Постанова

від 02.07.2024 по справі 903/47/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року Справа №903/47/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Паливо" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.04.2024 (суддя Якушева І.О., повний текст рішення складено 12.04.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Паливо"

про стягнення 12328898,45 грн

за участю представників:

позивача - Виродов А.Ю.,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.04.2024 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Паливо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" 12 328 898,45 грн заборгованості та 184 933,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Із врахуванням п.1.1., 1.2., 2.1., 4.1., 4.2., 5.1., 5.2. договору поставки нафтопродуктів №ЮЕ-0006, ст.526, 599, 612, 626, 627 ЦК України, а також приймаючи до уваги акти звірки взаємних розрахунків між сторонами та відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували заявлену до стягнення заборгованість, суд першої інстанції дійшов висновку, що після настання строку оплати відповідач не виконав зобов`язання з оплати вартості отриманого товару, а тому підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 12 328 898,45 грн заборгованості.

Крім того, оскільки товар отриманий відповідачем 31.12.2022, що встановлено на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів, тому суд вважає, що у відповідача в силу закону приписів ст. 655, 692, 712 ЦК України, ч.1 ст.265 ГК України настав строк оплати за товар.

З огляду на викладене, та враховуючи, що відповідач був обізнаний про суму оплати, яку мав здійснити за отриманий ним товар відповідно до умов договору та підписаного акта приймання-передачі нафтопродуктів №15 від 31.12.2022, господарський суд дійшов висновку, що оплата за товар не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату, отримання за таких обставин товару і нездійснення оплати за нього є порушенням договірних зобов`язань відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апелянт, зокрема, вказує, що при вирішенні даного спору судом не надано належної оцінки умовам п.5.2 договору поставки, згідно якого оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, або на інших умовах, передбачених діючим законодавством України. Відтак, зі змісту узгодженої сторонами процедури оплати товару вбачається, що однією з необхідних умов для здійснення оплати, сторони визначили виставлення покупцем рахунку.

Натомість, звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази надання відповідачеві рахунку, який, як це передбачено договором №ЮЕ-0006 від 01.12.2022 року, є підставою для оплати поставленого товару, а тому у відповідача відсутні підстави для проведення оплати за поставлений товар, оскільки акт приймання-передачі нафтопродуктів не є належним доказом порушення права, за захистом якого позивач звернувся до суду. Тож скаржник не може вважатись таким, що прострочив виконання зобов`язання у розумінні норми, викладеної в ч.1 ст. 612 ЦК України

Також скаржник вважає, що позовні вимоги ТОВ "Юнайтед Енерджі" були передчасними та такими, що не підлягали задоволенню.

Позивач своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористався.

Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання, призначене на 02.07.2024 року, відповідач не забезпечив явку повноважного представника, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

01.07.2024 від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Мотивуючи своє клопотання керівник товариства вказав, що не має можливості з`явитися в судове засідання у зв`язку із погіршенням самопочуття та забезпечити явку іншого представника.

Водночас, 02.07.2024 скаржник подав до суду заяву про визнання позову та клопотання повернення судового збору. Розгляд вказаних заяви та клопотання просив проводити без участі представника ТОВ "Волинь-Паливо".

Враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, приймаючи до уваги відсутність будь-яких доказів в підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення, а також зважаючи на відповідні клопотання відповідача про розгляд заяв про визнання позову та повернення судового збору без його участі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно можливість продовження розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь-Паливо" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №ЮЕ-0006 (а.с.8-9), згідно з п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору.

Відповідно до п.1.2. договору, номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід`ємною частиною договору.

За умовами п.2.1. договору, постачальник зобов`язується передати покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цього договору за умови оформлення відповідних актів приймання-передачі або інших документів, які є невід`ємною частиною договору.

Поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору. Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору. Умови поставки кожної партії визначаються у додаткових угодах до договору (п.4.1., 4.2. договору).

Згідно з п.5.1., 5.2 договору, покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника окремими сумами або одноразовим платежем протягом 360 днів з дати підписання акту приймання-передачі товару або інших документів, які підтверджують отримання товару.

Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, або на інших умовах, передбачених діючим законодавством України.

01.12.2022 між сторонами підписано додаткову угоду №ЮЕ-1 до договору, якою узгоджено поставку позивачем палива дизельного ДП-3-Євро5-ВО у кількості 209,497 т на загальну суму 12 328 898,45 грн (а.с.10).

31.12.2022 сторонами підписано акт приймання-передачі нафтопродуктів, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв впродовж грудня 2022 року на умовах EXW паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО у кількості 209,497 т на загальну суму 12 328 898,45 грн (а.с.11).

Актами звірки взаємних розрахунків за І півріччя 2023 року, за період з 01.01.2023 по 01.11.2023 сторони підтвердили факт наявності заборгованості покупця перед постачальником на суму 12 328 898,45 грн (а.с.12, 13).

