Рішення

від 23.04.2024 по справі 903/1238/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 квітня 2024 року Справа № 903/1238/23

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за відсутністю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1238/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Крайімпекс до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Наталії Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національний банк України, про вилучення записів про іпотеку та заборон на відчуження нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Крайімпекс надіслав до суду позовну заяву до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Наталії Анатоліївни про вилучення записів про іпотеку та заборон на відчуження нерухомого майна.

Ухвалою суду від 18.12.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), про що повідомити суд; письмову заяву, у якій вказати та обґрунтувати необхідність залучення до участі у справі третьої особи.

Представник позивача ухвалу суду отримав 21.12.2023, отже строк для усунення недоліків до 01.01.2024.

01.01.2024 представник позивача сформував в системі Електронний суд заяву про усунення недоліків, а саме надав докази реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а також письмово обгрунтував необхідність залучення до участі у справі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України.

Ухвалою суду від 02.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

19.01.2024 приватний нотаріус Ариванюк Н.А. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ КРАЙІМПЕКС до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Наталії Анатоліївні про вилучення записів про іпотеку та відчуження нерухомого майна в повному обсязі та розглянути справу без її участі.

19.01.2024 представник Національного банку України надіслав до суду письмові пояснення.

Протокольною ухвалою від 30.01.2024 суд поновив строк для надання відзиву у справі №903/1238/23 та приєднав відзив до матеріалів справи.

30.01.2024 представник позивача сформував в системі Електронний суд клопотання про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 30.01.2024 суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 20.02.2024 о 11:45 год.

08.02.2024 приватний нотаріус Ариванюк Н.А. надіслала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

02.02.2024 представник позивача сформував в системі Електронний суд клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки перебуває в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 20.02.2024 відкладено розгляд справи на 02.04.204 о 10:15 год.

27.02.2024 приватний нотаріус Ариванюк Н.А. надіслала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

02.04.2024 представник позивача сформував в системі Електронний суд клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки перебуває в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від02.04.2024 відкладено розгляд справи на 23.04.204 о 12:15 год.

08.04.2024 на адресу суду надійшло клопотання приватного нотаріуса Ариванюк Н.А. про розгляд справи без її участі.

23.04.2024 представник позивача сформував в системі Електронний суд заяву про розгляд справи за його відсутності.

У визначений судом день та час сторони своїх представників в засідання суду не направили.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників, за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2008 між ТОВ "Крайімпекс" (Позичальник) та ТОВ КБ "Західінкомбанк" (Кредитор) укладено кредитний договір №1906/08-99 за умовами якого Кредитор надав Позичальнику кредит для придбання сушильної камери, технологічної лінії, обладнання, здійснення іншої господарської діяльності у розмірі 750000,00 грн, на умовах визначених даним кредитним договором.

У відповідності до п. 1.2 Кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 22 проценти річних.

Згідно п.1.4 Кредитного договору, термін користування кредитними коштами встановлюється до 18.06.2011 включно, а в разі невиконання (належного виконання) Позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги Кредитора.

У відповідності до п.3.2.2 Кредитного договору, повне погашення кредиту здійснити на позичковий рахунок № НОМЕР_1 в КБ "Західінкомбанк" ТзОВ, МФО 303484 пізніше ніж 18.06.2011, а разі виконання (неналежного виконання) будь-якої з умов даного договору - в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги Кредитора.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору, даний кредитний договір набуває чинності з моменту фактичного надання Кредитором кредитних коштів Позичальнику і діє до повного погашення Кредитору суми кредиту, вказаної в п.1.1 даного кредитного договору, сплати процентів, штрафів, збитків та іншої заборгованості згідно умов даного кредитного договору.

Згідно до п. 6.14 Кредитного договору, у випадках не передбачених даним Договором, сторони керуються чинним законодавством України.

