною радою народних депутатів у встановлений законодавством спосіб будь-яких земельних ділянок з числа земель КСП "Зоря Полісся" до СВК "Зоря Полісся".
Згідно зі ст.23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Як зазначалося вище, за змістом п.7.1 Статуту СВК "Зоря Полісся" кооператив набуває права власності на землю (земельну ділянку) відповідно до кількості переданих членами кооперативу земельних часток (паїв) у землях КСП після одержання Державного акту на право колективної власності на землю на ім`я Кооперативу . Тобто, факт набуття права власності на спірні земельні ділянки СВК Зоря Полісся" залежить від отримання відповідного правовстановлюючого документу Державного акту на право колективної власності на землю саме на ім`я останнього.
Проте, СВК "Зоря Полісся" не надано правовстановлюючого документу на посвідчення будь-якого речового права на спірні земельні ділянки.
Окрім того, відповідно до п.1, 2 Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно п.5,6 вказаного Указу видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.
За змістом ст.1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (тут і далі - у редакції, чинній у період здійснення паювання землі КСП "Зоря Полісся") право на земельну частку (пай) мають, зокрема: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією (ч.1 ст.2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
В матеріалах справи міститься Список громадян Дібрівської сільської ради, яким необхідно виготовити державні акти на право власності на землю взамін сертифікатів на земельні частки (паї) із земель реформованого КСП "Зоря Полісся", в якому вказано 408 членів КСП із зазначенням серій і номерів сертифікатів на земельні ділянки, та який затверджений головою Дібрівської сільської ради Малинського району Житомирської області 13.12.2005 (т. 1, а. с. 177-191).
Статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
Вище встановлено, що розпорядженням №272 від 04.06.2004 голови Малинської РДА надано дозвіл науково-впроваджувальній фірмі "Нові Технології" на розробку проекту землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) реформованого КСП "Зоря Полісся".
Рішенням сесії Дібрівської сільської ради від 06.12.2005 погоджено розроблену технічну документацію щодо організації територій земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель реформованого КСП "Зоря Полісся", якою передбачено, що площа сільськогосподарських угідь, яка підлягає розпаюванню складає 1228,4га, в тому числі ріллі - 1221,30га, багаторічних насаджень (сад) у спільній частковій власності 7,10га. Вказаним рішенням сільської ради погоджено припинення права колективної власності на земельні ділянки загальною площею 592,19га, в тому числі: ріллі 264,21га, сіножаті 79,51га, пасовища 248,47га, з них передано до земель запасу Дібрівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 583,86га, в тому числі: чагарники 334,03га, болота 58,58га, ділянки сіножаті 21,42га, пасовищ 169,83га для організації громадських випасів. Віднесено до земель загального користування запроектовані під`їзні дороги площею 8,33га, в тому числі з ріллі 8,33га.
Розпорядженням голови Малинської РДА №454 від 16.12.2005 погоджено проектно-технічну документацію щодо організації територій земельних часток (паїв) та складання державних актів на право на земельні ділянки громадянам із земель реформованого КСП "Зоря Полісся" та припинено право колективної власності на загальну площу 592,19га, в тому числі: рілля 264,21га; сіножаті 79,51га, пасовища 248,47га; з них передано до земель запасу Дібрівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 583,86га, в тому числі: 334,03га чагарники, 58,58га боліт, 21,42га сіножатей, 169,83га пасовищ для організації громадських випасів (згідно акта обстеження) та віднесено до земель загального користування запроектовані дороги площею 8,33га (з ріллі).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, і колективним сільськогосподарським підприємствам. Відтак, у реформованого КСП "Зоря Полісся" не могли залишитися землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому, передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок. Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19.
Окрім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 №2498-VIII, розділ Х "Перехідні положення" Земельний кодекс України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Таким чином, вимоги пункту 21 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України стосуються як юридичних осіб, які станом на 01.01.2019 припинені шляхом ліквідації, так і тих юридичних осіб, які припинені шляхом реорганізації.
Отже, враховуючи вищевикладене, земельні ділянки, що були передані до земель запасу Дібрівської сільської ради паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власності не залишалися, відповідно і у власність СВК Зоря Полісся" не могли бути передані.
Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що як СВК Зоря Полісся" у період 02-08.04.2021 неправомірно зареєстрував право приватної власності на спірні земельні ділянки комунальної власності, як і 01.11.2021 ТОВ "Дібрівська Зоря Полісся".
Згідно ч.2 ст.373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.
У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.
Витребування спірних земельних ділянок, які незаконно вибули з комунальної власності спрямоване на досягнення легітимної мети захисту "суспільного інтересу", який полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність територіальної громади комунального майна - земельних ділянок, яке відповідно до Конституції України належить народу та щодо яких законами України встановлено спеціальний режим набуття у власність, що не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на відповідачів надмірний індивідуальний тягар, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття земельних ділянок із комунальної власності, недоведеність факту правомірного набуття відповідачами права власності на земельні ділянки.