29.12.2023 року ТОВ "Юнайтед Енерджі" звернулось до ТОВ "Волинь-Паливо" з претензією, згідно якої просила дотримуватись зобов`язань за договором, укладеним між сторонами, та сплатити наявну заборгованість (а.с.14).

Однак, вказана претензія залишилась без відповіді та виконання ТОВ "Волинь-Паливо", що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки нафтопродуктів №ЮЕ-0006 від 01.12.2022, який за своєю правовою природою є договором поставки, та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст. 11, 202, 509 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

31.12.2022 сторони підписали акт приймання-передачі нафтопродуктів, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв впродовж грудня 2022 року на умовах EXW паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО у кількості 209,497 т на загальну суму 12 328 898,45 грн (а.с.11).

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.1. договору, покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника окремими сумами або одноразовим платежем протягом 360 днів з дати підписання акту приймання-передачі товару або інших документів, які підтверджують отримання товару.

Водночас, колегія суддів враховує, що згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, будь-яких доказів у підтвердження виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару у відповідності до п.5.2. договору матеріали справи не містять.

Крім того, актами звірки взаємних розрахунків за І півріччя 2023 року, за період з 01.01.2023 по 01.11.2023, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, сторони підтвердили факт наявності заборгованості покупця перед постачальником на суму 12 328 898,45 грн (а.с.12, 13).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №ЮЕ-0006 в сумі 12 328 898,45 грн.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів надання відповідачеві рахунку, який є підставою для оплати поставленого товару, що є наслідком відсутності підстав для проведення оплати відповідачем за поставлений товар, не заслуговують на увагу, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 29.04.2020 у справі №915/641/19).

Таким чином, хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється на підставі рахунку, однак за змістом ст. 692 ЦК України та п.5.1 договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обчислюється з дня отримання товару, а не рахунку.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт отримання товару покупцем 31.12.2022, у відповідача в силу приписів ст. 655, 692, 712 ЦК України, ч.1 ст.265 ГК України настав строк оплати за товар, а тому відповідно нездійснення оплати у строк, визначений п.5.1 договору, є порушенням договірних зобов`язань ТОВ "Волинь-Паливо", про що вірно вказано судом першої інстанції.

Щодо заяви відповідача про визнання позову, апеляційний суд вважає за необхідне вказати наступне.

Частиною 3 ст.2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та диспозитивність.

У відповідності до ч.1, 5 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Колегія суддів враховує, що юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника. Юридична особа може набувати процесуальних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників у випадках, коли відповідно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здійснює права, а також несе обов`язки через своїх учасників (ч.5, 6 ст.44 ГПК України).

За змістом ч.3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

З огляду на положення ст.44, 56 ГПК України під час розгляду поданого стороною (чи іншою особою) клопотання, в тому числі заяви про визнання позову, суд має передусім перевірити повноваження підписанта цього клопотання та пересвідчитися, що він є особою, через яку відповідна юридична особа бере участь у справі та набуває процесуальних прав і обов`язків.

Апеляційним судом встановлено, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Паливо" про визнання позову подано через підсистему "Електронний суд" Чишієм Ю.В., який є керівником товариства згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.183).

У силу статей 13, 14, 42 ГПК України, виходячи з принципу диспозитивності та змагальності у господарському судочинстві, учасники справи на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, а також несуть ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій.

Крім того, колегія суддів також враховує, що у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №924/173/22, з посилання на постанову Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №588/1311/17, міститься висновок про те, що суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Враховуючи, що право скаржника визнати позов встановлено Господарським процесуальним кодексом України, приймаючи до уваги, що заява про визнання позову підписана повноважним представником апелянта, не суперечить закону і не порушує прав чи інтересів інших осіб, а також з огляду встановлення законних підстав для задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про прийняття визнання позову ТОВ "Волинь-Паливо".

У відповідності до ч.3 ст.191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, з огляду на що позовні вимоги ТОВ "Юнайтед Енерджі" підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Волинської області від 10.04.2024 - залишенню без змін у силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України.

Розглянувши клопотання ТОВ "Волинь-паливо" про повернення 50% судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги у даній справі, апеляційний суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

У силу ч. 4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та ч. 2 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Таким чином, з урахуванням викладеного та у зв`язку із визнанням позову відповідачем, 50% сплаченого судового збору в сумі 110 960,09 грн згідно платіжної інструкції №102 від 10.05.2024 підлягає поверненню заявникові з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Волинської області від 10.04.2024 у справі №903/47/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Паливо" - без задоволення.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Волинь-Паливо" (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 3, код ЄДРПОУ 44861952, р/р -

НОМЕР_1 у Філії Волинського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", МФО 303398) із Державного бюджету України 50% судового збору в сумі 110 960,09 грн (сто десять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень дев`ять копійок) за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 10.04.2024 у справі №903/47/24, сплаченого згідно платіжної інструкції №102 від 10.05.2024, у зв`язку із визнанням позову відповідачем.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "03" липня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.