В забезпечення зобов`язань Позичальника за даним кредитним договором укладено договір іпотеки від 19.06.2008, між Кредитором та Позичальником, договори поруки №1906/08-01 від 19 червня 2008 року та №1906/08-99-02 від 19 червня 2008 року, укладений між Кредитором та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (надалі "Поручитель"), а також інше майно та грошові кошти Позичальника, Поручителя, на яке в разі порушення умов даного договору буде звернено стягнення в порядку, визначеному даним кредитним договором та чинним законодавством України.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ "Крайімпекс" є власником ряду об`єктів нерухомого майна, яке було передано згідно наведеного договору в іпотеку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ран.32, зокрема:

будинок котельні /В-1/, заг. площею 110,5 кв.м., належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного 25.09.2003, зареєстроване в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно 09.03.2005 року за реєстраційним номером 2762565 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданий 09.03.2005 року, номер витягу 6690166);

Заборона на нерухоме майно зареєстровано 19.06.2008 за номером 7421080.

побутовий корпус /Б-1/, заг. площею 155,0 кв.м., належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного 25.09.2003, зареєстроване в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно 09.03.2005 року за реєстраційним номером 2764382 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданий 09.03.2005 року, номер витягу 6690146);

Заборона на нерухоме майно зареєстровано 19.06.2008 року за номером 7421062.

центральна механічна майстерня /А-1/, заг, площею 2166,0 кв.м., належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного 25.09.2003 року, зареєстроване в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно 09.03.2005 року за реєстраційним номером 2764341 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно 09.03.2005 року, номер витягу 6690123);

Заборона на нерухоме майно зареєстровано 19.06.2008 року за номером 7421056.

склад мастил /Л-1/, заг. площею 87,1 кв.м., належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного 25.09.2003 року, зареєстроване за в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно 09.03.2005 року за реєстраційним номером 2764154 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 09.03.2005 року, номер витягу 6690076);

Заборона на нерухоме майно зареєстровано 19.06.2008 року за номером 7421010.

вагова /Е-1/, заг. площею 84,9 кв.м., належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу укладеного 25.09.2003 року, зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 09.03.2005 року за реєстраційним номером 2764050 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 09.03.2005 року, номер витягу 6690181);

Заборона на нерухоме майно зареєстровано 19.06.2008 року за номером 7420996.

бітумосховище 500т. /3-1/, заг. площею 117,2 кв.м., належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу укладеного 25.09.2003 року, зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 09.03.2005 року за реєстраційним номером 10117646 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 09.03.2005 року, номер витягу 6690285);

Заборона на нерухоме майно зареєстровано 19.06.2008 року за номером 7420986.

бітумосховище 500т /К-1/, заг. площею 753,6 кв.м., належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу укладеного 25.09.2003 року, зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 09.03.2005 року за реєстраційним номером 10117637 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 09.03.2005 року, номер витягу 6690262);

Заборона на нерухоме майно зареєстровано 19.06.2008 року за номером 7420977.

бітумосховище 500т /Ж-1/, заг. площею 196,5 кв.м., належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного 25.09.2003 року, зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 09.03.2005 року за реєстраційним номером 10117630 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 09.03.2005 року, номер витягу 6690233);

Заборона на нерухоме майно зареєстровано 19.06.2008 року за номером 7420952.

заправка ПММ /Г-1/, заг, площею 44,3 кв.м., належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного 25.09.2003 року, зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 09.03.2005 року за реєстраційним номером 2764234 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 09.03.2005 року, номер витягу 6690038).

Заборона на нерухоме майно зареєстровано 19.06,2008 року за номером 7421024.

Предмети іпотеки розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є територіальна громада смт.Маневичі, в особі Маневицької селищної ради і яка передана в користування ТОВ "Крайімпекс" згідно договору оренди, укладеного 02.01.2006 з Маневицькою селищною радою.

У відповідності до п. 3.4. Договору іпотеки вартість предмету іпотеки становить 1108984,00 грн.

Згідно витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 19.06.2008 року приватним нотаріусом Ариванюк Н.А. зареєстровано заборону на відчуження вказаною нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 19.06.2008 року.