З огляду на викладене, позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок не порушують §1 ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, через дотримання принципу законності втручання у право власності, відповідності такого втручання суспільному інтересу, його пропорційності.
Щодо доводів про неналежність визначення Малинської міської ради, позивачем у справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з абзацом 1 частини третьої та абзацами 1, 2 частини четвертої статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 8-3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" повноваження сільської, селищної ради, її виконавчого комітету та сільського, селищного голови територіальної громади, що приєдналася до міської об`єднаної територіальної громади, припиняються з дня набрання чинності рішенням сільської, селищної ради та рішенням міської ради об`єднаної територіальної громади про добровільне приєднання до об`єднаної територіальної громади. З моменту припинення повноважень сільської, селищної ради повноваження міської ради поширюються на територію територіальної громади, що приєдналася до міської об`єднаної територіальної громади.
Частиною третьої статті 8-3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" передбачено, що об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади. Відповідні юридичні особи - сільська, селищна, міська рада, її виконавчий комітет об`єднаної територіальної громади є правонаступниками прав та обов`язків відповідних юридичних осіб - сільської, селищної ради, її виконавчого комітету територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади.
У матеріалах справи міститься рішення Малинської міської ради №17 від 11.12.2020 "Про реорганізацію та утворення комісії з реорганізації сільських та селищної рад шляхом приєднання до Малинської міської ради", згідно п.2 якого Малинська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків, у тому числі, Дібрівської сільської ради (т. 3, а. с. 86-93). При цьому, на території останньої розміщені спірні земельні ділянки.
Також, в матеріалах справи наявні витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок, наданих на запит прокурора ГУ Держгеокадастром у Житомирській області в яких міститься інформація про місце розташування земельних ділянок: Житомирська область, Малинський район, Дібрівська сільська рада (т. 1, а. с. 61-77).
Крім того, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1823483200:06:000:0240, 1823483200:08:000:0214, 1823483200:06:000:0244, 1823483200:06:000:0245 ГУ Держгеокадастру у Житомирській області було відмовлено у надані відомостей. Однак, за змістом повідомлень про відмову вбачається, що такі земельні ділянки перетинають межі населеного пункту, тобто розміщуються у межах населеного пункту.
Таким чином, прокурором правильно зазначено одним із позивачів Малинську міську раду як представницький орган Малинської об`єднаної територіальної громади, на територія якої розміщені спірні земельні ділянки та на користь якої необхідно витребувати спірні земельні ділянки.
Відносно тверджень про розташування на земельній ділянці майна СВК "Зоря Полісся", суд вказує, що набуття особою права власності на об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці, на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а не на підставі цивільно-правових угод з відчуження будівель та споруд (купівля-продаж, міна, дарування тощо), що наразі виключає виникнення передбачених статтею 120 ЗК України і статтею 377 ЦК України підстав для переходу до СВК "Зоря Полісся" права колективної власності КСП "Зоря Полісся" на спірну земельну ділянку.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/1176/20 та від 31.08.2021 у справі № 924/1179/20.
Крім того, суд зважає на те, що СВК "Зоря Полісся" не позбавлений права та можливості, у встановлений законодавством спосіб отримати речові права на земельні ділянки, на котрих розташоване його нерухоме майно, у порядку визначеному законодавством.
Щодо клопотань відповідачів про застосування позовної давності, колегія суддів бере до уваги таке.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3 та ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.
Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17).
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22.10.1996; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29.01.2013).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.
Суд бере до уваги, що державна реєстрація права власності на спірні земельні ділянки відповідачами здійснена 02-08.04.2021 та 01.11.2021, про що свідчать наявні в матеріалах справи Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - СВК "Зоря Полісся" №301265081 від 10.05.2022 (т. 1, а. с. 28-44) та №301265130 від 10.05.2022 (т. 1, а. с. 44-66). Тобто, саме в цей час відбулося порушення прав Малинської об`єднаної територіальної громади як власника вказаних земельних ділянок.
Прокурором відповідний позов подано до суду 22.08.2022 за вх.№694, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції Господарського суду Житомирської області (т. 1, а. с. 1-27).
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що прокурором строк для звернення до суду не пропущено,
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі і ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд правомірно ухвалив рішення про задоволення позову прокурора.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 у справі №906/651/22 слід залишити без змін, а апеляційні скарги відповідачів - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Полісся" залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дібрівська Зоря Полісся" залишити без задоволення
3. Рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 у справі №906/651/22 залишити без змін.
4. Справу № 906/651/22 надіслати Господарському суду Житомирської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "03" травня 2024 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 29.04.2024 |
Оприлюднено | 06.05.2024 |
Номер документу | 118817041 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Петухов М.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні