Постанова

від 30.04.2024 по справі 903/47/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року Справа № 903/47/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.,

суддя Олексюк Г.Є.,

суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.03.2024 (суддя Якушева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Паливо"

про стягнення 12 328 898,45 грн.

за участі представників:

позивача - Виродова А.Ю.

відповідача - Омельченка А.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.03.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" про забезпечення позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятої ухвали, суд першої інстанції зазначив про недоведеність позивачем, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно в межах ціни позову у розмірі 12328898,45 грн та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких банківських або інших фінансово - кредитних установах та належать відповідачу в межах ціни позову у розмірі 12328898,45 грн може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Судом встановлено, що ТОВ "Юнайтед Енерджі" не надало належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію свого майна чи витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, а також, які б свідчили про те, що грошові кошти, належні відповідачу на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути чи зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Відтак, місцевий суд, оцінивши обґрунтованість доводів позивача, дійшов висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ТОВ "Юнайтед Енерджі" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "Волинь-Паливо" в межах ціни позову в сумі 12328898,45 грн та накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, щоб будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ "Волинь-Паливо" в межах ціни позову в сумі 12328898,45 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції не врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23, щодо беззаперечної можливості відповідача, у разі подання позову про стягнення грошових коштів, у будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, а також висновки постанови Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, в яких зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Разом з тим, посилаючись на наявність трьох судових наказів у справах №903/156/24, №903/119/24, №903/1164/23 про стягнення грошових коштів з відповідача, на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №140/15465/23, яким відмовлено відповідачу у позові про скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування до нього штрафу у сумі 151177,49 грн, та на відомості з відкритих джерел електронного ресурсу "Опендатабот", згідно якого за 2023 рік відповідач має збиток у сумі 30100 грн і розмір його активів лише на 2900 грн перевищує розмір наявних у нього зобов`язань, ТОВ "Юнайтед Енерджі" вважає, що ризики настання наслідків, що можуть ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову підтверджені, а тому існують усі підстави для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову до відповідача.

У відповідності до ст.263 ГПК України відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції висновків постанови Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в останній здійснено відступ від правової позиції висновку Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі №905/447/22 щодо можливості накладення забезпечення позову щляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову, а не окремо на майно та грошові кошти, як просив позивач.

Зазначає, що накладення арешту на майно та грошові кошти в умовах воєнного стану блокуватиме діяльність підприємства, негативно вплине на його фінансово-економічну діяльність та зробить неможливою виплату заробітних плат та інших асигнувань працівникам підприємства.

Відповідач вказує, що посилання апелянта на малий розмір статутного капіталу, наявність судових наказів, податкового повідомлення-рішення, що оскаржується, не може достеменно свідчити про неможливість виконання рішення суду, а відтак вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для вжиття обраних ним заходів забезпечення позову.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Юнайтед Енерджі" та призначено її до розгляду на 30.04.2024 о 14:30 год.

У судове засідання, яке відбулось 30.04.2024, представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу з викладеними у ній доводами.

Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, так як вважає її законною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Юнайтед Енерджі" звернулось до Господарського суду Волинської області про стягнення з ТОВ "Волинь-Паливо" 12328898,45 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №ЮЕ-0006 від 01.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.01.2024 відкрито провадження у справі №903/47/24 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.04.2024 позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 12 328 898,45 грн заборгованості та 184933 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

18.03.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла заява ТОВ "Юнайтед Енерджі" про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно ТОВ "Волинь-Паливо" в межах ціни позову в сумі 12328898,45 грн та накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, щоб будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ "Волинь-Паливо" в межах ціни позову в сумі 12328898,45 грн.

Обґрунтовуючи вищевказану заяву, позивач зазначає, що розмір статутного капіталу відповідача становить 1000,00 грн, що очевидно є недостатнім для виконання ним свого грошового зобов`язання за договором поставки нафтопродуктів №ЮЕ-0006 від 01.12.2022.

Разом з тим, вказує про існування ризиків невиконання відповідачем судового рішення, висновок про які ТОВ "Юнайтед Енерджі" зроблено з аналізу відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень щодо наявності трьох судових наказів у справах №903/156/24, №903/119/24, №903/1164/23, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №140/15465/23, яким відмовлено відповідачеві у позові щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0069600408 про застосування до нього штрафу в сумі 151177,49 грн, а також з опублікованих у відкритих джерелах відомостей фінансової звітності, з яких вбачається наявність у відповідача збитків у сумі 30100 грн за 2023 рік та розмір активів, які перевищують розмір його зобов`язань лише на 2900 грн.