Також, згідно відомостей з Державного реєстру іпотек 19.06.2008 року Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Н.А зареєстровано іпотеку (реєстраційний номер обтяження: 7421093) за номером 4231.

22.07.2014 Правління Національного банку України прийняло постанову №433 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" з 23.07.2014 року.

Відповідно до статті 77 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - "Фонд") у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно ч. 1 ст. З ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду звіту про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційного балансу.

23.07.2014 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 63 Про початок процедури ліквідації ПАТ Західінкомбанк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

10.06.2019 Комітет Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем прийняв рішення № 218 "Про виключення відомостей про ПАТ "Західінкомбанк" з Державного реєстру банків у зв`язку з завершенням процедури його ліквідації (далі - Рішення № 218).

На офіційному сайті Національного банку України містяться відомості про те, що 10.06.2019 року ПАТ Західінкомбанк виключено з Державного реєстру банків на підставі Рішення № 218.

Відповідно до статті 521 ЗУ " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд передав, а Національний банк України прийняв на зберігання документи Банку.

У зв`язку з ліквідацією банку - ПАТ "Західінкомбанк" та неможливістю отримати від банку довідку про виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором, представником ТОВ "Крайімпекс" було направлено запити до НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для отримання відповідних довідок про виконання кредитного зобов`язання та припинення іпотеки.

Листом від 16.06.2023 року НБУ повідомив підприємство про те, що кредитна справа (кредитний договір), іпотечний договір Позичальника, виписки по рахунках клієнтів в описах архівних справ Банку не зазначені та на архівне зберігання до НБУ ліквідатором банку не передавалися. У договорах купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за кредитними договорами укладеними з Банком, відсутня інформація по Кредитному договору Позичальника. Згідно з актами від 22.12.2020 року №23, від 16.02.2021 року №24 та від 05.01.2022 року №26 "Про вилучення для знищення документів ПАТ "Західінкомбанк, за 1996-2016 роки, не внесених до Національного архівного фонду, документи (справи), у тому числі "Документи про видачу та оформлення кредитів з 2005 року по 2016 рік" були вилучені та знищені в установленому порядку, у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, який становить п`ять років.

В свою чергу Національний банк України не є правонаступником Банку, а лише здійснює зберігання документів ліквідованих банків, тому може надати у передбаченому законодавством порядку лише копії документів, які передані на зберігання, у разі їх наявності, та/або повідомити інформацію, яка міститься у цих документах.

Листом від 09.11.2023 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив підприємство про те, що відповідно до частини третьої статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань.

03.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений запис № 11981110037005236 про проведення державної реєстрації припинення АТ «ЗАХІДІНКОМБАНК», як юридичної особи.

Ліквідація АТ «ЗАХІДІНКОМБАНК» вважається завершеною, банк ліквідованим, а повноваження Фонду, як ліквідатора, припинені.

В Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів, рахунків, руху коштів по рахунках, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку (29.05.2014).

За даними ЄОІС у АТ «ЗАХІДІНКОМБАНК» та згідно даних архівів, які знаходяться у володінні Фонду, кредитна заборгованість у клієнта ТОВ «Крайімпекс» (код ЄДРПОУ 32608263) за кредитним договором від 19.06.2008 відсутня. Рахунки з обліку кредитної заборгованості були закриті банком у серпні 2012 року.

03.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК», як юридичної особи, відтак, у відповідності до ч. 4 ст. 53 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку вважається завершеною, банк ліквідованим, повноваження Фонду, які ліквідатора ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК» припинено та починаючи з 03.05.2019 року від імені Банку жодних документів не видається. Виходячи з вищевикладеного, на даний момент відсутні будь-які зобов`язання ТОВ "Крайімпекс" перед ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК» станом на дату початку процедури ліквідації Банку (23.07.2014). Водночас документи, які підтверджують наявність зобов`язань ТОВ "Крайімпекс" до архіву Національного банку України не передавалися.

З відповіді Національного банку України від 16.06.2023 року вих. №24-0006/42951 на запит позивача вбачається, що в описах архівних справ банк) кредитний договорів від 19.06.2008 року укладений між позивачем та КБ «ЗАХІДІНКОМБАНК» не значиться та на архівне зберігання до Національного банку України уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК» не передавався.

З відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.11.2023 року вих. №60-13389/23 на запит позивача вбачається, що кредитна заборгованість у ТОВ "Крайімпекс" (код ЄДРПОУ 32608263) за кредитним договором від 19.06.2008 року відсутня.

В вересні 2023 року ТОВ "Крайімпекс" звернулося до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Н.А. з заявою про зняття заборони відчуження нерухомого майна та вилучення відомостей з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку.

13.10.2023 приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Н.А, винесла постанову №159/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо зняття заборони відчуження з вищевказаного нерухомого майна та вилученні відомостей з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку, яка мотивована не наданням позивачем необхідних документів для зняття заборони відчуження вищезазначеного нерухомого майна та припинення запису про іпотеку та роз`яснено процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Отже, позивач доводить, що повністю виконав зобов`язання за вказаним кредитним договором, у якій зазначено про відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо боржника. Крім того, 03 травня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення ПАТ «Західінкомбанк» без правонаступників. Проте, з часу припинення юридичної особи кредитора та з часу припинення зобов`язання, забезпеченого іпотекою, заборону на відчуження іпотечного майна не знято.

Виходячи з вищевикладеного, на даний момент відсутні будь-які зобов`язання ТОВ "Крайімпекс" перед ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК» станом на дату початку процедури ліквідації Банку (23.07.2014 року), що підтверджує листом Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. З наведеного слідує, що позивач виконав зобов`язання за умовами кредитного договору №1906/08-99 від 19.06.2008 року укладений між позивачем га КБ «ЗАХІДІНКОМБАНК» та відповідно останні ще припинилися до ліквідації банку.

Крім того, вбачається, що ліквідація ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК» відбулася без правонаступництва, у документах про формування ліквідаційної маси Банку станом на 01.11.2014, у договорах з відступлення права вимоги за 2015-2019 роки, у звіті уповноваженої особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК» та ліквідаційному балансі Банку, відсутні відомості про правонаступництво (заміну кредитора) у зобов`язаннях що витікали з кредитного договору №№1906/08-99 від 19.06.2008 укладений між позивачем та КБ «ЗАХІДІНКОМБАНК».

Згідно із ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до умов п.8.1 Договору іпотеки, договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов`язань за даним договором та додатковими до нього договорами, за кредитним договором та додатковими до нього договорами.

Частиною 5 ст. З Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Наведене узгоджується з положеннями самого іпотечного договору.

Відповідно до ч.1 ст.609 ЦК України, зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Отже, у зв`язку із виконанням позивачем зобов`язань за кредитним договором та ліквідацією ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК» договір іпотеки, як похідне зобов`язання від кредитного договору, також припинив дію в силу закону.

В статті 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 316, ст. 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.321 ЦК України).

Наявність обтяження на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Особливості припинення банку як юридичної особи згідно з частиною четвертою статті 104 Цивільного кодексу України встановлюються ЗУ "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до ст. 77 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", банк може бути ліквідований: за рішенням власників банку; у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

Як зазначалося вище, 03.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 11981110037005236 про проведення державної реєстрації припинення ПАТ «Західінкомбанк», який ліквідований.

Відповідно до ч. 1 ст. З ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Отже, ні ПАТ «Західінкомбанк», ні Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в період своїх повноважень, не виконали зобов`язань щодо звернення до нотаріуса із заявою про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відомостей про іпотеку, яка наразі є чинною, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна .

Вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту (правовий висновок Верховного Суду України від 15.03.2013р. у справі № 6-26цс13).