Відтак, з метою забезпечення можливості виконання ТОВ "Волинь-Паливо" судового рішення, що може бути ухвалене за його позовом, просить накласти арешт на належне відповідачеві майно в межах суми позову у розмірі 12328898,45 грн та на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача в межах суми позовних вимог у розмірі 12328898,45 грн.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.05.2023 у справі № 914/257/23).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17)

Водночас, ч.4 ст.137 ГПК України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21)

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

З огляду на те, що у даній справі позивач звернувся до суду з майновою вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12328898,45 грн, судове рішення при задоволенні якої вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Колегією суддів встановлено, що на підтвердження своїх доводів про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачем надано: копію рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №140/15465/23, яким відмовлено відповідачеві у позові щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0069600408 про застосування до нього штрафу в сумі 151177,49 грн, відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень про наявність трьох судових наказів у справах №903/156/24, №903/119/24, №903/1164/23 щодо стягнення з відповідача грошових коштів, а також відомості з відкритих джерел електронного ресурсу "Опендатабот", в яких відображається фінансова звітність підприємства.

Аналізуючи вищевказані докази, апеляційний суд вказує, що посилання апелянта на видані Господарським судом Волинської області судові накази у справах №903/156/24, №903/119/24, №903/1164/23 не можуть бути оцінені судом, як належні докази ухилення відповідачем від виконання зобов"язання з погашення боргу за рішенням суду у спірних правовідносинах саме у даній справі.

Разом з тим, згідно ст.42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Фінансове становище відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої останній мав планувати свої видатки на погашення заборгованості, яка виникла перед позивачем.

Відтак, посилання апелянта про наявність судових наказів у справах №903/156/24, №903/119/24, №903/1164/23 щодо стягнення з відповідача грошових коштів не може свідчити про незадовільний фінансовий стан ТОВ "Волинь-Паливо".

Щодо поданої позивачем роздруківки з сайту "Опендатабот" суд зазначає, що такий доказ не є належним, оскільки зазначений сервіс лише акумулює та аналізує інформацію з відкритих офіційних джерел. Однак за відсутності даних першоджерел, суд позбавлений перевірити достовірність такої відображеної інформації на сайті. Проте й такі дані вказаного веб-ресурсу не доводять фактичне припинення відповідачем своєї господарської діяльності, оскільки в них відображаються дані лише за 2022 та 2023 роки, жодні актуальні дані за 2024 рік відсутні.

Доводи апелянта щодо наявного рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №140/15465/23, яким відмовлено ТОВ "Волинь-Паливо" у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0069600408 про застосування до нього штрафу в сумі 151177,49 грн, колегією суддів теж до уваги не береться, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 30.04.2024, вищевказане рішення законної сили не набрало.

Разом з тим, оскарження рішень контролюючого органу жодним чином не свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду у даній справі.

Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.12.2023 у справі №917/805/23 , колегія суддів зазначає, що у даному випадку заявником не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами наявності підстав для застосування обраних ним заходів забезпечення позову, що не є релевантним до правовідносин у вищевказаних справах.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 03.03.2023 у справі №905/408/22 здійснила відступ від правового висновку Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі №905/447/22 щодо можливості накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову.

Натомість у справі, що переглядається позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "Волинь-Паливо" в межах ціни позову в сумі 12328898,45 грн та накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ "Волинь-Паливо" в межах ціни позову в сумі 12328898,45 грн., тобто застосувати подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна) і накласти арешт на грошові кошти і на майно на загальну суму, що вдвічі перевищує ціну позову.

Вищевказане суперечить ч.4 ст.137 ГПК України щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що жодна з викладених позивачем обставин у заяві про забезпечення позову та апеляційній скарзі не підтверджена належними доказами та має характер необґрунтованого припущення.

Самі лише припущення про можливість ухилення від виконання судового рішення у разі задоволення позову без приєднання відповідних доказів, як вірно зазначив суд першої інстанції, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Позивачем не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи позову до суду та обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність заявником, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду Вінницької області від 20.03.2024 у справі №903/47/24.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у зв`язку із відмовою в її задоволенні, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.03.2024 у справі №903/47/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "03" травня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.