Після повного виконання позивачем зобов`язань перед банком, припинення договору іпотеки повинно було відбутися без будь-яких додаткових дій з боку боржника, адже саме на вигодо отримувача після виконання боржником своїх зобов`язань покладається обов`язок припинити обтяження, накладені з метою виконання кредитного зобов`язання.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Безпосередньо порядок зняття заборон відчуження нерухомого майна регламентований пунктом 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі -"Порядок"). Відповідно до п. 5.1 Порядку нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателям права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателям предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Якщо заборону знімає нотаріус, який її не накладав, він направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони.

Зняття заборони є завершальною стадією вчинення нотаріальної дії, передбаченої ст. 73 Закону України «Про нотаріат», та здійснюється виключно нотаріусом.

З наведеного слідує, що позивач повністю погасив заборгованість перед ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК», проте ні банк, ні уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не надіслав нотаріусу повідомлення про припинення іпотечного договору для зняття заборони відчуження майна, а на даний час вказаний банк ліквідовано, а правонаступник відсутній, що відповідно до ст. 609 ЦК України констатує факт припинення зобов`язань за кредитним договором та похідним договором іпотеки. Відповідно право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб, шляхом звільнення майна з під обтяження накладеного внаслідок укладення договору іпотеки.

Частина 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 та 5 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч.1 ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 та 2 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Щодо припинення іпотеки.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

Обміркувавши вказані норми, суд зауважує, що:

-укладення договору застави (іпотеки) або її виникнення на основі рішення суду чи при наявності юридичних фактів, вказаних в законі, зумовлює виникнення між заставодержателем і заставодавцем додаткового (акцесорного) зобов`язання відносно до основного, забезпеченого заставою (іпотекою). З огляду на похідний характер застави (іпотеки), виконання забезпеченого заставою основного зобов`язання або його припинення з інших підстав припиняє право застави (іпотеки);

-стаття 609 ЦК України присвячена такій підставі припинення зобов`язання як ліквідація юридичної особи. Під ліквідацією розуміється спосіб припинення юридичної особи без правонаступництва. Юридична особа є такою, що припинена, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята статті 104 ЦК України). Ліквідація для юридичних осіб призводить по своїй суті до аналогічних правових наслідків, що і смерть фізичної особи, тобто, обумовлює припинення правоздатності юридичної особи. Замість припиненої юридичної особи не виникає іншої юридичної особи, яка наділяється її майном;

-зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи як за добровільного, так і за примусового порядку її ліквідації. Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов`язання.

Щодо встановлення факту припинення іпотеки.

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить:

-законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо;

-умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації).

Суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України).

Тому Суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у аналогічних правовідносинах, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.09.2023 у справі №295/7291/20.

У даній справі, з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, суд вважає за можливе встановити факт припинення іпотеки та зняти заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку, які внесені на підставі договору іпотеки від 19 червня 2008 року.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати припиненою іпотеку нерухомого майна, яка виникла на підставі договору іпотеки, укладеного 19 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крайімпекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю КБ "Західінкомбанк" (правонаступник - ПАТ «Західінкомбанк»), посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Наталією Анатоліївною та зареєстрованого в реєстрі за номером 4232/157.

3. Зняти заборону на відчуження нерухомого майна, яка зареєстрована 19 червня 2008 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Наталією Анатоліївною за реєстраційними номерами - №7421080 (будинок котельні /В-1/), №7421062 (побутовий корпус / Б-1/), №7421056 (центральна механічна майстерня /А-1/), 7421010 (склад мастил /Л-1/), №7420996 (вагова /Е-1/), №7420986 (бітумосховище 500т. /З-1/), 7420977 (бітумосховище 500т /К-1/), №7420952 (бітумосховище 500т /Ж-1/), 7421024 (заправка ПММ/Г-1), що знаходиться за адресою: Волинська область, Камінь-Каширський район (колишня назва - Маневицький район), смт.Маневичі, вул. Соборності (колишня назва - вул.Комарова), 34.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.05.2024.

СуддяІ. О. Гарбар